Як писати про ветеранів і ветеранок: рекомендації УВФ

veteranfund

Писати про ветеранів — це важливий вид медійної публіцистики, який може підвищити усвідомленість суспільства щодо їхнього внеску та проблем, з якими ветерани зіштовхуються. Саме тому важливо використовувати свій ресурс на користь, а не на шкоду, підкріплюючи шкідливі стереотипи у суспільстві.  

Ветеранська спільнота – різноманітна, а кожна історія унікальна. Ці люди можуть бути як чинними військовослужбовцями, які вже мали досвід участі у бойових діях, так і цивільними з бойовим досвідом, які вже демобілізувались. Їх об’єднує бойовий досвід, а ще, за висловом Дмитра Козацького (позивний “Орест”), “ветерани – це громадяни, які заплатили більше, ніж податки”. 

Однак у цій частині пропонуємо детальніше ознайомитись з рекомендаціями, які стосуються ветеранів і ветеранок.   

Ветеран

У цивільному життя непоодинокі випадки того, що ветерани часто самі не позиціюють себе ветеранами, часом замовчують свій статус, приховують, або не розуміють того, що є ветеранами.

Досі виникає питанння з непорозумінням “а що, вже час займатись ветеранами, якщо триває війна?”. Теперішні військові – майбутні ветерани. Ми зафіксували, що у суспільній свідомості патерн «чинний військовий = майбутній ветеран» – розірваний та не спрацьовує. Тобто пересічний громадянин не завжди усвідомлює, що захисники й захисниці, коли знімають форму – стають ветеранами. За самим визначенням “ветеран” закріпився стереотипний образ бійців часів Другої світової. 

Важливо, що усталений раніше образ ветерана про дідуся не відповідає дійсності, бо, як свідчить статистика з анонімного опитування УВФ, проведеного у 2023 році, понад 39% військовослужбовців підпадають під категорію молодь (особи з 18 до 35 років). Часто й самі захисники та захисниці не усвідомлюють чи не люблять застосовувати відносно свого нового соціального статусу це поняття.

Частина чинних військовослужбовців нині вже є ветеранами з початку російсько-української війни (від 2014-го).

Тож при створенні матеріалів про ветеранів варто дотримуватись кількох рекомендацій.

Уникати надмірної героїзації, аби не формувати образ таким, що може розчарувати.

Водночас необхідно пам’ятати, що військовий змінив цивільне життя на військове і взяв відповідальність за захист країни. На цивільних теж лежить відповідальність. Не треба чекати, що ветерани з поверненням мають відбудовувати країну, наводити порядок на місцях, “порядок у владі”. Відповідальність за післявоєнне відновлення суспільства і країни лежить на всіх громадянах України.

Не брати в сюжети одних і тих же медійних осіб. Ветерани – не лише медійні. Висвітлюємо в медіа когорту ветеранів, які раніше не фігурували, але які користуються повагою побратимів і мають історії успіху, хоч і можуть бути непоказними. Високі рейтинги інтерв’ю/сюжету/програми не завжди залежать від кількості підписників ветерана. 

Воюють різні люди за статтю, віком, професійним досвідом тощо. В Силах оборони – різні люди, політичні погляди, соціальний капітал. Але не варто акцентувати на цьому увагу, якщо така інформація не є основним меседжем. 

Ветеранки

Ветеран/військовий немає статі. На фронті вони, в першу чергу, професіонали в своїй роботі. (“Ой, ви кухар/діловод тощо, то ж ніби дівчата могли б це робити”, “Ой, ви артилеристка, а хіба не тяжко? А як ви з нігтями снаряди тягаєте?”)

Не треба запитувати, чому жінка пішла в армію. Адже це посилює стереотип про жінок в армії, мовляв війна – не жіноча справа і лише для обраних жінок, які нічого не бояться, або ж дуже сильні фізично. Захист держави – обов’язок всіх громадян України.

