Відкритість та доступність – умови та джерела розвитку громад та організаційних спільнот Придінцевого Порубіжжя – міста Лисичанська

Дослідження, планування та звітність – засади організаційного розвитку громадської інституції ЛИСИЧАНСЬК – РАДА ЕКСПЕРТІВ СБЛ – 2019 р.Дослідження «ВІДКРИТІСТЬ ТА ДОСТУПНІСТЬ –УМОВИ ТА ДЖЕРЕЛА ...

Додано:
Pavlo Fedyk

вертеп

Pavlo Fedyk

Дослідження, планування та звітність – засади організаційного розвитку громадської інституції

 

ЛИСИЧАНСЬК
– РАДА ЕКСПЕРТІВ СБЛ –
2019 р.

Дослідження «ВІДКРИТІСТЬ ТА ДОСТУПНІСТЬ –УМОВИ ТА ДЖЕРЕЛА РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СПІЛЬНОТ ПРИДІНЦЕВОГО ПОРУБІЖЖЯ – МІСТА ЛИСИЧАНСЬКА» спрямоване на аналіз цінностей і здібностей неформальної спільноти небайдужих людей, співтворячих культурні трансформації традиційних театральних дійств в луганському місті Лисичанськ, Східний Донбас Україна.

Автор: Павло Федик, кандидат економічних наук, координатор Ради експертів руху «Спільно безпеці Лисичанська-Луганщини» (СбЛ)

Координаторка проекту: Ірина Сельницька, керівниця ГО «Міст 3.10».

Дизайн: Соломія Федик.

Аналітична записка, як і результати опитування створені в рамках реалізації проекту в рамках проекту «Люди активні – громада успішна», який реалізується ГО «Міст 3.10», що здійснюється напрямком «Культура і Конфлікт», ініційованим Goethe Institut (Гете Институт) та ГО “Гараж Генг”, що фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.
https://www.goethe.de/ins/ua/uk/index.html

Goethe-Institut – це культурний інститут Федеративної Республіки Німеччина, який діє в усьому світі. Ми сприяємо знанню німецької мови за кордоном і підтримуємо міжнародну культурну співпрацю.
www.gggg.org.ua Ґараж Ґенґ – українська громадська організація, яка пройшла шлях від квартирних виставок до реалізації новаторських моделей фінансування соціальних ініціатив.
Думки, висновки чи рекомендації належать виконавцям проекту та цього видання і не обов’язково відображають погляди Goethe-Institut чи Ґараж Ґенґ.

Вступ

Дослідженням вдалось встановити два рівні сприйняття та організації масових дійств, які відбулись в Лисичанську протягом останніх двох років.

Чи не найчисельнішими і однозначно домінуючи видовищними виявились два заходи – нетрадиційної поки що для міста вуличної культури дозвілля та руханок молоді та креативно-представленого, історично притаманного Вертепу і відповідного Фестивалю.

Про перший яскраво розповів Максим Трунов: «Мы логистически проигрываем всем: рядом Россия и “ЛНР”, и даже если мы сделаем что-то крутое – никто не заметит и не поддержит, потому что это рискованно». https://www.pravda.com.ua/cdn/graphics/budushhee_donbassa/lisichansk/.

Виявилось, що не всі в місті поділяють подібну точці зору, хай і менш потужніше, з іншими організаційними началами, проте в місті є інша частина громадських активістів, яка переконана, що загрози про які стверджує Максим, насправді є ресурсами – для змін та умовами привернення уваги до міста, Більше того, їм черговий раз вдалось продемонструвати такий успішний крок у зміні сприйняття «прифронтового міста».. зони ООС (АТО), фактично спростувавши тезу про «непомітність» і депресивність сприйняття міста.

Яка з моделей організаційного розвитку спільнот міста виявиться дієвою, чи вдасться їм витровити нові мережевні зв’язки поки що невідомо. Проте поступ та енергійність масових дійств в Лисичанську засвідчують неминучість змін, хай і деколи з депресивною вірою «лисів у норах».

Справедливості ради слід зазначити, що і організований за активного менторства Максима фестиваль вуличних культур в УрбанДружбі Лисичанська теж позитивно оцінювався громадською думкою в Україні, отримав понад мільйонну грантову підтримку і тепер фінансується міським бюджетом.

Що відбулось?

На Різдво в Лисичанську, що на вільній Луганщині, відбулись перші в краї Фестиваль та Хода Вертепів, яку організувала громадська організація «Міст 3.10» . До 2019 року, чотири роки підряд, членство та симпатики організовували колядні дійства, проте набагато скромніше. Тепер же, в заході прийняли участь мешканці кількох міст та районів Луганської області, були представники від Донеччини. Після масової Ходи відбулись вертепні дійства на центральному майдані міста.

Звичайно про кількісні, числові параметри дійства можуть детальніше розповісти люди, організаційно відповідальні за його проведення – керівник проекту-заходу Олексій Горленко, чи скажімо керівниця відповідальної громадської спільноти Ірина Сельницька (Ирина Сельницкая), що зрештою і було відображено в чисельних відео, радіо і друкованих медійних повідомленнях країни, регіону, міста та поширено в соціальних мережах. До прикладу: вражаюча кількість переглядів відеотрансляцієї ходи на: https://www.facebook.com/watch/?v=2144561515858224, розміщеному Facebook-сторінці медіа ресурсу «Мова».

«В Лисичанске мы уже в пятый раз организуем просто вертеп. И участвовали в фестивале в Харькове. И мы подумали, если в Харькове мы можем, то почему мы не можем на Луганщине? Пусть все услышат, что Луганщина колядует со всей Украиной!», – керівник проекту Олексій Горленко з мікрофоном.

