В День Української Державності в Боярці відбулася презентація книги «Місто, з якого почалася війна»

28 липня, в День Української Державності в м. Боярка Київської області в Боярському краєзнавчому музеї відбулася презентація книги «Місто, з якого почалася війна» та обговорення наслідків російської агресії.

Книга описує порушення прав людини, які відбувалися під час окупації Слов’янська у 2014 році – обстріли житлових районів, мінування цивільної інфраструктури, функціонування  незаконних місць несвободи, катування, примусову працю полонених тощо.

Під час презентації автори книги розповіли про нереагування правоохоронних органів на захоплення міста у 2014 році, участь церкви Московського патріархату в окупації, вплив російської пропаганди.

Співавторка книги, аналітик ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Нестеренко Надія зазначила,  що російські військові з пересувної мінометної установки обстрілювали житлову забудову міста.  Після обстрілу з’являлися російські журналісти і звинувачували в руйнуваннях українських військових. Вона переповіла історію пенсіонера Віктора, який втрутився в такий знімальний процес, заперечивши провину українських військових, і опинився «на підвалі». В Слов’янську правозахисники зафіксували 5 таких незаконних місць несвободи, в яких вбивали та катували полонених.

Автори книги наголосили, що зафіксовані в книзі порушення, повторилися у більшості новозахоплених  міст України в тому числі після повномасштабного вторгнення РФ.

Про свій досвід полону розповів колишній полонений, представник ГО «29 грудня» Валерій Соколов:

«Мене захопили в місті Донецьк, коли я прогулювався з собакою. В цей момент під’їхав автобус, збили мене, побили і одягнули пакет на голову. Далі відвезли у місце, яке називається «Ізоляція». Першою справою були проведені так звані слідчі дії – мене прив’язали до металевого столу, зв’язали руки і ноги скотчем і катували 8 годин електричним струмом… Моя доля не оригінальна. Через це проходили багато хто».   

Він також розповів історії Валерія Матюшенко, Олени Пех, Сергія та Дмитра Хараберюшів, Євгена Ставцева, Стаса Баранова та інших цивільних полонених. Вони досі знаходяться в полоні без необхідної медичної допомоги.

Жителі Боярки також поділилися своїми переживаннями війни. Взимку 2022 року місто було на межі захоплення російськими військами:

«Російські війська знаходилися за 15-20 км до Боярки, йшли запеклі бої з усіх боків житомирського напрямку. Наше місто врятував підрив дамби, який зупинив основні війська і підрозділи, важку техніку. Але не було впевненості, що вони вже точно не дійдуть до Боярки, тому містяни максимально готувалися до оборони».

Ще однією проблемою, яку обговорили учасники презентації стало питання відновлення справедливості після завершення війни.  Думки з цього питання розійшлися. Багато хто з жителів громади не бачить можливим відновити справедливість:

«Як виміряти справедливе покарання за такі злочини  – знищені наші пам’ятки, екологія. І вони невідновлювані. Це не просто житловий будинок, який можна поставити. А пам’ятки історії архітектури, заповідники, червонокнижні рослини, тварини. Яке може бути справедливе покарання чи відповідь на це вселенське зло?».

Водночас інша мешканка міста зазначила, що вбачає відновлення справедливості в формуванні історичної пам’яті, зокрема через такі заходи:

«Я думаю справедливість має бути в тому, щоб доносити інформацію. Щоб люди не просто читаючи десь бачили, а отак дізнавалися через живе спілкування. Це потрібно, щоб люди чули і розуміли які масштаби цього всього».

 Фото із заходу – Боярський інформаційний центр.

Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.