Виборча реформа. Порядок денний Асоціації між Україною та ЄС

До Вашої уваги аналітичний звіт щодо ходу виконання Порядку денного Асоціації між Україною та ЄС, підготовлений ГО “Ініціатива та Розвиток”. Частина 2 – Виборча реформа. ВИБОРЧА РЕФОРМА   ...

Додано:
ngo.indev

Логотип

ngo.indev

До Вашої уваги аналітичний звіт щодо ходу виконання Порядку денного Асоціації між Україною та ЄС, підготовлений ГО “Ініціатива та Розвиток”. Частина 2 – Виборча реформа.

ВИБОРЧА РЕФОРМА

 

Порядок денний Асоціації між Україною та ЄС

ПДА пропонується вжити заходів для гармонізації виборчого законодавства шляхом його уніфікації та реформування системи фінансування політичних партій, включаючи державне фінансування. Такі заходи мають вживатися шляхом інклюзивного та представницького процесу відповідно до рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ, ГРЕКО та Венеціанської комісії; при цьому, в першу чергу необхідно переглянути законодавство щодо місцевих виборів з огляду на заплановане проведення місцевих виборів у другій половині 2015 року.

Хід виконання ПДА

На відміну від Конституційної реформи, Виборча реформа перебуває на фінальній стадії. Виборча реформа визначається двома законами:

  • “Про місцеві вибори”, що вже підписаний Президентом України;
  • “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

запобігання і протидії політичній корупції” (альтернативна назва – “Про державне фінансування політичних партій”), що тільки очікує підпису Президента України.

Тому результати обох законів можна буде проаналізувати вже у найближчому майбутньому.

  1. Нова редакція Закону України “Про місцеві вибори”.

Місцеві вибори 2015 року відбуваються за абсолютно новою редакцією Закону України “Про місцеві вибори”, що був зареєстрований в Верховній Раді України під номером 2831-3 від 28 травня 2015 року.

1.1. Зміст закону.

Закон визначає основні засади, організацію і порядок проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів, положення якого також пропонується узгодити з положеннями законів України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та законодавчо забезпечити обрання старост.

Законом, зокрема, передбачається, що місцеві вибори будуть проходити за такими виборчими системами:

1) депутатів сільських, селищних рад – зберігається чинна на сьогодні мажоритарна система відносної більшості в одномандатному виборчому окрузі;

2) депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад – за пропорційною виборчою системою з преференціями (вибори в багатомандатному виборчому окрузі, що співпадає з територією Автономної Республіки Крим, відповідної області, району, міста, району в місті, за виборчими списками місцевих організацій партій (блоків) з одночасним висуванням кандидатів в територіальних округах, на які поділяється багатомандатний округ);

3) міських  голів (міст,  кількість виборців у яких дорівнює або є більшою ніж 90 тисяч) – за мажоритарною системою абсолютної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі.

4) сільських, селищних, міських (міст, кількість виборців у яких є меншою ніж 90 тисяч) голів, сільських старост – за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі.

В законі пропонується чітко встановити кількісний склад відповідних місцевих рад, який визначатиметься Центральною виборчою комісією до початку виборчого процесу чергових виборів в залежності від кількості виборців, які належать до відповідної територіальної громади, проживають на території області, району, району в місті. Мінімальна кількість депутатів ради – 10 при чисельності виборців до 500, максимальна – 80 депутатів при чисельності виборців понад 1,5 млн.

З метою проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад територія багатомандатного округу поділятиметься на територіальні округи, кількість яких дорівнюватиме кількісному складу відповідної ради.

З метою впорядкування територіальної організації виборів пропонується винести за межі виборчого процесу формування складу територіальних виборчих комісій та утворення ними територіальних округів. За рахунок цього зберігається існуюча тривалість виборчого процесу – 50 днів.

Враховуючи особливості запропонованої виборчої системи Законом передбачається можливість утворення на місцевому рівні виборчих блоків місцевих організацій політичних партій.

Отже, висування кандидатів здійснюватиметься місцевою організацією партії (блоком) не більш як по два кандидати в кожному територіальному окрузі. При цьому всі кандидати у депутати, висунуті місцевою організацією партії (блоком) в територіальних округах, включаються до єдиного виборчого списку кандидатів від цієї місцевої організації партії (блоку) у відповідну раду.

