“Що ми робили не так?”: правозахисники шукають шляхи подолання радикалізації українського суспільства

Проблема ксенофобії і дискримінації різноманітних груп в Україні не є новою і виникла не відучора, однак останнім часом ситуація різко загострилася. Лише за останні два місяці у різних куточках країни трапилися напади, погроми і навіть вбивство на територіях тимчасових ромських стоянок. Представник Одеського КВУ побував на зустрічі правозахисників, під час якої обговорювали шляхи виходу з кризи.

Нагадаємо, що у ніч проти неділі, 24 червня, на околиці Львова молодики у масках напали на ромську стоянку у лісовому масиві. Внаслідок атаки було жорстоко вбито 24-річного жителя Закарпатської області Давида Папа, якому було завдано 15 ножових поранень. Ще четверо ромі дістали травми, зокрема 10-річний хлопчик. Як уточнили в поліції, нападників було близько десяти. Їх затримали по гарячих слідах, і ними виявилися місцеві жителі 2000-2002 років народження, а також 20-річний ватажок. Ця трагедія, що стала черговою ланкою у низці погромів і нападів на ромів (Одеська область, Київ, Львів, Харківщина) привернула увагу не лише правозахисників, які вже давно б’ють на сполох, а й поліції. Питання радикалізації українського суспільства, зростання ксенофобських настроїв і ролі як громадських діячів, так і держави у справі захисту від насилля, обговорювалися на зустрічі в Києві, на якій побував представник Одеського КВУ. 

За словами виконавчого директора Міжнародного фонду «Відродження» Олександра Сушка, останнім часом ситуація дійсно різко актуалізувалася і б’є насамперед по всіх групах – і національних меншинах, і представників ЛГБТІК-спільноти, і будь-яких інших групах, що є в меншості.

“Це зростання нетерпимості, радикалізація, навіть озлоблення певних прошарків суспільства, які не знаходять самореалізації. І ми будемо жити з цим викликом. Він не є унікальним для світу, маятник світової історії хитнувся в бік поляризації і кризи традиційних інститутів, які в тому числі захищали прав людини. Так є по всій Європі. Так є тепер в Україні”, – вважає він.

У свою чергу представниця Уповноваженого з дотримання прав дитини та сім’ї Аксана Філіпішина зауважила, що проблема стосується не лише представників дискримінованих груп, а й української молоді перш за все:

“Що ми робили всі разом не так або кожен з нас окремо і у зв’язку з чим у країні виникла така ситуація?.. Можливо, ті проекти, які реалізовуються в Україні, трохи зосереджені не на тому? Ми бачимо молодих людей, які напали на табір і не пожаліли дітей. І вони, власне, такі самі діти. П’ятнадцятирічні юнаки готові наносити удари ножем іншим людям. Сьогодні булінг у шкільному середовищі є поширеним явищем. І тих дітей, які зараз мають такі радикальні погляди, треба затягнути на свій бік. І, можливо, працювати в тому числі через них з ромськими дітьми. Нам треба подумати, щоб через декілька років ми отримали нове покоління, максимально соціалізоване й інтегроване в суспільство. І це середовище не потрібно формувати окремо, в стороні від загального українського населення, не працювати точково з національною меншиною. Це має бути взаємна інтеграція. І молоді – перш за все”, – впевнена правозахисниця.

З нею згодна і Мар’яна Бербек, представниця Мережі фондів Відкритого суспільства:

“Те, що відбувається у вас, в європейських країнах почалося ще до 2010 року. У нас в Угорщині убили вісім ромів. Тому це всіх стосується. Поки ми прокидалися, було вбито людей. Нам вдалося це зупинити, бо тоді ОБСЄ ще працювало. Зараз ОБСЄ підпало під сильний політичний пресинг з боку Російської Федерації, і тому нам треба організовуватися на місцях, і негайно. За півроку мати шість атак, як у вас, – це може розвинутися дуже швидко, і не лише проти ромів, а проти всіх. Це ситуація про безпеку країни. «Мені не подобається, що ти носиш окуляр, ти що, інтелектуал?» – почуємо вже завтра. І побачимо вбивства тих, хто носить окуляри. Крім того, ми маємо очікувати на погіршення ситуації напередодні виборів та маніпуляції з боку політиків. Розумієте, 24-річний чоловік помер тому, що він – ром. І його вбили 15-річні діти. Це дуже серйозно. Якщо це відбувається, все інше розвалюється з точки зору прав людини. Це дуже добре відпрацьована тактика. Не вчора прокинулася ця молодь і вирішила вбивати людей. Але влада десь пропустила цей момент. І важливо тепер з цим працювати”, – говорить вона.

