Барбара Блонська: особа, котра знущається з тварин, здатна вчиняти й інші протиправні дії

Громадський Простір

Кримінологиня, викладачка Варшавського університету та активістка “Відкритих кліток” Барбара Блонська під час першої Юридичної зоозахисної конференції, яку організували активісти ініціативи “Відкриті клітки”  представила презентацію “Знущання над тваринами як показник домашнього насильства та інших злочинів”. Пропонуємо до Вашої уваги переклад її виступу у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.  

Особи, які жорстоко поводяться з тваринами, схильні до вчинення суспільно небезпечних діянь

Дуже часто після випадків жорстокого поводження з тваринами наступним кроком стає вчинення тяжкого злочину проти людини. Є три типи кримінальних правопорушень, з якими можна спостерігати кореляцію — домашнє насильство; злочини, вчинені з особливою жорстокістю (тут йдеться про дуже небезпечних серійних убивць); та асоціальна поведінка. Було встановлено, що особи, які жорстоко поводяться з тваринами, загалом схильні до вчинення суспільно небезпечних діянь, і не лише кримінальних правопорушень, бо це люди, які взагалі не дотримуються норм суспільної моралі. Тому існує дуже велика ймовірність, що особа, котра знущається з тварин, здатна вчиняти й інші протиправні дії.

Першим дослідження рівня жорстокості було вивчення взаємозв’язків між насильницькою поведінкою чоловіків щодо жінок та тварин, яке провели 20 років тому в штаті Юта в США (F. Ascione, Battered Women’s Reports of Their Partners’ and Their Children’s Cruelty to Animals, Journal of Emotional Abuse, 1998). Вибірка була не дуже великою — близько ста постраждалих жінок, котрі мали домашніх тварин. Потерпілих запитували, чи були жертвами побоїв також коти чи собаки — більше 70% жінок відповіли ствердно. Дуже часто саме тварини ставали першими жертвами правопорушника, а наступною жертвою була жінка.

Скажімо, це перше дослідження не є репрезентативним, адже вибірка невелика, однак наступне дослідження вже було проведено з контрольною групою та порівнянням потерпілих від насильницьких дій і так званих середньостатистичних жінок — представниць суспільства загалом. Виявилось, що в сім’ях жінок, котрі постраждали від домашнього насильства, в одинадцять разів частіше тварини ставали жертвами насильницьких дій, ніж у звичайних сім’ях. Тобто це є маркером, за яким можна передбачити вчинення домашнього насильства — жорстоке поводження з тваринами набагато частіше можна спостерігати саме в родинах з випадками домашнього насильства.

П’ять років тому було проведено дослідження з порівнянням двох груп: осіб, які були притягнуті до відповідальності за вчинення домашнього насильства, та середньостатистичних чоловіків (Adulthood animal abuse among men arrested for domestic violence. J.Febres et al. “Violence against Women”, 2014). З більш ніж 300 чоловіків-злочинців майже половина (41%) вчиняли у минулому насильницькі дії щодо тварин, а в групі середньостатистичних чоловіків цей показник склав 1,5%. Це знову стає підтвердженням того, що особи, які жорстоко поводяться з котами чи собаками, схильні також до насильства щодо членів своєї родини.

Дослідженням також було встановлено, що злочинці, які знущались з тварин, є більш небезпечними у порівнянні з іншими правопорушниками, адже схильні до різних форм насильства, зокрема зґвалтування та переслідувань (Exploring the Link Between Pet Abuse and Controlling Behaviors in Violent Relationships. C.Simmons, P.Lehmann, 2007).

Також було проведено дослідження за якісними показниками, під час якого професор Кліфтон Флінн за допомогою опитувань намагався визначити, з яких причин тварини стають об’єктами насильства (Clifton P.Flynn, Battered women and their animal companions: symbolic interaction between human and non-human Animals, “Society & Animals”, 2000). Виявляється, що є щонайменше п’ять факторів.

По-перше, дуже часто дружина чи дитина виявляє дуже приязне ставлення до домашнього улюбленця, який стає найближчим другом. Тому злочинець, коли хоче завдати болю жінці/дитині, знущається з собаки чи кота, в такий спосіб завдаючи болю людині, яка відчуває з твариною емоційний зв’язок. Дуже часто це є проявом ревнощів, які викликає нібито більш турботливе ставлення жінки до домашнього улюбленця, ніж до партнера. В таких випадках жорстокість є способом покарати собаку чи кота за те, що з ними у жінки взаємини нібито більш близькі та теплі.

