Громадський Простір

З початком децентралізації в Україні з’явився запит на тих, хто допоможе громадам не просто адаптуватися, а рости й розвиватися. ГО «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад», створена у 2016 році в Тернополі, стала однією з таких точок опори. А сьогодні команда працює не лише з громадами Тернопільщини, а й допомагає активістам й організаціям з інших регіонів України, особливо після 2022 року. 

Як громадський сектор тримався на плаву в перші місяці повномасштабного вторгнення? Як релоковані організації знаходили друге дихання у західних областях України? Як народжуються нові лідери в маленьких громадах і чому сьогодні громадянське суспільство знову потребує стратегічного фокуса? Про це — у розмові Громадського Простору з Сергієм Волохатим, керівником ГО «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад». 

Від підтримки децентралізації до хабу можливостей

Наша громадська організація «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» була створена у 2016 році, коли активно впроваджувалася реформа децентралізації — створювалися об’єднані територіальні громади, запускалася низка нових процесів на місцевому рівні. У той період додаткової підтримки потребували як громади, так і громадський сектор. Тому наша громадська організація утворилася, щоб допомагати територіальним громадам у їхньому соціально-економічному розвитку та сприяти активізації громадянського суспільства. З цього часу нам вдалося реалізувати більш як 25 проєктів різного спрямування, але основна орієнтація — на органи місцевого самоврядування, громадський сектор та молодь. 

Наша команда невелика. Я — Сергій Волохатий, керівник організації, Максим Черкашин — засновник та керівник до вересня 2024 року, який зараз є заступником та відповідає за аналітичний напрямок. Ірина Масло — заступниця керівника, яка працює над освітнім напрямком. А також Юлія Нецько — проєктна менеджерка. Крім того, наша організація залучає зовнішніх експертів/ок: Леся Голояд займається залученням громадськості та працює з молоддю; Євген Підгурський відповідає за комунікацію та цифрові рішення в нашій організації. Раніше з нами співпрацював також Олександр Кикта, проєктний менеджер, який спеціалізується на внутрішніх політиках для ГО, а зараз є координатором «Центру готовності цивільних. Тернопіль», партнером якого є наша організація.  

Офіс нашої організації є водночас Хабом для громадських активістів, який був створений під час реалізації проєкту «Центр розвитку громадської активності» за підтримки Європейського фонду за демократію (European Endowment for Democracy, EED). Згодом цей проєкт переріс у «Західноукраїнський хаб громадської активності». До нас у Хаб часто приходять представники громадського сектору як Тернопільщини, так і з інших областей, які мають можливість тут працювати, коли їм це потрібно. Ми завжди раді гостям. 

Адаптація під виклики війни

Повномасштабна війна застала нас під час проведення триденного тренінгу на тему комунікації та співпраці між громадським сектором, владою та бізнесом. Цей ранок в Україні був шоком для усіх — з тривогами, ракетами, вибухами…  

Ми оперативно допомогли 50 учасникам тренінгу знайти транспорт, квитки, щоб дістатися до своїх домівок. А далі займалися безпекою своїх сімей. Після цього наша команда вирішила, що можемо бути корисними для цільової аудиторії, з якою працюємо, а також для наших підписників. Так ми почали надавати інформаційну підтримку. Робили дайджести корисних посилань на офіційні джерела зі сторони влади, щоб люди отримували перевірену інформацію. Також збирали дані про центри підтримки українців, які діяли в Польщі та інших країнах Європейського Союзу. Звичайно, кожен з нас особисто був дотичний у ці перші дні до діяльності волонтерських й гуманітарних центрів, до добровільних формувань в територіальних громадах, які вирішували низку безпекових питань на місцях. 

З нашим донором, Національним фондом на підтримку демократії (National Endowment for Democracy, NED), який фінансував проєкт «Західноукраїнський хаб громадської активності», ми порадилися, як можемо бути корисними громадським активістам. Адже ми бачили, що багато людей з громадського сектору релокується з областей, де почалися активні бойові дії. NED максимально гнучко відреагував на потреби нашої команди, але водночас і аудиторії проєктів, з якими ми працювали. Ми надавали фінансову підтримку релокованим громадським активістам та журналістам для покриття витрат на житло. Всі розуміли, що житло — це те, що потрібно людям на нових місцях в першу чергу. Ми зробили реєстраційну форму, збирали запити та почали надавати цю допомогу. Ініціатива діяла до середини травня 2022 року. За цей час нам вдалося допомогти близько 700 громадським активістам та журналістам. Ми також запустили окрему ініціативу для журналістів і громадських активістів з Маріуполя. Загалом 40 сімей отримали таку допомогу.

