18-19 жовтня команди із Чигирина, Сміли та Корсунь-Шевченківського взяли участь черговому навчальному практикумі у межах проєкту «Об’єднана мережа міст у восьми регіонах України задля підтримки місцевих реформ». Темою тренінгу організатори визначили адвокацію (представництво громадських інтересів).
«Команди малих міст, які беруть участь у проєкті, прийшли з конкретними ідеями розвитку свого міста. Наразі їх діяльність є важливою та актуальною, але при цьому дуже важливо в певний момент зупинитись і зрозуміти, як і для кого вони це роблять. Тому що дуже часто проблема може бути не на часі, або й не бути проблемою для громади взагалі. Адвокація – це доволі технологічний процес, коли люди, які хочуть змінити свої громади, досліджують чи справді їхня проблема є такою. Вони визначають, яких люди залучені до проблемного кола, які люди від неї страждають, а потім планують свої дії так, щоб враховувати інтереси усієї громади», – зазначає Тетяна Кавальчук, регіональна координаторка проекту Київський Діалог у Черкасах.
У результаті двох днів практикуму учасники не лише ознайомились із теорією, але й отримали працюючу схему розробки адвокаційної кампанії. Додатково до цього на кожному етапі практично удосконалили свої ініціативи, навчилися чітко формулювати проблему, шукати «мішені» своєї кампанії, сформулювали ключові повідомлення і розробили плани адвокації.
«Володіння інструментами адвокації для громадян важливе тому, що завдяки ній кожен громадянин може брати участь у вирішенні проблем міста, громади, держави. Це не протистояння владі чи намагання їй нашкодити, це інструмент громадської участі, який реально допомагає вирішити проблему», – Микола Макуха, тренер з партисипативних практик і адвокації громадських інтересів, м. Черкаси.
Упродовж двох днів повноцінно опанувати адвокацію складно, але цілком можливо зрозуміти основні процеси та алгоритми, яких вимагає цей процес. Зі свіжими враженнями ділимось з вами практичними порадами та інструментами.
Отже якщо ви вирішили розробити адвокаційну кампанію для своєї ініціативи, маємо кілька порад:
Перше – пам’ятайте про людей. У проблемі завжди головні – люди. Наприклад, відсутність умов для сортування сміття – некоректно сформована проблема, адже не зрозуміло кому це справді болить. А якщо ми подумаємо, що люди, які хочуть сортувати побутові відходи, не мають можливості здати їх на переробку – це вже буде точніше.
Друге – збирайте і перевіряйте дані. Без ретельного аналізу не можна робити просування своїх ідей. Важливо, щоб проблема, над розв’язанням якої ви працюєте, яка вам самим болить, існувала реально, а не тільки у вашій голові. Збирайте дані з відкритих джерел, пишіть запити на доступ до публічної інформації, виходьте за межі свого спілкування, спілкуйтеся з іншими людьми, читайте інші групи у фейсбуці, зрештою, просто вийдіть на вулицю і попитайте перехожих.
Третє – дивіться в корінь. Причини проблеми можуть бути глибшими, ніж ви думаєте. Може, вони в неякісному нормативному акті, або в поганій практиці його застосування, або в культурі людей. Часто закони і практика хороші, але люди не дотримуються їх, тому що мають іншу культуру, традиції і проблема не вирішується. У всіх ситуаціях, залежно від причини, будуть різні дії.
Четверте – правильно формулюйте. Проблема має бути очевидною не тільки для вас, але й для інших. Тому сформулюйте її так, щоб вона була максимально зрозумілою і конкретною, і обов’язково ще раз згадайте, хто саме від цієї проблеми страждає.
П’яте – підготуйте аргументацію. Важливо мати вагомі аргументи для презентації людям, відповідальним за ухвалення рішення. Поміркуйте, як коротко переконати і довести, що ця проблема важлива і її необхідно розв’язувати зараз. Не бійтеся звертатись до досвіду інших громад, аргументувати фактами та вигодами для сторін. Водночас, важливо усвідомлювати, чи насправді ці вигоди відповідають дійсності. Наприклад, теза «Ви будете першим мером, який вирішив цю проблему», – потужний аргумент, а «Громадські організації вашого міста будуть вдячні» – слабкий, особливо, якщо у вашому місті одна ГО.