Проте в нашому дослідженні та публікації про нього, увагу звернено на феноменальність феєрії та можливі прогнози культурних трансформацій, які виникають і розвиваються завдяки культурних ініціативам громадськості в містах Східного Донбасу, зрештою – на аналізі дієвості дослідницької гіпотези щодо громадських активностей краю і країни.

Гіпотеза про роль дійства як чинника зміни культури була оприлюднена ще тоді, коли ініціативна група тільки розпочала використовути різноманітні меми задля збору коштів, необхідних для його проведення: https://goo.gl/6TFJzn та в публікації «Через згуртованість на Луганщині розбудовують безпеку громад» на сторінках електронного часопису «Трибун» https://tribun.com.ua/54878 від 9 грудня 2018 р.
Ретроспектива.

Фахівці подієвих культур переконують, що історія вертепу значима – від грецької культури до сьогодення. Коляда – це народна назва різдвяного Святвечора у слов’ян і всіх обрядів, пов’язаних зі святкуванням Різдва. У колядуванні брали участь всі: і дорослі і діти. Надягали на себе звірині маски, кожухи вивертали і надягали на себе вовною догори. На Різдво в Україні колядники показували і вертеп: лялькові вистави про народження Христа.

Що тут від “галицької” моделі вертепу? Хіба – баян?

Як ми можемо спостерігати, сутність вертепу є важливим явищем для вивчення і розуміння розвитку культури в Україні не тільки «традиційних» XVI – XIX століть, але вже й початку нового тисячоліття. Очевидно, що особливо роль вертепне дійство починає відігравати в умовах агресивного наступу різноманітних культур (світових та сусідніх) світоглядні формування вітчизняних спільнот, як почасти є в зародковому чи відроджу вальному станах. Тому Вертеп, як мандрівний ляльковий театр, що виник в Україні, в барокову добу (друга половина XVII – XVIII ст.) і суттєво вплинув на формування української літератури і театру, у умовах депресивної території зони Операцій Об’єднаних Сил перетворився у Вертепну ходу різнобарв’я творчих і театральних колективів та стилів.

Причини трансформацій

Але що вплинуло чи впливає на живучість масового історично-культурного дійства та його трансформацію в сучасному Східному Донбасі, який перебуває в сфері бойових дій?

Наталя Хейдер & Маргарита Бурлуцкая, берегині дійства.

Узагальнено відповідь на це питання звучить в словах учасниці заходу, координатора громадської ініціативи «Путь содействия» Наталії Хейдер Натали Хейдер (виділення курсором – редакційні) : «Хочется выразить благодарность участникам и организаторам Фестиваля и Вертепной ходьі, за высокий профессионализм и подготовку в организации. Мероприятие, которое способствовало развитию дружеских отношений, поддерживает социально-культурные связи Западных и Восточных регионов Украины, пропагандирует культуру, исторически национальные традиции и любовь к родине. Спасибо за неиссякаемую энергию и творческую целеустремленность, способствующую сохранению и приумножению культурных традиций. Благодарю своих коллег с активной жизненной позицией и позитивным настроением. Нам удалось организовать и провести такое замечательное мероприятие, проведенное в городах Харькове и Лисичанске. Созданные нами образы украинок, царя, ангелов, изумительные по своей красоте костюмы: черта, козы подарили яркие впечатления жителям и гостям города, а может бьіть и Украиньі».

Проте, спектр особистісних мотивацій учасників заходів виявився різноманітним: від збору колядницьких коштів, які потім використались для дітей із вразливих сімей Лисичанська (детально про це у відеоролику: https://goo.gl/HCEDq1) до бажання гарно і творчо реалізуватись-відпочити в добрій компанії доброзичливих людей.

Підписуйтесь та ставте вподобайте на наш канал «Info Lug»: https://www.youtube.com/channel/UCqX8mEed9YJH3OGIXc-eOtA/featured

Як стверджують учасники вертепів, для них важливо не тільки добре, в приємній компанії, провести час. Враховуючи, що вертеп (зі старослов’янської – печера) це старовинний український мандрівний театр маріонеток, багато хто з них відчуває дотичність до продовження історичних традицій, але в нових, сучасних умовах із використанням електронних «музичних» інструментів підтримки сценічних дійств.

Так чи інакше, проте своїми діями, можливо й не знаючи про це, лисичанські машкарати (від слова – машкара, що означає маска, личина) підтвердили висновок Івана Франка про вертеп як найвищу художню форму українського театру, що маючи давні історичні традиції, які беруть початок від народних обрядів і звичаїв, став одним із джерел українського театру XIX століття. Тут лишень можна додати, що ледь не все членство ГО «Міст 3.10» є учасниками театрального майданчику документального театру «Новий Ліссабон», що вже відомий своїми виставами у місті.

Але нас цікавить більш глибинні причини явища масового вертепного дійства, розглянуті з точки зору підходу, вираженому в сприйнятті культури як «…не абонемент до спортзали. Це не наявність у офісі столу для міні-футболу, не регулярні походи в бар по п’ятницях», образно висловленому викладачкою kmbs Мариною Стародубською (Marina Starodubska). Тому відповідь про живучість та донбаську «пристосовуваність» вертепу полягає в поведінці як учасників театральних груп, так і спільнот в яких вони проживають, хоча люди можуть і не усвідомлювати причин своїх дій. Проте сприймають свій потяг до культурних подій як результат способу життя довколишніх спільнот та глибинно притаманних цінностей, які перестають пригнічуватись страхом та безнадією.

Креативність породжує феєричність

Користуючись образним порівнянням культури з фізичною формою тіла (Marina Starodubska), люди перестають терпіти незручну культуру, яка зрештою робить їх смішними в очах людей з інших місць країни: «…не можна схуднути, залізши в одяг меншого розміру. Для того щоб схуднути, потрібно змінити спосіб життя.

