Громадськість і політики: 6 напрямків лідерства ОГС, важливі для відновлення України

Вона не задумувалася для створення раю.Її часто плутають з постійним змаганням за залучення прихильників, за владу, повноваження, ресурси, якими наділяє ця влада (politics), і тому відмежовуються «я ...

Додано:
Halyna Seheda

G13 HOVERLA Мришук Стаття 6

Halyna Seheda

Вона не задумувалася для створення раю.

Її часто плутають з постійним змаганням за залучення прихильників, за владу, повноваження, ресурси, якими наділяє ця влада (politics), і тому відмежовуються «я поза політикою», бо це «брудна справа»…

Та в українській мові за цим словом причаїлися два поняття: politics та policy.

І вона (policy) — також ще й про постійний виважений вибір оптимального варіанту розв’язання проблеми, який породжує найменш конфліктні впливи на суспільство
(Роман Кобець).

Тож як політика може послужитись насамперед громадському сектору, поговоримо? 

Аксіома самозарадності громадського сектору — не тільки долучатися до реалізації, а й формувати політику. Бути частиною процесу постійного виваженого вибору: «Як те, що ми збираємось робити/робимо, впливає на розв’язання проблеми, яку ми вирішуємо?»

На чому неурядові організації можуть зосередити свої зусилля уже зараз?

6 напрямків політичного лідерства у громадському секторі: як це може зараз працювати на практиці?

№1 Аналітика або дослідження природи проблем, аналіз альтернатив, розробка програм дій, стратегії та тактики досягнення цілей.

Запитання-підказки:

  • Які суспільно-важливі проблеми (не плутати з приватними) потрібно вирішувати? Над розв’язанням якої проблеми працює ваша організація?
  • Чия це проблема? Чия ситуація за результатами реалізації політики має покращитись?
  • Які її ознаки? Яка її значущість в масштабах громади, регіону, країни?
  • Які є варіанти розв’язання цієї проблеми?
  • Як проблеми та/або варіанти вирішення впливають?

Артикуляція, чітка вимова проблеми допомагає нам глибше дослідити питання й зрозуміти, як ми можемо перевірити, чи вдалося тим або іншим рішенням змінити ситуацію.

№2. Новаторство або розробка інноваційних концепцій та програм, спрямованих на розв’язання актуальних соціальних проблем.

Запитання-підказки:

  • Які вже є напрацювання, стандарти розв’язання проблеми? Наскільки добре вони впливають на вирішення ситуації?
  • А що буде нестандартним рішенням? Впровадження яких нових методів допоможе вийти за межі наявного і докорінно вплинути на вирішення ситуації?
  • Наскільки ви вірите у свою спроможність змінювати світ?

Новаторство «схоже на м’яз — його можна зміцнювати та розвивати шляхом зусиль та досвіду» (Келлі Том та Девід. Творча впевненість).

№3. Інтеграція або узгодження та об’єднання різних груп інтересів на основі спільної ідеї та цінностей.

Запитання-підказки:

  • Які інтереси залучені в процес прийняття рішень (з тим, що вважати проблемою, включно)?
  • Якщо «гравцями політики» є експерти (носії знань), стейкґолдери (носії болів та інтересів), політики (носії повноважень), держслужбовці (носії ресурсів), то кого слід залучити для кращого спільного результату?
  • Наскільки добре ви бачите різницю між неконтрольованою дискусією, де вже загубилась тема і виникають непорозуміння, та обговоренням, де панують різноманіття думок та творчий процес? Як часто ви залучаєте організаційного коуча чи фасилітатора для супроводу узгодження та об’єднання різних груп інтересів та пошуку рішення?

Діалог — найкращий спосіб виробити найбільш збалансоване та найменш конфліктне рішення. Обговорюйте проблему, варіанти вирішення та впливи, а не проєкти рішень!

№4. Комунікація або забезпечення стійкого зв’язку між владою та різними соціальними групами.

