У печері Атлантида на Хмельниччині під час експедиції відкрито новий зал

Товариство дослідників України спільно із Хмельницьким спелеологічним клубом “Атлантида” та НПП “Подільські Товтри” у період 30.01.-05.02.2017 р. провели чергову польову дослідницьку спелеологічну експедицію у геологічній пам’ятці природи загальнодержавного значення печері Атлантида та суміжних територіях. До активної участі у польових роботах долучилася студентська молодь географічних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка та Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Всього основний робочий склад експедиції налічував 28 чоловік географів, спелеологів, а також біологів.

“Така кількість організацій та чисельність активних молодих дослідників сприяли можливості працювати одразу у декількох напрямках й провести дослідницькі роботи як на старих такі і на нових найбільш віддалених районах печери. У підсумку, кінцеві результати та успішні відкриття не змусили себе довго чекати” - розповідає керівник експедиції та Природничого віддділу Товариства дослідників України Андрій Пилипюк.

Пропонуваємо Вашій увазі щоденник експедиції:

Понеділок 30.01.2017

База ХСК “Атлантида” готувалась до прийому гостей та учасників експедиції. Розпочалась робота по збору та комплектації спорядження та інструментів необхідних для польових робіт. Керівники Хмельницького спелеологічного клубу Атлантида та Товариства дослідників України зібрались на першу нараду. Під час наради активно вивчались нові картографічні твори системи печер “Атлантида-Киянка” отримані з попередніх експедиційних досліджень, а також збережені архівні картографічні матеріали цих же печер. Узгоджувались та деталізувались плани польових робіт.

Перша нарада перед експедицією, вивчення картографічних творів та узгодження планів польових робіт

У підсумку прийнято рішення розпочати дослідження і розвідку печери Атлантида у найвіддаленіших від входу районах: Помпеї та Ріо-Негро. Другорядними завданнями залишились: розвідка північного периметру печери Атлантида та дослідження нової системи печер Іван-та-Мар’я. В цей же день здійснено перший робочий вихід у печеру, закинуто та забазовано частину спорядження, проведено розвідку лабіринтів та звужень на районі Казка. 

Вівторок 31.01.2017

Перший день роботи експедиції.

Завдання виходу: розчистити висипку та хід із залу Альпіністів у північному напрямку, зробити зручний підхід для подальших розвідувальних робіт. Розпочати розвідку району Помпеї.

Група перед першим робочим виходом в печеру

Виконання поставлених завдань: група у складі десяти чоловік вийшла у печеру Атлантида на розвідку північного периметру печери. Провели розчищення північного ходу у залі Альпіністів. Дістали близько 100 ванночок глини та каміння, зробили зручний підхід до місця подальших робіт. Здійснили часткове проходження лабіринтових звужень на районі Казка.

Середа 01.02.2017

Другий день роботи експедиції.

Завдання виходу: завершити роботи у залі Альпіністів розпочати розвідку районів Помпеї та Ріо-Негро. Другорядне завдання проходження лабіринтових звужень на районі Казка.

Виконання поставлених завдань: група у складі одинадцяти чоловік вийшла на робочий вихід до печери Атлантида. Повністю завершились роботи по розчистці проходу на північ від залу Альпіністів. Здійснено закидку спорядження та інструментів для роботи на район Помпеї. Робочу групу розділено на три підгрупи, дві з яких розпочали проходження та зачистку обвальних тіл (висипок) №4 та №5, третя розпочала вивчення обвалів та пошук перспективних шляхів для проходження у нові райони. На кінець дня робочу точку №4 вдалось прокопати обійти по колу та з’єднати із робочою точко №3. На завершенні робочого виходу частково розпочали проходження висипки на точці №2.

Визначені місця робіт по розбору обвалів крівлі та висипок на час експедиції

“Коли ми пройшли проспект Яворського, перед входом на Амазонію у мене закінчилось світло. Акумулятори до ліхтарів, що лежали в кишені теж виявились не робочі. Ніколи ще не потрапляв у таку ситуацію коли в печері я був повністю без світла. Довелось стати третім в колону аби світло ліхтарів двох попереду мене та інших позаду освітлювало дорогу, а я лише вказував куди далі йти і де повертати. Більшість членів групи навіть не одразу зрозуміли що я продовжую йти без світла. Згодом у одному із транспортних мішків я знайшов чиєсь допсвітло, теж слабеньке, але вже краще ніж нічого, до кінця дня вистачило” – із нотаток Андрія Пилипюка.

Четвер 02.02.2017

Третій день роботи експедиції.

