Відновлення сталого економічного розвитку територій України після війни

Економічне відновлення країн у повоєнний період були різними, пріоритети визначалися потребами та особливостями конкретних територій з урахуванням наявного ресурсного забезпечення та можливостей. ...

Розвиток територій

Анна Кондратьєва

Економічне відновлення країн у повоєнний період були різними, пріоритети визначалися потребами та особливостями конкретних територій з урахуванням наявного ресурсного забезпечення та можливостей. Після трьох місяців війни, експерти публікують різні ідеї та думки, як відновити зруйновану інфраструктуру та економіку України. Економісти та представники влади обговорюють і шукають варіант плану Маршалла для України[1]. Розробити такий план допоможе досвід країн, які мали «повстати з попелу» війни і навіть увійти до підручників історії зі своїм економічним дивом. Формуючи план відбудови України, важливо враховувати економічні, геополітичні, соціальні, культурні особливості держави та вимоги сучасної урбаністики.

Всесвітня історія має багато прикладів повоєнного відновлення країн. Після закінчення Другої світової війни у світі сталося понад: тридцять великих війн, двісті п’ятдесят військових конфліктів [2]. Учасниками яких стало не менш ніж шістдесят країн, але успішних прикладів повоєнного відновлення економіки існує не багато. Кожен приклад є унікальним і залежить від багатьох факторів: природні та трудові ресурси, політичні, економічні, правові, соціальні, екологічні, природно-геополітичні фактори [3]. Єдиний спільний знаменник успіху – це рівень зовнішньої підтримки та вміння вміло і вчасно використати можливості.

Масове пошкодження майна, знищення існуючих управлінських стереотипів – дають можливість переосмислити територіальний простір [4], який має бути побудований після проведеного якісного аналізу та вивчення досвіду інших країн, враховуючи нові підходи до проєктування безпечних міст, поради урбаністів та архітекторів. Він має бути безпечними, функціональними, інклюзивними та привабливими, але для цього потрібно визначити пріоритети і перспективи, розумно сформувати цілі розвитку кожного конкретного регіону з урахуванням наявного ресурсного забезпечення. Важливий крок для побудови нового простіру є запровадження стратегічного підходу та вміння якісно освоїти інвестиції. Актуальність використання стратегічного підходу визначається також активізацією європейської інтеграції та міжрегіональним співробітництвом на рівні регіонів України та регіонів ЄС як спосіб виявлення конкурентних переваг економічних агентів і національної економіки у цілому.

Президент України Володимир Зеленський заявив про необхідність виробити чітке розуміння сталого розвитку економіки після війни, назвавши при цьому низку пріоритетів:

  • комфортне та вільне середовище з точки зору податків та адміністративних умов для малого та середнього бізнесу;
  • цифровізація, безпека, судова, антикорупційна та інші реформи.

На його думку, йдеться не лише про обсяг роботи, а й про переосмислення того, як розвиватиметься країна надалі, які галузі можуть стати основою зростання після війни, які рішення та ресурси необхідні для того, щоб збільшити рівень переробки в Україні та «не торгувати сировиною, як це було раніше». «Гроші – це не фундамент для розвитку країни. Ідеї, люди – ось фундамент», – наголосив він [5].