Запитання-підказки:

  • Як зробити діалог стейкґолдерів невід’ємною частиною розробки політик, поєднавши його з залученням експертів?
  • На якій із п’яти сходинок взаємодії* влади та громади у розв’язанні проблеми ви зараз перебуваєте? (1) маніпуляція громадою і залученість як декорація 2) інформування громади 3) консультування з громадою 4) залучення громади 5) делегування громаді повноважень)
  • На якій сходинці потрібно бути у взаємодії влади та громади для розв’язання проблеми? Скільки даєте собі часу? Наскільки це реалістично?

Саме у взаємодії можна знайти рішення для досягнення найкращого спільного результату у розв’язанні проблеми. Неурядові організації та держава мають створювати рух назустріч одне одному.

№5.Організація або мобілізація громади на реалізацію програм та цілей, контроль за перебігом змін.

Запитання-підказки:

  • Що робити, коли стейкґолдери не організовані та не усвідомлюють своїх інтересів?
  • Наскільки ті послуги, які надає держава для розв’язання проблеми, доступні, своєчасні та якісні?
  • Що ми маємо зробити, щоби доступність, своєчасність та якість цих послуг відповідала запиту?
  • Якщо держава не може й не має забезпечувати тотальне надання послуг для розв’язання проблеми, то яким може бути внесок нашої організації?

Без сильної громади не буде доброї влади!

№6: Моніторинг та гарантування справедливості, законності, порядку, захисту громадян від свавілля бюрократії, беззаконня, порушення прав і свобод.

Запитання-підказки:

  • Наскільки регулярно та як відбувається моніторинг середовища, в якому живе організація? Як часто та наскільки ефективно використовуються дані моніторингу для постійного процесу визначення цілей/завдань та вимірювання прогресу?
  • Наскільки регулярно до моніторингу залучаються «гравці політики»?
  • Як знайти баланс та зберегти права й свободи громадян в умовах обмежень воєнного часу?
  • Де межа між конструктивним аналізом дій чинної влади й Сил Оборони під час війни та критикою, що може зашкодити державі?

Моніторинг — місточок між реальністю і тими, хто формує політику на національному, регіональному, місцевому рівні та приймає рішення, як розпорядитись делегованим ресурсом. У цьому процесі громадянське суспільство може й повинне стати захисником балансу й сприяти дотриманню прав і свобод людей в умовах обмежень воєнного та післявоєнного часу. 

Організація може сфокусуватися на двох-трьох напрямках, у яких вона спеціалізується та/або успішна. А може — на двох своїх «сильних напрямках», й взяти один новий для себе з тих, до чого є хист і потреба.

Громадський сектор може й має долучатися до розробки та реалізації політики (рolicy). Вона не задумувалась для створення раю, а для того, щоб не допустити пекла, й щоб країна, яка такою ціною перемагає у війні, не втратила своє майбутнє.

PS. Для підготовки статті було використано матеріалу курсу Романа Кобця «Аналіз та формування політики»

Вікторія Мришук,
організаційна коучиня, менторка,
співдизайнерка взаємодії, тренінгових і фасилітаційних сесій

Матеріал підготовлено в рамках грантового проєкту «Розвиток спроможностей місцевих громадських організацій у воєнний час за допомогою пакету тренінгів з підготовки та відновлення», який реалізовується Громадською організацією «Подільська агенція регіонального розвитку» та став можливим завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст матеріалу не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.


Тематика публікації:  

Останні публікації цього розділу:

Як розвивати громадянське суспільство під час війни

Виклики і можливості розвитку сфери культури та соціальної згуртованості у Тернопільській області

Об’єднання задля відновлення: як ОГС можуть працювати разом для спільного впливу на процеси?

Що потрібно зробити, щоб комфортно жити в громаді?

Які компетенції нам потрібні для відновлення?

У Кривому Розі волонтерки шиють білизну для лікарень та ВПО