Як працювати з дискусійними темами минулого: 5 прикладів з Фестивалю живої історії

1 – 2 грудня в Києві, у просторі IZONE, вперше відбудеться Фестиваль живої історії. Він збере досвід учасницьких практик публічної історії – роботи з суперечливими темами минулого й історичною ...

linia (2)
Як працювати з дискусійними темами минулого: 5 прикладів з Фестивалю живої історії

1 – 2 грудня в Києві, у просторі IZONE, вперше відбудеться Фестиваль живої історії. Він збере досвід учасницьких практик публічної історії – роботи з суперечливими темами минулого й історичною спадщиною, що потребує суспільного діалогу та рефлексії.

У програмі Фестивалю живої історії: дискусії на теми суперечливої історичної спадщини, зокрема, радянської, досвідів вимушеного переселення та війни, сучасних методів коммеморації; майстер-класи; кінопокази; театральні вистави.

Пропонуємо детальніше поглянути на п’ять різнопланових подій фестивалю.

Festyval-Zhyvoi_

Виставка «За/живе»

Фестиваль організовує програма неформальної історичної освіти «Студії живої історії». В рамках цієї програми студенти, журналістки, урбаністки, аспіранти, дослідники, дизайнерки, соціологи, громадські активістки втілюють авторські проекти в галузі публічної історії.

Їхні ініціативи стосуються локальної історії міст і сіл, родинної історії, поліетнічного минулого України, радянської спадщини, історії та сучасності радикальних рухів, а також освітніх інструментів роботи з історією. Об’єднує їх те, що кожен проект має на меті створювати простір для суспільного діалогу й обговорення складних моментів історії. 

Виставка представить досвід понад 50 проектів, втілених учасниками програми «Студії живої історії».

Куратори виставки Лізавета Герман та Марія Ланько.

Виставка «Line / Linia / Лінія»

Це мультимедійний мистецький проект авторства фотографині Наталки Довгої. Він присвячений польсько-українським переселенням (1945–1951 роки).

Наталка Довга здійснила 12 експедицій в пошуку родинних історій, збираючи матеріали в польських та українських селах, а також в архівах Львова, Тернополя, Любліна й Перемишля. Ось що говорить про це авторка:

«Проект “Лінія” – це подорож, що почалася як пошуки втраченої частини моєї сімейної історії, а стала спробою через призму історії приватної переосмислити десятиліттями замовчувану історію колективну. Мандруючи вздовж польсько-українського кордону, я зустрічалася з людьми, відзначеними стигмою переселення. Розмови з ними стали претекстом до ширшого погляду на зв’язки, що поєднують мешканців прикордоння».

Документальна вистава «теорія великого фільтра»

Вистава «теорія великого фільтра» Театру сучасного діалогу (режисерка Роза Саркісян, керівниця театру Ірина Гарець) присвячена проблемам дискримінації та мови ворожнечі.

«теорія великого фільтра» – це мозаїка людських історій, інтерв’ю, статистичних даних, наукових досліджень і статей, рефлексій акторів на тему насилля і дискримінації; рівності й інакшості. Це експеримент, в якому  несподівані повороти, вибагливий асоціативний монтаж і нелінійна ігрова/неігрова (документальна) структура співіснують, провокуючи глядача на діалог. 

Головні запитання, на які вистава шукає відповідей: Навіщо ми користуємося стереотипами – це захист, чи інструмент для розпалення ворожнечі? Чому в нашій країні досі існує інформаційна маніпуляція та мова ненависті? Як можна бути толерантним до нетолерантних? І взагалі толерантність – це добровільне перенесення страждань, чи демократична взаємодія між людьми?

Жанрово – це новий для українського театру експериментальний формат постдокументального театру.

Презентація збірника «Практики публічної історії в неформальній освіті»

Збірник методик та ініціатив представить досвід учасників освітньої програми «Студії живої історії». У ньому йдеться про поняття публічної, живої історії та неформальної освіти, надано приклади методик, які можуть адаптуватися для освітніх заходів історичного спрямування та приклади ініціатив учасників та учасниць програми.

Програма була заснована 2015 року й діє вже третій рік. За цей час її учасниками стали понад сто студентів, дослідників, викладачів з різних регіонів України. Вони напрацювали величезний досвід того, як можна осмислювати складні, суперечливі теми нашої історії в неформальний спосіб, методами публічної історії. Їхні ініціативи варіюються від настільної гри на тему історії УРСР до документального фільму про сучасні праворадикальні рухи, від дослідження фольклору закарпатських сіл до вивчення альтернативних практик коммеморації в міському просторі.

Показ документальних аматорських фільмів

Учасники «Студій живої історії» зняли кілька аматорських документальних стрічок, що стосуються непростого минулого. Зокрема, це фільми «Перестройка (1956–1959)» і «Ясен». Обидва вони присвячені історії ХХ століття.

«Перестройка (1956-1959)» (автори Захар Колісніченко та Андрій Чернега) стосується примусового переселення мешканців долини Дніпра у зв’язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС. Це переселення та відбудову нових сіл учасники тих подій часом називали іронічно «перестройкою». Фільм оповідає спогади тих переселенців. Тизер

«Ясен» – це документальний короткометражний фільм про життя Василя Кирилюка. «Життя цього чоловіка – приклад ролі людини в житті суспільства», – говорять авторки фільму Аліна Хорольська та Ірина Колотило. Фільм демонструє, що особиста історія на тлі поворотних історичних подій є актуальною для всіх, кого турбує проблема переосмислення минулого і творення сучасного. Тизер

Вхід на всі події Фестивалю вільний. Деталі

Фото: Наталка Довга

 


Тематика публікації:                      

Останні публікації цього розділу:

Освітній літературний проект про свободу та інакшість

Бюджет проєкту. Курс на культурний менеджмент

Ветеранський простір – це шлях до ветеранської душі

Створено сайти для подій Мар'їнського та Добропільского районів Донецької області

Львів'ян залучатимуть до творення концепції виставки Музею Міста

Практики та ресурсні можливості для громадських префектів