Від потреб до рішень: запуск ініціатив NGO Relocation, «Привітне Тернопілля» та «Побач мене»

Громадський сектор до повномасштабного вторгнення — це було про навчання з проєктного менеджменту, комунікацій, розвиток проєктів тощо. Люди створювали умови для розбудови середовищ, в яких вони живуть та працюють. А війна принесла чимало нових викликів. І щоб краще зрозуміти ці виклики та потреби, ми провели у квітні-травні 2022 року опитування для громадського сектору. Результати засвідчили, що певні напрямки досі залишаються потрібними. Зокрема питання житла для релокованих організацій, а також потреба в офісах й обладнанні. Це опитування дало нам розуміння, чого потребує громадський сектор на той момент. Так у нас з’явилася ідея проєкту NGO Relocation.  

NGO Relocation — це проєкт, який стосувався восьми областей на заході України, з акцентом на релоковані громадські організації. Нам вдалося створити Хаби підтримки громадських активістів у трьох містах — Івано-Франківську, Хмельницькому та Мукачеві (ми оцінювали, куди найбільше переїхало на той момент людей та організацій). Також ми відібрали три громадські організації, які були готові стати рушіями для створення таких центрів: «Громадський формат» в Івано-Франківську, ГО «Заходи» у Хмельницькому та «Європейська школа» в Мукачеві. Навколо цих організацій ми створили фізичні простори та закупили необхідне обладнання.  

Пізніше наша команда запустила конкурс, щоб відібрати п’ять релокованих організацій, які могли б працювати у цих хабах. Там проводилися навчання для громадських активістів, також інтеграційні зустрічі. На заходи запрошували як релокованих, так і місцевих активістів, щоб вони могли знайомитися й спілкуватися. Ми створили три коворкінг-центри в цих регіонах. Четвертий центр був у нашому офісі в Тернополі, але він діяв поза проєктом. 

Фінансову підтримку надав NED. Призупинений проєкт «Західноукраїнський хаб громадської активності 1.0» ми перезапустили через «NGO relocation». Велика вдячність Фонду за те, що вони оперативно зреагували й підтримали проєкт. 

У той час наша команда паралельно реалізовувала проєкт «Привітне Тернопілля» за підтримки EED. Проєкт був направлений на внутрішньо переміщених осіб, які приїхали до нас в Тернопіль або Тернопільську область. Для них ми створили спеціальну платформу, а також флаєри з контактною інформацією усіх важливих структур міста й області. Ці контакти люди отримували на залізничному вокзалі та автостанції. Проєкт діяв завдяки підтримці як місцевих органів влади — Тернопільської обласної військової адміністрації, Тернопільської міської ради, так і бізнесу, які допомогли розміщувати цю інформацію на сітілайтах. Ми створили відеоролик, щоб полегшити людям адаптацію. Так наша організація переформатувала свою роботу, зосередившися на інформаційній та психологічній підтримці ВПО. Для нас це був абсолютно новий напрямок, але й була першочергова потреба.  

У перший рік війни спільно з партнерами, зокрема «Центром готовності цивільних» Благодійного фонду Сергія Притули, ми розпочали реалізацію ініціативи «Побач мене». Вона з’явилася як відповідь на новий виклик війни, коли почалися масові відключення електроенергії через обстріли. В темну пору доби в містах, в громадах, не було вуличного освітлення. Водії не бачили пішоходів у темряві, особливо хто в темному одязі. Діти, які поверталися зі школи, від репетиторів чи з гуртків… ми бачили, що їх просто не видно — і це створює для них небезпеку. 

Достатньої кількості світловідбивальних елементів не мали, і ми власними зусиллями робили прості стрічки, які можна було наклеїти. Запускали кампанії зі збору коштів, а також мали підтримку місцевого бізнесу. Коли ресурси вичерпалися, тоді звернулися до європейських виробників. Одна чеська компанія — Altima — відписала, що готова надати партію цих світловідбивальних елементів. Так ми почали масштабніше роздавати їх в межах Тернополя. Нам вдалося охопити близько 9000 дітей. Так,  реагували на нову потребу, раніше не працювали з такими безпековими питаннями, ще й для дітей, тому це теж для нас новий напрям.