Завдання виходу: продовжити проходження звуження на точках №1,2,3.

Виконання поставлених завдань: група вийшла в печеру у складі 12-ти чоловік. Розподіл був наступним чином: двоє розбирали висипку на другому лабіринтовому поверсі точки №1; Та по п’ять чоловік відповідно розділились на робочі точки №2 та №3. У другій половині дня на робочій точці №1 стався раптовий обвал бокової стінки. Подальші роботи на точці унеможливлювались.

“Яна була найбільш худенька з-поміж усіх, тому я вирішив що нам удвох краще розбирати вузький хід на другому лабіринтовому поверсі р-ну Ріо-Негро. Пролізши в саме звуження вона викидала глину і камінці, моїм завданням було вичищати їх на просторіше місце аби вона не заривала сама себе. В один момент Яна із абсолютно спокійним голосом промовила: “мені здається, що камінь їде…”. Фактично одразу я здогадався який саме, адже він там був один такий – той що відділяв мене від Яни. За долю секунди я розклинився між протилежною стінкою і цим же камінцем, крикнувши при цьому: “Вилазь звідти! Швидко!”. Все те дійство було не більше 5 секунд. Важко уявити що могло б статися якби ми вчасно не відреагували. В іншому випадку ця брила просто перекрила б хід між мною та Яною, котра на той час опинилася б в глухому куті. Випивши стакан чаю на двох та прийшовши в себе ми забрали всі інструменти та почали спуск вниз на магістраль, а звідти в район де сиділа основна група. Подальші роботи на цій точці унеможливлювались” – зазначає в похідних нотатках Андрій Пилипюк.

Дмитро Мілевський та його команда у новому відкритому залі

За цей час одна з груп прокопала хід та пройшли у новий зал на районі Помпеї у робочій точці №3. Старшим на цьому розкопі був першокурсник із КНУ ім. Тараса Шевченка Дмитро Мілевський. Їхня бригада вирішила дати назву новому залу “Королівський”.

“Це була перша моя експедиція. З першого дня насичена враженнями й емоціями. Спершу це було простою пригодою, гонитвою за новими емоціями. Потім це стало справжнім викликом для тіла і духу. Коли  вперше проходиш по невідомому маршруту повзучи на колінах декілька кілометрів, то не надто звертаєш увагу на барви та форми оточуючих кристалів, красу підземного царства, а думаєш лише про те як би скоріше випрямити спину. Та ось ти береш лопату і починаєш вибирати глину з проходу. Така робота одразу ж затягує і час проходить неймовірно швидко. Часто виникає відчуття, що ось зараз буде щось нове – нерозвіданий прохід близький до свого кінця і за ним є ще одна порожнина… Тоді й починається ейфорія. Бажання першим пролізти в ту дірку де ще не ступала нога людини і кристали сяють первинним блиском у світлі ліхтаря. Це сприяє припливу заряду емоцій не на хвилини і не на години, а на цілу низку подальших днів. Мене охопила радість, а душа сповнилася красою підземних ландшафтів” – зазначає Дмитро Мілевський.

П’ятниця 03.02.2017

Четвертий день роботи експедиції.

Завдання виходу: розвідка та проходження звужень у системі печер Іван-та-Мар’я.

Виконання поставлених завдань: основна група станом на цей день однозначно виснажилась тривалими переходами на район Ріо-Негро та нелегкою роботою у попередні дні. Обстановку потрібно було розрядити. В цей день в нашу команду влились нові робочі ресурси – приїхали геоморфологи. Дмитро був в ударі після вчорашнього відкриття, тому він швиденько організував свіжачків-новачків під своє крило і повів їх на те ж саме місце роботи що і вчора. Всі інші на чолі із керівником експедиції відправились на прогулянку вздовж р. Збруч до ще однієї невеликої системи печер Іван-та-Мар’я.

Робоча група на шляху до системи печер Іван-та-Мар’я

Після цілого дня робіт по розширенню і поглибленню основного ходу, ми просунулись вперед по підземному меандру метрів на 5, далі печера знову звузилась і завершилась поворотом. Для проходження звужень потрібна ще одна експедиція, перспектива відкриттів лишається великою.

Група Дмитра Мілевського цього дня повернулась без сенсацій, відкритий напередодні зал завершувався двома тріщинами, але пройти бодай одну із них сьогодні не вдалось.

Субота 04.02.2017

П’ятий день роботи експедиції.

Завдання виходу: завдати основного сконцентрованого удару по двом робочим точкам: № 2 та №3 на р-ні Ріо-Негро. Другорядне завдання розібрати висипку в залі Динамо.

