Щасливі на селі?

До цієї назви статті нас підштовхнула книжка одного з відомих урбаністів сучасності Річарда Флориди «Криза урбанізму. Чому міста роблять нас нещасними». Очевидно важко знайти раціональну альтернативу ...

Додано:
Andriy Martyshko

Untitled тло

Andriy Martyshko

До цієї назви статті нас підштовхнула книжка одного з відомих урбаністів сучасності Річарда Флориди «Криза урбанізму. Чому міста роблять нас нещасними». Очевидно важко знайти раціональну альтернативу непереборній тенденції до урбанізації. Роль і вплив міст на всі можливі рішення на планеті будуть тільки зростати. Натомість спробувати розгледіти нові можливості для українських сільських громад, які стають більш виразними на тлі глобальної кризи, видається цілком реальним.

Окрилені децентралізацією

Про можливості, які відкрила громадам децентралізація, не говорить хіба зовсім лінивий експерт. Зрештою ці можливості багато об’єднаних громад відчули вже „в реалі” ще до початку періоду пандемічної турбулентності. Вектор змін вже не повернути. Місцеві вибори показали, наскільки «цікавими» стали посади голови громади, навіть якщо вона сільська і знаходиться не зовсім близько від головних магістралей. Після виборів в Україні маємо трохи більше, ніж 1400 громад. Разом з повноваженнями і бюджетом нові громади отримали і нелегку ношу конкуренції за ресурси. Міські громади апріорі в кращому становищі. Натомість сільські і селищні, особливо ті, які не прилягають до великих міст, стоять перед серйозними викликами, які, однак, не перекреслюють можливостей. Прорахована сьогодні в кабінеті економічна спроможність ОТГ не означає, що в дуже близькому майбутньому громада не „збанкрутує”. І питання не у методиці розрахунків, а в шаленій динаміці суспільних і економічних змін, з якими нам доводиться співжити. При чому говоримо про динаміку світову, бо у глобальному світі зміни зачіпають всіх. Тому найціннішим ресурсом, який громадам потрібно буде постійно поповнювати і за який буде сенс поборотись – це люди. А в цій справі лише дві стратегії – втримати своїх і залучити „приїжджих”. Можлива ще третя, похідна від згаданих вище – зробити „приїжджих” своїми. Натомість аби були охочі стати такими „приїжджими”, а свої мали мотивацію залишитись, конче необхідно переконливо продемонструвати переваги. І тут децентралізація нам у поміч, благо можемо творити свої візії, стратегії і бренди самостійно, хоча не творити вже й не можемо, бо неминуче загубимось.

Село – не місто

Не хочемо повторювати мантри про заслуги села чи його споконвічні проблеми. Розуміємо значення села у формуванні сучасної української ідентичності. Натомість спробуємо тільки дуже побіжно назвати ресурси, які українські села можуть використовувати як перевагу в своєму розвитку. Найперше – це простір. Простір у всіх його вимірах – від ще збереженого фрагменту природного ландшафту, який надихає, до землі під забудову, яка часто має дуже конкурентну ціну. Проходячи через карантинні випробування у квадратних метрах квартир сотні тисяч городян мріяли про свій клаптик вкритої травою землі, на який можна без побоювань вийти і не порушуючи т.зв. соціальної дистанції дихати на повні груди. Чи є хтось сьогодні у світі, хто зможе запевнити, що подібна вимушена ізоляція нам більше не загрожує?

Інший ресурс – відмінний від міського спосіб життя. Знову апелюючи до кризи і трендів, які з’явилися раніше, згадаємо про slow life. Це явище виникло як реакція на швидкі темпи глобалізації і всіх можливих пришвидшень повсякденного життя. Ще в кінці ХХ ст. у світі розвинулись рухи slow food, slow city. Зараз роздумуючи на довгому карантині про сенси, знову з’являється багато авторитетних голосів про доречність сповільнення темпу життя. Більшість з нас вже очевидно не сповільниться, але село може створити і запропонувати нову нішу. Можливо є зміст приглянутись до сільського ритму, який вже не зовсім черепашачий, але у будь якому випадку не такий шалений як у великих містах.

Окрема надважлива сьогодні тема екологічних викликів у сфері доступу до якісних води і повітря відкриває перед багатьма сільськими громадами цілий комплекс переваг і можливостей. В цьому короткому матеріалі не беремось її деталізувати через очевидність і широку присутність у інфопросторі.