Законом передбачено, що голосування відбувається за допомогою бюлетеня, в якому зазначені назви місцевих організацій партій (блоків) та прізвище кандидата, висунутого відповідною місцевою організацією партії (блоком) у цьому окрузі. Виборець має один голос. У разі, якщо реєстрацію кандидата, висунутого в територіальному окрузі, скасовано, виборець має можливість проголосувати за місцеву організацію партії (блок), яка його висувала. Голос виборця вважається одночасно голосом за місцеву організацію партії (блок) та за кандидата, висунутого нею (ним) у цьому територіальному окрузі.

За результатами голосування дільнична виборча комісія підраховує кількість голосів, поданих за кожну місцеву організацію партії (блок). Проміжні територіальні виборчі комісії встановлюють лише проміжні підсумки голосування окремо по кожному територіальному округу і передають їх до територіальної виборчої комісії, яка встановлює результати відповідних виборів.

Кількість голосів виборців, отриманих місцевою організацією партії (блоком) та кандидатом, висунутим нею (ним) у відповідному територіальному окрузі, визначає рівень особистої підтримки кандидата. Відповідно, в залежності від цієї підтримки визначатиметься рейтинг кандидата у виборчому списку місцевої організації партії (блоку).

Розподіл голосів між кандидатами від місцевої організації партії (блоку) здійснюється відповідно до їх черговості у виборчому списку, встановленої  рішенням територіальної виборчої комісії на основі рейтингу.

Також зазначаємо, що форма бюлетеню та процедура голосування, обумовлені запропонованою виборчою системою, є простими та зрозумілими для виборця. Фактично метод голосування, шляхом проставляння в бюлетені однієї позначки, не відрізнятиметься в залежності від виду місцевих виборів, а тому не потребуватиме додаткового роз’яснення виборцям і може бути застосований найближчим часом.

Крім того, за запропонованою моделлю потреба в проведенні проміжних виборів буде відсутня. У разі дострокового припинення повноважень депутата, обраним визнається наступний за черговістю кандидат у списку місцевої організації партії (блоку), складеному за результатами виборів у відповідності з рівнем підтримки кожного кандидата. У разі вичерпання списку місцевої організації партії (блоку) мандат залишається вакантним до обрання нового складу ради.

1.2. Аналіз основних змін.

