Проект Закону України «Про освіту дорослих». Що він НЕ ДАЄ закладам післядипломної педагогічної освіти?

DOCCU

Через законодавчу колізію у 2018 р. постало питання про ліквідацію чи реорганізацію інститутів післядипломної педагогічної освіти. Адже ті надають послуги виключно з підвищення кваліфікації.

Сьогодні в Україні активно обговорюється проєкт Закону України «Про освіту дорослих». Закону, який би міг реально вирішити організаційні питання функціонування закладів післядипломної педагогічної освіти. Чому і у який спосіб? Давайте поговоримо про це детально.

У системі освіти, охорони здоров’я, культури, державної служби та ін. існує низка закладів післядипломної освіти. Ці заклади здійснюють підвищення кваліфікації працівників – осіб з вищою освітою. Важливо, що обов’язковість такого навчання передбачена законом. Здійснення закладом освіти підвищення кваліфікації передбачає наявність ліцензії на відповідну діяльність та/або акредитування відповідної освітньої програми (ст. 18 ЗУ «Про освіту»).

Більшість закладів післядипломної освіти (медичні, держслужби, культури та ін.) підпорядковані не МОН України, а іншим центральним органам виконавчої влади і типологічно та структурно впорядковані. Виняткова ситуація стосується лише закладів післядипломної педагогічної освіти, які змістовно та організаційно (через Інститут модернізації змісту освіти) підпорядковані МОН України.

Сьогодні вони щоденно функціонують в усіх областях України і з 2005 р. чекають на унормування свого статусу, типології, структури, визначення прав науково-педагогічних працівників.

У післядипломній педагогічній освіті, яка фінансується з державного і місцевих бюджетів та є обов’язковою для освітян, тип та структура закладів післядипломної педагогічної освіти повинні визначатися в спеціальному законі. У нашому випадку – Законі «Про освіту дорослих». Так само як інші спеціальні закони визначають тип і структуру закладів. Наприклад, Закон України «Про вищу освіту» (2014 р.) визначає типи закладів вищої освіти та елементи їх структури: факультети, кафедри тощо. 

І ось тут виникає складна ситуація: якщо ці моменти не будуть відображені в новому законі, то засновники закладів післядипломної педагогічної освіти (у цьому випадку обласні ради) не зможуть на власний розсуд визначити тип такого закладу.

Зазначена колізія вже призвела до того, що в 2018 р. в багатьох областях фінансові органи поставили питання про ліквідацію чи реорганізацію інститутів післядипломної педагогічної освіти. Адже ті надають послуги виключно з підвищення кваліфікації. Чому? Тому що такий тип закладу як «інститут» не відображено в законодавстві, крім Закону України «Про вищу освіту».

Важливо також відмітити, що, статус «академії» чи «інституту» відповідає наявному стану речей: у структурі цих закладів функціонують факультети, деканати, кафедри, бібліотеки, лабораторії, відділи, науково-методичні кабінети та обласні центри практичної психології і соціальної роботи, обласні центри підтримки інклюзивної освіти та ін. Це результат багаторічного нормативного «прирівнювання» статусу закладів післядипломної освіти до закладів вищої освіти.

Саме тому в Законі України «Про освіту дорослих» мають бути визначені можливі типи закладів післядипломної освіти, щоб засновник міг обрати той, який його влаштовує, і відобразити це в установчих документах.

На засіданнях робочої групи із розробки проєкту Закону «Про освіту дорослих» неодноразово пропонувалося вирішити ці проблеми в окремому розділі спеціального закону «Про освіту дорослих» чи в кількох його статтях. Але нас не почули… На превеликий жаль, результатом дискусій у робочій групі стало формулювання, яке не містить нормативного змісту і не визначає типологію закладів післядипломної освіти.

Закон України «Про освіту»Стаття 2. Законодавство України про освіту.

1. Законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку).

Автори законопроєкту вважають, що під спеціальний закон «Про освіту дорослих» потрібно прийняти ще цілу низку додаткових спеціальних законів.

 Але якщо ж чекати гіпотетичного ще більш спеціалізованого спеціального закону України «Про післядипломну педагогічну освіту», то пройде дуже багато часу. Адже його розробка не передбачена оперативними і стратегічним планами роботи МОН України на найближчі роки.

Пропозиції щодо вирішення проблеми статусу, типу і структури закладів післядипломної освіти підзаконними актами (положеннями) є неефективними. Це доведено багаторічною практикою перевірок таких закладів органами фінансового контролю та діями окремих регіональних органів державного управління. Як правило, такі перевірки спрямовувалися на ліквідацію закладів чи переведення академій та інститутів післядипломної освіти у статус Центрів. А статус Центру, у свою чергу, унеможливлює функціонування кафедр та діяльності науково-педагогічних працівників у закладах післядипломної освіти в межах чинного законодавства.