6-та річниця окупації Криму: шість висновків і завдань для України

20 лютого виповнилася шоста річниця початку російської спецоперації з окупації Криму. Хоча російський спецназ захопив будівлі парламенту й уряду Автономної Республіки Крим 27 лютого 2014 року, саме дата 20 лютого зазначена на медалі «За повернення Криму» російського Міністерства оборони.

Анексію Криму Російською Федерацією не визнала абсолютна більшість держав світу, проти Росії запровадили санкції. Генеральна Асамблея ООН неодноразово ухвалювала резолюції щодо Криму — на підтримку територіальної цілісності України, щодо порушень прав людини на окупованому півострові, щодо мілітаризації Росією Криму, Чорного та Азовського морів. Попри це, шостий рік поспіль півострів залишається під окупацією, а Росія продовжує репресії проти нелояльних кримчан та нарощує свою військову присутність у регіоні.

Український кризовий медіа-центр зібрав на своєму майданчику експертів, лідерів кримськотатарського народу, представників влади та лідерів думок, щоб запитати їхню точку зору: які висновки має зробити для себе Україна, та як діяти далі?

У цьому матеріалі ми зібрали для вас головні тези з обговорення за участі лідерів кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва та Рефата Чубарова; політичного директора МЗС Олексія Макеєва; заступниці постійного представника Президента України в АРК Таміли Ташевої, журналіста Віталія Портнікова, екс-першої заступниці міністра інформаційної політики Еміне Джеппар; Олексія Мельника, співдиректора міжнародних програм Центру Разумкова, та Валерія Чалого, Надзвичайного і Повноважного Посла України, голови правління Українського кризового медіа-центру.

Які уроки з окупації Криму має запам’ятати Україна?

Якби Україна діяла рішуче — можливо, Росія не зайшла б далі.

Мустафа Джемілєв

«Ми постійно тримали зв’язок з посольствами. Нам казали не провокувати росіян — що усе вирішиться дипломатичним шляхом. Те ж саме лунало із Києва. Кримські татари були готові захищати свою землю зі зброєю в руках, і, як громадяни України, чекали заклику від української влади. Але цього не сталося. Якби ми тоді — Україна — не віддали Крим без опору, я абсолютно переконаний, що не було би Донбасу. Майже безкровне захоплення такої великої території заохотило Путіна рухатися далі», — Мустафа Джемілєв, лідер кримськотатарського народу, народний депутат України (фракція «Європейська солідарність»).

Анексію Криму і збройну агресію на Донбасі можливо було передбачити — подивившись на досвід інших республік колишнього СРСР. Але цей ризик ігнорувався усі роки незалежності.

Віталій Портніков

«Потрібно подивитися на ситуацію з точки зору російських інтересів. Якщо мета Росії — возз’єднання «російських етнічних земель», роз’єднаних після, як думають у Кремлі, «заколоту» 1991 року, і Україна та Білорусь очевидна частина цих етнічних земель, то Росія діє логічно і послідовно, ще з 1993 року. …

Ідея того, що будь-яка колишня радянська республіка, яка збирається вийти з російської сфери впливу і не залишає Росії можливості інкорпорації втрачених земель у майбутньому, має бути перетворена на державу-інваліда — це не нова ідея. Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія, Молдова, Грузія, Азербайджан — це «держави-інваліди», а Вірменія залишається у геополітичній пастці Москви. І чи якась із них за ці 30 років відновила свою територіальну цілісність?

І як тільки виникла небезпека, що Україна піде власним зовнішньополітичним шляхом, ще до Майдану, коли було вирішено підписати Угоду про асоціацію з ЄС — почалося спочатку залякування і підкуп тодішнього українського керівництва, потім — проведено давно підготовлену спецоперацію з приєднання Криму і початку війни на Сході.

Ми точно знали, що в Криму проживає більшість російського етнічного населення, ми точно знали, що в окупованих районах Донбасу проживає більшість російського етнічного населення, що ці регіони відрізняються від інших регіонів України. І як ми з цим працювали? Ми самі створили у Криму російську автономію і вбачали завданням придушення кримськотатарського руху», — Віталій Портніков, журналіст.

Коли Крим може повернутися до складу України?

Мустафа Джемілєв

«Є багато розмов про те, як буде деокупований Крим. Перший президент України Леонід Кравчук висловлював думку, що Крим повернеться тільки тоді, коли Україна стане процвітаючою і самі кримчани захочуть повернутися в Україну. Але хто комусь дозволить повертатися, якщо там російські танки? Хіба ми не знаємо, що так званий референдум був фейковим? Насправді у ньому взяли участь 32,4% людей, і ще питання, скільки з них голосували за приєднання до Росії. Тепер Росія завезла на півострів щонайменше 140 тисяч своїх громадян.

