Пишіть – і вас читатимуть: ідеї для блогу вашої НУО

Громадський Простір

Наразі в Інтернеті нараховується 143 млн. блогів. Часто охочі завести свій блог покладають на нього малі надії, сумніваються – а чи потрібен світові черговий блогер. Але вже скоро стає зрозуміло, що блогінг – важливий крок в стратегії онлайн-комунікації.

Якщо ваша організація регулярно оновлює сторінки на Фейсбуці та Твітері, то слід додати, що крім гарної властивості розширення списку контактів, блогінг корисний для створення та поширення свіжого та якісного контенту. Також блогінг може суттєво змінити результати пошуку вашої НУО в Інтернеті, але це тема не цього посту.

Багато громадських активістів не сприймають серйозно блогінг, бо вважають, що мають публікувати пости кожного дня. Що ця справа потребує багато часу, або ж вони взагалі не матимуть жодної ідеї, про що писати. Отже.. вам не потрібно писати щодня (мінімум раз на тиждень), а нижче 10 ідей для блогінгу, які надихнуть вас на креативне написання:

1. Діліться гарячими новинами.

Навіщо надсилати скрізь статтю з “Дзеркала Тижня”, коли замість цього ви можете надати лінк на пост з вашого блогу (який містить бренд вашої організації, форму для підписки на розсилку новин та кнопку “Зробіть внесок зараз”), що міститиме коментарі та посилання на вищезгадану газетну статтю? До речі, відповідні гарячі новини є базисом для гарної кампанії в соціальних медіа.

2. Публікуйте заклики до дій.

Напишіть пост із проханням ваших однодумців надіслати емейл у владний орган, відвідати якусь подію або поставити “Подобається” на Фейсбуці. Іноді вражає, що можуть зробити ваші прибічники, якщо ви їх просто попросите.

3. Просіть однодумців робити доброчинні внески.

Використовуйте блог задля публікації та поширення термінових звернень про фандрейзинг. Розповідайте свою історію коротко та з чутливістю, переконайтесь, що кнопка “Зробити внесок” розташована прямо в тексті поста.

4. Поширюйте статті, світлини та відео з подій.

Громадським блогерам слід вважати себе репортерами, а дуже цікавий блог завжди повністю висвітлює подію з використанням відео та фото-слайдшоу.

5. Дозволяйте гостьовим блогерам ділитися власним досвідом та професійними знаннями.

Попросіть лідера громади, активіста чи експерта написати статтю, що має відношення до місії та діяльності вашої організації. Таким чином, блог може отримати багато небайдужих дописувачів!

6. Розказуйте історії безпосередньо з місця події.

Якщо ваша організація має співробітників, які подорожують чи працюють поза офісом, заохочуйте їх до написання постів про отриманий досвід, власні спостереження, подаючи світлини/відео. Ще раз – громадські блогери мають вважати себе репортерами.

7. Діліться ресурсами.

Блогінг суто про вашу організацію та її роботу – помилковий хід. Розширюйте ідеї щодо тем, на які можна писати. Якщо ваша НУО займається питаннями здоров’я, то давайте різні вправи або поради, як кинути палити. Якщо ваша організація опікується дітьми, напишіть рецензію на нову дитячу книжку. Ви маєте ідею – можливості нескінченні.

8. Робіть медіа-покриття щодо вашої НУО.

Якщо про вас написали в журналі чи місцевій газеті, напишіть кілька абзаців про це й надайте лінк на саму статтю. Те ж саме стосується теле- та радіопрограм: отримайте копію та завантажте її на власний Ютуб-канал, а потім розрекламуйте це на власному блозі.

9. Розповідайте власні історії успіху в соціальних медіа.

Вам не треба чекати, допоки “Громадський Простір” розповість вашу історію успіху – зробіть це власноруч у соцмедіа. Багато людей шукають саме такі історії. Переконайтесь, що в назві посту ви розмістили фразу “історія успіху в соціальних медіа” (при потребі додайте “громадської організації”). Заведіть у Гуглі цю фразу й побачите, до чого я веду – блогінг змінює результати пошуку.

10. Робіть інтерв’ю з експерт(к)ами, волонтер(к)ами, донорами та членами правління вашої НУО.

Проведіть інтерв’ю з 10 питаннями й опублікуйте його повністю на блозі з фотокарткою героя статті. Це легко, але водночас може бути дуже цікаво читачам.

Адаптивний переклад з Nonprofit Tech 2.0 для Громадського простору:
Антон Альошин