Для того щоб змінити культуру – необхідно переглянути підхід до постановки завдань, систему мотивації, документообіг, стосунки між керівниками та підлеглими…». Цей висновок стосується не тільки корпоративної культури бізнес-інституцій, але й соціальних та громадських спільнот. Останні реагують на зміни і незручності швидше та проникливіше, для них власний імідж чи репутація їх життєвих локацій є одним із визначальних чинників поведінки, а стосовно ВПО – виявляється природно-притаманною причиною змін місця проживання.

Так знищується депресія і посилюється оптимізм
Тому організаторами та учасниками громадських ініціатив в сфері культури стають творчі однодумці – люди, яким комфортно працювати творчо та незаангажовано, з врахуванням думок і побажань членів спільноти та добровільним вибором узгодженості як складової моделі стосунків, що зрештою зображено на малюнку:

Щоправда, навряд чи спільнотою СбЛ, яка координує театрально-фестивальний та адвокаційно-безпековий шлях змін сподівань, прагнень, очікувань та зрештою стосунків містян вдалось ним опанувати, радше це робоча модель, поведінка в якій є радше виключенням ніж правилом. Звичайно до таких організаційних культу ще треба дозріти, а поки що вибір синхронізації дій громадських спільнот міста відбувається на основі вибору, яскраво описаного у фільмі «Матриця».

Підготовка Вертепної ходи стала яскравою демонстрацією формування тимчасової спільноти за принципом рівного доступу до можливостей самореалізації та мінімізації директивності у формуванні системи цінностей. Щоправда слід зауважити, що спокуса авторитаризму залишається і в таких спільнотах.

Дослідження довкілля розпочинається із самопізнання

Експертна ради одного із засновників руху СбЛ трансформувалась в аналогічну за назвою Раду експертів скоординованих спільнот Луганщини, прийнявши за методологічну основу планування та дій – підхід RACE: R — REACH — Дослідження (охоплення), A — ACT — Дії, C — CONVERT — Конверсія» (комунікація), E — ENGAGE — Втягування (зворотний зв’язок).

Дослідження як основа прийняття рішень та дій відбувалась із залученням зовнішніх та внутрішніх експертів:

Іван Сікора, експерт Фундації “Відкрите суспільство”, Центр громадського представництва Sikora HUB, член Ради експертів СбЛ: «Ми працюємо з громадами, органами місцевого самоврядування. І коли знайшли достатню кількість активістів та ініціатив в Лисичанську, почали вибудовувати для них «дорожню карту» – певну стратегію Бюджетного Регламенту, Концепції безпеки чи адвокації прозорості, розписану по кроках. Якщо її взяти та передати іншим громадам, трохи «обточивши» під їх умови, – вона працюватиме і там.

Консультант із питань бюджетної і антикорупційної політики, експерт фундації “Відкрите суспільство” Іван Сікора: «Перш за все треба змінювати процедури підготовки нормативно-правових документів місцевої влади»

Завдяки координації та співпраці, руху СбЛ вдалось отримати результати прикладних досліджень проведених протягом останніх 3 років інституціями, які синхронізувались в «Спільно Безпеці Луганщини».
До прикладу, дослідження, яке проводились навесні-влітку 2018 р. в рамках реалізації проекту Фонд громад “ЗНАННЯ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ” – CFK&J «Місто в безпеці (Лисичанськ: razom до безпечного міста)» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» (Міжнародний фонд “Відродження” Східне регіональне представництво міжнародного фонду…). продовжилось в рамках проекту, реалізованого вже іншим учасником спільноти СбЛ (#ГО_Міст_3_10), підтриманого ПР ООН (#Моя_безпечна_громада), з результатами якого можна ознайомитись завдяки комплексному аналітичному звіту:

Рух СбЛ синхронізує дослідницьку й аналітичну діяльність у краю

Узгодженість громадських дій створили можливості комперативнивного аналізу стану міст Придінцевого Порубіжжя Східного Донбасу отриманий Тут варто навести приклади досліджень, організованих і проведених спільнотою СбЛ в мережі Facebook, завдяки опитуванням, створеним з використанням Googlе-форм анкетування: https://goo.gl/kWz9HE, https://goo.gl/3SL3vL, https://goo.gl/ZTofMR, https://goo.gl/N4Lboi, https://goo.gl/dtGCq7 (дослідження партнерів СбЛ із Рубіжного: Сильні громади & Евгений Ильченко)

Таким чином, спільнотою СбЛ (Луганщина: спільно до безпеки) вже напрацьовані результати досліджень у Лисичанську, Рубіжному та Сєвєродонецьку, здійснених як на волонтерських засадах, так і в рамках реалізації проектів, підтриманих Програмою «Права людини і правосуддя» Міжнародний фонд “Відродження” та UNDP Ukraine / ПРООН в Україні: https://goo.gl/7557oh.

Крім того, окремі дослідження в сфері безпеки та правоохоронної діяльності, Community Policing, адвокації бюджтеної та загальної прозорості місцевої влади, організовані членами спільноти СбЛ (Оцінка безпекових питань Лисичанська: співпраця із правоохоронцями), здійснювалось на віртуальних та реальних майданчиках комунікацій проектів, в т.ч. завдяки анкетуванню, під час «круглих столів», неформальних зустрічей, заходах та флеш-мобах, засіданнях фокус-груп, проведених із керівництво, депутатським корпусом та директоратом комунальних підприємств Лисичанської міської ради, прокуратури Лисичанська, представниками бізнесу та громадських інституцій, працівниками різних підрозділів та служб Національної поліції України у Луганській області ( Поліція Луганської області), інтерв’ю з громадянами та із поліцейськими, які служать в патрульної поліції (Патрульна поліція Луганської області, в т.ч. – її Управління (Патрульна поліція Луганської області) та відділів, діючих на території міст Лисичанськ-Сєвєродонецьк-Рубіжне), керівництвом міського відділу поліції в Лисичанську (Поліція Лисичанська, Поліція Лисичанська) , офіцерами апарату ГУНП, слідчими та дільничними офіцери поліції, працівниками кримінального розшуку та ювенальної поліції тощо.

