Війна і повоєнне відновлення: гендерний компонент

В Українському кризовому медіа-центрі представлено аналітичне дослідження “Гендерний вимір війни”, присвячене розкриттю гендерних аспектів в різних сферах, в яких фіксувались воєнні злочини та порушення з боку рф: депортації, руйнування інфраструктури, сексуальне насильство, а також можливості відновлення справедливості для постраждалих. 

На початку пресконференції Урядова уповноважена з гендерної політики Катерина Левченко відмітила, що гендерні аспекти воєнних злочинів торкаються жінок і чоловіків. Вони проявляються у чисельних випадках сексуального насильства, примусових діях з розлучення сімей, незаконного усиновлення, порушенні прав комбатантів, примусовій мобілізації цивільних осіб на окупованій території.

«Мова йде не тільки про воєнні злочини, а й про геноцид, тому що впливають на виживання української нації, здатність само відтворюватися  в наступних поколіннях і виховувати національну ідентичність», – уточнила Катерина Левченко.

Сьогодні географія воєнних злочинів покриває всю територію України, а не лише її тимчасово окуповану частину та райони введення бойових дій. Обстріли, руйнування критичної інфраструктури, житла, соціальних об’єктів порушують майнові права громадян.

Урядова уповноважена з гендерної політики наголосила на тому, що говорячи про гендерний вимір війни, ми маємо всюди проводити методологію гендерного аналізу, використовувати статистику з розділом за статтю.

«Відновлення після війни і скоєння цих злочинів також має дуже міцний гендерний компонент, – підкреслила спікерка. – Принцип гендерної інтеграції, гендерної інтеграції, інклюзії є одним з семи принципів відновлення України, які прийняті міжнародним співтовариством і партнерами під час української конференції з відновлення, що відбулася у липні минулого року в Лугано».

Аналітичне дослідження “Гендерний вимір війни” буде корисним для юридичної спільноти і для тих, хто працює в полях, застосовуючи положення законодавства для того, щоб ідентифікувати такі порушення, надати невідкладну допомогу. Про це оголосила керівниця Аналітичного центру «ЮрФем» Катерина Шуневич.

За її словами, дослідження, координаторкою та співавторкою якого вона виступила, містить публікації широкого спектру. Умовно їх можна поділити на декілька груп.

«У першу ми намагалися виділити типові порушення, які вчиняють російські військові. Це сексуальне насильство в умовах конфлікту, примусове переміщення людей. Окремим аспектом взяли фокус дітей», – розповіла Катерина Шуневич.

Темі гендерно чутливого підходу при розслідуванні воєнних злочинів присвятила свій виступ голова Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем” Христина Кіт.

Кожна людина, яка постраждала внаслідок війни, має різні потреби. Потрібно навчитись ідентифіковувати ці потреби і відповідно формувати той перелік послуг, які є необхідними для відновлення їх прав, стану здоров’я, забезпечення справедливості і доступу до правосуддя.

Христина Кіт відмітила важливість правильно комунікувати з тими постраждалими, які зазнали насильства, катувань, інших випадків порушення своїх прав: «Якщо постраждалі звертаються із заявами про вчинення відносно них воєнних злочинів, і при цьому стикаються з неналежною комунікацією і підходами до розслідування цих злочинів, це сприяє їх повторній травматизації. Після цього людина не захоче співпрацювати з правоохоронною системою і свідчити про злочини, які пережила».

Не оминули учасники пресконференції питання репарації. На думку іншої співавторки аналітичного дослідження “Гендерний вимір війни”, юристки, старшої викладачки Національного університету Києво-Могилянська академія” Катерини Бусол, Україні дуже важливо розширити бачення допомоги потерпілим з лише питань кримінальної юстиції до базових потреб медичної і психологічної допомоги, складання реєстру різних категорій потерпілих.

«Цей термін початково ми асоціювали з міждержавними повоєнними відшкодуваннями. Сьогодні про це говорять у дискурсі про інфраструктурне відновлення України, а не як індивідуальну, гендерну, сенситивну допомогу конкретним потерпілим. Між тим репарації включать у себе різні засоби допомоги людині або громаді впоратись з травмами, знайти в собі ресурс дивитись в майбутнє позитивно», – пояснила Катерина Бусол.

Джерело: УКМЦ.