Також часто тварина стає сурогатною жертвою. Йдеться про те, що злочинець усвідомлює: бити дружину більш ризиковано, адже правоохоронці можуть за це його заарештувати, але якщо він лише знущатиметься з кота чи собаки, то ймовірність втручання поліції невелика.

Також насильницькі дії щодо тварин можуть бути демонстрацією сили та залякуванням: «Дивись, що я можу зробити, а ти будеш наступною жертвою, тому мовчи та не опирайся!». Інколи собака просто хоче захистити людину, яка про неї піклується, тому у випадку агресії чоловіка щодо жінки може постраждати або бути вбитою нападником. Виявляється, дуже багато жінок залишаються в цих несприятливих обставинах, бо не знають, що робити із своїми домашніми улюбленцями, адже існують притулки для жертв домашнього насильства, але там не можна мешкати з тваринами. Жінки залишаються вдома, продовжують потерпати від насильницьких дій, лише тому, що не можуть знайти вихід із цієї ситуації та вирішити, що робити з домашніми улюбленцями.

Законодавче поле

Результати досліджень про зв’язок жорстокого поводження з тваринами та домашнього насильства стали підґрунтям законопроекту — Pet and Women Safety Act 2017 (Закон про безпеку жінок та домашніх тварин), процес ухвалення якого в США ще не завершився. Закон передбачатиме розширення поняття переслідування, яке охоплюватиме також і обґрунтовані побоювання потерпілої особи щодо можливості завдання шкоди тварині, а також виділення додаткових коштів на організацію притулків для жертв домашнього насильства, де вони зможуть мешкати разом з тваринами. Це рішення в площині законодавства, над яким ще працює Конгрес, з’явилось саме завдяки дослідженням про зв’язок жорстокого поводження з тваринами та домашнього насильства.

Також ці дослідження вплинули на появу в деяких штатах, зокрема в Колорадо та Північній Кароліні, такої практики, як cross-reporting (англ. взаємне рапортування, оповіщення). Якщо ветеринар помічає ознаки невипадкового травмування у тварини (травми, що ймовірно виникли в результаті жорстокого поводження з нею), то передає цю інформацію поліції, а правоохоронці перевіряють родину власників щодо можливих проявів домашнього насильства. І навпаки — якщо поліція фіксує випадки насильства в сім’ї, де є собаки чи коти, то повідомляє ветеринарну службу, яка зобов’язана перевірити, в якому стані перебувають домашні тварини. Практика взаємного оповіщення є дуже корисною та допомагає виявити велику кількість правопорушень, які за інших умов залишились би непоміченими.

Скоєння злочинів з особливою жорстокістю

Також є певні дослідження щодо скоєння злочинів з особливою жорстокістю, які за методами вчинення відрізняються від домашнього насильства. Серійні вбивці, наприклад, дуже рідко атакують членів своєї родини, найчастіше їхніми жертвами стають сторонні люди.

Проблема дослідження, яке було проведено 10 років тому (Jack Levin, Arnold Arluke), полягає в тому, що статистична вибірка невелика (51 злочинець). Однак його результати є значущими, адже свідчать, що майже 80% серійних вбивць в минулому знущались з тварин перед тим, як почали вбивати людей; половина з них вчиняли злочини і щодо тварин, і щодо людей з особливою жорстокістю (наприклад, не вбивали одним пострілом, а наносили жертві ножові поранення); третина робили це саме в такий спосіб, яким до цього вбивали тварин.

Вчені встановили також, що серійні вбивці часто вчиняють напади саме на котів та собак ─ тих тварин, з якими у власників виникає більш міцний емоційний зв’язок, тобто їм певною мірою притаманні антропоморфні риси. Друга особливість ─ це те, що жертвами стають не власні домашні тварини, а чужі або часто бездомні. Таку ж закономірність можна прослідкувати у подальших злочинах, жертвами яких стають сторонні, незнайомі люди. Третя особливість ─ це те, що вони скоюють злочини з особливою жорстокістю, вступаючи в особистісний контакт із жертвою, чи то твариною, чи людиною.

Психологи стверджують, що на певній стадії розвитку дитини випадки жорстокого поводження з тваринами можуть бути елементами дослідження світу ─ наприклад, дитина може розрізати жабу, щоб подивитись, що всередині. Але більшість дітлахів припиняє так чинити, змінює модель поведінки, коли стає дорослішою. А ми повинні пильно стежити за тими дітьми, котрі й у старшому віці продовжують з особливою жорстокістю знущатись із собак і котів задля розваги ─ це може бути ознакою того, що така особа у майбутньому становитиме загрозу для суспільства.