  • Визначальною новелою закону є перероблена схема підрахунку голосів при виборах депутатів обласних, районних, міських, районних у містах рад. Можна зі стовідсотковою впевненністю стверджувати, що переважній більшості виборців не зрозуміла теперішня схема підрахунку, а, можливо, незрозуміла вона навіть й для деяких кандидатів у депутати. Відповідно до нового порядку підрахунку голосів тепер у відповідну раду може пройти не той кандидат у депутати, який набрав більшість голосів на своєму виборчому окрузі, а той, хто набрав більшість голосів відносно загальної кількості виборців на окрузі, що проголосували. До відповідної ради автоматично проходить голова списку політичної партії, що подолає 5% бар’єр, в той час як подальший список кандидатів у депутати, що проходитимуть у раду тепер визначається не партією, а формулою *кількість голосів за кандидата на окрузі/кількість виборців по округу, що відвідали вибори*. Тому, цілком можливо, що місце у відповідній раді займе не той, хто посів першу позицію на своєму окрузі, а той, хто матиме кращий показник за формулою. Насамперед, таке може трапитися при відчутній різниці у кількості виборців на різних округах. Складно сказати, чим обумовлена необхідність зміни схеми підрахунку голосів, але наврядчи метою такої зміни було спрощення самого механізму;
  • Попри вищезазначені зміни, приймати участь у виборах до обласних, районних, міських, районних у містах рад можуть тільки висуванці від політичних партій. Самовисуванці не мають змоги брать участь у виборах до відповідних рад. Відтак політичні партії стають монополістами влади, а самовисуванці зі своїми програмами та принципами більше не спричинять конкуренцію партіям;
  • Прохідний бар’єр на місцевих виборах-2015 підняли з 3% до 5%. Цю зміну можна характеризувати як нейтральну, проте слід відзначити, що новостворені партії або ті партії, що не мають того адміністративного ресурсу, що мають провласні партії, стикатимуться з проблемою подолання підвищенного бар’єру. Знову постає питання монополізації влади зі сторони давно діючих “гравців”;
  • У містах з населенням більше 90 тис. осіб проводитиметься другий тур виборів голів, якщо у першому турі жодному з кандидатів не вдалося отримати більше 50% голосів. Дане нововведення є позитивним, оскільки дозволить уникнути балачок про відсутніть підтримки обраному голові з боку виборців. В такому випадку другий тур дозволить всім охочим віддати свій голос за свого фаворита, а конкуренцію один одному складатимуть лише два кандидата;
  • Нині при достроковому припиненні повноважень депутатів не треба проводити довиборів, оскільки його місце займе наступна за списком особа. Ця норма дозволить уникнути зайвих процедур дообрання, які також потребують фінансового забезпечення;
  • Також змінена процедура відкликання депутатів. Питання відкликання депутата можуть ініціювати лише виборці. Для цього вони, в кількості 30 (село або селище)-400 (депутат обласної ради, Київради) осіб мають ініціювати збори виборців. Якщо виборці приймають рішення про відкликання депутата, вони мають зібрати підписи понад 50% загальної кількості виборців відповідного округу. Серед іншого підписний лист має містити відомості про паспортні дані підписанта. Після збору підписів підписний лист спрямовується до територіальної виборчої комісії, яка разом з правоохоронними органами перевіряє надану інформацію. При відсутності заперечень рішення про відкликання депутата сільських та селищних рад приймає саме територіальна виборча комісія. В містах ТВК передає інформацію до відповідної політичної партії, яка в свою чергу розглядає можливість відкликання депутата. Не дивлячись на всю складність процедури збору підписів, яка на перший погляд здається неможливою, кінцевий результат все одно залежить від політичної партії (якщо мова йде про міста). Можна констатувати, що це є ще одним проявом політичної монополізації, не говорячи вже про абсурдність та складність самої процедури.
  1. Проект закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції”.

Важливим елементом виборчої реформи в Україні є прийнятий ВРУ, але ще не підписаний Президентом, законопроект “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції” (далі – законопроект про державне фінансування політичних партій). Реєстраціний номер законопроекту у ВРУ – 2123а від 19 червня 2015 року.

2.1. Зміст законопроекту.

Законопроектом передбачено комплексне удосконалення законодавства у сфері фінансування партій та передвиборної агітації з метою приведення його у відповідність до міжнародних стандартів та кращих практик у сфері фінансування політики.

Зокрема, проектом передбачається запровадити (починаючи з 2017 року) пряме державне фінансування політичних партій. Таке фінансування здійснюватиметься у формі щорічного державного фінансування статутної діяльності партій, не пов’язаної із участю таких партій у виборах, та часткового відшкодування витрат партій на здійснення передвиборної агітації на виборах народних депутатів України. Такі форми фінансування сприятимуть активній діяльності партій не лише під час виборчого процесу, але і у міжвиборчий період. З метою запобігання нецільовому використанню бюджетних коштів, виділених на фінансування статутної діяльності партій, законопроектом передбачається запровадити облік таких коштів на спеціально відкритих з цією метою рахунках партій у банках, заборонити перерахування таких коштів до виборчих фондів, а також наділити повноваженнями щодо контролю за законністю їх використання Рахункову палату та Національне агентство з питань запобігання корупції.

Як і в більшості країн світу, щорічне державне фінансування надаватиметься не всім зареєстрованим політичним партіям, а лише тим з них, які відповідають певним вимогам. Так, право на отримання державного фінансування статутної діяльності матимуть лише ті партії, які за результатами останніх виборів народних депутатів України отримали не менше 3% голосів виборців на свою підтримку. Відповідно, з державного бюджету України фінансуватимуться як партії, які подолали виборчий бар’єр (за чинним Законом “Про вибори народних депутатів України” такий бар’єр становить 5% дійсних голосів виборців), так і партії, які не подолали виборчий бар’єр, однак отримали значний рівень підтримки виборців. Такий підхід до фінансування партій повністю узгоджується з міжнародними стандартами у відповідній сфері, враховує рекомендації Групи держав проти корупції щодо критеріїв надання державної підтримки партіям, створює належні умови для розвитку нових партій, активної і чесної політичної конкуренції.

