Дослідники дізналися, як COVID-19 вплинув на життя дітей в Україні

Громадський Простір

«Кожна друга дитина ніколи не хотіла би повертатись до дистанційного навчання. Майже третина дітей обирає читання як дозвілля наодинці. Третина опитаних — почали займатися спортом або збільшили його присутність у своєму житті», — команда проєкту «Діти Covid-19» оприлюднила результати соціо-антропологічного дослідження впливу пандемії коронавірусу на дитинство в Україні. Ми дізналися, як саме українські діти 9–16 років проживали карантин: про що вони думали, чим займались і про що турбувались.

Майже півроку дослідниці проєкту плідно та ґрунтовно працювали над тим, аби почути, зібрати та проаналізувати історії від дітей та підлітків України про досвід життя, навчання, відпочинку під час пандемії та вплив карантину на їхній побут, звички та настрій. Позаду 3 етапи: кабінетне дослідження, якісний етап: віддалена етнографія (аналіз фотографій, фото- та описові асоціації, відео-екскурсії) та глибинні інтерв’ю, а також кількісний етап: телефонне опитування, реалізоване партнером проєкту — Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС). Ось які результати ми отримали.

Переважна більшість опитаних дітей (80.5%) вважають, що пандемія вплинула на їхнє життя. З них 53.4% вважають цей вплив помірним, а 27.1% — помітним. Кожен п’ятий респондент (19.3%) вважає, що пандемія зовсім не вплинула на їхнє життя або він був дуже незначним.

Кожна десята дитина описує свій емоційний стан під час карантину як пригнічений, кожен сьомий каже про піднесений. 74% респондентів оцінюють свій емоційний стан нейтрально. Однак важливо розуміти, що при цьому більшість дітей зазначила, що одержувала підтримку від батьків. Водночас лише 1,5% отримували підтримку з боку вчителів.

За даними всеукраїнського етапу опитування, кожна друга дитина не хотіла б дистанційного навчання взагалі. 27 % розглядають його як додатковий спосіб, за потреби, 11.5 % як основний спосіб навчання та 8.2 % говорять про додатковий регулярний спосіб навчання.

Під час пандемії значно зросло користування гаджетами — смартфоном, комп’ютером та ноутбуком, планшетом тощо. Вони — не лише інструменти для навчання, а й засоби для проведення вільного часу (44% обрали гру / перегляд цікавого на телефоні як спосіб проведення вільного часу, 36,5% — перегляд фільмів абощо (що, вочевидь, також є екранним часом), 28% — читання, що здебільшого також відбувається з екранів (з огляду на відповіді дітей під час глибинних інтерв’ю). Крім цього, гаджети — це спосіб комунікації з друзями, 61% опитаних використовує соціальні мережі з метою спілкування з друзями.

Діти 9–16 років розподіляють дружбу на умовні кола: для них є близькі друзі, а є знайомі та однокласники. Для спілкування з першими дітям необхідна фізична присутність навіть за умови щоденного онлайн-спілкування. Із тими ж однолітками, з якими близьких стосунків не склалося (подекуди в це коло входять і однокласники/ці), достатньо спілкування онлайн у чатах. Саме брак живого якісного спілкування з близькими друзями або його просторові обмеження під час жорсткого карантину викликали найбільшу тривогу і засмучували дітей.

Майже третина дітей (28,1%) обирає читання як дозвілля наодинці, ігри (44,2%) — на першому місці, потім фільми та аніме (36,5%). Спорт (23,7%) та малювання (23%) завершують ТОП-5. Так, змінюються інструменти та формати для читання, але зацікавлення в сюжетах, відчуттях та історіях нікуди не поділось, а лише трансформувалось.

За даними інтерв’ю, а також за результатами національного опитування можна сказати, що діти частіше проводили час із батьками: ті допомагали їм у навчанні, проводили вільний час разом, і така тісніша взаємодія переважно була дітям до вподоби.

Також діти загалом вказали на достатність особистого простору під час карантину — спостерігалася висока забезпеченість власним фізичним простором (своя кімната або кімната, яку діти ділять із братами або сестрами) серед дітей у містах із населенням 50 тисяч людей та більше. Діти також не відзначили фактор відволікання з боку домашніх під час навчання з дому.

У період жорсткого карантину у дітей і справді був обмежений доступ до відвідування звичних просторів. Але з часом більшість школярів, яким дозволяли пересуватися без нагляду батьків і в докарантинні часи, а також ті діти, які підросли до умовного віку дозволеного вільного пересування (за нашими спостереженнями, це 11–12 років і старше), змогли проводити час надворі в межах свого району (для уникнення користування транспортом та скупчень людей).

Перебуваючи вдома на карантині, діти відчували достатню свободу у користуванні цифровими пристроями та інтернетом. Батьки лише частково контролювали розподіл часу з гаджетами, але не контент, який переглядають діти. Як показали глибинні інтерв’ю, діти й до карантину мали достатньо цифрової свободи, адже здебільшого в Україні стосунки дітей із батьками стосовно користування гаджетами та інтернетом будуються на довірі та невтручанні.

Можна простежити певний позитивний вплив пандемії на спортивні звички. Якщо у 36% дітей вони не змінилися, то 38,5% опитаних почали займатися спортом або збільшили його присутність у своєму житті. Спорт також був спільним заняттям із батьками для 11% опитаних.

Також ми запитали дітей-респондентів: яке питання ви хотіли б задати дітям України, що також мали досвід карантину. Ми обрали для вас кілька найяскравіших відповідей, аби показати, що цікавить дітей:

• Чи ви жили чи існували під час пандемії?
• Чи скучили ви за живим спілкуванням із людьми?
• Як вам вдавалось встигати все та організовувати свій час?
• Що ви робили аби не поїхати дахом?

Аби ознайомитися з повними результатами дослідження, а також, сформульованим на основі даних, списком рекомендацій до державних та громадських інституцій, завантажуйте звіт за посиланням.

Проєкт «Діти Covid-19» реалізується на замовлення ГО «Культурні географії», за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

Для запитань та пропозицій, пишіть нам на [email protected]. Стежте за перебігом проєкту на Fb-сторінках: Дитячі географії та Cultural Geographies. А також в інстаграмі @culturalgeos.

Більше про результати, висновки, методи, етапи дослідження та команду проєкту читайте на сайті childrencovid19.org.ua.

Громадська організація «Культурні географії» заснована в 2015 році. Діяльність організації спрямована на підтримку культурної різноманітності й посилення історичної та суспільної ідентичності громадян. Організація ініціює та проводить проєкти у різних куточках України, а також закордоном, залучаючи до участі людей різного віку та соціального профілю методами мистецтва, участі та діалогу.

Український культурний фонд ‒ державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.

Джерело: Культурні Географії.