Це означає, що вже сьогодні має формуватися державна стратегія повоєнного економічного розвитку України, орієнтована на її максимальну дерегуляцію [6], лібералізація [7], демонополізацію [8]. Обов’язково потрібно зберегти та розвинути започаткований курс на мінімізацію регуляторного впливу владних інституцій і операційне функціонування економіки, суттєве обмеження соціальних видатків та мінімізація бюджетного сектору економіки. Зменшення бюджетних видатків у контексті реалізації пропонованих заходів з мінімізації фіскального навантаження на економіку – реформування системи фінансово-бюджетного забезпечення науково-освітньої сфери, зміна цілей структурної економічної політики держави (стимулювати розвиток малого бізнесу, одночасно заохочуючи самозайнятих осіб і підприємців інвестувати у стартапи та реалізацію інноваційних проєктів). Зокрема експерти з цього приводу відзначають: «Після закінчення війни можливостей для будь-якого бізнесу буде багато. Дуже важливо, щоб Україна мала орієнтир на розвиток країни через підтримку малого бізнесу, бо якщо фокус буде, на великі корпорації та монополістів, то повернути українців із за кордону, буде вкрай важко» [9]. Налаштування логістичних маршрутів у західному напрямку. Перехід від експорту сировини до переробки у галузях, що дають найбільшу експортну виручку. Розвиток вітчизняного військово-промислового комплексу. Йдеться не лише про закупівлю зброї, а й про її виробництво, зокрема за рахунок трансферу військових технологій. Збільшення видобутку власного газу та розвиток атомної енергетики. Кліматична модернізація. Локалізація українського виробництва на рівні мінімум 60%. Це дасть поштовх економіці, створить нові робочі місця, пожвавить підприємницьку активність [10].

Відновлення нового виробничого потенціалу економіки, як і формування сприятливого ділового клімату, дозволять залучати інвестиції та підтримувати економічне зростання в майбутньому в умовах скорочення офіційної міжнародної допомоги. Модель відновлення кожної країни індивідуальна і залежить від її економічних, геополітичних і культурних особливостей. Спільними інструментами відновлення після війни країн є: лібералізація економіки, створення великої кількості робочих місць державою, орієнтація економіки експорту і значне вливання зовнішніх фінансових ресурсів. Але навіть маючи у своєму розпорядженні всі інструменти зростання економіки, важливо ефективно їх використовувати. Від цього залежить, чи досягне країна успіху, чи поповнить величезний список невдалих прикладів, таких як Афганістан чи Ірак.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998 – 2004. Режим доступу до ресурсу: http://surl.li/bzpih.
  2. ua Дорослий погляд на світ. 5 історій економічного успіху після війни: світовий досвід для України, Ярослав Железняк[Електронний Ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/EHzRI8Q.
  3. Зайцева Л.М. Оцінка сталості розвитку економіки регіону // Управління сучасним містом. – 2001. – № 1-3(1). – С. 31-36, Петкова Л.О. Економічне зростання в Україні: регіональний вимір. – Черкаси: ЧДТУ, 20094. – 271 с.
  4. Кравчук В.М. Поняття правового простору: філософсько-правова інтерпретація /В.М.Кравчук // Актуальні проблеми держави і права. – 2014. – Вип. 74. – С. 26-31.
  5. Ukraїner – Як відбудувати країну після війни. Володимир Зеленський. Режим доступу: https://ukrainer.net/vidbudova/.
  6. Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. – Т. 2 : Д – Й. – 744 с. – ISBN 966-7492-00-8. Режим доступу: http://surl.li/bzpvi.
  7. Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І.О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. – Х. : Право, 2015. Режим доступу: http://surl.li/bzqin.
  8. Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. – Т. 2 : Д – Й. – 744 с. – ISBN 966-7492-00-8. Режим доступу: http://surl.li/bzpvr.
  9. Електронний ресурс: Громадський простір. Ірина Куропась «Економіка війни та повоєнний економічний розвиток України: проблеми, пріоритети, завдання». Режим доступу: http://surl.li/bzqbt.
  10. Аналітичний портал «Економічне відновлення України після війни». Режим доступу: http://surl.li/bzqji.


Тематика публікації:  

Останні публікації цього розділу:

Рекомендації поліпшення соціальних послуг для осіб похилого віку з урахуванням наслідків пандемії COVID-19 та в умовах воєнного стану

Фінансові поради для громадських організацій

Управління кордонами в Україні: пошук оптимальних моделей

Українсько-румунський кордон: проблеми та рішення

Організація управління розвитком територій під час військових дій в Україні