У нас брак довіри, звідси і відсутність змін

Модернізація як відновлення нормального життя, встановлення свобод і втілення безлічі прогресивних інновацій – непроста, але критична задача для України. Громадянський лекторій на тему: «Інноваційний прорив і «нова індустріалізація» як складові модернізації України», організований Студреспублікою у Києві, продовжив інтелектуальні пошуки альтернативи наявному соціал-дарвіністському курсу.

21 квітня 2018р. із фаховими доповідями перед науков(и)цями, громадянськими активіст(к)ами і студент(к)ами у приміщенні Українського союзу промисловців і підприємців виступали авторитетні експерти Володимир Власюк, Андрій Єрмолаєв, Андрій Золотарьов, Олександр Кравчук і Олексій Шерстобоєв. До роботи також долучився народний депутат, керівник «промислового-підприємницького» комітету парламенту Віктор Галасюк. Основні тези цікавого, а моментами навіть дуже гарячого діалогу про інновації і «нову індустріалізацію» – далі.

«Філософи лише різним чином пояснювали світ, але наша справа полягає в тому, щоби змінити його», – цими словами Карла Маркса лідер республіканців Павло Вікнянський розпочав подію. Республіканці роблять це своєю поточною діяльністю, важливою частиною якої є громадянське просвітництво, розвиток критичного мислення, створення умов для розумної солідарності. Тематика даного Громадянського лекторію чітко вписується в логіку дискусій щодо модернізації України, які інтенсивно проводить Студреспубліка. Отже, якою є альтернатива нинішньому курсу соціал-дарвінізму, коли економіка падає, більшість громадян елементарно виживає або виїжджає за кордон, експлуатація населення та природи посилюється, корупція квітне буйним цвітом, а людей годують міфами про аграрну супердержаву – і досліджували учасники події. Вікнянський для загострення проблематики згадав її постановку від всесвітньовідомого дослідника (де)модернізаційних процесів, професора історії Монреальського університету Якова Рабкіна: «Що повинно стояти в основі кута: отримання прибутку для небагатьох або здоров’я, достоїнство і надія на майбутнє для більшості населення земної кулі?» Олександр Щерба, один із лідерів республіканців, закликав присутніх сумніватися, щоб деконструювати дуже популярні неоліберальні економічні міфи, які тягнуть нас назад.

У нас залишилося 3-5 років на модернізацію, інакше…

Подія розпочалася доповіддю «Нова індустріалізація України як реальний політичний план» від політичного експерта Андрія Золотарьова. Керівник центру «Третій сектор» наголосив, що у нас залишається 3-5 років на модернізацію, інакше кінцево архаїзуємося, а на наших територіях залишиться 20 млн населення. Країна не має досвіду успішних реформ (окрім квартирної приватизації і неконфіскаційного запровадження гривні), адже вони не потрібні типово компрадорським елітам так само, як і не потрібна розвинута держава, приміром, багато політиків працюють в Україні вахтовим методом, а самі живуть на Заході. Провайдерами реформ має бути громадянське суспільство, а не донорські організації. Щоб виграти «Сталінградську битву» за модернізацію, потрібна воля, а в діях, словах і думках – тотожність. Без самообмеження нічого не вийде. На початку нульових ми ж змогли – позбулися залежності від МВФ.

Аграрна чи індустріальна країна – це не фатум, а результат державної політики

Продовжив компетентну розмову на тему «Як змінити професію країни від експорту сировини до високотехнологічного виробництва?» Віктор Галасюк, народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва, президент Української асоціації Римського клубу. Він підкреслив, що «аграрна чи індустріальна країна – це не доля, не фатум, а результат політики, яку проводить держава». Зараз же економіка Мюнхена більша за українську, котра на 95% залежить від ціни на сировину на зовнішніх ринках: ми сидимо на аграрно-металургійній голці. Україна фактично є донором тих країн, які дають нам кредити… Треба розуміти, що сировинні країни приречені на бідність і, врешті, втрату реального суверенітету. Один із дуже небагатьох нардепів, який намагається докладати зусиль до розвитку реального сектору, зауважив, що у нас все так запущено, що, на що не роби ставку – буде зріст, отже «треба йти широким захватом».

Є дефіцит соціального лідерства: кожен сам за себе

Андрій Єрмолаєв, філософ, директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна», назвав свій виступ метафорично – «Безсоння». У нашому суспільстві критично мало довіри, – головний меседж інтелектуала. Свідчить про це і недолуга регіональна політика влади, яка під виглядом т.зв. децентралізації по суті бореться з новими регіональними групами та посилює провінціалізм. Замовником такої локалізації – без концентрації структури та капіталу – виступає великий агробізнес. Більше того, треба визнати, що в Україні є владний запит на деіндустріалізацію, «ми вже програли ринок простих речей». Ускладнюють усе й проблеми соціогенезу: сурогатне громадянство (коли в мільйонів українців є ще якісь інші паспорти чи аналогічні документи) та подальше сепаратизація окремих територій. «У нас відбувається дефіцит соціального лідерства, ми живемо з думкою лише про себе, і це одна з фундаментальних проблем», – додав доповідач.