Загальний обсяг щорічного державного фінансування всіх партій, які отримали право на таке фінансування, пропонується законодавчо обмежити. Зокрема, на відповідні потреби з Державного бюджету України, починаючи з 2017 року, виділятиметься сума коштів, яка визначатиметься як добуток 1% мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів Державного бюджету України, помноженого на кількість виборців станом на момент закінчення голосування на останніх чергових або позачергових виборах народних депутатів України. Якби щорічне державне фінансування політичних партій було запроваджене з 1 січня 2015 року, то його загальний обсяг становив би 441 216 419,7 грн. (0.01 x 1 218 грн. х 36 224 665 виборців).

Загальний обсяг щорічного фінансування статутної діяльності політичних партій пропонується розподіляти наступним чином: 10% загального обсягу фінансування розподілятиметься порівну між партіями, які отримали право на щорічне фінансування їхньої статутної діяльності, за умови включення чоловіків та жінок до кожної трійки кожного списку кандидатів на парламентських та місцевих виборах (якщо вибори проводились за виборчими системами, які передбачали висування списків кандидатів на відповідних виборах); тоді як 90% загального обсягу щорічного державного фінансування партій розподілятиметься між партіями, які отримали право на державне фінансування, пропорційно до кількості дійсних голосів виборців, поданих за списки кандидатів у народні депутати України від таких політичних партій у загальнодержавному виборчому окрузі з виборів народних депутатів України. Запропонований механізм розподілу бюджетних коштів стимулюватиме партії до забезпечення збалансованого представництва обох статей у виборних органах, враховуватиме рівень підтримки партій виборцями при розподілі відповідних бюджетних коштів (90% загального обсягу бюджетного фінансування).

Законопроектом передбачається, що відшкодування витрат партій на передвиборну агітацію під час виборів народних депутатів України здійснюватиметься у розмірі фактичних витрат відповідних партій, але не більше ніж 100 000 розмірів мінімальних заробітних плат. Такий обсяг відшкодування загалом враховує реальні витрати найбільших партій на здійснення передвиборної агітації на виборах, відображені у звітах про надходження та використання коштів виборчих фондів, які подавались до ЦВК на виборах народних депутатів України у 2012 та 2014 роках. Право на одержання такого відшкодування матимуть лише партії, які взяли участь у розподілі депутатських мандатів у загальнодержавному виборчому окрузі на виборах народних депутатів України, тобто – подолали виборчий бар’єр.

Законопроектом визначено чіткий та вичерпний перелік підстав зупинення та припинення державного фінансування політичних партій.

З метою зменшення рівня залежності партій від фінансування за рахунок приватних внесків, а також приведення чинного законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів та кращих практик у сфері фінансування політики, законопроектом пропонується обмежити розмір щорічних внесків на користь партій з боку юридичних та фізичних осіб (400 розмірів мінімальної заробітної плати для юридичних осіб та 100 мінімальних розмірів заробітної плати для фізичних осіб), а також встановити додаткові обмеження щодо джерел фінансування політичних партій. Зокрема, за законопроектом, партії не зможуть отримувати внески від юридичних осіб, в яких не менше 25% статутного капіталу або прав голосу прямо або опосередковано належать державі, органам місцевого самоврядування чи нерезидентам; осіб, які мають непогашений податковий борг; осіб, з якими укладено договори про закупівлю робіт, товарів чи послуг для забезпечення потреб держави або територіальної громади згідно із Законом “Про здійснення державних закупівель” (протягом строку дії таких договорів та протягом одного року після припинення їхньої дії, крім випадку, коли загальна сума коштів, отримана за такими договорами протягом строку дії договору та протягом одного року після припинення його дії не перевищувала 20% загальної суми доходу фізичної або юридичної особи за цей самий період). Подібні обмеження закріплено у законодавстві низки європейських країн.

