У Чернігові презентували книгу “Коли не стукають у двері”, написану 25 свідками окупації з різних регіонів України

3 лютого у Чернігівській центральній міській бібліотеці імені Михайла Коцюбинського “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” презентував книгу «Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію». 

Книга містить історії українців, які діляться досвідом перебування в російській окупації та життя у населених пунктах поруч лінії фронту.  У виданні зібрано спогади жителів Запоріжжя, Київщини, Луганщини, Харківщини, Херсонщини і Чернігівщини, які охоплюють період із 2014 по 2022 рік. Очевидці подій написали свої історії самостійно й закарбували власні переживання про досвід життя під владою ворога, під обстрілами, втрату родичів, друзів чи рідного дому, евакуацію, страждання людей і тварин, полон тощо. Книга має на меті зберегти історію війни такою, як її бачать звичайні українці та показати світу чому українці не хочуть жити в російській окупації.

Перші презентації книги відбулася в Києві, Чернігові, Запоріжжі. Надалі книгу презентуватимуть в інших містах країни з ціллю обмінюватися досвідом подолання українцями складнощів війни і таким чином посилювати стійкість та єдність українців.

 «Ця книга про те, що зараз внесок кожного і цивільного, і військового у боротьбу із агресором є важливим», – зауважив Голова Східноукраїнського центру громадських ініціатив Володимир Щербаченко. 

Під час презентації у Чернігові учасники ділилися власним досвідом перебування в оточеному ворогом місті, розповідали про обстріли росіянами житлових районів, смерті рідних і близьких, складність поховання вбитих цивільних.  Авторка з Чернігова Марія Обиденна розповіла про труднощі з доступом до їжі, медичної допомоги та інші жахи життя міста в облозі.

«З кожним днем у Чернігові ставало складно купити хліба і харчів. Стояли по 6 годин на іншому кінці міста, щоб купити кілька хлібин. Нашу улюблену пекарню розбомбили. Я відчувала, як страх смерті розповзається містом. Зникало світло, відключались холодильники, не працював інтернет. Зі знайомими новинами обмінювалась при зустрічі, у чергах або під під’їздами будинків. Був поганий телефонний зв’язок», – так звучить один із уривків, записаної нею власної історії.

Жінка додала, що попри все Чернігів вистояв і лишатиметься українським містом.

Про схожий досвід зачитала свою розповідь авторка Дарія Швець:

«Більшість магазинів Оріхова зачинилася майже відразу. Люди розібрали з полиць усе. Навіть чупачупси, які роками залежувалися на касі. Продукти завозили двічі на тиждень. Ці дати можна було сміливо обводити червоним кружечком на календарі, бо я ще ніколи не чекала походу до магазину так, як тоді. То був шанс вирватися з чотирьох стін або ж підвалу».

Вона додала, що вважає історії авторів прикладами міці українців, які  демонструють соборність, незламність та любов до Батьківщини.

Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» Східноукраїнський центр громадських ініціатив за підтримки «Kurve Wustrow — центр навчання та взаємодії у ненасильницьких діях» в рамках програми «Громадянська служба миру».