Перша юридична зоозахисна конференція: не повинно бути так, щоб не було кому їх захистити

16 травня у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулася перша Юридична зоозахисна конференція, яку організували активісти ініціативи "Відкриті клітки". Для більше сотні ...

DSC09004

Любов Єремічева

16 травня у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулася перша Юридична зоозахисна конференція, яку організували активісти ініціативи “Відкриті клітки”. Для більше сотні учасників доповідали спікери з України, Польщі, Швеції та Великої Британії, які ділилися власним досвідом боротьби за права тварин, розповідали про особливості законодавства у цій сфері та надихали на подальшу активність. 

Довідково: Відкриті Клітки були створені в Україні у 2017-му році в межах міжнародної ініціативи зі зміцнення захисту прав тварин, що перебувають на промислових фермах. Активісти вірять, що кожній людині притаманна чутливість до страждання тварин і що через показ того, як насправді виглядає промислове тваринництво, можна розбудити цю чутливість та змінити долю тварин, замкнених на фермах. Учасники ініціативи прагнуть запровадити систематичні зміни в суспільстві, які, зрештою, призведуть до того, що тварини будуть вільними.

“Поет Максим Рильський заснував при Республіканському товаристві охорони природи секцію захисту тварин і був першим її керівником. При радянській владі захист тварин сприймався, як примха, ідіотизм. На цих людей дивилися і крутили пальцем біля скроні. В країні, де фраза “права людей” промовлялася пошепки, нікому й в голову не приходило, що і в тварин є права. І навіть у природи є права. І те, що через три десятки років ми знаємо, що такі права є, ми боремося за них, ми видаємо книги про права природи та тварин і навчаємо цьому людей — це говорить про те, що в етичному сенсі Україна поступово відривається від тоталітарного маразму і входить в цивілізований європейський простір.

В Україні першій серед пострадянських республік прийнято Закон про захист тварин від жорстокого поводження. Звісно, він недосконалий, і ми його поступово вдосконалюємо, додаючи і змінюючи його зоозахисними законами, які розробляють екологічні організації”, – сказала у вступній промові Ася Серпінська, президентка Асоціації зоозахисних організацій України.

DSC08794

“З діючих в Європі п’яти конвенцій про захист тварин, Україна ратифікувала поки що одну – Конвенцію із захисту домашніх тварин. Задача зоозахисників – домагатися того, щоб були ратифіковані й інші чотири. Крім того, досі в Цивільному кодексі України статус тварини визначається як “річ”. Наша стратегічна мета – змінити цей статус на “істоту, яка здатна відчувати і страждати”. 

Зоозахист починався в Україні із захисту безпритульних тварин, на відміну від країн, де захист тварин почався ще в 19 ст. Там зоозахист починався із захисту коней. Я пам’ятаю, як мене вразила емблема Американського товариства захисту тварин, коли я на Манхеттені зайшла до офісу цієї організації. Я була настільки вражена цим зображенням, що не могла відірвати погляду, не могла від неї відійти. На емблемі був зображений кінь, яка не в силах тягнути важкий віз, впав і благально дивиться на візника, який замахнувся палицею — бити його, щоб той піднявся.  І тут з неба спускається крилатий ангел і відводить руку людини, котра готова бити тварину. У мене в горлі став ком, потекли сльози. Значить, захист тварин — це дуже благородна справа. Не повинно бути так, щоб не було кому їх захистити. Має бути хтось, хто їх захистить. І це ми, це наша місія”, – закінчила промову Ася Серпінська. 

DSC08788

“У 2006 році вперше в історії України визначено гуманність як основний принцип поводження людини з іншими живими істотами. Фактично, імплементовано принцип цінності життя та право живої істоти на життя без страждань. У 2006 році був прийнятий Закон про захист тварин від жорстокого поводження.

До цього в 1991 році був прийнятий Закон про захист навколишнього природного середовища, 2002 року — Закон України про тваринний світ. І у нас діють інші нормативно-правові акти, в яких закріплені як загальні, так і спеціальні норми щодо поводження з тваринами”, –  віце-президентка Асоціації зоозахисних організацій України, авторка зоозахисних законів Марина Суркова представила українське законодавство у сфері захисту тварин, проблемні моменти та шляхи його вдосконалення. 