Стратегія має будуватися на іншому: санкції і ще раз санкції. Ми виходимо з того, що деокупація Криму можлива лише тоді, коли він стане непосильною вагою для Росії.

Якщо виходити з національних інтересів Росії — вона взагалі не повинна була б захоплювати Крим, тому що економічна й політична шкода, якої вона собі цим завдала, неспіврозмірна зі здобутком. Але доки Путін при владі — він не зробить кроку назад», — Мустафа Джемілєв, лідер кримськотатарського народу, народний депутат України.

Віталій Портніков

«Коли говорять про декларацію Помпео (Кримську декларацію) — я теж щиро вітаю цей документ. Він нагадує мені декларації, з якими США виступали з приводу деокупації Латвії, Литви та Естонії, окупованих у 1940 році і звільнених у 1991 році. Ми маємо бути реалістами і визнати, що йдеться про перспективу багатьох років, а то й десятиріч», — Віталій Портніков, журналіст.

Що ми можемо і що повинні зробити для деокупації півострова?

1. Не розділяти питання Криму і Донбасу

Олексій Мельник

«Одна з великих небезпек щодо Криму полягає у тому, що ця ілюзія безкровної анексії, яка насправді не була безкровна, і відсутність активних бойових дій використовується як привід відтермінувати це питання і сфокусуватися на Донбасі, тому що там стріляють. У Криму не стріляють, але в Криму душать. Це проблема того самого безпекового рівня, попри відсутність активних бойових дій», — Олексій Мельник, співдиректор міжнародних програм Центру Разумкова.

«Превалює точка зору, що потрібно кинути всі сили на звільнення Донбасу, а потім повернемося до питання Криму. На нашу думку, це помилка. Росія не збирається приєднувати Донбас — вона зберігатиме таку ситуацію, щоб тримати Україну у підвішеному стані, щоб створювати проблеми, щоб вона не могла розвиватися і стати процвітаючою європейською країною. Для Росії головне — Крим. І якщо ми будемо дотримуватися такої концепції, питання Донбасу також почне вирішуватися», — Мустафа Джемілєв, лідер кримськотатарського народу, народний депутат України.

Рефат Чубаров

«Там, де слово «Донбас» — одразу має бути слово «Крим», і навпаки, де дія про Донбас — дія про Крим, і навпаки, і під це вже будь-який діалог. Якщо ви вимагаєте діалогу з Путіним, або у межах «нормандської четвірки» — то говорити про територіальну цілісність України у межах міжнародно визнаних кордонів, включно з АРК і містом Севастополь», — Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу.

2. Не забувати про інформаційний фронт

Еміне Джеппар

«Інформаційний фронт — менш помітний, але дуже впливовий. На жаль, Росія веде цю війну значно потужніше і системніше, ніж це робимо ми. Робота Росії зводиться до того, щоб максимально розірвати зв’язок окупованого Криму з материковою частиною України, максимально дискредитувати Україну як державу і лідерів цієї держави, також Меджліс кримськотатарського народу. Запуск Мінінформполітики був спробою держави якось відповідати ці виклики. Зараз цей напрямок продовжується, але не підсилюється

Одна з фобій, яку я чую останнім часом від представників громадського сектору — що Крим розглядається не пріоритетно, що у політичному порядку денному переважає питання Донбасу. Тут можна погоджуватися або не погоджуватися. Але присутність Криму в інформаційному просторі завжди є кроком №2 після його присутності у політичному порядку денному. Я не вірю, що тема Криму не є важливою для нинішньої влади. Але є потреба організовувати додаткові майданчики, де влада зможе артикулювати цю політику», — Еміне Джеппар, журналістка, екс-перша заступниця міністра інформаційної політики України.

«Що буде замість колишнього Мінінформполітики — ми не дуже розуміємо. Одним з перших кроків Росії було створення кримськотатарського каналу. Вони витрачають на це величезні гроші. А в нас єдиний канал під загрозою закриття», — Мустафа Джемілєв, лідер кримськотатарського народу, народний депутат України.

3. Зберігати міжнародну підтримку України

«Проти Росії запроваджені санкції і вони триватимуть — хоча це складна задача для українських дипломатів — аж допоки Крим не буде деокуповано. Це є у директивах всіх українських делегацій на будь-яких переговорах з партнерами, і відновлення українського суверенітету на Донбасі і в Криму. Це також обов’язковий пункт у порядку денному у будь-яких переговорах з РФ, двосторонніх або багатосторонніх. Ми продовжуємо робити все для того, щоб тема залишалася у порядку денного, і переслідувати Росію у міжнародних інстанціях. …

Наша зовнішньополітична ефективність можлива тільки тоді, коли ми говоримо одним голосом і представляємо спільну позицію на міжнародній арені. Важливо, щоб цю спільність дій ми перевели і у внутрішньополітичну площину, тому що не тільки задачею міжнародних партнерів буде відновлення суверенітету України над Кримом і Донбасом. Ми маємо все більше говорити не тільки про політику деокупації, але й про політику реінтеграції», — Олексій Макеєв, політичний директор Міністерства закордонних справ України.

