Як нагадати світу про знищені культури та збережену стійкість народів

Об’єднати істориків, митців, авторів і громадськість для вивчення історії депортацій національних спільнот, здійснених у часи Російської імперії та СРСР. Таку мету переслідує проєкт «Стерті історії», який ГО PR Army реалізує за підтримки Європейського Союзу (програма House of Europe) та у партнерстві з Pictoric. Ініціатори проєкту разом з експертами зібрались в Українському кризовому медіа-центрі, щоб детальніше ознайомити з ініціативою. 

У період з 1937 до 1949 року у Радянському Союзі померло від 80 до 100 тисяч греків, що по деяким оцінкам склало до половини складу цієї національної спільноти. За словами заступника голови Грецького товариства «Енотіта» Антона Савіді, це стало результатом репресій. 

«З однієї сторони, Російська імперія спочатку запрошує греків, а потім, вже у радянський час, вони пали під дуже серйозні репресії. Це має різні причини, в тому числі політичні. Наприклад, в 1949 році в Греції закінчилася громадянська війна, де програли комуністи, і відповідно для Сталіна це теж був привід виселити елементів», – зазначив Антон Савіді. 

На його думку, це стало однією з причин депортації з Криму, так як це населення вважалось потенційно нелояльним. Внаслідок цього відбулися деструктивні процеси для культури, було дуже багато втрачено, посилені процеси русіфікації і знищення національної ідентичності спільноти. 

Проєкт «Стерті історії» нагадує, що імперська політика Росії від царських часів до сьогодення завжди мала на меті знищення культурної, мовної та політичної суб’єктності народів. Участь в ініціативі мистецького проєкту «Пікторік» допомогла візуально і емоційно передати не лише біль утрати, але й силу спротиву, стійкість спільнот, які, попри все, зберегли себе. 

Художниця Женя Олійник розповіла, що її робота присвячена темі депортації турків-месхетинців. Ця ці люди мешкали на кордоні з Туреччиною, а в 1944 році за наказом Сталіна їх депортували у Узбекистан, Киргизстан та Казахстан. Нібито ця національна меншина могла якось діяти проти інтересів Радянського Союзу, хоча більшість чоловічого населення воювали на боці Радянського Союзу проти Німеччини.

«Я дуже вдячна ініціатором проекту «Стерті історії» за те, що ці роботи будуть показані поза Україною, тому що я сама дуже мало знала про депортації. Знала багато про депортації кримських татар, зрозуміло, про греків, але про більшість з тих народів, про яких йдеться в проєкті, я знала дуже мало», – відмітила Женя Олійник.

Історик-релігієзнавець, експерт проекту Where Are Our People?, запрошений дослідник університету Джорджтаун (США) Владислав Гаврилов звернув увагу на те, що у ті часи всі незгодні з політикою радянської влади мали бути знищені або упокорені або залякані.

«Коли читаєш архівні документи, зустрічаєш в депортаційних списках глав сімей і окремо людей. Тобто намагалися роз’єднати навіть ядро родини. Батька відірвати від дітей, від дружини. Ця практика була дуже популярна під час масових депортацій 1941-1949 років з країн Балтії. З Естонії депортували людей в Томську область, в Сибір, в Росію. І батька поміщали безпосередньо в концентраційний табір, а родину на спецпоселення. І невдовзі, на жаль, дуже багато є випадків задокументованих, коли чоловіки саме гинули. Бо їх спеціально примушували на такі роботи тяжкі працювати, щоб вони як скоріше загинули. І потім, відповідно, сироти залишалися і дружини без чоловіків», – пояснив експерт.

Архівні документи показують, що коли в рамках виконання певної національної операції у якійсь місцевості людей цієї національності не вистачало, а план був поставлений, можна було взяти українця або людину іншої національності, теж вписати в показники по окремим національностям. Про це розповів Голова державної архівної служби Анатолій Хромов.

«За всіма цими важливими подіями, які актуалізують ті або інші сторінки нашої історії, наступним кроком має бути величезна співпраця з архівними установами і наповнення історичними фактами і іменами жертв і виконавців. Це незвичайно важливо і ми до того готові», – сказав він.

Директор центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки Антон Дробович відзначив особливу важливість проєкту «Стерті історії».

«Чим вони взагалі круті? Тому що надзвичайно важливо, коли сучасність рефлексує з приводу подій минулого і створює конкретний візуальний, інтелектуальний і аналітичний продукт, до якого можна реферувати. І що ще потужно: голос України в даному випадку не тільки про себе. Інгуші, Чечени, Корейці, Болгари, Греки, Вірмени. Тобто ми посилюємо відповідальність, пам’ять про ці народи і як спільнота показуємо, що це універсальний контекст захисту прав людей», –  наголосив Антон Дробович.

Джерело: УКМЦ.