Належним чином організована систематична наукова діяльність дозволила СбЛ отримати вражаючі результати в сфері підвищення рівня прозорості міста шляхом адвокації (просування та впливу) рекомендацій рейтингу прозорості міса, що реалізовувався в рамках проекту «Розбудова прозорості міста Лисичанська» (Transparent cities/Прозорі міста) за підтримки Transparency International Україна (Transparency International Ukraine). Із 12 організацій із різних куточків України СбЛ, завдяки плідній співпраці з місцевими радами та унікальній адвокаційній технології уникнення партійних загроз, досягнув позитивних результатів у своїй діяльності, а саме – обігнав (Фонд громад «Знання і справедливість», м. Лисичанськ. Зростання – 15,64 балів) такі міста, як Хмельницьк Сєвєродонецьк, Нікополь, Кропивницький. Кременчуг та Світловодськ: https://transparentcities.in.ua/ranking2018-interactive/, покращивши свої позиції у 100-бальному Рейтингу прозорості міст з 94 по 47 місце.

Результати відео-інтерв’ю та досліджень руху СбЛ можна також спостерігати на Youtube-каналі спільноти «Info Lug» (ІнфоЛис (майданчик громадських ініціатив Лисичанська), InfoLug): https://www.youtube.com/channel/UCqX8mEed9YJH3OGIXc-eOtA, підписка на який, як і коментарі до нього, вітаються і сприймаються як підтримки розвитку громадських ініціатив вільної Луганщини і зокрема – Лисичанська.

Сьгодні, включившись в загальноукраїнську компанію знищення #НадписівНаркоБридоти, організуючи молодь на їх замальовування, активістами руху створюється Карта безпечного Лисичанська (як зрештою і його проблем).

Пошук “слабких” місць безпеки виглядає легшим, ніж визначення безпекових майданчиків у місті.

Таким чином, в Лисичанську є інструмент, завдяки якому – через аналіз і прогнозування, можливо забезпечити превенцію (попередження найгострішого для громади злочину або його рецедиву, виявлення «вузьких» місць безпеки в спільноті). Використання карти безпеки дозволить отримати конструктивні реакції, рішення та контроль від громад, поліції та влади, що в сукупності і зможе сформувати більш безпечне середовище в місті. Тому громадські активісти переконані, що варто починати не з рефлекції і намагань контролю, а із систематичного та узгодженого підходу до вирішення питань безпеки, в тому числі – в масштабах регіону, міст та населених пунктів Східного Донбасу.

Важливим моментом дослідницької діяльності спільноти є пабліситі та широке громадське представництво результатів широкому загалу.

Підсумкова прес-конференція проекту і початок нового етапу співпраці в сфері СР: зліва-направо – Павло Федик, капітан поліції Сергій Бондаренко (Лисичанський МВ), Ірина Сельницька, капітан поліції Микола Кононов (Патрульна поліція Луганщини)

Крім того, рух СбЛ почав створювати відео презентаційні ролики свої досліджень – «Городяни про історію міста» https://www.youtube.com/watch?v=0L3vqK7wULQ&t=4s, «Як люди оцінюють майбутнє Лисичанська» https://www.youtube.com/watch?v=WTiBRLthLwk&t=151s, прозорості https://www.youtube.com/watch?v=Z35X_B-9tbU&list=PLe2vD8J5fT_6jG6g6lCEaOAOHgV3-0kgX&index=11, стану дотримання безпеки на дорогах міста https://www.youtube.com/watch?v=IePh5XzeQRA&list=PLe2vD8J5fT_4YRNPTjJuWSCb26K6RDxyV&index=2 чи зрештою оцінювання рішень міської ради https://www.youtube.com/watch?v=QTfz9hovsXE&list=PLe2vD8J5fT_4YRNPTjJuWSCb26K6RDxyV&index=9.

Характеристика «дорослої» лисичанської команди організаторів Фестивалю вертепів в контексті соціального довкілля.

Нове бачення вертепного дійства і сприйняття культурних традицій молоддю

Застереження. Дослідження шкільної та студентської молоді Лисичанська є окремим дослідженням, тому описано в публікації як загальна характеристика.

Проте, з ходу» варто зазначити діяльність в сфері молодіжної культури міста організацій мережі «Свої» чи проекту «CreativeFox» Двіж on Wheels-2018: веловихідні у Лисичанську,. Bang Music Soiree.

Покоління людей віку 25+, які були членами лисичанської команди організаторів та волонтерів Вертепної ходи досліджувалось за допомогою чисельних особистих інтерв’ю, діалогів та спостережень.

У більшості з них навряд чи є вдома прапор України, вони не схильні до демонстрацій націоналістичної атрибутики чи безпричинного виконня державного гімну. Підозріваю, що не всі з них знають повний текст славня.

У більшості учасників немає вишиванок і вони, як і ледь не всі лисичани вдома не використовують літературну українську.

Ніхто з них не приймав активної участі в майданах (можливо хтось був на АнтиМайдані чи приймав участь в анти законному референдумі 2014 року, проте цього не афішує).

Ніхто з учасників не приймав участь в бойових діях, але ледь не всі стверджують, що постраждали від військового конфлікту на Сході країни.

Вони рідко і неактивно ходять на мітинги та не є партійцями. Зрештою, як і більшість мешканців міста.