Варто відзначити, що законопроектом пропонується узгодити положення виборчого законодавства щодо суб’єктів здійснення і розміру внесків до виборчих фондів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України із запропонованими у законопроекті положеннями щодо джерел здійснення та розміру внесків на користь політичних партій, що сприятиме усуненню прогалин у виборчому законодавстві щодо джерел формування виборчих фондів на загальнодержавних виборах.

З метою приведення законодавства у сфері фінансування партій до стандартів, відображених у Єдиних правилах проти корупції у сфері фінансування політичних партій та виборчих кампаній, а також забезпечення виконання на практиці запропонованих у законопроекті положень щодо суб’єктів здійснення внесків на користь партій та обмежень щодо розміру цих внесків, законопроектом передбачається розширити поняття внеску на користь партії. Зокрема, внеском на користь партії пропонується вважати грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального або негрошового характеру, у тому числі членські внески членів партії, товари, роботи, послуги, позики, надані або отримані безоплатно чи на пільгових умовах (за ціною, нижчою за ринкову вартість ідентичних або подібних робіт, товарів та послуг на відповідному ринку), надані партії, зареєстрованій в установленому порядку місцевій організації партії, висунутому партією чи її місцевою організацією кандидату на виборах народних депутатів України, виборах Президента України, місцевих виборах (у тому числі шляхом перерахування до виборчого фонду на відповідних виборах), або отримані партією, її зареєстрованою в установленому порядку місцевою організацією, кандидатом на відповідних виборах.

Для посилення прозорості фінансування політичних партій та передвиборної агітації на загальнодержавних виборах законопроектом пропонується передбачити включення до фінансових звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, а також проміжних та остаточних фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів кандидатів на виборах та партій детальної інформації про отримані внески, суб’єктів їх здійснення, напрями і обсяги витрачання відповідних коштів. Такі звіти пропонується оприлюднювати у повному обсязі (у формі відкритих даних) у встановлений строк після їх одержання на веб-сайтах відповідних партій (за наявності), веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції та (щодо звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів) на веб-сайті ЦВК. Такі звіти перевірятимуться відповідними органами контролю у сфері фінансування політичних партій та передвиборної агітації на предмет їх відповідності вимогам законодавства та достовірності відображеної у них інформації. При цьому фінансові звіти партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру подаватимуться до Національного агентства з питань запобігання корупції щоквартально і міститимуть відповідну фінансову інформацію не лише щодо партій, але і виборчих фондів партій та кандидатів на загальнодержавних та місцевих виборах (у випадку проведення виборів), а також щодо місцевих організацій партій, які в установленому порядку набули статус юридичної особи. Такий підхід створюватиме належні передумови для ефективного державного і громадського контролю за фінансуванням партій та виборчих кампаній, враховуватиме передовий зарубіжний досвід щодо розкриття інформації про донорів партій та суб’єктів фінансування передвиборної агітації.

Ключовими контрольними повноваженнями у сфері фінансування політичних партій та виборчих кампаній пропонується наділити Національне агентство з питань запобігання корупції. На відміну від інших органів державної влади, цей орган наділений достатнім рівнем операційної та інституційної незалежності від інших державних органів, матиме достатні повноваження та кадрові ресурси для ефективного здійснення відповідного контролю. Наділення ключовими контрольними функціями саме цей орган враховуватиме рекомендації Групи держав проти корупції щодо посилення прозорості фінансування політичних партій в Україні. Первинну перевірку звітності про надходження і використання коштів виборчих фондів на виборах (на предмет своєчасності подання, правильності оформлення, повноти відображення інформації) здійснюватимуть ЦВК та інші виборчі комісії з відповідних виборів, як це й передбачено чинним виборчим законодавством.

Законопроектом також пропонується суттєво розширити і доповнити склади правопорушень, пов’язаних з фінансуванням партій і передвиборної агітації, а також посилити відповідальність за їх вчинення, що сприятиме запобіганню їх вчиненню, належному і своєчасному виявленню та розслідуванню вчинених порушень, втіленню в життя принципу невідворотності покарання, запобігатиме поширенню законів про амністію на осіб, які вчинятимуть злочини у сфері фінансування політики. Запропоновані у законопроекті санкції за порушення у сфері фінансування партій та передвиборної агітації в цілому враховують рекомендації Групи держав проти корупції щодо впровадження ефективних, пропорційних та дієвих санкцій за всі порушення у сфері фінансування партій та виборчих кампаній.

