Русалка з бюстом, наречена, мама з дитиною та скорботна матір – історикиня про сучасний образ жінки у публічному просторі Миколаєва

Лише імена семи жінок увіковіченні в топонімах Миколаєва. І значна частина з них, скоріше за все, також буде перейменована в межах процесу подолання наслідків русифікації і тоталітаризму в топонімах ...

Додано:
Evgen Gomonjuk

«Жіночий слід у топонімах міста: коли Миколаєву буде чим похвалитися?»
Русалка з бюстом, наречена, мама з дитиною та скорботна матір – історикиня про сучасний образ жінки у публічному просторі Миколаєва

Лише імена семи жінок увіковіченні в топонімах Миколаєва. І значна частина з них, скоріше за все, також буде перейменована в межах процесу подолання наслідків русифікації і тоталітаризму в топонімах міста. Хоча інші жінки, які вже увійшли у світову історію або в історію України і регіону, ніяк не представлені в назвах миколаївських вулиць. Натомість публічний простір міста культивує роль жінок, як «інкубаторів яйцеклітини». Таку думку висловила миколаївська історикиня, лекторка та незалежна експертка у сфері мистецтва Яна Давиденко.

Захід пройшов у вівторок, 31 серпня, в дискусійному форматі під назвою «Жіночий слід у топонімах міста: коли Миколаєву буде чим похвалитися?». Організатори: Платформа MY ART у партнерстві з Агенцією розвитку Миколаєва.

«Жіночий слід у топонімах міста: коли Миколаєву буде чим похвалитися?»

За її словами, сучасний образ жінки у міському публічному просторі в Миколаєві або має ознаки сексуальної об’єктивації, або відповідає старим гендерним ролям, які знайшли своє яскраве вираження у міських пам’ятниках і скульптурах «нареченої», «мами з дитиною» або «скорботної матері».

«Колоніальна імперія обмежувала образ жінки лише кількома ролями. Бо були війни. А для того, щоб була велика боєздатна армія, треба було народжувати багато дітей… Кажучи про пам’ятники, які ми бачимо, нам немає чим похвалитися. В своїй високій культурі ми досі сприймаємо жінку по цих імперських наративах, де чоловіки у нас розумніші, сильніші і можуть працювати у різних сферах, і навіть можуть заробляти більше грошей. Це ніхто не оспорює. Але жінка теж може бути тим, ким захоче. Може народжувати, а може й не народжувати. Вона не має бути оцією русалонькою з відкритим бюстом в яхт-клубі. Жінка може працювати і має право на будь-яке своє самовизначення. І має право вимагати, щоб її роль в культурі, в історії і в мистецтві була переглянута», – каже Яна Давиденко.

«Жіночий слід у топонімах міста: коли Миколаєву буде чим похвалитися?»

«Жіночий слід у топонімах міста: коли Миколаєву буде чим похвалитися?»

Так, на сьогоднішній день на мапі Миколаєва існує тільки 6 «жіночих» вулиць (вул. Ганни Дівіної, вул. Галини Петрової, вул. Зої Космодем’янської, вул. Поліни Осипенко, вул. Лесі Українки (Тернівка), вул. Лесі Українки (Балабанівка) і 3 «жіночі» провулки (пров. Дніпрової Чайки, пров. Марії Рибальченко, пров. Лесі Українки). І цю ситуацію варто змінювати.

«Бо ми так мало маємо увіковічених жіночих постатей з Миколаєва, не тому що у нас не було талановитих жінок. Просто ми про них, на жаль, мало знаємо. І зараз самий час переглянути цю історію, популяризуючи жіночий досвід», – підсумовує історикиня.

Захід пройшов в межах проєкту «Деколонізація: переосмислення імперського минулого в публічному просторі Миколаєва» за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.


Тематика публікації:                      

Останні публікації цього розділу:

Сила місцевої демократії: завершилася програма із залучення громадян до врядування

Тиждень стратегічних діалогів ZDOROVI про відкритість, демократію та роль громадянського суспільства

Відбувся захід про втрати громадянського суспільства під час війни Росії проти України

Завершилось публічне обговорення проєкту Статуту Ріпкинської селищної територіальної громади

Пам’ять про війну в умовах нової війни: як Україна переосмислює Другу світову

День Європи. Долучайтесь до кінематографічної подорожі Європою з EU Youth Cinema: Green Deal