DSC08804

“Ми можемо говорити, що якщо ми прийматимемо насильство по відношенню до тварин, то маємо розуміти, що в короткий час ефект цього насильства стане насильством по відношенню до людей. Це відомий феномен, що насильство породжує насильство.

І якщо ми приймаємо насильство по відношенню до тварин, навіть законне (в бійнях, лабораторіях, для наукового дослідження), то можемо передбачити, що у майбутньому на цій території зросте насильство по відношенню до людей. І це буде досить значне зростання, – кримінологиня, викладачка Варшавського університету та активістка “Відкритих кліток” Барбара Блонська представила презентацію “Знущання над тваринами як показник домашнього насильства та інших злочинів”, переклад тез якої незабаром чекайте на Громадському просторі.

DSC08845

За словами Марка Рендела, колишнього старшого британського поліцейського детектива та директора групи з добробуту тварин, злочини проти тварин не сприймаються серйозно у більшості країн.

У своїй презентації, Марк також зазначив, що знущання дітей над тваринами є одним із найпереконливіших та ранніх індикаторів розладу поведінки. Він представив дані, згідно якими, зокрема, у Канаді 70% людей, яких обвинувачували в жорстокості проти тварин, також мали інші інциденти, пов’язані з насильницькою поведінкою. В Австралії 61, 5% знущальників над тваринами також скоювали напади проти людей. 63% ув’язнених агресивних злочинців навмисно завдавали шкоди тваринам у дитячому віці (Південна Африка). 

DSC08975

“Українська поліція починає визнавати, що дійсно — тварин треба захищати від жорстокого поводження. Захищаючи суспільство, ми маємо дбати про захист тварин. Захищаючи тварин, врешті-решт, ми захищаємо суспільство від таких людей. Мені подобається, що в Законі про захист тварин від жорстокого поводження відзначається “знущання над тваринами, в тому числі безпритульними”.

Як згадували спікери, найбільш суспільно небезпечні особи починали свої кримінальні діяння саме з безпритульних тварин… Жорстоке поводження — це не тільки завдання побоїв тварині, вбивство її, а ще багато інших ознак, і ми маємо на них реагувати, тому що ця проблема є дійсно масштабною. Значна кількість тварин щодня стають жертвами жорстокого поводження — фізичне, емоційне насилля, ігнорування їх базових фізіологічних потреб. Вони не можуть розмовляти, їхня надія полягає в тому, що це за них зроблять люди“, – зазначила у своєму виступі адвокатка ГО “Відкриті клітки” Світлана Руденко.

DSC09044

“Є реальні історії, є успішні судові справи, вони всі вимагають підтримки і багатьох років, як правило. Але це все цікаві справи і за оцінками різних експертів станом на сьогодні їх називають “стратегічними судовими справами на захист громадського інтересу”. Фокус моєї діяльності і колег, з якими я співпрацюю — це захист диких тварин, це системні зміни в законодавстві — взагалі ми намагаємося піднімати в судах питання, які призводять до якихось системних змін  чи започатковують ці системні зміни”, – говорить юристка ГО “ЕкоПраво-Київ” Галина Левіна

DSC09143

 “…Нам потрібні політики, щоб принести зміни для тварин. Я також думаю, що це про справедливість — справедливість для тварин. Права тварин —  мають стати питанням нашої особистої моралі, це те, що суспільство повинно побачити, як питання справедливості”, – зазначила Камілла Бйоркбом у своєму виступі, присвяченому лобіюванню для тварин: як ми можемо поставити зоозахисні питання на політичний порядок денний.  Камілла – колишня президентка Djurens Rätt, провідної зоозахисної організації в Швеції, впродовж 9 років, працювала в Брюсселі для Eurogroup for Animals та Fur Free Alliance. Наразі вона працює журналісткою, пише про права тварин і виступає з лекціями. Камілла увійшла до списку двадцяти шведських жінок, які надихають робити світ кращим місцем. 

DSC09120

Камілла Бйоркбом порадила українським активістам у сфері захисту прав тварин для розбудови власної стратегії: проаналізувати свої політичні можливості, а також ідентифікувати роль своєї організації — як би ви хотіли, щоб вас сприймали? А також звернула увагу на потребу обрати свої основні питання, теми і відповісти собі на кілька запитань: чи ці теми релевантні до громадськості? чи є вже якась думка щодо них – за чи проти? які ваші шанси для успіх? як ці питання поєднанні з ідентичністю організації?


