ВПО з Луганщини в громадських активностях Тернопільщини: ми не знали слово «волонтер», просто відчули, що треба допомогти

Місто Рубіжне Луганської області до повномасштабного вторгнення 24 лютого минулого року мало населення майже 60 тис. осіб. За приблизними оцінками зараз там залишається приблизно 10-15 тис. мешканців. Колись промислове місто зараз перетворилося фактично на «місто-привид», в якому відсутній мобільний зв’язок та інтернет, а люди змушені самостійно відновлювати своє житло. Після російських обстрілів у 22 році в місті з’явилося багато руйнувань та великі проблеми в комунальній сфері й будь-де можна побачити мишей або щурів. Багато рубіжан були вимушені стати переселенцями, частина з них переїхала до м. Тернопіль.  

Наша героїня, Ольга Феленко, з 1997 року займалася підприємницькою діяльністю (в жовтні 2023 року змушена була свій ФОП закрити). До лютого 2022 року вона мала власний магазин та кілька кіосків на ринку у м. Рубіжне. Займалася продажем товарів побутового значення, в тому числі сувенірною продукцією. Громадською та волонтерською діяльністю Ольга Данилівна, разом із сім’єю, почала займатися після подій 2014 року, коли т.з. «ЛНР» на кілька місяців захопило місто. 

«Ми не знали слово «волонтер». Просто відчули, що треба допомогти! У травні 2014 року, коли конфлікт тільки спалахував, у район Старобільська привезли солдатів наших збройних сил. Без їжі та одягу. У мого гарного знайомого патріота Олександра Прядченка там прапорщиком служив друг. Вирішили зібрати допомогу хлопцям. Я пішла «рядами» на ринку. Але швидко від цієї ідеї відмовилася, бо люди зустрічали часто мою ідею негативно. Допомогли зрештою інші підприємці, господарі кількох магазинів. Разом зібрали близько 7 тисяч гривень та купили футболок, шкарпеток, продуктів, цигарок. Коли приїхали до розташування частини, там довго не могли зрозуміти: хто ми, якщо не Червоний Хрест, де це Рубіжне, чому ми добровільно привезли забитий під зав’язку мікроавтобус? Я пам’ятаю сльози на очах у хлопця, який вийшов розвантажувати продовольчі товари у формі та шльопанцях», — розповіла Ольга про події 2014 року.

У 2015 році пані Ольга створила ГО «Майбутнє України, м. Рубіжне». Також, з 2015 року вона очолила громадську раду при виконавчому комітеті Рубіжанської міської ради. У 2018 році її повторно обрали очільницею цієї ради. 

Серед головних напрямів роботи громадської ради було надання правової допомоги та консультацій жителям м. Рубіжне стосовно розв’язання питань соціального захисту та  житлово-комунальної сфери, захисту прав споживачів, допомоги ВПО та іншим вразливим категоріям населення. Разом з іншими членами громадської ради в будівлі міськвиконкому кожної п’ятниці проводила зустрічі з громадянами, ми надавали їм консультації та оцінювали результативність роботи міської влади за відповідний період. Також, разом з членами ради та іншими волонтерами регулярно організовували різноманітні культурні, соціальні та спортивні заходи в місті. Ми брали активну участь в обговоренні проєктів регуляторних актів, які розроблялися органами місцевого самоврядування з метою їх оцінки на відповідність чинному законодавству та якість задоволення потреб членів громади. За 8 років громадської діяльності відвідала більшість засідань міської ради та міського виконавчого комітету, під час яких, часто висловлювала власні думки щодо покращення якості життя в місті, захисту прав малого та середнього бізнесу, ВПО та містян. Крім того, весь час в місті займалася збором волонтерської допомоги для воїнів української армії, які знаходилися у Луганській області. За свою громадську діяльність та позицію вона неодноразового відчувала тиск з боку місцевої влади та правоохоронних органів. 

«Напередодні вторгнення ми зробили велику закупівлю, бо в цей час тривали різні лютневі свята та наближалися березневі. У зв’язку зі швидким початком бойових дій 24 лютого, захопленням частини міста та терміновою евакуацією, разом з сім’єю ми змогли вивести тільки не велику кількість власних речей, які змогли поміститися в 1 автомобілі. Моє рухоме та нерухоме майно (квартира, будинок, магазин, кіоски, машина, офісне та побутове приладдя, домашні меблі тощо), яке знаходиться у Рубіжному було надалі або знищено під час бойових дій або розкрадено представниками нової окупаційної влади», — розповіла пані Ольга.

«Я, мій чоловік, моя донька та онучка були вимушені на початку березня 2022 року покинути місто, в якому прожили все життя і стали вимушено переміщеними особами. Ми відразу поїхали до м. Тернопіль, бо колеги з громадської організації «Доста Україна» запропонували нам допомогу у розміщені та пошуку житла. З того часу ми проживаємо в одному з тернопільських гуртожитків», — продовжила вона. 

З березня 2022 року Ольга продовжила свою громадською діяльністю у м. Тернопіль. 

