Культура, освіта і громада: які шляхи до об’єднання?

Юлія Голоднікова

Кременець – багатокультурне місто з майже тисячолітньою історією. Повага до традицій європейського просвітництва – частина культурної пам’яті його мешканців. Утім діапазон професій, що їх пропонують місцеві навчальні заклади, не задовольняють запитів цільових груп, які прагнуть розширити свої знання в царині культури, нових течій сучасного мистецтва, екологічної грамотності, студій для особистісного розвитку. Зважаючи на активне зацікавлення містян змінами у зв’язку з децентралізацією регіонів, освітою нових громад, розв’язанням екологічних проблем довкілля, громадська організація «Кременецька екологічна ліга» реалізувала проект «Культура, освіта і громада: шляхи до об’єднання. Співпраця бібліотек і музеїв Кременеччини як ресурс розвитку освіти дорослих». Які виклики треба було долати розповідає Оксана Тимошенко, голова правління ГО «Кременецька екологічна ліга».

Оксана Тимошенко: Найбільшим викликом було вирішити, чи треба нам шукати місце для створення Центру освіти дорослих, чи відроджувати історію, адже в нашому місті давно займаються освітою.

В різний час у Кременці були навчальні заклади – релігійні і світські. Серед них братська школа – філіал Києво-Могилянської академії, талмуд-тори, колегіум, реальне училище, семінарія, училище для дівчат. Історично система освіти міста пов’язана з початками формування вищої школи України. У нашому місті 1819 року було засновано один з перших вищих навчальних закладів Правобережної України – Волинський (Кременецький ліцей). Матеріально-технічну база ліцею, а також професорський склад за наказом російського імператора Миколи ІІ 1834 року було віддано на створення Імператорського університету Святого Володимира (сьогодні це Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Того ж року найцінніші колекції першого в Україні Кременецького ботанічного саду було перевезено до Києва, їх і досі можна побачити в Ботанічному саду імені академіка Фоміна.

У сфері освіти дорослих наша організація почала працювати з 2017 року. Раніше ми активно працювали над екологічними проектами та волонтерськими акціями. Але, на мою думку, заходи з освіти дорослих можуть бути інтегрованими не тільки з закладами формальної освіти та культури, а й з такими установами, як парки та заповідники. В нашому місті давно реалізовуються подібні проекти для дорослих саме в таких місцях, проте ми не називали їх “освітою дорослих”.

Хто ваші партнери на локальному рівні і як Ви з ними співпрацюєте?

Оксана Тимошенко: Більшість наших навчальних проектів було реалізовано на базі центральної бібліотеки міста ім. Ю. Словацького. Працівники цієї установи активно долучались до проектів та допомагали нам в організації курсів і тренінгів. На жаль, ми не отримали активної підтримки від краєзнавчого музею ще одного партнера, прописаного в проекті. Співпраця з музеєм обмежується презентацією виставкової зали для відвідувачів Центру освіти та проведенням курсів з арттерапії.

Чого Ви навчали дорослих у проекті «Культура, освіта і громада: шляхи до об’єднання»?

Оксана Тимошенко: Насамперед хочу акцентувати на тому, що наш проект був пронизаний екологічною тематикою, адже наша організація довго працювала в цій сфері.

Зважаючи на зацікавлення партнерів — закладів культури — ми запропонували два навчальних курси для працівників бібліотек та музеїв, тренінги з особистісного розвитку, де ми даємо людям змогу краще збагнути себе, повірити у свої сили та знайти свою справу. Для всіх охочих ми проводили тренінги з комп’ютерної грамотності, багато консультували людей з цих питань. І зовсім нове для Кременця — школа “Екоарт майстерня”, де ми проводили воркшопи з фотомистецтва та школу природничого малювання.

Якщо проаналізувати, ким були відвідувачі наших курсів, то переважно — це жінки віком двадцять п’ять — тридцять п’ять та сорок п’ять — п’ятдесят п’ять років. Цікаво, що молоді жінки більше зосереджені на стосунках, на питаннях розвитку сім’ї, а старші мають запит на вивчення різних соціальних питань, прав та законів.

Чи вплинув проект «Культура, освіта і громада: шляхи до об’єднання» на розвиток культурного дозвілля містян?

Оксана Тимошенко: Гадаю, що цей проект допоміг людям побачити й зрозуміти можливості культурного дозвілля в маленькому місті. В рамках проекту ми організовували публічні події, які привернули увагу і мешканців Кременця, і представників місцевих органів державної влади. Це, наприклад, п’ятиденний фестиваль, під час якого ми ознайомили людей з фондами різних музеїв та парків, учасники наших воркшопів малювали, фотографували, відкрили виставку в центрі міста, яка зацікавила і здивувала дуже багатьох людей. Під час фестивалю ми залучили всіх наших партнерів і змінили п’ять локацій. І ми не очікували, що до нас прийде стільки глядачів. Вони робили селфі разом зі своїми дітьми та друзями біля фотографій і малюнків, ділились своїми враженнями. Знаєте, мені дуже приємно, що люди відчули себе частинкою чогось більшого, почали пишатися тим, що в їхньому місті відбуваються яскраві події. Бо почуття поваги до своєї місцевості посилює в нас і повагу до себе, витісняє так званий провінціалізм.

А ще досвід реалізації проекту показав нам перспективи розвитку культурно-освітнього потенціалу музеїв та бібліотек області, можливості для співпраці й посилення громадських ініціатив. Тому ми рухаємося далі, плануємо нові проекти.

Текст підготувала Юлія Голоднікова

Фото: ©Яна Коробенко

Публікація створена в рамках комунікаційної програми проекту «Громада, що навчається: трансформація конфліктів в Україні та Молдові через активну громадську  участь». Мета програми — поширення досвіду успішних громадських організацій, які розробляють інноваційні підходи  до освіти дорослих.

Фінансова підтримка проекту: Федеральне Міністерство закордонних справ Німеччини