Необхідність переосмислення ролі сільських громад у сучасній Україні

Антигуманні комуністичні експерименти минулого залишили у масовому сприйнятті села ототожнення з відсталістю і архаїзмами. Натомість сьогодні ці стереотипи будуть поволі втрачати своє підґрунтя. Зараз, коли рільництво чи тваринництво потребують все менше людської праці, село швидко змінює свою соціальну і економічну структуру. Запровадження ринку землі зафіксувало цю тенденцію. Міграція у великі міста і зникнення малих, периферійних сіл – процес невблаганний. Ключове економічне питання полягатиме в тому, за рахунок якої доданої вартості буде підтримуватись добра якість життя тих людей, які приймуть рішення залишатись у селі. Іншими словами, чи село залишається тільки місцем, де «виростає їжа» для міст, чи включається поряд з містом у процес творення нових суспільних сенсів? Постінформаційне суспільство з його прозорістю і доступом до даних на позір відкриває можливості для всіх. Натомість чи сучасна сільська громада в соціальному і культурному контексті – це лише копіювання міських зразків взаємодії, відкриття «скейтпарків» і «хабів», чи формування своєї оригінальної пропозиції?

Окрема тема – це туризм і в широкому розумінні проведення дозвілля у сільській місцевості, яка особливо зараз має шанс дати економічний імпульс до місцевого розвитку. Позитивних прикладів вже багато у всіх регіонах. Але і ця тема не панацея, і не на туризм єдиний, на наше переконання, варто покладатись. Не сповзаючи, натомість, до утопії вишневих садків з хрущами , варто мислити категоріями якісного життя власне жителя сільської громади, а не тільки комфорту гостя на пару днів. Відчуття «смаку» своєї громади місцевим жителем сьогодні дасть шанс на вподобання його іншими завтра.

Рурбанізація* і нові жителі: наскільки село готове відкритись?

Процес рурбанізації , який триває і в Україні, показує, з одного боку, що ми «в тренді», а з другого – робить виразними слабкі місця сучасного села. Приміські села – завтрашні складові агломерацій, спальні дільниці великих міст. Міграція людей з міста в такі громади має під собою економічне підґрунтя. Все доволі просто. Як, натомість, виглядає ситуація з «імпортом» міських форм життя і прийняття нових , колись міських, жителів до сільських громад, в яких вони не лише ночують чи організовують барбекю у вихідні?. Є доволі негативних прикладів спотворення сільського ландшафту чи деструктивного втручання у природнє середовище задля отримання вигод «як у місті». Але є і спроби місцевих активних людей звертати на це увагу, змінювати ставлення до місця, в якому живеш. Трапляються дуже важливі ініціативи на кшталт Майстерні сільської молоді, Школи сільських лідерів чи громадських просторів у селах. Можна натрапити на окремі приклади сучасних «колоністів», які , хто з доброї волі приїхав з Бельгії, Італії чи Швейцарії, а хто через вимушене переселення з Донбасу поселився у селі і розпочав змінювати світ довкола себе. Дуже часто долаючи великий опір місцевих патріархальності і консерватизму. Припускаємо, що українська сільська громада стоїть щойно на початку шляху відкриття себе перед новим. Перед новими ідеями, рішеннями, врешті, новими людьми.

Попри всі тренди і можливості майбутні успіхи сільських громад залежать від відповідального лідерства і доброго врядування. Вітання всім сільським і селищним головам, які мають бачення розвитку своїх громад і розуміння важливості партиципації у формування «картини майбутнього». На додачу згадаємо про творення ідентичності громади, її позиціонування і постійна ефективна комунікація. Без цього ніяк.

Отож, ми поставили більше запитань, ніж запропонували відповідей. Зрештою ми не передбачали універсальних рецептів успіху розпочинаючи написання цього тексту. Кожна сільська громада, на наше переконання, створить їх сама. Або зникне з мапи.

Так от паралельно з дискусіями урбаністів над питанням «Чому міста роблять нас нещасними?» спробуємо відповісти на питання «Що може зробити нас щасливими на селі?»

*Рурбанізація – від (від англ. rural – сільський, urban – міський) процес поширення міських форм та умов життя на сільську місцевість. Може супроводжуватись міграціями міського населення у сільські райони, перенесенням в сільську місцевість форм господарської діяльності характерних для міст.

Левко Довган

Андрій Мартишко


Тематика публікації:        

Останні публікації цього розділу:

Онлайн кредит: про що потрібно знати, щоб не стати «жертвою»

Апсайклінг: як сміття може врятувати планету

Як активісти згуртували громаду і перемагають забудовника на Совських ставках у Києві

«Креативна Європа»: кращі проєкти міжсекторальної співпраці

Дослідження благодійності 2021 року в Україні

Успішні приклади впровадження РЕЧВ на підприємствах України (Чернігівщина)