2.2. Аналіз основних змін.

Серед основних змін, запропонованих даним законопроектом, варто виділити наступне:

  • Впровадження державного фінансування статутної діяльності політичних партій та компенсація витрат на передвиборчу діяльність. Партія має право на фінансування статутної діяльності якщо на останніх чергових або позачергових виборах народних депутатів України її виборчий список кандидатів у народні депутати у загальнодержавному виборчому окрузі отримав не менше трьох відсотків дійсних голосів виборців, які взяли участь у голосуванні у загальнодержавному виборчому окрузі. Загалом ця норма є позитивним нововведенням, оскільки запроваджує механізм зрозумілого та кількісно визначеного фінансування партій. Визначається загальний обсяг фінансування з боку держави, не враховуючи внесків фізичних та юридичних осіб;
  • Обмеження грошових внесків на фінансування політичних партій з боку фізичних та юридичних осіб. Загальний розмір внеску на користь партії від громадянина України протягом одного року не може перевищувати ста розмірів мінімальної заробітної плати, а від юридичної особи – чотирьохсот розмірів мінімальної заробітної плати. Не дивлячись на те, що встановлений дозволений розмір внеску не є низьким, слід звернути увагу ще й на те, що кількість фізичних та юридичних осіб, які хочуть здійснити грошовий внесок, не є обмеженою. Тому ліміт на суму внеску є формальним;
  • Запроваджується механізм фінансової звітності політичних партій. Для посилення прозорості використання коштів політичні партії будуть змушені оприлюднювати свої звіти на веб-сайтах відповідних партій, веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції та на веб-сайті ЦВК. Це є позитивним механізмом підвищення прозорості використання коштів, проте слід зачекати на прикладну реалізацію цього положення;
  • Ключовими контрольними повноваженнями у сфері фінансування політичних партій та виборчих кампаній пропонується наділити Національне агентство з питань запобігання корупції. Визначається єдиний відповідальний орган, що створює чіткість у боротьбі з відповідними порушеннями.

Загальна характеристика виборчої реформи.

Слід відзначити рух та реалізацію положень виборчої реформи, визначених у ПДА, з позитивної сторони. Проте в той же час, аналізуючи обидва нормативно-правових акта, можна відмітити багато незрозумілих моментів.

Нова редакція закону України “Про місцеві вибори” виглядає дуже недопрацьованою та потребує суттєвих змін в частині механізму виборів. Різноманітність задіяних виборчих систем в залежності від типу адміністративного рівня лише привносить складнощі у розуміння процесу. Закон залишає враження монополізації влади з боку діючих авторитетних політичних партій, обмежуючи права самовисуванців та виборців у напрямку відкликання депутатів відповідного рівня. Сподіваємось, що наступні місцеві вибори, які заплановані на 2017 рік, пройдуть під редагованою версію Закону з урахуванням поправок громадськості та експертів.

Ще не підписаний законопроект “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції” є новелою в функціонуванні політичних партій України. Намір конкретизувати та привнести прозорість у сферу фінансування партій можна відмітити лише з позитивного боку. Враховуючи багато слушних нововведень, залишається декілька некритичних моментів, які також потребують доопрацювання. Ініціатива такого законопроекту вітається й справа тепер залишається за Президентом України та його підписом.

Підбиваючи підсумок реалізації виборчої реформи згідно ПДА, можна відзначити, що основні положення ПДА виконані, проте якість нормативно-правових актів викликає багато питань саме у площині місцевих виборів-2015. Знову виражаємо сподівання, що норми Закону України “Про місцеві вибори” зазнають якісних змін, що наблизить реалізацію реформи до бажаного стану.


Тематика публікації:            

Останні публікації цього розділу:

З майдану на війну. Історія лейтенанта Віталія Максимкіна

Право на владу: як громадяни впливають на вирішення місцевих питань

Survival Kit для медійників у часи коронавірусу

Робота під PRESSом. Посібник для безпечної повсякденної роботи медійників

Все, що потрібно знати про Молодіжну Платформу сьогодні

5 років: Маленький ювілей з великими досягненнями