І корабель пливе…

Коли ми говоримо про освіту дорослих, то розуміємо нові можливості для змін в їхньому житті на персональному і на соціальному рівнях. Адже зміни часто зосереджені в зоні відповідальності самих людей, ...

photo-49

Юлія Голоднікова

Коли ми говоримо про освіту дорослих, то розуміємо нові можливості для змін в їхньому житті на персональному і на соціальному рівнях. Адже зміни часто зосереджені в зоні відповідальності самих людей, і неформальна освіта допомагає їм усвідомити це й прийняти як факт.

Про те, як подолати себе і вакуум спілкування в дорослих, про цінності простору діалогу і здорового способу життя, про життєздатність культурних ініціатив в українських реаліях розповідає Юрій Усович, менеджер культурних та освітніх проектів Центру гуманістичних технологій «АХАЛАР» (Чернігів).

Центр гуманістичних технологій «АХАЛАР» ініціював 2017 року проект з розвитку можливостей освіти дорослих. Що Ви запропонували мешканцям міста, і чого вони могли навчитись?

Ми запропонували містянам нові освітні сервіси для дорослих те, чого раніше не було. Наприклад, у бібліотеці ми створили простір для комунікації дорослих «Майстерня життя і творчості»: до нас приходять і переселенці з Донбасу, і пенсіонери, і просто мешканці міста. Їх об’єднує те, що всі вони мають спільну проблему — вакуум спілкування. Бібліотека стала місцем зустрічі та взаєморозуміння, сюди можна прийти і просто поговорити, обмінятися досвідом. Кожен може вирішити, ким йому бути: слухачем чи тренером, якщо, звичайно, має чим поділитися з іншими.

Ще одна програма, яку ми реалізували в рамках проекту, називається «Зелена сцена». Це відкритий творчо-освітній майданчик, який розташований в міському просторі, де впродовж літа щоп’ятниці люди зустрічались на лекціях, концертах, діалогах і отримували культурно-пізнавальне дозвілля європейського рівня. «Зелена сцена» починається з великого концерту української та зарубіжної групи. На такі концерти приходить не менше п’яти тисяч людей, а далі вони обирають окремі — цікаві їм — локації.

Одна з них — клуб «Розмовник», куди ми запрошували міських лідерів думок і будували живий діалог між ними та мешканцями міста. Також ми уклали договори з організаторами кінофестивалів і в рамках некомерційних показів демонстрували містянам незалежне кіно.

Саме поняття “діалог” ми розуміємо у широкому культурному контексті і тому розробляємо програми з використанням мови мистецтва і мови тіла. Наприклад, у такому компоненті проекту як «Лабораторія ритму», діалог вибудовується з допомогою музичних інструментів — так ми сприяємо розвиткові гармонійних стосунків між незнайомими людьми, які входять у ритм і розкривають свої найкращі якості та можливості.

Ще один напрям — «Urban Будда» — це три програми, які об’єднані в одну. Її мета — адаптувати до змін тих людей, які опинились в складній життєвій ситуації. Ми пропагуємо здоровий спосіб життя, а також з допомогою танцювальної терапії допомагаємо учасникам відчути себе і пропрацювати свої емоції, зрозуміти свій стрес і навчитися жити далі.

Як Ви вибудовуєте комунікацію з містянами, як запрошуєте їх до участі в програмах проекту?

Головні канали комунікації сьогодні — це звичайно інтернет, передусім Facebook і Twitter. Ми також періодично зявляємося на екранах і сторінках місцевих медій. Зараз ми працюємо над створенням вірусного відео, щоб запустити його в мережу і вийти на ширшу аудиторію. Звичайно, добре працює і «сарафанне радіо»: про нас знають знайомі учасників наших ініціатив.

По суті, це ефекти мережевої взаємодії, як тепер модно говорити. Втім щодо реклами наших проектів, то ми маємо серйозну проблему — людей щораз більше, вони охоче приходять до нас, але ми не можемо їх вмістити в приміщенні бібліотеки, оскільки обмежена матеріально-технічна база.

Хто ці люди, які хочуть брати участь у Ваших програмах?

До бібліотеки приходять переважно люди поважного віку, які мають життєвий досвід і ще досить потужний потенціал, вони прагнуть ділитись своїми знаннями, досвідом з іншими, хочуть спілкуватися, відчувати себе потрібними. «Зелена сцена» стала місцем культурного дозвілля для сімей і креативного класу Чернігова. Вони щоп’ятниці приходили обмінюватися новинами й одержувати свіжий творчий заряд і поживу до роздумів.

Люди, які мають складну проблему, і не розуміють, як їм рухатися далі, легко можуть знайти себе в рамках програми «Urban Будда». Адже не таємниця, що любити може тільки гармонійна особистість. Людина в дисгармонії не любить, вона очікує на любов. Якщо ж ми в режимі очікування, дефіциту, то одержуючи щось, ми цим не задоволені. Всі блага, духовні та матеріальні: здоровя, багатство, стосунки, справжнє щастя, абсолютне знання приходять до людини тоді, коли вона в гармонії. А оскільки в сучасному суспільстві дуже багато джерел агресії, людина часто просто розгублюється у ворожому до неї оточенні (як вона сама думає про світ). І, розуміючи механізми розвитку внутрішнього балансу, ми допомагаємо їм повернутися до стану самоповаги, прийняття себе, і відповідно — іншого.

Які найважливіші чинники, на Вашу думку, впливають на успішний розвиток культурних ініціатив?

На відміну від Європи, в Україні життєвий цикл проектів залежить від циклу донорського фінансування. Наприклад, якщо в Данії закріплено в законі, що 50 % фінансування культурних ініціатив покриває держава, то в нас такого нема. Наш рушій це спільноти небайдужих людей, які напинають вітрила, і корабель пливе.

І, звичайно, дуже важлива зовнішня фінансова підтримка. Наша організація реалізувала гарні проекти і має успішний досвід. Втім, як не прикро, навіть дуже ініціативні люди рано чи пізно вигоряють. Тому ми шукаємо рішень, які дають змогу втримувати баланс, знаходимо партнерів, підсилюємо себе новими ресурсами і знаннями, вибудовуємо мережеву співпрацю і стаємо ефективними, обмінюємося знаннями й методиками, запускаємо програми, мета яких — нести філософію екологічного підходу до здоров’я та активної професійної діяльності. Ми прагнемо долучатись до тих, і долучати тих до себе, хто хоче працювати над собою, над розвитком дружнього навколишнього середовища, міського простору.

Текст підготувала Юлія Голоднікова

Фото: ©Яна Коробенко

Публікація створена в рамках комунікаційної програми проекту «Громада, що навчається: трансформація конфліктів в Україні та Молдові через активну громадську  участь». Мета програми — поширення досвіду успішних громадських організацій, які розробляють інноваційні підходи  до освіти дорослих.

Фінансова підтримка проекту: Федеральне Міністерство закордонних справ Німеччини


Тематика публікації:             

Останні публікації цього розділу:

Які вони – інструменти локальної демократії. Результати дослідження

Житлові програми та державні ініціативи щодо забезпечення житлом ВПО

Матеріали п’ятої національної конференції «Соціальна анімація для розвитку культури та громад»

Мобілізація як інструмент змін: рекомендації від Makitra

Протидія булінгу в закладі освіти: системний підхід

Як зберегти працездатність та протистояти вигоранню? Практичні рекомендації Центру "АХАЛАР"