Ці люди не переймаються відсутністю зовнішніх атрибутів своєї національної приналежності і рідко чи радше – обережно, висловлюють гордість за свою національну ідентифікацію.

Лідерка команди людей, які творять неможливе і поборюють життєві обставини – Ірина Сельницька, керівниця ГО “Міст 3.10″, координаторка руху СбЛ

Але їх віра та цінності виставляються напоказ рідко, проте в конкретних діях, як от участь у Вертепній ході. У вертепі якось не прийнято хвалитись чи хизуватись. Хоча цим людям притаманний гріх гордині, проте корпоративна культура колядників глузує з показових дій.

Якось чітко в цій епізодичній спілці розділені щирість та театральна гра. І саме це дозволяє характеризувати їх як адекватних, розсудливих, проте смертних людей з такими недоліками, які не руйнують синергію колективних дій.

Варто відзначити, що подібних людей в Лисичанську доволі, мабуть їх все-таки більшість. Але сьогодні вони опановані безнадією та страхом.

Коли смішно – не так страшно! Симпатичні жіночки, чи не так? Селфі рве мережі…

Ледь чи не найбільшим міфом Донбасу є дотримання морального принципу згідно фрази «Пацан – сказал, пацан сдєлал». Проте, принаймні в громадській діяльності та співучасті у культурних заходах, члени саме вертепної спільноти володіючи особливою громадською демонструють дієву відданість за слова та обіцянки. І що важливо – ледь не постійно жартують. Як обіцяючи, так і виконуючи обіцяне. Щоправда деколи наслідують моє “залізне” правило про те, як довго чекати обіцяного.

Відповідальні за Фестиваль вертепів у Лисичанську-2019. Світлина фотомайстра Віктора Конопкіна. Задум колективного фото спровокований автором публікації
Щоб побачити та оцінити справжність людської суті лисичан з ними варто спілкуватись, давати можливість бути почутими і враховувати їх думки. Чим більше культурних заходів буде в місті, тим більше можливостей у місцевого люду виразити свої переживання, почуття та емоції. Тому культурні дійства сприяють самовираженню, в чому, напевне, і полягає найкраща людська цінність та протидія притаманній людям схильності до обману.

Висновки щодо події «Лисичанский Вертеп 2019»

• Проведення подібних масових, ініційованих самими мешканцями дійств, стало реальністю на Донбасі (Вертепні ходи чи Фестивалі відбулись не тільки в Лисичанську, до прикладу – «Обласний фестиваль вертепів у Званівській ОТГ Донецької області». Див.: https://goo.gl/khps8G.
• Амбіційність масових легальних і мирних ініціатив провокує громадський сектор та мешканців міста до змін в цінностях, сподіваннях та очікуваннях, зрештою сприяє певній гармонізації стосунків в громадах – місцеві мешканці починають визнавати переваги від перебування ВПО (людського ядра в даному випадку) на своїх територіях.
• ГО «Міст 3.10.», яка взяла на себе відповідальність за проведення заходу започаткована переселенцями і подекуди ще невірно асоціюється як «понаєхавшіє». Саме Фестиваль Вертепів, як реалізація ініціативи частини місцевих мешканців та ВПО виявилась дією, спрямованою на порозуміння та створення безпечного середовища. Тому Вертепне дійство із залученням колективів з різних міст регіону стало хорошим сигналом і показником того, що серед громад Східного Донбасу з’являється розуміння спільної відповідальності за якість життя.
• Методика організації заходів може застосовуватись для громадського поступу на території, контрольовані незаконними збройними формуваннями. В якості аргумента можна використати типове для «донбаських» людей розуміння того, що «сначала крікі «Рассєя», но вже після трєтьєй чаркі наші жіночки затягівают «Несе Галя воду…». Проте апріорі, що таке зближення до порозуміння і миру, можливе тільки в умовах безпеки та силових гарантій її дотримання для учасників зібрань з «різних» територій.
• Аналіз феномену дійства полягає навіть не в новому масштабі та формі прояву, різкому збільшенню учасників та його масовості, поєднанні волонтерських-краудфантінгових та донорських джерел ресурсного забезпечення, зрештою нової видовищної якості та медійного висвітлення.
• Дослідник, як учасник підготовчих процесів, однозначно стверджує, що відбулись несподівані для більшості громадських ініціатив на Східному Донбасі зміни в організаційному підході до проведення заходу.
• Ініціативна група приймала рішення не на інтуїції, зовнішній ініціативі чи згідно протестних демонстрацій, притаманних більшості патріотичних дійств у Лисичанську. Чи не вперше, місцеві активісти планували та узгоджували свою діяльність (акцію) на основі попереднього аналізу культурної проблематики розвитку міста та причин її трансформації. Можливо не завжди такий аналіз супроводжування науковим оформлення висновків, проте ставлячи перед собою завдання, ініціативна група спочатку створювала необхідний контент і переконавшись у доцільності потреби, зрештою провела захід, який, зберігаючи культурну цінність та оформлення, мав очевидний просвітницький ефект, щоправда доведений окремими Інтернет-блогерами та медійним висвітленням до пропогандизму.
• Після певної межі, масштаб заходів, в т.ч. – чисельність партнерів, спонукає громадські організації ставати доступнішими, відкритішими та прозорішими, опановувати різноманітні форми комунікацій та фандрайзингу, знаходити особливі форми як краудсорсінгу ідей та участі та делегування повноважень і домовленостей, так і краудфандінгу грошових коштів (Crowdfunding, crowd — «громада, гурт, юрба», funding — «фінансування», sourcing — «використання ресурсів»).
• Вочевидь, що налагодження взаємодії є складним і тривалим процесом. На Східному Донбасу ще домінує твердження: «У нашій громаді вже є комунікація з органами влади, проте ще немає партнерства». Тобто, є ідеї щодо вирішення конкретної проблеми, але ще немає бачення, як це можна зробити у взаємодії. Досвід Ходи та інших дій партнерства «Спільно безпеці Лисичанська» підтверджує іншу тезу – «Не все одразу». Таким чином частина громадських активістів міста, саме через успіх та поразки, навчається створювати позитивний досвід.
• За останні три роки. громадська спільнота у Донецькій та Луганській областях змінилася. Позитивні зрушення відбулись і в одному із найбільших промислових міст Східного Донбасу – Лисичанську. Свого часу, можливості змін трендів розвитку недержавного сектору були задекларовані дослідженням GoEast (як ініціативою ГО #Global_Office), результати яких були опубліковані на інформаційних медіа-майданчиках НДО України: https://goo.gl/Z3EBQo та https://gurt.org.ua/news/events/41533/. Висновок GoEast, про те, що «стало більше активних громадських організацій, які поступово переходять від гуманітарної підтримки до більш сталих проектів» підтверджується діяльністю зростаючого громадського руху – «Спільно безпеці Лисичанська» (Лисичанськ: razom до безпечного міста). Щодо останнього, то цей рух, в свою чергу, прагне трансформуватись в нову якість – громадську спільноту ініціатив «Спільно безпеці Луганщини, СБЛ» «Спільно безпеці Луганщини, СБЛ» (https://www.facebook.com/groups/SpailnoBezpeka/).
• І хоча між громадськими активістами міста тільки розвивається координація зусиль та ресурсів, події та громадські ініціативи минулого і початку 2019 року, засвідчили, що в місті з’явилась ще одна громада, яка демонструє готовність стати додатковим рушієм змін, ініціюючи їх на своєму, перш за все – культурному рівні. Завдяки активній участі таких громад та ініціатив, залученні їх до розробки й ухвалення життєво важливих для міста рішень можна вплинути на розвиток місцевої політики у різних сферах.
• Таким чином, через добровільні обмеження (учасники підпорядковувались груповій дисципліні і жертвували вільним часом) лицедії спільно творять головне (CAPITALis), що ґрунтовно забезпечить зміну ставлення та городян до себе і свого міста.
• Місцева влада агломерацій та ОТГ Донбасу у різних формах підтримує проведення заходів громадських ініціатив тільки за умови належної їх адвокації. Проте, на відміну від керівництва ОТГ, «традиційні» міські ради , в більшості випадків ще не готові претендувати на спів організаційну участь, що радше є свідченням обережних та обмежених реакцій чиновників на громадські ініціативи «знизу».