Тематика публікації:      

Останні публікації цього розділу:

Відкрито House of Europe — дім, сповнений можливостями

Андрій Тужиков: громсектору потрібні зрозумілі моделі комунікації себе для громади

Коаліція по-тернопільськи або як впливати на владу без протестів

Інтервізії, ретрити, кейс-конференції: як уникати вигорання — радить Софіко Табагхуа

Сила в людях: 3 історії громадських організацій, що змінюють Київ

Молодіжний центр Волині: країні потрібні здорові, хороші середовища, які творять соціальні зміни

  • Марко Скакун

    Хіба у тварин є права? Є обов’язки у фізичних та юридичних осіб щодо їх утримання та поводження (які більшість не знає та не виконує).

    І якщо вже не бути ліцемірними, припиніть дискримінацію щодо тварин, які не є домашніми. Чому більшість “зоозахисників” вважають нормальною практикою собакам та кішкам давати м’ясо інших тварин, нормою вбивати корів, свиней та курей задля задоволення своїх потреб у м’ясі?

    Останнім часом з’явилась негативна тенденція в зоозахисті, тварину хочуть поставити нарівні, а інколи вище за людину, що є абсурдом, бо “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю” (ст. 3 Конституції). Отже, в першу чергу, треба забезпечити безпеку людей навіть від потенційної загрози від тварин (а у нас тільки офіційно за 2017 рік в Києві, наприклад, було понад 4 000 покусів): це спеціальні місця для вигулу, дотримання ст. 22 ЗУ Про Захист тварин від жорстокого поводження щодо обов’язковості повідка, намордника тощо. Тому в потенційному конфлікті людина-тварина, де людина може захищати своє право на безпечне довкілля, благополуччя, чи просто самозахист цивільного права на життя та здоров’я, перевага повинна надаватись людині.

    • Liza Severina

      2 запитання:

      1) Звідки ви взяли, що хтось зрівнює людей та тварин (на конференції деякими спікерами зазначалося про окремий правовий статус тварин у цивільному праві, але аж ніяк не рівність)?

      2) І звідки ідея про лицемірство та дискримінацію. Захід не був присвячений виключно домашнім тваринам.

      Загалом припускаю, що ви на конференції не були та подібні заходи не відвідуєте. До потенційного конфлікту потрібно ще дожити, доки кричущі випадки жорстокого поводження з тваринами, що свідчать про екстремальну схильність до насильства порушника, залишаються непоміченими, тварини у сільскому господарстві розглядаються фактично не більше ніж машини-біороботи, яким не вважають необхідним створити мінімальні умови, що відповідають їх фізіологічним потребам, а бракон’єрство – національна розвага (для кримінальної відповідальності, наприклад, потрібно вбити 40 кабанів).

      Поважати інших живих істот та уникати непотрібної жорстокості, невже це так багато?

      • Марко Скакун

        1). За вбивство собаки можна отримати такий саме вирок як і за вбивство людини – позбавлення волі на 7 років, (людину прирівняли до собаки, хоча вони не рівні).

        2). Припустив, що більше половини навіть присутніх на конференції (а серед власників собак та котів точно більшість) їдять тварин (попередньо вбитих) і годують їх своїм улюбленцям, звідси і ліцемірство.

        Потенційних конфліктів безліч: власники собачок, наслухавшись “зоозахисників”, вигулюють їх на стадіонах, дитячих майданчиках, де заманеться, без повідків, намордників, ті лякають чи кусають людей, дітей, інших тварин, як так і повинно бути, прикриваючись захистом природи. Не треба плутати дійсно захист тварин від жорстокого поводження (а це робота з власниками тварин, а я ще жодного не зустрічав, який би знав законодавство щодо захисту тварин від жорстокого поводження) з прагненням отримати для себе, як власника тварини, переваги, і посягаючи при цьому на права людей.

        Звичайно тварин треба захищати, проте не за рахунок звичайних людей, які до жорстокого поводження не мають жодного відношення. Мисливство треба заборонити (людина не санітар природи, яка сама може оновлюватися), рибальство також, треба припинити вживати м’ясо і всі ми станемо добрішими.