Чому “вреднi” журналiсти оминають увагою вашу Органiзацiю?

Громадський Простір

Засоби масової iнформацiї мають величезний вплив на свiдомiсть людей, а в пострадянському суспiльствi цей вплив просто приголомшує! Пересiчний українець схильний довiряти думцi, вичитанiй з газетного клаптику, навiть якщо не знає, з якої газети його вирвано. Ось чому двi третини ваших PR-зусиль варто спрямувати на висвiтлення дiяльностi вашої Органiзацiї саме в засобах масової iнформацiї.

І не тому, що ми вважаємо наш народ наївним. В українському суспiльствi преса завжди буде потужним каналом суспiльної комунiкацiї, бо голос преси є звичним i вагомим для всiх – вiд хутiрного селянина до Президента.(Ред.примітка. – За результатами останнього соцопитування Центру Разумкова, серед суспільних інститутів найбільшу довіру мають церква і засоби масової інформації. Якщо порівнювати, наприклад, з НУО, то ЗМІ повністю  довіряють – 10,5 %, громадським організаціям – 3,4 %.)

Вкрай важливо усвiдомити, що спiвпраця зі ЗМІ дає добрий ефект тодi, коли вона є планованою, систематичною i безперервною.

Не варто чекати, поки преса першою дiзнається про ваше iснування, поки журналiсти прийдуть до вас по iнформацiю, щоб написати про вашу Органiзацiю. Треба першими сказати про себе пресi. І нагадувати через пресу людям про себе завжди, постiйно й послiдовно.

У професiйнiй PR-термiнологiї саме таку активну спiвпрацю Органiзацiї з пресою називають “паблiсiтi” (publicity). Ця iнформацiйна взаємодiя якраз i полягає в тому, що обидвi сторони мають обопiльний iнтерес: Органiзацiя зацiкавлена в поширеннi позитивної iнформацiї про себе, а преса – у новiй iнформацiї. Для Органiзацiї цей iнформацiйний механiзм є фактично не контрольованим, оскiльки вона не платить за розмiщення повiдомлень (редактори беруть їх до друку чи для ефiру на власний розсуд).

Нерiдко вiд керiвникiв громадських органiзацiй доводиться чути такi вислови:
– Журналiсти не хочуть писати (розповiдати) про нашу Органiзацiю!
– На нашу прес-конференцiю прийшли з двадцятеро журналiстiв, а повiдомлення про неї надрукували тiльки три газети. Телебачення взагалi не показало нiчого… А знiмали ж усю прес-конференцiю!
– Журналiст взяв у мене iнтерв’ю. Я йому так багато розповiв, пояснив, а вiн у своїй статтi написав таке!.. Геть усе перекрутив, “поперевертав з нiг на голову”!
Розгляньмо кожну з цих “претензiй” окремо.

Ви анонсували прес-коференцiю на тему “Актуальнi питання в оподаткуваннi”. Визначеного дня кiльканадцять журналiстiв прийшли до конференц-зали, розставили свої мiкрофони та камери. П’ятеро доповiдачiв – керiвна “верхiвка” вашої Органiзацiї – зайняли мiсця за головним столом, прес-конференцiя почалася.

Перший доповiдач:
– Я почну з того, що нагадаю вам результати наших дослiджень позаминулого року…

Другий доповiдач:
– Ви тiльки погляньте, в якому становищi перебувають нинi українськi платники податкiв! Пiсля 80-рiчного панування тоталiтарної системи нам у спадщину дiсталося…

Третiй доповiдач:
– Ви, журналiсти, мусите вважати за свiй святий обов’язок висвiтлення проблем
розвитку нашого суспiльства! А ось журналiст Петронюк думає iнакше…

Четвертий доповiдач:
– Сьогоднi в лавах нашої Органiзацiї – найсвiдомiшi громадяни нашого мiста!..

П’ятий доповiдач:
– Тодi, коли космiчнi кораблi освоюють безмежний простiр Всесвiту…

А ось що…

Журналiст-газетяр:
“Коли, врештi-решт, хтось iз них скаже те, задля чого нас сюди покликали? Чи повiдомить хтось iз них щось нове? І що я маю написати для своїх читачiв? Хоч би прес-релiз пiдготували – з цифрами, яскравими фактами…” 

Журналiст-телевiзiйник:
“Знову в кадрi буде те саме – “балакучi голови”… Жодної цiкавої “картинки”! Хоча б великий логотип Органiзацiї на стiнi повiсили… Могли б щось роздати присутнiм, наприклад, якiсь буклети…”

Журналiст-“радiйник”:
“Отой чолов’яга в окулярах досить непогано говорить, у нього приємний тембр голосу. Ось якби вiн щось цiкаве розповiв! До речi, хто вiн такий? Органiзатори навiть списку доповiдачiв для преси не пiдготували!”

Інший журналiст:
“П’ятеро доповiдачiв – i кожен про своє… Хто з них має сказати головне – те, задля чого нас сюди запросили? Краще б виступив хтось один i розповiв справдi щось цiкаве, нове…” 

Як ви думаєте, скiльки публiкацiй чи телесюжетiв з’явиться пiсля такої прес-конференцiї? І чи варто ображатися на журналiстiв? Якщо прес-конференцiя не мала справжнього “iнформацiйного приводу”, то в чому виннi журналiсти? Про що могли написати газетярi? Що саме телевiзiйники мали показати своїм глядачам?

…Життя вашого мiста просто вирує подiями. Виходячи вранцi з редакцiї, журналiст має “на вибiр” сотнi подiй, про якi вiн може написати в наступному номерi своєї газети.

Ось далеко не повний перелiк:
• в офiцiйному життi: сесiя облради сьогоднi обговорить якесь важливе питання; до мiста приїде …
• у полiтичному життi: вiдбуваються партiйнi з’їзди, конференцiї, масовi акцiї…
• в бiзнесовому життi: сьогоднi почне працювати новий супер-маркет; ринок “Центральний” закриють на ремонт; вiдомий у мiстi бiзнесмен влаштує на центральнiй площi благодiйну акцiю…
• у культурному життi: до мiста завiтала вiдома рок-спiвачка; в мiському Палацi культури почнеться мiський Фестиваль гумору…
• в науковому життi: …
• у спортивному життi: …

Додайте сюди проблеми медицини, освiти, “кримiнальну хронiку”, комунальнi проблеми…

Перелiк вражає? І все це вiдбувається протягом одного дня у вашому мiстi! То чому  пересiчний журналiст має прийти саме сьогоднi й саме до вас, щоб запитати: “А що у вас новенького?”

Матеріал розміщено з люб’язної згоди автора - Андрія Куліша, PR-фахівця та журналіста.