Виконання поставлених завдань: Понад 20 чоловік вийшло на робочий вихід. Всі основні сили були кинуті на два планових місця роботи, так як покладались надії на ще бодай одне відкриття і прорив на новий район. На точці №2 копка висипки йшла одразу у двох напрямках – справа і зліва.

Робоча група перед виходом в печеру

Невелика група паралельно працювала на районі Динамо. Їхнє завдання було розібрати і пройти обвали в однойменному залі. В цю групу увійшли учасники експедиції, які у підсумку всіх днів були надто виснажені аби йти на найвіддаленіший район печери.

Це був останній повний офіційний день експедиції, сьогодні всіх чекала святкова вечеря, тому робочий вихід був скорочений. Контрольний час для обох груп завершувався о 18:00 год. Звісно можна було б ще трішки попрацювати, хто його знає, що там за наступним поворотом…, але час змотувати вудочки.

На завершення група Пилипюка на районах Помпеї та Ріо-Негро промаркувала ще одну нову трасу для мобільності руху по печері.

Після святкової вечері всі учасники експедиції були нагородженні грамотами та відзнаками Товариства дослідників України за активні дослідження печери Атлантида – геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення. Шестеро учасників експедиції офіційно прийнято в члени Хмельницького спелеологічного клубу Атлантида.

Неділя 05.02.2017

Шостий день роботи експедиції.

Завдання виходу: вільні робочі виходи із довільними завданнями.

Виконання поставлених завдань: Фактично завершальний день. День роз’їзду. Але рано на світанку група у складі 11 чоловік вийшла ще на одну  розвідку периметрів печери Малишка Киянка. Головною метою ставили прорив через Малишку Киянку в нові райони Атлантиди за-для скорочення маршруту на р-ни Помпеї та Ріо-Негро.

Після обіду група розпочала від’їзд із бази ХСК Атлантида. Експедиція офіційно завершилася.

Група перед робочим виходом в печеру Малишка Киянка

Результати та підсумки:

1. Визначено 7 точок роботи на районах Помпеї та Ріо-Негро.
2. За час експедиції роботу розпочато на п’яти з них.
3. З робочої точки №3 здійснено першопроходження в новий зал печери, зал отримав назву Королівський.
4. На робочій точці №1 відбувся обвал бокової стінки, подальші роботи унеможливлюються.
5. Промарковано близько 400 метрів нового маршруту на районах Помпеї та Ріо-Негро.
6. Прийнято рішення визначити місце та обладнати на р-ні Помпеї підземний базовий табір для подальших експедицій та штурмів печери на цьому районі.
7. Печера Іван-та-Мар’я пройдена ще на 5 метрів, група знову наткнулася на звуження, меандр печери не завершується, за поворотом йде далі.
8. Перспективним напрямком роботи знову стає печера Малишка Киянка.

Нотатки та відгуки:

“Сказати, що за цей тиждень мені вдалось фізично відпочити не можна. Але все рівно це поки що найкращий тиждень у 2017 році! Я провів сім днів з чудовими людьми серед гарної природи, дихав свіжим повітрям та ще й мав помірні фізичні навантаження. Можна вважати потрапив у справжнісінький санаторій J

А тепер щодо печер, це ж взагалі чудові незвідані місця. Скільки вражень і досвіду отримав за час експедиції. А ще так скажу, що я з дитинства вважав, що у мене страх замкненого простору, як малим був – бувало паніка починалася як десь у тісноті сильній опинявся. Зараз же виявилося, що все в порядку і хоч було пару моментів коли я думав що застрягну – загалом нормально себе контролював” – Андрій Яременко, часник експедиції до печери Атлантида.

“Цієї зими я мала найкращі канікули в світі! Тиждень пролетів дуже швидко – в компанії веселих та активних географів з різних університетів України. Нам всім випала унікальна можливість – працювати в печері світового значення! За своєю красою Атлантида не має рівних ніде в світі! Різноманітність кристалів і натічних форм, велич залів тощо, це все ми спостерігали фактично кожного дня. І хоч іноді було важко, холодно, місцями мокро – це нас не зупиняло, бо поруч із такою красою на незручності якось майже не зважаєш. Ну і найголовніше, треба згадати про керівника і організатора експедиції, нашого товариша – Андрія. Невтомного географа та дослідника, який і створив нам це свято. Завжди веселий і турботливий, хоча іноді суворий, але завжди справедливий – ну справжній керівник!” – Анастасія Сидоренко, учасниця експедиції до печери Атлантида.

Учасники експедиції до печери Атлантида