Правозахисники презентували другу частину «Енциклопедії репресій у Криму»

Ініціатива «КримSOS» презентувала другу частину звіту «Енциклопедія репресій у Криму з моменту анексії Росією» на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.  Звіт охоплює період з 20 лютого 2014 року по 31 грудня 2018 року. Це аналітичні матеріали та приклади (кейси), які ілюструють їх.

До звіту увійшли тільки ті матеріали, яким можна знайти підтвердження. «Кейси описані на основі відкритих джерел інформації. Це ЗМІ, пости у соцмережах свідків та жертв порушень прав людини, офіційні документи, зокрема, документи окупаційної влади, документи, підготовлені правозахисниками, та моніторингові візити й опитування під час польової роботи», – розповів Денис Савченко, співкоординатор  ГО «КримSOS».

Огляд стосується таких порушень як незаконні і свавільні затримання, неправомірне проникнення в житло фізичних осіб і на територію власності юридичних осіб з мотивів політичної, етнічної та релігійної дискримінації, порушення права на свободу слова та інформації, на свободу зібрань та асоціацій, релігійних свобод, порушення міжнародного гуманітарного права та права на самовизначення кримськотатарського народу.

Порушенням міжнародного гуманітарного права є автоматичне нав’язування Росією свого громадянства усім кримчанам. Правозахисники зазначають, що процедура відмови від автоматичного набуття російського громадянства була такою, що максимально ускладнювала процес: подати заяву можливо було протягом 2 тижнів і спершу – лише у чотирьох пунктах на всю територію півострова.

«За свідченнями очевидців, вимоги до пакету документів, які потрібно було подати разом із заявою, кілька разів змінювали. Внаслідок таких умов багато бажаючих фізично не змогли відмовитися від російського громадянства. Ті, хто відмовився, попри усі перешкоди, опинилися у статусі іноземців у себе ж вдома, зазнали обмеження своїх прав, аж до ризику бути депортованими із забороною на в’їзд до Криму», – розповіла Анастасія Донець – юрист-аналітик з міжнародного права «КримSOS».

Російська влада цілеспрямовано змінює демографічну ситуацію на півострові, витісняючи нелояльне населення та заохочуючи переїзд до Криму своїх громадян. За даними «Крим SOS», у зв’язку з репресіями та під загрозою депортації півострів покинули щонайменше 43 тисячі громадян України, які проживали там на момент анексії. Натомість, на територію Криму переселилися понад 500 тисяч росіян.

Порушеннями міжнародного гуманітарного права є призов кримчан до російської армії та мілітаризація дитячого виховання на півострові. Призов почався з весни 2015 року. Відкрито щонайменше 86 кримінальних справ проти кримчан за ухилення від військової служби у Збройних силах РФ, щонайменше 60 осіб вже притягнули до кримінальної відповідальності, каже Анастасія Донець. При цьому, після 5 місяців служби кримчан можуть спрямувати у будь-яке інше місце дислокації російської армії – у Російську Федерацію, на Донбас або в Сирію. Це також є порушенням міжнародного гуманітарного права. Осередки «Юнармії» – гуртка військово-патріотичного виховання – є більш ніж у половині кримських шкіл.

У звіті наводять приклади порушення права на самовизначення корінного народу Криму –кримських татар. «Це порушення проявляється у трьох формах: заборона представницьких органів кримськотатарського народу та переслідування їхніх представників, знищення незалежних кримськотатарських ЗМІ та обмеження у використанні кримськотатарської мови… Переслідування кримськотатарського народу супроводжується масштабною кампанією російських ЗМІ, які намагаються показати кримських татар потенційно небезпечною групою, схильною до екстремістських дій, а їхні релігійні спільноти та представницькі органи – екстремістськими організаціями, що мають на меті дестабілізацію ситуації в Криму», – зазначила Анастасія Донець.

Меджліс кримськотатарського народу Росія внесла до списку заборонених організацій з квітня 2016 року та проігнорувала засудження цього кроку міжнародною спільнотою. За членство у Меджлісі можлива кримінальна відповідальність до 8 років. Членів Меджлісу переслідують не за безпосередньо членство, а на основі сфабрикованих доказів у переховуванні екстремістів, диверсійній діяльності, зберіганні наркотиків та зброї тощо. Сотні кримських татар зазнали переслідувань за етнічне походження та політичні погляди. У багатьох випадках людей переслідували за дії, вчинені ще до початку окупації.

Хоча де-юре кримськотатарська мова є державною на території Криму, її використання обмежується. Судочинство провадиться виключно російською мовою. Правозахисники фіксували випадки скорочення часу побачень затриманих із рідними та дисциплінарних стягнень у зв’язку з тим, що вони розмовляли кримськотатарською.

Навчання у школах відбувається виключно російською мовою. Кримськотатарську можливо вивчати лише до 9 класу за письмовою заявою батьків. При цьому, зафіксовані факти тиску адміністрації на батьків, аби стримати їх від таких прохань. Викладання кримськотатарської мови не зараховується у педагогічний стаж викладачів.

Усі 12 незалежних кримськотатарських ЗМІ, які існували на півострові на момент окупації, залишили територію Криму у зв’язку з переслідуваннями. «За офіційною інформацією окупаційної влади, у Криму діє від 40 до 65 кримськотатарських ЗМІ. Але мовлять вони російською мовою, хоча у реєстрах вказані як такі, що здійснюють мовлення кримськотатарською. Управління Верховного Комісара ООН з прав людини зазначає, що засоби масової інформації мовами меншин, які продовжили роботу і пройшли процедуру перереєстрації, не публікують політичних матеріалів, або підтримують позицію окупаційної влади. Де-факто влада здійснює тиск на редакції ЗМІ через залякування, систематичні допити персоналу, скорочення фінансування та цензуру», – зазначає Анастасія Донець.

Роман Авраменко, виконавчий директор організації Truth Hounds, навів приклади систематичного масштабного переслідування нелояльних до окупаційної влади, зокрема, кримських татар, підкидання «доказів» під час масових обшуків у їхніх домівках; порушення права на справедливий суд тощо. «Наближається річниця протестів у Криму. У зв’язку з цим прямо зараз кримськотатарським активістам і правозахисникам, наприклад, Абдурашиду Джепарову, телефонують з прокуратури, надсилають повідомлення про те, що «ми вас попереджаємо про недопущення будь-яких протестів та зібрань 26 лютого», – розповів він.

Один із механізмів тиску на Росію – подання до Міжнародного кримінального суду, каже правозахисник. У кінці 2020 року суд має прийняти рішення про відкриття чи невідкриття повного розслідування щодо справи України. Якщо МКС відкриє повне розслідування – він так само буде розслідувати злочини, які відбуваються у Криму. Проте не варто сподіватися, що суд одразу почне притягувати до відповідальності усіх фігурантів справ, тому що їх дуже багато. Найкращими механізмами тиску на Росію залишаються санкції – проти РФ як держави та персональні, а також відкриття Україною проваджень щодо конкретних російських посадовців, причетних до порушення прав людини.

Джерело: УКМЦ.