Головний виклик — зберегти спроможність

Активізовувати громадський сектор у перші місяці війни чи навіть рік не потрібно було, радше тримати на плаву, щоб забезпечити сталість.  

На початку війни ОГС зіштовхнулись з тим, що команди в момент роз’їхалися, зникали. Кадрова спроможність знижувалася. Громадська організація офіційно є, а команди немає. Або ж команди, які релокувалися, не могли продовжувати свої попередні проєкти і, відповідно, втрачали фінансову основу. Це були великі виклики для всіх.  

Нашій команді пощастило, ми мали сталу підтримку від фонду NED, а також перебували у тиловій області. Абсолютно всі з команди залишились на місці. Ми навіть підсилилися — нам на допомогу прийшли зовнішні експерти, оскільки Центр став своєрідним магнітом, маючи певну інституційну зрілість. Нам вдалося втриматися на плаву й швидко адаптуватися до нових змін. 

У 2022 році Освітньо-аналітичний центр розвитку громад зняв фільм «Трансформація» про зміни у громадянському суспільстві України за останні 10 років. Ми хотіли показати цю трансформацію для закордонних партнерів — донорів, Європейського Союзу. Щоб вони побачили, що ми вдячні їм за ту підтримку, яку вони надавали нашій державі. Що ми не опустили руки, а навпаки — адаптувалися до нових змін. У цьому фільмі розповідається п’ять історій про різні громадські організації: правозахисні, благодійні, організації з креативних індустрій. Фільм був презентований у Міжнародний день демократії в Брюсселі. Європейці могли побачити боротьбу простих людей, про те, як вони долучалися до підтримки Збройним силам, до допомоги ВПО, загалом працювали для людей, які потребували цього. Фільм знято за підтримки EED та інших наших партнерів, зокрема телекомпанії «Файне місто».   

У перші дні повномасштабного вторгнення громадський сектор продемонстрував надзвичайно гнучкість і адаптивність. Він став основою для волонтерського руху, для розвитку гуманітарних центрів як на Тернопільщині, так і в інших областях України. Громадські організації взяли на себе таке завдання — бути першопрохідцями в складних організаційних моментах. Молодіжні центри теж активно включались. В малих громадах це було ще більш помітно. Молодіжні ради чи громадські організації, які функціонували локально, мали навички організації людей, базу волонтерів і людей, з якими вони працювали, і це значно спростило певні волонтерські процеси. Де громада була більш активна, де був громадський сектор більш активізований, ці процеси запустилися значно швидше. 

Повернення до стратегічних завдань

Під час війни існує ризик, що громадський сектор може втратити свій стратегічний розвиток, розпорошившись на щось інше, і тоді буде важче повернутися назад. Наша організація старається триматися за оце своє стратегічне, реалізовуючи щось нове. 

Вивчаючи середовище, з яким працюємо, ми помітили, що громадський сектор вже настільки адаптувався і прижився до нових умов, що він готовий знову втілювати нові проєкти і, відповідно, потребує такої ж підтримки, як і раніше. Тобто навчань з проєктного менеджменту, фандрейзингу, інструментів участі тощо. Ми побачили запит на комунікацію внутрішню та зовнішню, запит на те, як співпрацювати з бізнесом, владою, іншими організаціями. Ми зрозуміли, що це знову на часі. Чому? Бо команди змінилися, почали долучатися нові люди. Бо хтось виїхав, хтось був мобілізований, хтось просто змінив вектор. І люди потребують нових знань, яких їм не вистачає.  

Проєкт «Зміцнення спроможності ОГС у західних областях України» за підтримки ІСАР «Єднання» став першим проєктом під час повномасштабного вторгнення, який дозволив нам повернутися до нашої стратегічної діяльності. Завдяки цьому проєкту ми допомогли 10 новоствореним громадським організаціям зі стратегічним плануванням та внутрішніми політиками. Вони отримали таку першу підтримку, яка необхідна для їхньої інституційної спроможності. Також три новостворені організації стали учасниками нашої менторської програми: «Центр сталих ініціатив» зі Здолбунова на Рівненщині, «Година для України» із Трибухівської громади Тернопільської області та «Совине гніздо» з Ужгорода. 