Навички творчості, відкритості та згуртованого вирішення організаційних питань, що в поєднанні з фандрайзингом та доброчинністю як процесів і результатів, засвідчили позитивний ефект становлення засад громадянського суспільства в містах Східного Донбасу.

Загрози колективних співів та маршів

Найбільш емоційно яскраво про це в реакції на регулярні домові співи від професора Ф.Ф. Преображенського із булгаковського «Собачого серця»: «…Что такое эта ваша разруха? Старуха с клюкой? Ведьма, которая выбила все стекла, потушила все лампы? Да её вовсе и не существует. Что вы подразумеваете под этим словом? […] Это вот что: если я, вместо того, чтобы оперировать каждый вечер, начну у себя в квартире петь хором, у меня настанет разруха. Если я, входя в уборную, начну, извините за выражение, мочиться мимо унитаза и то же самое будут делать Зина и Дарья Петровна, в уборной начнётся разруха. Следовательно, разруха не в клозетах, а в головах. […] Двум богам служить нельзя!…».

Частина лисичан (в т.ч. і т.з. «українських патріотів») заперечуються важливість подібних до Фестивалю Вертепів, культурних подій – вони ж бо безпосередньо не створюють робочих місць чи відновлюють занедбані заводи, фабрики та шахти. В соціальних мережах доводилось зустрічати емоційне трактування Вертепної ходи як «галиційской моди, которая нікогда нє пріжівьоться в Донбасє». Навряд чи з носіями таких позицій можливий конструктивний діалог.

Варто зауважити, як ще не пояснену, пасивну реакцію місцевих кіл, груп та партійних осередків міста на Фестиваль та Вертепну ходу-2019. Якщо представники «традиційної» для регіону влади сприяли проведенню заходу виключно в рамках виконання функцій комунальних інституцій, то в проведенні заходів не вдалось зафіксувати та спостерігати підтримки «продемократичних» депутатів місцевої влади. Чи є це результатом конфлікту між місцевими мешканцями і ВПО чи просто ігноруванням непогодженого з «демократичними» активістами заходу важко відповісти без додаткових досліджень.

“…український народ пробудиться і стане, як одне ціле, тільки тоді, коли відбудеться якийсь міжнародний воєнний конфлікт, або якщо Росія нападе на Україну. Коли я був в Америці, мене американці запитали, чи я підтримую цю думку. А це було 2001 року, влітку, і я це підтвердив… Тобто, я чекаю нападу на Крим” Юрій Винничук (2012 р.)

Проте, загроза для громадської ініціативи полягає не намаганнях її заперечити чи протидіяти. Втягнення колядників в партійне протистояння, як і надання їй ознак місіонерства може перетворити культурну ініціативу в технологічне шоу чи нещиру українізацію. Ми не прагнули найти контраргументів до тези письменника Юрія Винничука (Юрій Винничук) про те, що «Росіяни – єдиний слов’янський народ, який не має своїх коляд. І лише на початку ХХ ст. було створено кілька авторських та перекладних коляд, які ви легко відшукаєте в Інтернеті. Однак народ їх ніколи не виконував, а ближче до Нового (старого) року росіяни співали “овсени”, які нічого спільного з колядками не мали»

Проте, навряд чи можна погодитись із іншим його твердженням про те, що «Ортодоксальна московська церква спочатку викорінила коляду в Росії, а відтак і в совєтській Україні. Тепер на Західну Україну лягла ще одна свята місія, окрім відродження мови і традицій, ще й оборона цих самих традицій від путінізації української церкви різними зальотними гундяєвими». Більше читайте тут: https://tsn.ua/analitika/nashe-rizdvo-2.html. Бо, як ми бачимо, розвій народу фонтанує і з Сходу, там де сонце встає на країною.