Рішення – в новому дизайні збільшених українських територій, які будуть розвивати цілі галузі. На муніципальному рівні необхідно реабілітувати комунальні підприємства, кооперативний рух (дискредитований як «старообрядний»), регіональний рівень управління стратегуванням. А загалом, «час троглодитів пройшов – потрібна всезагальна вища освіта!», – підкреслив Єрмолаєв.

Для «нової індустріалізації» треба змінювати владний курс

Із доповіддю «Нова індустріалізація та технологічний розвиток України» виступив Володимир Власюк, економіст, директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза», який уже не перший рік, зокрема і в рамках проектів республіканців, розробляє тематику нової індустріалізації. На його думку, країні необхідна політика економічного надолуження (7-8% зростання ВВП на рік), для чого треба розвивати високотехнологічну, високодиверсифіковану промисловість, яка буде здатна оплачувати технічні розробки, підтримувати тих, хто вже експортує, навчитися інкорпорувати талановитих людей із інших країн до нас. Важлива правильна культурна установка, тому необхідно змінювати настрої у суспільстві, вибудовувати мотивуючі системи. «Нова індустріалізація можлива, коли до влади прийдуть люди, які несуть цінності змін», – підкреслив спікер.

Деофшоризація і грамотне державне регулювання – конче необхідні

Економіст, редактор журналу «Спільне» Олександр Кравчук доповідь «Перспективи сировинного розвитку країни (тернистий шлях городами до Марсу)» розвінчав деякі, на жаль, усталені міфи про економіку України та ґрунтовно показав, як через офшори вимивають національне багатство. Приміром, теза, що в нашій країні надзвичайний податковий тягар, є обманом і маніпуляцією, так само, як і позиція, що спростивши правила ведення бізнесу, ми отримаємо зростання – не перевіряється практикою. Дослідник зазначив, що експорт потрібно регулювати, бо ресурси через офшори легко викачуються з України. До речі, щодо теперішньої структури експорту: в 1,5 рази виросло експортно-орієнтоване рослинництво (80% – пшениця, кукурудза, соняшник, ріпак, олія), а складніше організоване тваринництво стагнує. Стосовно наявних можливостей здійснити інноваційний прорив – поки ми перші з кінця в Європі по фінансуванню науки…

Альтернативний курс має бути сміливим, треба ризикувати

Під кінець Громадянського лекторію нарешті підійшли до розбору практичних кейсів. Юрист, фахівець із зовнішньоекономічних зв’язків Олексій Шерстобоєв прочитав доповідь: «Країни Центральної Азії: про анатомію спроби інноваційного стрибка і можливості для України». Магістральна думка повідомлення: наша стратегічна задача «на зараз» – протриматися і заробити грошей на модернізацію. Це можна зробити, зокрема, шляхом співпраці з колишніми радянськими республіками Центральної Азії, особливо з тими, де незважаючи на авторитарний характер режимів, зберігається модернізаційний пафос. Наприклад, в Узбекистані нещодавно створене Міністерство інноваційного розвитку та Фонд підтримки інноваційної діяльності. На відміну від України, де спеціалізованого органу влади, який би займався просування інновацій, із 2014р. немає… Експерт зауважив, що часто наша співпраця з розвинутими країнами в науковій сфері – це «пилосмок», викачка мізків по принципу: ми дамо вам лабораторію і декілька тисяч доларів і отримаємо розробку, яка коштує мільярд. Виходить, що без корекції політичного курсу, ми не змінимо економічний курс, який мусить бути сміливим, треба інвестувати в ризиковану зону.

Підсумовуючи роботу під час Громадянського лекторію, закцентували, що зрозумілим є глобальний характер викликів, криза неоліберальної моделі економіки, тому для України протипоказано закриватися у своєму провінційному, хоча й такому вишневому садку. Пошук альтернативи – це планетарний порядок денний, в якому у нас є шанс стати авангардом. Отже, для власного відродження потрібно знову підкоряти всесвіт, можливості є – потрібно лише мати волю й робити щоденні серйозні зусилля, працювати.

Пізніше будуть опубліковані стенограми доповідей, а Студреспубліка обов’язково продовжить подальшу роботу з розвитку громадянського суспільства та навернення України на шлях прогресу.

Партнери: Український союз промисловців і підприємців, Газета прогресивних людей «Нова Республіка», журнал «Спільне».

Про Громадянський лекторій у Києві (2017; політика пам’яті) [s]

Про ІІI Громадянський лекторій у Полтаві (2017; громадянин, громада і держава) [s]

Про Громадянський лекторій у Києві (2017; свобода слова) [s]

Про ІI Громадянський лекторій у Полтаві (2016; громадянин, громада і держава) [s]

Про І Громадянський лекторій у Полтаві (2015; громадянин, громада і держава) [s]