У січні 2024 року, після «NGO relocation», ми запустили новий проєкт «Західноукраїнський хаб громадської активності 2.0» за підтримки NED, який втілюємо досі. Для 10 ОГС ми надали менторську підтримку, а за результатами двох хакатонів та пітчингу — 3 організації отримали мінігранти на реалізацію своїх ініціатив. Також ми проводимо щоквартальні тренінги та форуми, надаємо консультації та проводимо вебінари. 

Ще хочеться розповісти про дуже цікавий проєкт «Імерсивний мультифункціональний хаб», який покликаний підвищити інклюзивність громадських просторів та розвивати цифрову освіту серед різних категорій населення. Хаб за нашої координації було відкрито у грудні 2023 року у Західноукраїнському національному університеті. Функціонування цього простору сприяє появі та розвитку  креативних, інноваційних та технологічних ініціатив. Також такий мультифункціональний центр дозволяє проводити різнопланові заходи — форуми, тренінги, публічні зустрічі чи виставки. Це один з флагманських проєктів нашої організації, який нам вдалося втілити завдяки партнерам з різних секторів — органів влади, освітнього закладу, бізнесу і громадського сектору.  

До речі, цей проєкт минулого року став переможцем всеукраїнського конкурсу «Творці змін», який організовує Bendukidze Free Market Center. Проєкт здобув перемогу з поміж 150 заявок від інших організацій. Конкурс «Творці змін» відзначає найкреативніші і найефективніші проєкти організацій громадянського суспільства у співпраці з бізнесом та/або місцевою владою задля реальних змін. 

Ми стараємося й розвивати нові партнерства та посилювати діючі. Зараз ми є партнерами двох важливих ініціатив, які втілюються на Тернопільщині. Вже три роки ми співпрацюємо з «Центром готовності цивільних. Тернопіль» від Благодійного фонду Сергія Притули, ціллю якого є: навчити цивільне населення базовій навколовійськовій підготовці, а також надати безпекові навички, необхідні під час війни. Ми здійснюємо інформаційний супровід реалізації проєкту в Тернопільській області, допомагаємо команді Центру готовності цивільних у налагодженні комунікаційної діяльності та сприяємо в налагодженні нових партнерств.   

Цього року ми стали партнерами молодіжного дебатного клубу «Неформат. Тернопіль» та сприяємо в його розвитку. Клуб є платформою для дебатів серед молоді та проведення тренінгів з різної тематики. Такі клуби заснували у Вінниці, Полтаві та Тернополі в рамках проєкту «Втілення найкращих практик залучення громадянського суспільства та міжнародної співпраці під час війни», який реалізовує ГО «Центр формування політики».

«Золотий фліпчарт»: історії сили та підтримки

Конкурс «Золотий фліпчарт» ми започаткували ще у 2020-му році. Ідея виникла спонтанно. У той період громадський сектор багато всього робив на місцях, в  малих і великих громадах, але чомусь залишався післясмак, що громадські активісти — це незадоволені люди, які завжди суперечать владі. Був такий стереотип. Хоча громадський сектор — це партнер влади у втіленні проєктів для розвитку громад, а не «всі погані, а ми хороші». Так у нас виникла ідея провести конкурс «Золотий фліпчарт», який буде відзначати найкращих у громадському секторі, які втілюють хороші ініціативи для людей на місцях. Чому фліпчарт? Бо на фліпчарті ми пишемо ідеї, складаємо плани та й взагалі не уявляємо собі заходів громадських організацій без цього інструмента. Ми вирішили, що це цікаво й нестандартно. Для фільмів є «Оскар», а в нас буде «Золотий фліпчарт».  

Перший рік ми провели конкурс за підтримки EED, і він був націлений на шість західних областей. Серед номінацій тоді — «Проєкт року», «Молодіжний проєкт року», «Ідея року», «Факап року» (і це був факап року і для нас, бо ніхто не подався), «Громадська організація року», «Молодіжна організація року», «Активіст/ка року». Згодом до номінацій ми додали «Журналістську ініціативу року». У перший рік ми отримали 60 заявок. Далі війна, пропустили рік. 

У 2023 році ми його відновили, змінивши концепцію. Ми зробили акцент саме на тих ініціативах і проєктах, які пришвидшують перемогу України. Конкурс проводиться у шести номінаціях — «Проєкт року», «Громадська організація року», «Молодіжна рада року», «Благодійна організація року», «Молодіжний проєкт року» та «Волонтерська ініціативи року». Збирали історії успіху і боротьби громадського сектору в умовах війни. Також у 2023-му році вперше, після початку повномасштабної війни, наша організація провела Всеукраїнський форум громадянського суспільства, щоб учасники могли поспілкуватися, обмінятися своїми ідеями та здобутками.  

