9 речей, яких нас навчив карантин: досвід фонду «Імпульс.ЮА»

Коронавірус перевернув наше звичне життя. І те, що ще нещодавно здавалося таким необхідним відійшло на другий план. Важливими стали прості речі, які далеко не “речі” – людяність доброта, турбота, розуміння, підтримка і добре слово. Карантин став справжнім випробуванням для всього світу, команда благодійного фонду “Імпульс.ЮА” не виключення.

Ми, як і інші відповідальні громадяни, пішли на самоізоляцію ще до того, як це стало в нашій країні “мейнстримом”, але для нас було вкрай важливо зберегти діяльність фонду і не втратити комунікацію з нашими підопічними – студентами та студентками “Ліги успіху”, “English Access” та групою лідерства “Access”.

Так, карантин – складний виклик для всіх нас, але не вирок, і ми знайшли вихід з цієї ситуації та, навіть встигли навчитися новим корисним речам.

1. Бути гнучкими і ще гнучкішими

Це мабуть чи не найперше, чому нам довелося навчитися. Заново. Адже до такого виклику не був готовий ніхто. Уся комунікація в команді перейшла в онлайн-формат, так звичні для нас робочі зустрічі за чаєм, наради, брейнстормінги “переїхали” у месенджери та відеочати. Наші онлайн-наради стали практично щоденними. І вони не тільки допомагають швидко вирішувати робочі питання, але й стали моральною підтримкою і джерелом майже сімейного тепла для кожного з нас.

Разом з тим, ми швидко адаптували нашу навчальну програму зі звичного тренерського офлайн в онлайн режим, так наші тренінги стали вебінарами. А вже звідси випливає друга корисна навичка, яку ми здобули під час карантину -

2. “Юзери” онлайн-платформ

“Webex”, “MyOwnConference”, “Zoom” – стали незамінними помічниками у нашій щоденній роботі. Опанувавши один онлайн-майданчик, ми переходили в інший з ширшим функціоналом, і так до того моменту поки не знайшли “свою” платформу, яка б дозволила включити до вебінару інтерактивний компонент.

Для нас було вкрай важливо, взаємодіяти зі своїми студентами не лише під час, а й поза навчанням, отримувати від них зворотній зв’язок, розуміти їхні настрої, самопочуття, ситуацію в родині, оскільки більшість наших підопічних – це підлітки соціально вразливих категорій (з малозабезпечених сімей, багатодітних родин, з опікунських сімей, діти з інвалідністю). Враховуючи цей факт, наша команда чудово розуміла, що нам доведеться не лише навчати, а й шукати ресурси для допомоги з продуктами харчування, ліками, медичними засобами захисту. А це вже…

3. Справжня командна гра у найнестандартніших ситуаціях

Це “гра” не для особистих титулів, а для перемоги цілої команди, і саме загальні спільні цінності дозволили працювати нам, як єдиному злагодженому механізму.

Ми шукали і знаходили ресурси, фінанси, різні інші можливості, щоб покрити базові потреби підопічних нашого фонду. І поки одна частина команди продовжувала навчальний компонент, інша в цей час доставляла продукти, ліки і засоби індивідуального захисту за адресами проживання наших студентів і їхніх рідних. Ми діяли продумано, з опорою на спільну ціль, і від цієї щоденної роботи, стали в рази продуктивнішими.

4. Навчився сам – поділися з іншими

Ми шукали можливості розширити кордони професійної діяльності, аби охопити не лише своїх студентів, а й вийти на більш широку аудиторію. Так ми почали проводити відкриті безкоштовні вебінари для всіх охочих. Реалізувати цей задум, нам допомагали наші хороші знайомі, спеціалісти у різних сферах, які на волонтерських засадах проводили на нашій платформі найрізноманітніші вебінари, а це: як написати есе з української мови на ЗНО, проектний менеджмент, психічне здоров’я, поради психолога «як не збожеволіти на карантині» і навіть курси з фотомистецтва.

Наразі маємо в арсеналі ще кілька цікавих тем, тому будемо раді всім, хто виявить бажання долучитися, як в якості учасника(-ці), так і в якості спікера(-ки).