Валерій Чалий

«У представленні нашої позиції за кордоном по Криму була певна пауза. Зараз вона була перервана виступом на Генеральній Асамблеї. Далі потрібна дуже активна позиція. Ми бачили, під час цього засідання, ініційованого Росією, скоординовано говорили багато представників Радбезу, з чіткими позиціями. Але вони потребують додаткових фактів. Тому спілкування з партнерами, представлення позиції у державних структурах за кордоном — це завдання, яке потребує постійної уваги», — Валерій Чалий, голова правління Українського кризового медіа-центру.

Еміне Джеппар

«Чи не головним системним документом, який фіксує позицію США, є декларація Помпео. Ми вважаємо, що США могли б відкрити її до приєднання з боку європейських країн. Або, якщо ми відкидаємо роль США і думаємо, що може Україна зробити — це декларація, яку може ініціювати Україна і відкрити її до приєднання усіх інших країн, які цю політику підтримують (а це більшість цивілізованих країн світу).

Друга і ключова задача — запуск багаторівневої інституційної платформи платформи на найвищому політичному рівні, яка буде призначена питанням Криму. Це не деокупує Крим, але забезпечить обговорення теми на найвищому рівні. Міжнародні медіа цікавляться темою Криму дуже спорадично — коли стаються надзвичайні події. Тому нам потрібні майданчики, де ЗМІ зможуть отримувати ці меседжі і далі транслювати їх у світ, перебиваючи меседжі Росії. Тут могло би розглядатися багато різних вимірів: культурно-гуманітарний аспект, права людини, безпековий блок, де розглядалась би проблема мілітаризації регіону. Її можна було б почати запускати з Форуму, який ми започаткували», — Еміне Джеппар, журналістка, екс-перша заступниця міністра інформаційної політики України.

4. Бути послідовними у своїх діях

Мустафа Джемілєв

«Ми оголосили Крим вільною економічною зоною — зону терору, викрадення і вбивств людей. 85% продуктів харчування до Криму постачалися з материкової території України. Ми постачали у Крим воду та електроенергію, по суті, утримуючи окупанта.

Ми наполягаємо на тому що Захід має продовжувати санкції, а самі знову починаємо розмови про те, щоб заробляти на торгівлі з окупантом. Західні країни логічно скажуть: хіба нам Крим більше потрібний, ніж вам?» — Мустафа Джемілєв, лідер кримськотатарського народу, народний депутат України.

Рефат Чубаров

«Постійні намагання діалогу з Путіним, аргументовані прагнення до миру, і дуже нечітке формулювання наших вимог віддаляє Крим на узбіччя і міжнародної політики. Про Крим не зовсім забувають, Крим звучить, але все більше усі звикають, що це питання буде вирішуватися у віддаленій перспективі.

Україна сама має змобілізуватися довкола чітких меседжів, які записані у Кримській декларації. Дехто не вірить, хтось посміхається, коли говорил, що зараз саме Україна має виступати центром об’єднання усіх антиросійських сил для зупинення російської агресії у всьому світі», — Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу.

5. Продумати вже сьогодні, що робити з Кримом після деокупації

Олексій Мельник

«Проблема Криму почалася не 20 лютого 2014 року. Росія працювала над цим з перших днів розпаду СРСР. Це була бомба задовільненої дії, а українська влада вважала це питання непріоритетним. Зараз ситуація у чомусь подібна. Але проблема Криму може вибухнути знову, не тільки з точки зору безпекової загрози, і знову вибухнути несподівано. Уявіть неймовірну ситуацію, що розвалилася Росія і Крим падає нам у руки. Чи готова Україна до дня, коли Крим буде деокупованим? Це питання стосується і Криму, і Донбасу.

Що стосується стратегії — у ній кожна пропозиція у стратегії має відповідати на запитання, чи наближає це деокупацію Криму. Навіть дуже чутливе питання Північнокримського каналу можна обговорювати, розглядаючи різні варіанти. Але це має робитися непублічно», — співдиректор міжнародних програм Центру Разумкова.

«У нас має бути легітимна місцева влада територій, які зараз окуповані, і вона має працювати на території, контрольованій Україною, стільки, скільки потрібно — 20, 30, 50 років», — Віталій Портніков, журналіст.

