Техніка поведінки в прямому ефірі від телеведучої Світлани Катренко

Світлана Катренко, ведуча програми «Ранок з Україною», надала представникам правозахисних організацій низку корисних порад про те, як вести себе в прямому ефірі. Захід відбувся в рамках школи ...

Додано:
Dinarko

media
Техніка поведінки в прямому ефірі від телеведучої Світлани Катренко

Світлана Катренко, ведуча програми «Ранок з Україною», надала представникам правозахисних організацій низку корисних порад про те, як вести себе в прямому ефірі. Захід відбувся в рамках школи ефективних комунікацій.

Підготовка до ефіру
Для початку розпитайте гостьового або того, хто вас запросив, коли саме, у якій програмі, з якими ведучими буде ефір, де можна подивитися приклади попередніх програм, яка тема розмови, що треба підготувати, чи потрібно завчасно надіслати фото-, відеоматеріали, чи буде час на грим, що вдягнути тощо. Підготовчий процес починається із розуміння, для чого ви йдете до студії.

Світлана КатренкоЯк боротися з хвилюванням, особливо на початку ефіру.
Є дуже проста порада. Уявіть: ви уже у студії, вас представляють глядачам і ставлять питання. Ви відчуваєте, що втрачаєте контроль над собою і замість того, аби кинутися відповідати, ви вітаєтеся. Побажайте гарного ранку-дня-вечора глядачам, скажіть, що раді бути у цій студії, привітайте ведучих. Зазвичай вони вам подякують та/або повторять питання. Цих секунд вам вистачить, аби перевести подих.
Хвилювання проходить одразу, коли ви починаєте говорити про те, у чому розбираєтеся. Використовувати цей метод треба обережно, адже час в ефірі обмежений. Просто пам’ятайте про нього як про засіб швидкої допомоги для дебюту.

Ви приходите говорити про одну тему, а журналіст починає питати вас про зовсім інше.
Підготуйте «цеглинки». Звісно, головна мета – зацікавити якомога більше глядачів, щоб вони також зацікавилися ідеєю. Але це програма максимум. Розуміючи, який довгий шлях проходить окремо взятий меседж, поки він стане популярною думкою у суспільстві, не варто сподіватися, що ви за один ефір переконаєте усіх. Ваша мета – добре виступити та сформулювати яскраво та зрозуміло 2-3 тези. Ці думки повинні бути прості, щоб їх був здатен відтворити сам у своїх розмовах звичайний глядач. Найголовніше – стати цікавим співрозмовником, щоб вас запросили ще і ще, тоді у вас буде можливість щоразу говорити більше. Не хвилюйтеся, що не встигли «сказати все» за один раз. Лекції потрібні тільки в університетах.

Готуємо «бантики»
Готуючись до перших ефірів, підготуйте також кілька «бантиків» (вражаючих або цікавих фактів стосовно вашої теми). Наприклад: «А ви знали, що кількість порушень прав людини залежить від…» або «Уявіть, щосекунди у світі відбувається…». Підійде також цікава коротка (наголошую – коротка!) історія.

Будьте готові говорити на теми зі сфери загальної ерудиції. Якщо ви допомагаєте «закрити дірку в ефірі», то вам просто необхідно сміливо підтримати розмову про будь-що. Ось тут і знадобляться ваші факти, історії і просто артистизм. Це потрібно, щоб «зіграти» разом із ведучим цікаву розмову. Повірте: іноді телевізійникам і самим не до душі те, що відбувається у кадрі, але головне, щоб це було цікаво глядачу. Тому вони оцінять вашу здатність підтримати розмову і підіграти.

Не бійтеся, якщо не маєте, що сказати. Спробуйте відповісти завуальовано, а якщо запитання передбачає дуже конкретну відповідь, скажіть, що розберетеся і обов’язково у наступному ефірі розкажете (ось такий натяк на запрошення!) та продовжуйте розмову далі.

Людина, яка постійно відповідає «так» чи » ні»– нічний жах ведучого
Як зрозуміти, що говорити треба коротше чи довше? Людина, яка постійно відповідає «так» чи «ні», – нічний жах ведучого. До ефіру потрібно поцікавитися, скільки є часу на розмову і чи багато запитань. Якщо ведучий після кількох запитань по суті починає питати про загальне, про суспільне і ледь не про космос – це означає, що закінчилися підготовані запитання, а час ще є. Тож використовуйте шанс сказати більше. Ведучий може «плавати» в темі і ставити вам настільки вузькі або загальні запитання, що буде вдячний, якщо ви допоможете йому хорошою відповіддю. Хорошою – означає емоційною, змістовною, а ще такою, за яку можна «зачепитися» і поставити наступне питання.

Зовнішній вигляд під час ефіру

Одяг. Не вдягайтеся у кольори студії – будете «зливатися» з загальним фоном. Не обирайте чорне, біле та одяг із дрібним малюнком – будете або занадто контрастні, або мерехтітимете у кадрі. Занадто строкаті малюнки відволікатимуть, спортивні футболки, широкі светри і вечірні сукні будуть недоречними. Оберіть стиль кежуал: якщо футболка, то тільки поло, якщо спідниця, то достатньої довжини. Обов’язково з’ясуйте, яка студія, чи доведеться стояти, чи сидіти. Якщо не можна передбачити – вдягайтеся з урахуванням того, що ноги також будуть у кадрі, а тому беріть змінне взуття. Взуття повинно бути офіційним, зимові черевики, жіночі чобітки та кросівки будуть виглядати недоречно.

Наостанок – про руки та позу у кадрі. Пам’ятайте, що найголовніше – ваш комфорт. Коли вам зручно, ваші рухи будуть природними, жести адекватними. Тому, обираючи між картинно красивою позою та зручністю, оберіть друге. Цікавому та живому співрозмовнику пробачать неідеальну позу, але тому, хто зосереджений на власних руках чи рівній спині, не пробачать нудного спілкування. Тому розслабтеся наскільки це можливо і дозвольте ведучим робити свою роботу: стежити за напрямом бесіди, часом, командами режисера і сотнею інших факторів в ефірі. Ви ж можете із чистим сумлінням бути хорошим гостем і насолоджуватися спілкуванням. Легких вам ефірів!

Автор Марина Говорухіна, Центр інформації про права людини


Тематика публікації:        

Останні публікації цього розділу:

У ліцеї на Сумщині з’явилася модернізована система вентиляції, що забезпечує комфортні умови для навчання

В Україні представили унікальний посібник для молодіжних центрів

Козелецька громада пише стратегію розвитку за підтримки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА»

Планування розвитку територіальної громади

У Чорнобаївській громаді на Херсонщині буде реалізовано 4 проєкти, запропоновані мешканцями

Новий безоплатний курс про терапевтичне письмо від Ірени Карпи