Питання навіть не в історичній достовірності вини за знищення народних традицій, яка перш за все лежить на «руководящєй» в ті часи комуністичній партії, а в чергових спробах використати Вертеп у відкритому ідеологічному та військовому протистоянні, що обмежує його миротворчу та культурологічну цінність.

Зрештою про справжні та нещирі цінності і труднощі їх взаємо-сприйняття яскраво в откровеннях від Олег Чеславский «Мнимые и явные ценности» нещодавно опублікованих на https://goo.gl/6JyMaA (FAKEOFF).

В пропагандизмі та відповідній нещирості приховуються майбутні загрози продовження подібних заходів (фестивалів та дійств), які спільнота планує проводити в регіоні чи місті. Адже гіркий досвід адміністративного виконання культурного дійства в агітаційних цілях вже отриманий організаторами вертепної ходи. Бо замість синхронізації та узгоджених дій, одночасно з личинським заходом, «сусідня» Попаснянська райдержадміністрація, провела подібну ходу у «своєму» районному центрі. Тому синергетичного ефекту від співпраці не відбулось, а попаснянське дійство однозначно медійно програвало лисичанському, більш відкритому та незаангажованому неофіційними примусами до участі.

Тренди донецьких вертепів.

В непростій, почасти ворожій і фальшивій ситуації, яка склалась в місті, важливіше інше – масово-добровільна участь молоді у вертепних дійствах та Ході. Вочевидь, що діти та юнацтво по іншому, ніж дорослі, сприймають національну ідентифікацію, а свою участь у коляді не прирівнюють до національного обов’язку чи боргу. Як влучно підкреслює Євген Бондаренко (Євген Бондаренко): «Мы из своего прошлого имеем вышиванку, но мы не имеем понимания того, как вышивка могла бы проявиться в 21 веке»: https://goo.gl/LjLVsJ

«…понять, кем мы действительно можем являться».
Євген Бондаренко

Важливо, що юнь тягнеться до цікавого та яскравого, що дозволить появитись у них уявленню про те «…какой должна быть Украина через 5-10 лет, какими должны быть Киев, Харьков, Рубежное, Лисичанск» (Євген Бондаренко). Маючи різне бачення їм легше буде конкретизувати моделі розвитку громад і суспільства, зрештою і почати «…заниматься собой, своей самобытностью, своей само-идентичностью для того, чтобы понять, кем мы действительно можем являться» (цитата від Євгена Бондаренка Євген Бондаренко).

Життя, зміни культурних цінностей спонукають молоде покоління по іншому сприймати «індустріальну гордість колишнього Лисичанська», для них «строительство заводов и фабрик, социалистическое соревнование и ударный труд, «непобедимую Красную Армию» и «доблестных советских чекистов» є радше легендами, які не тривожать гіркотою втрат.

Зрештою і мистецтво, як складова культури (способу обробітку грунту) змінює ставлення і зрештою – реальність.

Є сподівання, що в сторону покращення останньої.

Очевидно, що ініційовані волонтерами чи підтримані донорами, культурні дійства, як то Фестиваль і Вертепна хода в Лисичанську, відбуваються у вільній, партійно й адміністративно незаангажованих формах та стилях. Принаймні поки що. Тому сьогодні Фестиваль і Хода чи подібні їм за духом творчі прояви особистостей і громад, виступають і сприймаються як інструмент заміни домінуючих серед громад Лисичанська цінностей «бабахнутого феодалізму» (за не зовсім науковим, але дуже контентно вдалим визначенням суспільного стану за Max Ieligulashvili.

Але для Лисичанська стало очевидною можливість спільнотворення культурних подій «молоді» та «поважних» містян. Вже цього року вона зреалізується через спільне проведення дійств в рамках Фестивалю Предтечі (на Івана Купала в Лисичанську), проведення якого співпадає із Днем народження патрульних (https://www.youtube.com/watch?v=LtYlymGwgQ8) та можливо традиційного фестивалю року (https://www.youtube.com/watch?v=kUUgPp8YzVs), що дозволило б розширити його часові, творчі та ресурсні межі як заходу креативної індустрії (все – досить невеликим коштом із значною економією на маркетингу та фантастичною перспективою синергії результатів).

Дослідження явищ та сутностей таких актів-стосунків є важливими і прикладними для розвію та поступу не тільки громад Східного Донбасу. Бо вочевидь, що подібні форми культурних подій вже не дуже й приховують сутнісні зміни у прагненнях, очікуваннях та поведінці людей в Україні.

Про тренди та їх передбачення: ЕОМ як інструмент дослідження та майбутнє телебачення нещодавно виглядало таким.

Таким чином, через добровільні обмеження (учасники підпорядковувались груповій дисципліні і жертвували вільним часом) лицедії спільно творили головне (CAPITALis), що ґрунтовно забезпечить зміну ставлення та городян до себе і свого міста.

Час покаже, які з описаних в публікації трендів стануть закономірностями в майбутньому і наскільки вистарчить смиренності і терпіння у цієї меншої спільноти. Дія подібних малих груп множиться на енергетичну пристрасть ризикової поведінки задля розвою, порозуміння і відповідального співробітництва великої громади міста, в даному випадку – над перехрестям Придінцевого Порубіжжя і сакми (Сліди на сакмі).