Не радимо запитувати про бойові подвиги, чи вбивали, скільки танків підбила і т.д. По-перше, такі запитання можуть тригерити та нагадати про травми та пережитий стрес. По-друге, такі запитання також можуть підживлювати стереотипи, що жінки-військовослужбовиці менш компетентні, ніж чоловіки, якщо знищують менше цілей.

Не акцентувати на зовнішності – нігті, вії, волосся, макіяж (як “інстаграм-стереотип” – красива і сильна) чи борода, вуса, лисий (“як сексі-воїн”, справжній козак, вікінг) тощо.

Приклад: “навіть між тяганням снарядів, вона встигає доглядати за собою”, або “у вас гарна стрижка і борода – ви що, не воюєте? коли встигаєте?”.

Для сюжетів не варто обирати інстаграмний типаж, бо це не про більшість. Сексуалізованих образів необідно уникати, а показувати фаховість ветеранки, її здобутки, а не зовнішність. Ветеранка може бути доглянутою. Це не означає, що не брала участі в бойових діях.

Не запитуйте, де робила манікюр на бойових, бо на фронті точно не до того. А те, що жінка після повернення в тил зробила зачіску та манікюр, не означає, що вона під обстрілами фарбує нігті.

Не рекомендуємо запитувати про душ, або чи був жіночий туалет, як мили голову. Ці запитання є доволі інтимними та травмуючими, оскільки це про особисте. 

У жодному разі не ставте запитання, які стосуються їхніх дітей. Це запитання може бути образливим для жінки-військовослужбовиці, яка не хоче говорити про своє особисте життя. Жінки-військовослужбовиці, які мають дітей, часто відчувають почуття провини та тривоги, залишаючи дітей вдома. Вони можуть переживати страх за безпеку своїх дітей і сумувати за ними. Це запитання може натякнути на те, що жінка-військовослужбовиця не є доброю матір’ю, і фактично в суспільстві може формувати такий образ.

Жінки-ветерани можуть зіштовхуватись з унікальними викликами й проблемами, тому важливо представити їхні історії чесно та гідно. Тож далі кілька порад щодо написання матеріалів про жінок-ветеранок.

• Реальний голос ветеранок: Дайте можливість жінкам-ветеранкам розповісти свої історії та досвід служби. Спрямовуйте увагу на їхні досягнення та внесок.
• Різноманітність досвіду: Розумійте, що жінки-ветеранки можуть мати різний військовий досвід та службові спеціальності. Висвітлюйте різноманітність їхніх ролей та внеску.
• Акцентуйте на сильних сторонах: Виділяйте сильні сторони й досягнення жінок-ветеранок, а не на статі ветеранки чи військової.
• Гендерна рівність: Аналізуйте питання гендерної рівності в армії та ветеранській спільноті. Висвітлюйте зусилля на користь рівних можливостей для жінок на військовій службі.
• Звертайте увагу на інтереси: Дізнайтеся про інтереси та активності жінок-ветеранок поза службою, такі як волонтерство, освіта або участь у громадському житті, підприємництво.
• Боротьба зі стереотипами: Уникайте стереотипних поглядів на жінок-ветеранок. Не зображайте їх як слабку частину армії або їхнє успішне одруження, мовляв, це лише одна мета вступу жінки до армії.

Загальний підхід полягає в тому, щоб підкреслити різноманітність індивідуальних історій та внеску жінок-ветеранок у суспільство та підтримувати гендерну рівність у війську та ветеранській спільноті.

Ознайомитися із повним текстом рекомендаціями від Українського ветеранського фонду Мінветеранів можна за лінком.

Над розробкою рекомендацій працювали: команда Українського ветеранського фонду, а також ветерани: Юлія Кіріллова (Жіночий ветеранський рух), Дмитро Козацький “Орест”, Віктор Легкодух, Максим Колесніков, Данило Мотильов, Юрій Богун-Ширін, Олег Симороз, Андрій Боднарчук, Олександр Будько “Терен”, Марко Мельник, а також Володимир Лагута і Тарас Лелюх (Рух ветеранів України).