На те, що одна смерть може спричинити лавину погромів і вбивств, звернув увагу доктор філософських наук Євген Бистрицький:

“В Україні радикалізувалися праві і ліві сили. Радикалізація міжетнічних стосунків – це наслідок радикалізації суспільства. Смерті приводять до більших смертей. Це треба розуміти і зупинитися. Певне загравання з радикалами вигідне владі, адже це апеляція до національних цінностей. Але після Лощинівки, після вбивства у Львові, гадаю, влада схаменулася. Бо дуже далеко заходить радикалізація. І це загрожує всім, і державі зокрема”,  переконаний вчений.

На його думку, роми теж мають подбати про власну безпеку та налагодження діалогу:

“Ми маємо говорити про громадську самоорганізацію ромів. Це і розвиток громадської самоактивності, це відкриття таборного життя, а не закриття, це внутрішня демократизація. Друге – це адвокування, діалог, комунікація, в тому числі в ЗМІ і соцмережах – це особлива компетенція і її треба підтримувати. Роми мусять самоорганізуватися між собою. Ця самоорганізація в ідеалі має завершитися тим, що вони створять організацію, всередині якої зможуть подолати всі конфлікти, внутрішню боротьбу і атомізацію, які є. Тоді можна буде і говорити з владою”, – запропонував він.

Обговорили на зустрічі і необхідність інформування суспільства про ромські традиції, цінності та відповіді на одне з важливих питань щодо причин таборного способу життя:

“Ніхто ж не цікавиться, як виникають такі поселення. А ці люди там живуть, бо у них не було іншого вибору, це їх спосіб виживання. І це питання до влади. Треба показати історію цих поселень. Це ж не люди, які приїхали сюди, наприклад, три роки тому. Це українці, це частина українського народу ромського походження”, – нагадує М. Бербек.

Про ситуацію, що передувала вбивству, розповів львівський правозахисник Микола Юрченко:

“Після погромів у вбивства люди дуже сильно бояться. Вони часто неосвічені, не мають документів. Вони боястья свідчити проти вбивць і нападників. І я їх розумію. Такі настрої є по всій Україні. Роми просто не розуміють, чому хтось приходить і убиває їх. Вони живуть тут 600 років і їм нема куди звідси йти. Це частина України. Думаю, треба проводити якісь уроки толерантності, можливо, те покоління, яке виросло без них, тепер отаке, як є. Влада має думати, що молодь робить по вечорам. Бо це ж наше майбутнє. Звичайно, ця ситуація склалася не за один день, дискримінація завжди була, скільки я себе пам’ятаю. Але коли почалася війна, цей накал збільшується щодня”.

З результатами соціологічного опитування ромів присутніх ознайомив президент Ромського правозахисного центру з Одеси Володимир Кондур. За його словами, довіри до влади серед ромської громади дуже мало, а справедливості у судах та інших державних інстанціях вдається добитися досить рідко, набагато рідше, ніж етнічним українцям. І понад 11% опитаних вважають, що у них нема жодних способів захистити свої права.

Зазначимо, що Одеська обласна організація ВГО “Комітет виборців України” реалізує проект на території Одеської області. Як повідомив Ігор Бринош, заступник голови Одеського КВУ, з кінця 2017 року спільно з Ромським  правозахисним центром реалізується ініціатива “Ромський центр політичної участі”. Метою ініціативи є створення умов для ефективної політичної участі та представництва інтересів дискримінованої в Україні ромської спільноти як необхідної передумови соціалізації та включення в життя громад, уникнення міжетнічних конфліктів та порушення прав людини.

“В умовах, коли в Україні в різних регіонах посилилась «мова ворожнечі» до ромів, почастішали ромські погроми та вбивства ромів, що відбувається на фоні пасивності та бездіяльності владних органів, питання політичної самоорганізації та політичної участі ромів набуває максимальної актуальності та значення. Обрання ромів на виборні посади і ефективне використання права голосу може стати потужним інструментом для ромських громад в боротьбі з риторикою проти ромів, злочинами на ґрунті ненависті та расизмом”, – вважає він.