Цьогоріч на конкурс «Золотий фліпчарт» було подано понад 100 заявок. Маємо 36 переможців — 18 за результатами онлайн-голосування та 18 за результатами експертного оцінювання. На момент голосування наш сайт відвідало понад 50 тисяч відвідувачів. Ми помітили таку тенденцію, що з року в рік заявки стають сильнішими, команди стають більш професійними. І навіть цьогоріч експерти, які оцінювали, сказали, що їм було важко, бо багато хороших ініціатив, вибирати складніше.  

Цей конкурс ми втілюємо разом з партнерами з бізнесу та органів влади. І ці сектори також по-іншому дивляться на громадських активістів. Третій сектор зараз повноцінний гравець, який може змінювати регіональну політику, громади, втілюючи той чи інший проєкт. 

Наша команда в рамках конкурсу презентувала вже третє видання тематичного довідника «Громадянське суспільство України під час війни», у якому зібрані історії боротьби, витримки та стійкості громадських організацій, активістів, волонтерів, молодіжних рад та благодійних організацій. У виданні представлено понад 100 історій громадських ініціатив з усієї України, від допомоги військовим та ВПО до інформаційної боротьби та мобілізації громад. Попри різні напрямки діяльності, усі ці організації об’єднує спільна мета — наблизити перемогу України. 

Презентація друкованого видання відбулася під час церемонії нагородження переможців конкурсу «Золотий фліпчарт». Ознайомитися з електронною версією довідника можна на сайті ГО за цим посиланням. 

Нові громадські ініціативи від ВПО на Тернопільщині

До нас на Тернопільщину приїхало багато внутрішньо переміщених осіб. Багато з них, зокрема ті, з якими ми працювали у наших проєктах, є громадсько активними. У кількох громадах області вони створили свої організації, але не лише для підтримки ВПО, а для того, щоб віддячити новим громадам. Маємо кілька організацій, які втілюють дуже круті ініціативи.  

Це, наприклад, громадська організація «Файнадія» з Гусятинської громади. Її керівниця Аліна Атамась з командою втілюють проєкт «Гектар добра». Вони за підтримки партнерів купили трактор та необхідне обладнання, щоб допомогти людям обробляти землю. Ця послуга надається безплатно, але люди, які мають можливості заплатити, платять. Створюється своєрідний банк ресурсів для того, щоб одні отримували безплатно, а інші платили. Це працює та має великий попит, оскільки ВПО, які живуть в сільській місцевості та садять овочі для себе, отримують підтримку в такий спосіб.  

Ще одна організація — «Година для України», яку очолює Алла Дігтярьова. Ця ГО працює у Трибухівській громаді — проводять різноманітні інтеграційні заходи для дітей. Зараз вони зробили акцент на ветеранській політиці та підтримці ветеранів/ок. Ця громадська організація написала проєкт, отримала фінансування та створила ветеранський простір «Печера Велетнів». Тобто люди приїхали з інших регіонів, стали жителями цієї громади, створили громадську організацію, виграли грант та активно працюють в цьому напрямку.  

У цей складний час, як зараз, люди потребують людей, але люди потребують світлих людей, які можуть стати лідерами на місцях, які можуть за собою вести, які мають світлі й оптимістичні думки. Бо зараз тільки оптимізм може нас витягувати з таких складних днів, особливо після нічних обстрілів. 

Як адаптується громадський сектор на Тернопільщині після зупинки USAID  

На Тернопільщині немає великої кількості організацій, які постійно працюють та мають сталі проєкти. Звичайно, вони є, але їх не така велика кількість, як хотілося б.  

Потужний прорив був у громадському середовищі, коли була підтримка від великих програм. Наприклад, діяла Програма USAID DOBRE, і саме завдяки їй було створено багато громадських організацій в територіальних громадах. Це було й індикатором участі громади в проєкті, але водночас, коли заходить проєкт, є рух в громаді, то люди також хочуть бути дотичними до чогось класного. Сьогодні не всі громадські організації залишилися на плаву. Коли була підтримка, конкурси грантів, навчання, ці організації могли функціонувати. Підтримка завершилася, різко — в один момент все зупинилось.  