5. Шляхи розвитку в умовах карантину

Зважаючи на те, що вся наша діяльність перейшла в режим онлайн, ми почали шукати нові можливості для реалізації – розробили кілька цікавих та інтерактивних проектів адаптованих під онлайн-формат і навіть встигли взяти участь у кількох конкурсах. Сподіваємось, заданий нами вектор знайде підтримку і серед нашого суспільства.

6. “Хіт-парад” креативності

Місце для креативності на самоізоляції також знайшлося. Назагал ми запустили челлендж під назвою #ЗалишаюсьВдомаКреативно, мета якого – власним прикладом закликати громадян (і себе в тому числі) дотримуватися заходів безпеки аби уникнути розповсюдження коронавірусу і, звичайно, показати як цікаво і натхненно можуть проходити навіть карантинні будні.

А серед своїх студентів запустили гру “Карантин Бінго”, яка демонструє хто, що і скільки встиг зробити справ вдома “на дивані”, таким чином мотивуючи їх дізнаватися і відкривати для себе щось нове.

7. Щоб не сталося, у будь-якій ситуації залишатися Людиною (цього ми навчаємо і наших підопічних також)

Карантин – іспит на людяність. І тільки від нас залежить як ми його складемо.

Ми всіляко намагаємося консолідувати зусилля і допомагати тим, кому маємо можливість допомогти. Допомагаємо сім’ям наших підопічних, шукаємо продуктові набори, засоби індивідуального захисту, ліки – те, чим ми ніколи раніше не займалися, але що потрібно цим людям саме зараз.

Завдяки цьому ми ще ближче потоваришували з нашими колегами з інших благодійних і волонтерських організацій, які надають гуманітарну допомогу, а також знайшли серед них нових друзів. Знайшли підтримку не тільки тут, в Україні, а й за кордону. Ми безмежно вдячні добрим людям, завдяки яким можемо тепер допомагати тим нашим сім’ям, які опинились у скруті через пандемію та карантин.

Підтримуємо дружні проекти, організації, фонди – десь інформаційно, десь контактами, десь волонтерською діяльністю, а десь кожен із нас робить особисті внески, адже якщо ми хочемо, щоб інші підтримали хвилю добра і людяності, то в першу чергу самі маємо стати для них прикладом.

8. Цінувати те, що ми маємо і знаходити радість в дрібницях

Цьому під час самоізоляції напевно навчилося більшість населення планети Земля (принаймні хочеться в це вірити). А ми радіємо, що маємо можливість продовжувати діяльність нашого фонду, зустрічатися з нашими студентами в режимі онлайн, навчати їх і бути для них не просто тренерами, а й старшими друзями. Радіємо, що ми є одне в одного і маємо можливість бути там, де потрібні.

9. Знаходити джерело натхнення серед тих, кому допомагаємо

І хоча все те, що ми робимо, робимо не для подяки, а тому що вважаємо це своїм обов’язком, надзвичайно приємно чути слова вдячності. «Тут я підзаряджаюсь позитивом та енергією» – неодноразово зізнавалися учасники та учасниці наших онлайн-заходів. Ми поставили для себе за мету створити в онлайн-просторі віртуальну оазу, де діти могли б перепочити від негативу і стресу, які наразі оточили нас з усіх боків. І, судячи з відгуків і веселих посмішок, нам це зробити вдалося!

А зворушливі слова подяки від сімей, які отримують гуманітарну допомогу, просто кожного разу чіпляють до глибини серця. Важко повірити, що зараз, у ХХІ столітті, зовсім поруч з нами живуть родини, які майже в буквальному сенсі слова перебиваються хлібом та водою. Для них ця допомога – це і можливість пережити цей скрутний період, і можливість відчути себе потрібними, відчути себе частинкою суспільства, про яку також не забувають.

Настане день і карантин закінчиться. В цей час важливо буде зберегти в собі ті найкращі якості і звички, які кожен із нас виховав у собі під час самоізоляції і не загубити себе.

Залишайтеся вдома, мийте руки з милом, творіть гарні справи, допомагайте іншим і будьте вдячні за те, що маєте!

Ірина ЯРКО,
комунікаційна директорка
благодійного фонду «Імпульс.ЮА»