Результати Першого Українського Жіночого Конгресу

У місті Києві 22,23 листопада відбувся Перший  Український Жіночий Конгрес. Він став ще одним важливим кроком назустріч демократичному суспільству, де жінки і чоловіки мають рівні можливості і права, де жінки  вільні від насильства і дискримінації.

На запрошення від Національного Демократичного Інституту та Міжфракційного об`єднання Рівні Можливості я теж мала честь взяти участь у Конгресі. Захід зібрав понад триста активних, успішних жінок і чоловіків з політики, неурядових організацій та медіа.

В дискусійних платформах взяли участь спікери з більш ніж десяти країн світу та перші особи держави: Володимир Гройсман, Прем`єр-міністр України; Ірина Геращенко, перший заступник Голови Верховної Ради України; Степан Полторак, міністр оборони; Павло Розенко, Віце-прим`єр-міністр; Генадій Зубко, міністр регіонального розвитку; Вадим Черниш, міністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Народні депутатки України: Ірина Суслова, Олена Кондратюк, Марія Іонова, Світлана Войцеховська, Ірина Луценко.

Володимир Гройсман у своїй промові зазначив: «Структура українського парламенту щодо гендерної рівності дещо змінилася, але цього абсолютно недостатньо». Він вважає  за необхідність збільшити представництво жінок у Верховній Раді.

У рамках Конгресу протягом двох днів 65 спікерів і спікерок дискутували на теми гендерної рівності в Україні, боротьби з насильством за ознакою статі, проблеми залученості жінок до різноманітних сфер життя, розширення їхніх економічних можливостей, а також участі в миротворчих процесах.

 Чому саме гендерна рівність?  На Конгресі зібралися жінки, в яких, як правило, все успішно склалося в кар’єрі, які є фінансово незалежними, які впевнено  йдуть професійними сходами. У нас є досить сильних жінок, які і собі дадуть раду, і тим, хто поряд. Але більшість  бояться завести свій бізнес чи йти в політику, бо невпевнені у власних силах, бо родина їх не підтримує, вимагаючи борщів, вареників, напрасованих сорочок, прибраного помешкання і зроблених з дітьми уроків.

А ще сотні тисяч жінок страждають від домашнього насильства, принижень, знущань, побоїв. І не помічати цього, не знати, що суспільство, на жаль, спокійне до домашнього приниження жінки, до приховування й замовчування цієї проблеми, а  це – рівнозначно підтримувати зло.

Так само правдою є те, що батьки в дитинстві часто готують дівчинку не до самостійності і фінансовій незалежності, а до пріоритетності вдалого заміжжя. Хоч самостійність і є запорукою вдалого заміжжя, партнерського шлюбу, а не приниженого рабства. Якщо нам вдалося подолати стереотипи і бути успішними в кар’єрі, поєднувати сім’ю і роботу, мати в цьому підтримку вдома, ми зобов’язані допомогти іншим жінкам повірити у власні сили. А державі – так само повірити в силу української жінки і не  зневажати її.

В Україні існує дискримінація щодо жінок в оплаті праці. Відповідно до даних Державної служби статистики за 2016 рік, жінки отримують на 36,5% меншу зарплатню, ніж чоловіки при рівних посадах та навичках.

Домашня робота – не лише жіноча справа, це ж нескладно визнати? Покладання турботи про дітей та домашньої роботи лише на жінок – теж є ознакою, яку визначають як дискримінацію щодо прав жінок.

Сім дискусійних платформ Конгресу були присвячені таким темам:

«Роль жінки в суспільно-політичному житті країни: погляд зсередини та погляд ззовні»;

«Жінки, мир та безпека»;

«Втомились мовчати! Запобігання та протидія ґендерно зумовленому насильству проти жінок»;

«Розширення економічних можливостей та прав жінок»;

«Успішні жінки – успішні громади! Або подолання жінками перешкод та суспільних викликів у місцевих громадах»;

«Ґендер в освіті та роль медіа в інформаційно-просвітницькій діяльності щодо ґендерних питань»;

«Жіноче лідерство та менторство. Не конкурентки, а партнерки!».

Під час дискусій активісти й активістки з України та світу ділилися досвідом  із присутніми. Зокрема, віце-прем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе поділилася такими цифрами: «75% держслужбовиць не мають керівних посад. На державній службі в деяких міністерствах ми маємо більше 85% жінок. Коли ми говоримо про заступників/-ць міністрів, то з них 40% жінки. Це вже великий прогрес, раніше такого ніколи не було. Серед членів Уряду цей показник 3— 8,5%».

Великим досягненням учасниці першої панелі вважають зареєстрований законопроект про гендерні квоти, що передбачає 40% жінок у кандидатських списках від партій. Відповідно до мапи ООН «Жінки в політиці» за рівнем представництва жінок у Парламенті, Україна посідає лише 146 місце серед 193-х країн.

Тим часом, перша заступниця Голови Верховної Ради України, Уповноважена Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях, Ірина Геращенко навела такі цифри: «На посадах в ЗСУ сьогодні на контракті служить 23761 тис. жінок-військовослужбовців, але на офіцерських посадах жінок лише близько 3 тисяч. Ми маємо 43 жінки-полковника і жодної жінки генерала!». За даними міністра оборони Семена Полторака, усього в МВС проходять службу 55629 жінок, що складає близько 20% від загального складу.