«Спочатку ми створили волонтерське об’єднання, яке допомагало людям виїхати з окупованих або прифронтових територій та розмістити їх у Тернопільській області. З вересня цього року місцева ГО «Рідний край» надала нам у безоплатне користування приміщення, де ми організували центр громадської активності «Тернопіль-ХАБ-НовеЖиття» (далі ХАБ, – ред). Діяльність Хабу моя команда організувала на волонтерських засадах. На базі нього постійно працює понад 30 волонтерів. За рік існування ми надали юридичну, соціальну, гуманітарну, психологічну допомогу приблизно 5 тис. особам. Серед них є особи віком 60+, особи з інвалідністю (44 особи), багатодітні родини, родини з дітьми (345 родин) та родини військовослужбовців. Ми регулярно проводимо зустрічі з працівниками міського центру зайнятості. З серпня 2023 року мене обрано до складу ради ВПО при Тернопільській обласній адміністрації. Одне з головних питань, яким планую продовжувати активно займатися в складі цієї ради – це покращення забезпечення тимчасовим або постійним житлом ВПО в регіоні. З вересня 2023 року переїхали в нове приміщення. З жовтня ми почали платити за оренду цього приміщення, ці кошти поступають нам як благодійні внески від членів організації. Зараз це 50 осіб з поміж ВПО, які розміщуються у Тернополі та довіряють діяльності нашого громадського центру і бажають, щоб він продовжив працювати й захищати їх права», — розповіла наша героїня про свою діяльність в Тернополі. 

Зараз притулок у Тернопільській області знайшли майже 76 тис. осіб, з них приблизно 26 тис. дітей.

Додатково про ХАБ.

ХАБ допомагає п’ятьом бригадам ЗСУ (57  бригада, 92 Окрема механізована бригада ім. кошового отамана Сірка; Особовий склад Національної гвардії України, військова частина 3035 та інші). Регулярно волонтери ХАБу надсилають військовим маскувальні сітки, тактичну медицину, перев’язувальні матеріали, ліки, берці, швидке повноцінне харчування, гарячий шоколад, молоко, смаколики, гігієну тощо. 

Крім того, ХАБ надає допомогу місцевим медичним закладам. За час його існування було передано КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2» ліки, милиці, памперси для дорослих та інші медичні матеріали. Міській стоматологічній клініці  передали  медичні препарати, гумові рукавички. Для місцевих ВПО організовані безоплатні прийоми фахівців з медичної практики: невропатолога, акушер-гінеколога, лікаря УЗД, дерматовенеролога. В серпні 2023 року було завезено з Польщі 236 інвалідних візків, 27 ящиків (по 15 одиниць в кожному) протезів та 30 матраців, які були роздані в різних областях України (Житомирська, Київська, Миколаївська, Дніпропетровська, Кіровоградська та інші області).

Допомога надається і ВПО, які зараз мешкають у селах Тернопільської області. Наприклад, з села Підлісці допомогу отримали 14 родин (39 осіб, з них 16 діти), вони мешкають в гуртожитку. Це ВПО з Сєверодонецьку, Кремінної, Слов’янська та інших міст Луганської, Донецької та Запорізької областей. Також, для 10 родин (серед них є молодий батько з 5-ти місячною донькою, мама якої померла) ВПО, які тимчасово проживають у місцях компактного проживання (МКП) у селі Мишковичі Великоберезовицької селищної громади, була передана гуманітарна допомога. 

«Понеділок, вівторок, середа – робимо та збираємо документи на оренду. У середу тренінг в центральній бібліотеці на 14.00, як правильно писати резюме та інше. П’ятниця підготовка, субота зустріч з донорами, що привезуть в побутову техніку для мешканців гуртожитку (пральні машини, холодильники, фени, чайники), на 4 блоки. 1 листопада зустріч із Міжнародною організацією з міграції (40 сімей зі списку що подали на отримання). Між цими справами два відвантаження воєнним, відправка мінімум 2 посилок. У неділю організовуємо видачу гуманітарної допомоги всього що є на хабі, в тому числі з нового привозу. Потім прибирання на другому хабі, але там все культурно, вантажити меблі, одяг та інше», — повідомлення з чату для ВПО, щодо плану роботи ХАБу на найближчі дні.  

Загалом команда ХАБу має досвід співпраці з понад 50 міжнародних та українських благодійних і громадських організацій. З-поміж них: МОМ, БФ «Восток SOS», БФ «Renovation», БФ «ПОДОЛЯНИ», БФ «Любомир від людей для людей», БФ «Рокада», БФ «Стратегічні відновлення України», ГО «Східноукраїнський центр розвитку місцевої демократії», ГО «Міжнародна антинаркотична асоціація» та десятки інших. 

«Обов’язки керівника громадських об’єднань я виконую на безоплатній основі. Завжди моїм бажанням було змінити життя людей на краще і щоб вони мали більше можливостей для захисту своїх прав. Я постійно на зв’язку і комунікую щодня з десятками людей. Іноді мені хочеться кинути все і зайнятися своїми особистими справами та своїм здоров’ям. Але потім думаю, якщо не я, то хто? Бути відповідальною людиною складно, але для мене дуже важливо. Я мрію колись повернутися додому і вірю в нашу перемогу», — підсумувала розмову Ольга Данилівна.

Деякі посилання на сюжети з Ольгою Данилівною та її колегами (всі посилання також вказані в самій статті):

1. «Люблю свою Батьківщину та свій народ» – Ольга Феленко, громадська активістка, м. Рубіжне (2018 рік).
2. «Нові мешканці Тернополя», частина I (2022 рік).
3. Де у Тернополі переселенці можуть отримати гуманітарну допомогу (2023 рік).
4. Результати проєкту «Нові мешканці Тернополя» – шлях від міграції до стабільного розвитку (2023 рік).
5. Волонтери з Луганщини у Тернополі створили хаб (2023 рік).

Матеріал підготовлений командою ГО «Східноукраїнський центр розвитку місцевою демократії».