Таміла Ташева

«Стратегії щодо Криму досі немає, дії які були останні 6 років і зараз, є часто неузгодженими. Така стратегія має бути розроблена, і найближчі півроку-рік ми будемо займатися на базі одного з державних органів (скоріш за все, при РНБО) у робочій групі, куди будуть залучені основні стейкхолдери. Була створена комісія при Президентові України з правової реформи, де є підгрупа з реінтеграції, на якій було пропрацьовано два питання — законопроект щодо політв’язнів, і другий — концепція перехідного правосуддя. Основні 4 компоненти, які входять у концепцію з перехідного правосуддя — компенсація потерпілим, які зазнали утисків і катувань; відповідальність за злочини — щоб усі, хто скоював злочини, понесли належну відповідальність; це право на правду і реформування сектору безпеки.

Інший великий трек, який є важливим — врегулювання законодавчо закріпленого статусу кримськотатарського народу і загалом корінних народів, та інформування громадян України, навіщо це потрібно», — Таміла Ташева, заступниця постійного представника Президента України в Автономній Республіці Крим.

Мустафа Джемілєв

«Зараз на розгляді в Офісі президента три закони: про внесення змін до Конституції, про зміну статусу автономної республіки і про статус кримськотатарського народу. Нарешті пропонують внести зміни, які відповідали би міжнародним нормам, а саме — право корінного народу на самовизначення. Тобто, переформатування існуючої аморфної республіки у національно-територіальну республіку, у преамбулі якої чітко зазначена, що ця республіка створюється як реалізація права корінного народу на самовизначення в рамках української держави. Якщо будуть внесені зміни до Конституції, може й не буде необхідності приймати закон про статус кримськотатарського народу», — Мустафа Джемілєв, лідер кримськотатарського народу, народний депутат України.

Віталій Портніков

«Автономна республіка — це радянська конструкція, єдина мета якої — можливість тиску на союзні республіки. Створювати республіку, в якій корінний народ не має етнічної більшості — це знову-таки прирікати його на боротьбу за власні права у ще одному матрьошковому суб’єкті державності.

Нам потрібні саме такі норми і форми автономії кримськотатарського народу, які б затвердили його можливості на теренах Криму і всієї України, як це відбувається у багатьох країнах Європи, наприклад, німцями у Південному Тіролі та у Бельгії. Це приклади, як дозволяти народам, навіть невеликим, зберігати національно-культурну автономію та ідентичність», — Віталій Портніков, журналіст.

6. Враховувати усі сценарії

«Ми приділяємо недостатньо уваги безпековій загрозі для України з території Криму. Лише один приклад — Північнокримський канал. Крім екологічної безпеки, він несе ще й військову загрозу. Якщо у певний момент проблема постане настільки гостро, що Путін буде змушений приймати швидкі рішення — ми знаємо, які у нього рішення в запасі. Реальність військової операції по відкриттю води в Крим є цілком очевидною», — Олексій Мельник, співдиректор міжнародних програм Центру Разумкова.

«Ми кажемо що ведемо перемовини з Росією, але насправді ми ведемо перемовини самі з собою. Ніхто нічого нам не збирається віддавати. Всі ці перемовини — виключно зусилля для подальшої дестабілізації. Головна мета цих перемовин — підготувати підґрунтя для захоплення нових територій. …. Столиця України у Львові чи Ужгороді — це реальний ризик, якщо ми не будемо реалістами», — Віталій Портніков, журналіст.

Валерій Чалий

«У кожному нашому інституті мають постійно аналізувати що відбувається в Криму. Це має бути державне замовлення і конкретний аналіз ситуації: що відбувається, які дії Росії, як ми маємо відреагувати на потенційні загрози», — Валерій Чалий, голова правління Українського кризового медіа-центру.

Замість підсумків

«Як будуть розвиватися події далі — важко прогнозувати, тому що кроки, які відбуваються, нам не дуже зрозумілі — постійні спроби заспокоїти Путіна, що ми, попри все, хочемо миру. Який народ не хоче миру! Але питання в тому, якою ціною.

Ціну, яку хоче Москва, ми чудово знаємо — щоб Україна знову була в імперському стійлі і слухала, що скажуть у Москві; змирилася з окупацією. Такий мир у нас не готові прийняти. А інший — не готовий прийняти Путін», — Мустафа Джемілєв, лідер кримськотатарського народу, народний депутат України.

«Україна стоїть перед величезними загрозами. Наше майбутнє не є визначеним — ані з точки зору територіальних кордонів, ані безпеки населення, ані реальних настроїв суспільства, ані з точки зору збереження її державної інфраструктури в рамках колишньої УРСР.

Майбутнє буде більш важким, ніж минуле, і нам треба докласти неабияких зусиль, щоб принаймні зберегти українську державність. В України є вибір — або пручатися російській агресії, або приєднуватися до Російської Федерації», — Віталій Портніков, журналіст.

Відеозапис цієї розмови:

Джерело: УКМЦ.