Я знаю багато організацій, які мали втілювати по два-три міні проєкти — про історичну спадщину, про туристичні маршрути. Вони були локальними, але важливими для тої громади. Втілити їх без підтримки грантів вони не можуть самостійно. Є очікування, можливо, відновиться фінансування… І таких проєктів є багато. Фінансування їм складно знайти, бо вузька тема, немає підтримки таких напрямків. А також конкуренція зросла в рази. В основному USAID був парасолькою для таких ініціатив.  

Є ризик, що маленькі локальні громадські організації в громадах зможуть втілювати проєкти, які потребуватимуть мінімум ресурсів. І звісно, вони не будуть мати такого ефекту, якби могли за донорської підтримки.  

Багато хто говорить, що донори стільки років вчили нас, щоб ми знаходили альтернативні джерела для втілення проєктів…  Це дійсно так, але це складно. Якби не повномасштабне вторгнення, тоді ще про це можна говорити було… Можливо, створювалися б на рівні органів місцевого самоврядування програми підтримки громадського сектору. Можливо, це були б обласні програми, можливо державні, або бізнес був би більш налаштований на такі речі. Хоча в регіоні є ініціативи від бізнесу, але їх не так багато. І навіть якщо вони є, то конкуренція величезна для цих малих організацій. Тому є ризик, що вони будуть менш активними. І зараз ці організації потребують підтримки хоча б консультаційної, хоча б участі в заходах, щоб долучатися до громадських процесів. 

На нещодавньому тренінгу нашої організації були локальні організації, які мали раніше фінансування від USAID. Вони засвідчили, що досі не можуть втілити заплановані проєкти, бо навіть кілька тисяч гривень треба знайти. Звичайно, що можна було б запускати інформаційні кампанії, щоб їм донатили. Але зараз всі ресурси йдуть на підтримку Збройних Сил та волонтерських ініціатив. Тому важливо, щоб інші донори, які працюють в Україні, інші організації, які мають спроможність, допомагали малим організаціям — через навчання, через субгрантинг. Це дуже важливо.  

Освітньо-аналітичний центр розвитку громад також відчуває всі виклики. Нас підтримує Фонд NED, і ми маємо можливість втілювати активності, які в нас заплановані. Сподіваємося, що ми цей проєкт реалізуємо та матимемо подальшу підтримку. Але цей виклик також є і для нас, бо розуміємо, що зараз треба ще більше працювати над проєктами, ще більше подаватися на нові програми, шукати альтернативні джерела для свого розвитку чи для втілення нових програм. Саме тому ми, наприклад, в рамках «Золотого фліпчарту» активно співпрацюємо з бізнесом. Намагаємося вибудувати ті партнерства, які будуть покривати для нас певні потреби, які ми не можемо самостійно чи в рамках конкурсів. 

Так, це час, коли дійсно потрібно все, чого ми навчилися, випробовувати, коли потрібно знайти або навіть і змінити модель забезпечення роботи організації та втілення своїх ініціатив. 

Допомагаємо громадським організаціям зростати

Проте сьогодні наша громадська організація «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» готова надавати консультаційну підтримку для громадських активістів та активісток у кількох напрямках. Зокрема, це підготовка проєктних заявок, допомога з тим, щоб ідеї перетворити на проєкт, допомогти знайти необхідні джерела фінансування, порадити. Ми готові надати правову допомогу саме з питань, пов’язаних з громадською діяльністю. Крім того, новостворені громадські організації завжди можуть розраховувати на допомогу у посиленні їхньої організаційної спроможності. Зокрема, це стосується стратегічного планування, внутрішньої та зовнішньої комунікації чи командотворення. Якщо ви — ініціативна група, яка хоче стати громадською організацією, можемо допомогти зареєструвати організацію.  

Ми завжди відкриті до нових пропозицій, до співпраці, як зі сторони громадського сектору, так і органів місцевого самоврядування, наприклад, попрацювати у форматі спільного проєктного офісу, готуючи заявки, які можуть змінити життя в громаді на краще або ж покращити середовище, в якому працює громадський сектор.  

Наш офіс завжди відкритий — працюємо у форматі хабу. До нас можна завітати, поспілкуватися або ж попрацювати, якщо в цьому є потреба.

Спілкувалася: Галина Жовтко