Важливо, що громади Донбасу та країни отримали добрий урок для громадянської самоорганізації від динамічної феєрії Лисичанських Фестивалю та Вертепної ходи – готуватись до змін, турбуватись і шанувати минуле та гідно діяти в сьогоденні.

Вочевидь, нинішній етап розвитку активностей в місті є свідченням не тільки кількісного та якісного зростання громадянських інституцій депресивної агломерації, але й, сподіваємось, добрим прикладом і наснагою для розвитку інших учасників руху СбЛ та спільнот регіону.

Тоді непомітно, але впевнено, все стане Україна! Чи не так?

Світлини про Вертепну ходу Лисичанська-2019 – фото майстра Віктора Конопкіна (Viktor Konopkin).

Автор PhD з економіки, член СЖУ Павло Федик

Довідково: Рух “Спільно безпеці Луганщини, СбЛ (Луганщина: спільно до безпеки) – це громадських рух інституцій та спільно краю та міст Східного Донбасу , що дозволяє через координацію зусиль покращувати результативність заходів громадських інституцій краю і започаткований такою спільнотою інституцій: #ГО_Міст3_10 #ИГ_Путь_содействия # Фонд громад “Знання і справедливість” Ветерани за гідне життя ГО “ЛОО “Солідарність” із власним відеоканалом https://www.youtube.com/channel/UCqX8mEed9YJH3OGIXc-eOtA, якому варто ставити вподобайки.

На світлині (зліва-направо: започаткування руху «Лисичанськ: спільно до безпеки»: Ірина Сельницька, Наталя Хейдер, Павло Федик

Трансформації зміюють форми зібраннь громадських активістів, які проходять вже трохи інакше – шляхом діалогів, як доброї засади результивних неупереджених досліджень – The results of the research were quite satisfactory.

Виконавці проекту висловлюють вдячність за підтримку та сприяння в організації досліджень Руху СБЛ (Спільно безпеці Лисичанська): Фонд громад “ЗНАННЯ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ” – CFK&J (https://www.facebook.com/Knowledge.justice.Lisichansk/), ГО Міст 3.10 (https://www.facebook.com/groups/374364296281333/), Инициативная группа Лисичанска “ПУТЬ СОДЕЙСТВИЯ” (https://www.facebook.com/groups/687114571482983/), ГО “ЛОО “Солідарність” (https://www.facebook.com/loo.solydarnist/), ГО «Ветерани за гідне життя» https://www.facebook.com / Ветерани-за-гідне-життя-501767933644248), Лисичанській міській раді, Лисичанській централізованій бібліотечній системі, Міському центру зайнятості Лисичанська та студії «БізнеSтарт».

Відео-канал спільноти «Info Lug»: https://www.youtube.com/channel/UCqX8mEed9YJH3OGIXc-eOtA

Архівна сторінка подій спільноти СбЛ «Лисичанськ: razom до безпечного міста»: https://www.facebook.com/Lysychansk.razombezpeka/

Група спільноти СбЛ «Луганщина: спільно до безпеки»: https://www.facebook.com/groups/SpailnoBezpeka/

Користуючись нагодою, рух Луганщина: спільно до безпеки висловлює вдячність партнерам, які протягом останніх двох років сприяли та підтримували громадські ініціативи та діяльність недержавного сектору в Лисичанську через підтримку проектів, здійснених
• Центром культурного менеджменту (Містки громадської активності Містки громадської активності) в рамках Програми національних обмінів, за фінансування Європейського Союзу та Національного фонду підтримки демократії (NED)
• Норвезькою радою у справах біженців (NRC) (Представництво Норвезької ради у справах біженців в Україні Норвезька рада у справах біженців в Україні – правова допомога),
• Фондом Східна Європа (Фонд Східна Європа Фонд Східна Європа),
• Transparency International Україна (Transparent cities/Прозорі міста, Transparent cities/Прозорі міста),
• Програмою розвитку ООН (UNDP Ukraine / ПРООН в Україні),
• Міжнародним фондом Відродження (Програма “Права людини і правосуддя” Міжнародний фонд “Відродження”, Східне регіональне представництво міжнародного фонду… ),
• БФ «Music Camp International (Musik CAMP),
• Ініціативним центром сприяння активності та розвитку громадського почину Ісар Єднання,
• Мережею «Свої» ( СВОЇ Громадська мережа СВОЇ),
• Донбаським Діалогом (Диалог Донбасский)
• та багатьом-багатьом іншим, які надихали, підтримували та навчали.

Публікація здійснена в рамках проекту «Люди активні – громада успішна», який реалізується ГО «Міст 3.10», що здійснюється напрямком «Культура і Конфлікт», ініційованим Goethe Institut (Гете Институт) та ГО “Гараж Генг” (@Garage Gang Ґараж Ґенґ ), що фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.

#Громадський_сектор #Громадські_організації #Дослідження #Звітність #Планування #Схід_України #Східний_Донбас #Луганщина #Лисичанськ #Ініціатива #Координація #Синхронізація #Кооперація

© Використання (відтворення, передрук, розповсюдження, публічний показ (в т.ч. ефірний, кабельний), переклад, переробка і інші можливі способи використання) можливе за умови посилання на проект.


Тематика публікації:    

Останні публікації цього розділу:

Навчання, яке веде до розвитку громад: Досвід двох освітніх проектів Інституту соціокультурного менеджменту

«Довкілля і клімат: інформаційно-аналітичний огляд екологічної та кліматичної політики і права ЄС» за травень 2019 року

Роздержавлення преси не завершене: чверть державних видань продовжують існування

Упередженість телеканалів під час виборів: світові тенденції та українські реалії

Як облаштовувати Новий освітній простір – три посібники для громад

Кримський альбом. Історії правозахисників