Також є певні дослідження щодо злочинців, які скоюють масові вбивства в школах (A.Arluke, E.Madfis): було встановлено, що 43% таких правопорушників в минулому жорстоко знущались з тварин. Можливо, якби ми знали про це і відслідковували їхню поведінку, то деяких трагедій можна було б уникнути. Якщо особа жорстоко знущається з тварин, то ми маємо усвідомлювати, що з нею не все гаразд, і вона в майбутньому може скоїти злочини, жертвами яких стануть люди. Якщо ми хочемо уникнути трагедій, вчасно виявивши небезпеку, то слід бути пильними, адже високий рівень агресії особи до тварин, може свідчити про можливу загрозу для людей.

Також є особливий тип серійних вбивць, котрі скоюють злочини сексуального насильства. Згідно досліджень, більшість таких правопорушників також в юнацькому віці вбивали тварин.

 Індекс законного насильства

Якщо посадові обов’язки передбачають жорстоке поводження з тваринами (наприклад, на скотобійні або під час проведення експериментів на тваринах в процесі наукових досліджень), яким чином це впливає на особу? Виявилось, що це має негативний вплив на психічне здоров’я людей таких професій, адже викликає посттравматичний стресовий розлад. В результаті досліджень встановлено, що ветеринарні лікарі, яким доводилось знищувати тисячі тварин під час епідемій, щоб уникнути розповсюдження небезпечних хвороб (наприклад, ящуру), після цього страждають на ПТСР, алкоголізм, стають схильними до домашнього насильства та суїциду. (Terry L. Whiting, Colleen R. Marion, Perpetration-induced traumatic stress A risk for veterinarians involved in the destruction of healthy animals, 2011)

Важливо пам’ятати, що санкціонованість такої діяльності, яка є одним з професійних обов’язків ветеринарних лікарів, не зменшує її згубний вплив на психіку людини.

Також є декілька досліджень, що стосуються працівників скотобійні, робота яких полягає у регулярному масовому вбивстві тварин ─ це не можна порівняти ні з чим, це зовсім інша ситуація. Дослідження Темпл Ґрандін виявило: щонайменше 4% таких працівників поводяться занадто жорстоко з тваринами, навіть якщо в цьому немає потреби, бо з часом стають взагалі байдужими до болю та страждань тварин.

Також дуже важливе дослідження було проведено в США десять років тому. Воно стосувалось вивчення взаємозв’язків між рівнем злочинності та функціонуванням скотобійні в певному регіоні (Slaughterhouses and Increased Crime Rates: An Empirical Analysis of the Spillover From “The Jungle” Into the Surrounding Community, Amy J. Fitzgerald, Linda Kalof, Thomas Dietz). Вчені зібрали інформацію з 581 округу в США за період з 1994 по 2002 роки та виявили, що рівень злочинності збільшується вдвічі в тих регіонах, де працюють скотобійні, в порівнянні з населеними пунктами, в яких розвиваються інші види промисловості.

Вчені-кримінологи намагались зрозуміти, що спричинило таке значне підвищення рівня злочинності. В кримінології виникла теорія «надлишкового розповсюдження в культурі» (англ. cultural spillover theory): чим більше загальновизнаного санкціонованого застосування сили в суспільстві вважається прийнятним (наприклад, смертна кара є законною), тим більше випадків і протиправного насильства. Відповідно, чим більше вбивств та насильства вважаються прийнятними в певній спільноті, зокрема щодо тварин, тим вищим є загальний рівень злочинності. Науковий аналіз проводиться за показником Індекс законного насильства (англ. Legitimate Violence Index), який враховує такі фактори, як застосування тілесних покарань дітей в навчальних закладах, кількість виданих ліцензій на мисливську діяльність, кількість смертних вироків та страт тощо. Якщо цей індекс високий, то спостерігається сильна кореляція з кількістю випадків зґвалтувань. Наприклад, в штаті Техас індекс законного насильства є дуже високим, застосування сили загалом там вважається прийнятним, тому і злочини проти статевої свободи скоюють частіше, адже це той тип насильства, який стає більш розповсюдженим за таких умов.

Підсумовуючи, можемо сказати: якщо жорстоке поводження з тваринами в нашій спільності вважається прийнятним, то ми маємо усвідомлювати, що і кількість випадків прояву насильства щодо людей істотно зростатиме, адже ця закономірність вже підтверджена ─ насильство примножує насильство, навіть якщо мова йде про санкціоновану діяльність, наприклад, скотобійні чи наукові лабораторії.

Переклад: Ірина Гузій
Фото: Любов Єремічева