Також під час другої панельної дискусії відбулася неочікувана, однак дуже знакова для жінок на військовій службі, подія. Після виступу Валерії Параби, миротвориці в Україні, Третьої Секретарки Оборонної Секції Місії України при НАТО, Семен Полторак присвоїв їй звання полковника. Проте й тут не обійшлося без «стимулу». Після того, як Валерія сказала, що вже шість років носить звання підполковниці, модераторка Ірина Фріз попросила Семена Полторака прокоментувати цей факт. Схоже, міністр не мав іншого вибору, окрім, як нарешті підвищити Валерію.

«Я не вважаю, що зробила високу кар’єру, але вважаю, що я в армії на своєму місці. І, коли молоді офіцери й сержанти упевнено спілкуються англійською, опановуючи процедури й стандарти, а наші підрозділи показують високі результати на міжнародних навчаннях, я відчуваю себе щасливою мамою багатьох талановитих дітей, в розвитку і становленні яких я також беру участь. Жодні особисті досягнення в армії є ніщо, якщо ти не навчив цьому інших і, якщо ти не сприяв набуттю ними професійності», — так за хвилину до підвищення закінчила свою промову Валерія.

 Валерія Парада, перша українська миротвориця, учасниця багатьох миротворчих міжнародних місій, поліглот, сильна аналітикиня, відсьогодні – пані полковник.

Генерал-бригадирка, начальниця штабу Армії Норвегії Інгрід Ґ’єрде розповіла про досвід Норвегії в досягненні рівних прав для жінок у військовій справі. Разом із Ізраїлем Норвегія ще в 1985 році дозволила жінкам посідати бойові посади у своїй армії. В 2015 році у Норвегії впровадили призов і чоловіків, і жінок. «Норвезький сектор оборони має в своїх рядах жінок офіцерського складу, і це важливо. Жінки на будь-якому рівні можуть зростати в посаді і отримати підтримку з боку чоловічої статі», — зазначила пані Ґ’єрде.

«За шість років відбулися великі зміни щодо подолання стереотипів. Тепер українські жінки мають набагато більший вплив в суспільстві при прийнятті рішень. Але в нас ще багато стереотипів, які потрібно подолати. Немає жодної української жінки в політиці, яка б не чула в свою спину сексистьких висловлювань щодо віку, статі, зовнішності, ваги», – про це під час свого виступу  заявила Ірина Геращенко.

Багато учасниць говорили про поєднання роботи і родини, пріоритетність материнства і проблеми, пов’язані з вихованням дітей і інтенсивною роботою. Але одна учасниця заявила, що в неї немає дітей, це її усвідомлений, можливо, на цьому життєвому етапі вибір, і вона просить також його шанувати, поважати. Ці слова досить різко прозвучали в аудиторії, але вона мала рацію, нам іноді важко змиритися з іншою життєвою позицією, прийняти її. Особливо, коли мова йде про важливі речі. Та ми повинні навчитися з розумінням ставитися до особистого вибору кожної людини і поважати цей вибір.  Ми різні і в цьому сильні. І жінка сама має право вирішувати, як їй будувати своє життя і, як  відчувати себе щасливою і реалізованою. Без нав’язаних ролей і стереотипів.

Олена Фроляк, головна редакторка інформаційної служби ICTV проводила дискусії про освіту та роль медіа в інформаційно – просвітницькій діяльності.

Під час тієї ж дискусії йшлося і про фемінітиви в українській мові. Ірина Геращенко висловила думку, що й з ними потрібно бути обережними. «Потрібно дуже обережно ставитися до фемінітивів, тому що в них є багато штучного. Іноді, коли ми говоримо «членкиня», краще сказати все-таки «пані депутатка» й таке інше. Давайте не додавати іноді, як-то кажуть, куті меду, бо ми цим можемо відштовхнути багатьох від дуже правильних речей, над якими ми ці два дні працюємо», — зазначила депутатка.

Результатом діяльності Конгресу стали 10 головних напрямків, необхідних для гендерної рівності в Україні:

Впровадження законодавчих механізмів рівноправної участі жінок та чоловіків у виборчому процесі на національному та місцевому рівнях шляхом внесення змін до законодавства, які б унеможливили недотримання гендерних квот.

Ініціювання інформаційної кампанії щодо важливості впровадження гендерного квотування партійних списків.

Усунення дискримінаційних обмежень щодо участі жінок у сфері безпеки та охорони та розширення доступу жінок до навчання у закладах військової освіти, до військової служби та військових посад.

Сприяння формуванню сектору безпеки та охорони з урахуванням принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також запровадження посад радників(-ць) із гендерних питань у секторі безпеки.

Посилення міжвідомчої співпраці щодо впровадження національного плану дій і виконання резолюції ООН 1325.

Ініціювання суспільно-політичного діалогу для ратифікації Стамбульської конвенції.

Удосконалення національного законодавства для попередження, протидії і покарання гендерно зумовленого насильства.

Популяризування гендерного рівного бюджетування на загально державному та місцевому рівні.

Подолання гендерної дискримінації через скорочення і модернізацію переліку заборонених професій для жінок.

Імплементування Кабінетом міністрів України стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти «Освіта: гендерний вимір: 2020».

Людмила Гаврилюк, депутатка Козятинської міської ради