Посібник «Свобода вираження поглядів під час збройного конфлікту. Огляд практики Європейського суду з прав людини»

20 лютого 2014 року розпочалась збройна агресія Російської Федерації проти України. В цей день були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч ...

sv_sl_v_um_zbr_k

Громадський Простір

20 лютого 2014 року розпочалась збройна агресія Російської Федерації проти України. В цей день були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов’язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків…

Так описується початок збройного конфлікту в Україні у Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 року.

В той час численні джерела повідомляли, що саме 20 лютого 2014 року на Кримському півострові з’явились вантажні автомобілі без розпізнавальних знаків та так звані «зелені чоловічки» або «вежливые люди», які блокували українські військові частини. Одночасно почали активно створювались та озброювались нерегулярні збройні формування із місцевих жителів, якими керували спецслужби РФ. Ця ж дата вказана на медалях «За повернення Криму», якими у подальшому нагородили російських військовослужбовців — учасників військової операції по захопленню Криму.

І це був лише початок збройної агресії Російської Федерації проти України. В 2014 році відбулись її друга та третя фази, які наступним чином описані в цитованій вище Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 року:

«Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).

Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України».

«Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: «За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)».

Внаслідок описаних подій відбулись анексія та окупація частини території України, було порушено її суверенітет та територіальну цілісність.

За даними Організації об’єднаних націй станом на 31 січня 2019 року загальна кількість жертв зазначеного збройного конфлікту на сході України сягнула 40–43 тисяч осіб, включаючи 12800–13000 загиблих[1]. Значна частина громадян України, а також підприємств, установ, організацій втратила своє майно та вимушена була змінити місце проживання (перебування).

13.04.2014 Рада Національної безпеки і оборони прийняла рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», а 14.04.2014 Президент України своїм указом ввів його у дію. Саме з цього моменту в Україні розпочалась антитерористична операція (АТО), яка тривала до 30.04.2018.

Правовою підставою для проведення АТО був Закон України «Про боротьбу з тероризмом».

30.04.2018 Президент України підписав Наказ Верховного Головнокомандувача ЗСУ «Про початок операції Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей». З цього моменту припинено проведення АТО. Відповідно до Наказу Операцію Об’єднаних Сил (ООС) розпочато о 14:00 30.04.2018 року. Вона триває і на момент підготовки цього практичного посібника до виходу у світ.

Описана ситуація не могла не позначитись на свободі висловлювання. Розпочались палкі дискусії щодо того, коли і за яких умов органи правопорядку та суди мають право обмежувати свободу вираження поглядів з огляду на необхідність захисту національної безпеки та територіальної цілісності країни, а також з метою запобігання заворушенням та злочинам. Представники влади, як правило, переконували, що свободою слова необхідно поступитись задля захисту національних інтересів України, в той час, як правозахисники наполягали на необхідності дотримання прав людини, без яких неможлива демократія, навіть в умовах збройного конфлікту.

Зазначені обговорення продемонстрували брак досвіду вирішення описаних складних питань і спонукали нас до вивчення практики Європейського суду з прав людини стосовно дотримання гарантій статті 10 Європейської Конвенції під час збройного конфлікту чи у зв’язку з ним.

В результаті ми відібрали низку рішень Європейського Суду, в яких наведено правові підходи до пошуку балансу між правом на свободу вираження та потребою у захисті національних інтересів, територіальної цілісності, запобіганню заворушенням та злочинам тощо. 

Детальний огляд цих рішень, в яких наведено повні тексти спірних публікацій, рішення національних судів та їх оцінка з боку Європейського Суду, пропонується читачам цього практичного посібника. Це видання стане у нагоді журналістам, редакторам, іншим працівникам ЗМІ, адвокатам, слідчим, прокурорам, суддям та іншим юристам, які працюють з описаною проблематикою, а також викладачам профільних журналістських та юридичних вищих навчальних закладів та установ, які здійснюють перепідготовку та підвищення кваліфікації зазначених вище осіб, а також широкому колу читачів.

1. 13 тисяч: офіційні дані ООН щодо загиблих у війні на Донбасі, Радіо Свобода.

 

Завантажити посібник

 

Посібник підготовлено в рамках проекту «Підтримка захисників свободи вираження в Україні під час конфлікту», що реалізується у партнерстві з Freedom House та громадськими організаціями «Центр інформації про права людини “ЗМІНА” і «Інститут масової інформації».


Тематика публікації:    

Останні публікації цього розділу:

Державна політика у сфері адмінпослуг: що пропонують експерти

Політичні дебати – дискусія, що вирішує долю держави

Прожитковий мінімум в Україні

Юридичний порадник з юридичних питань діяльності ОМС, - посібник від експертів Асоціації ОТГ

Партійні аналітичні центри: між знаннями та політикою

Посібник зі взаємодії з громадськістю для міністерств та інших ЦОВВ