“Небезпечний сусід – Інгульська шахта”

Там, де середній ТЕЦ, буде потрібно 60 вагонів вугілля або 40 цистерн мазуту, середньому ядерному реактору потрібно 30 кілограмів урану. Властивість ядерного палива, яка дозволяє з меншої кількості палива отримати більшу кількість енергії, зумовлює зростання попиту на таку продукцію, котрий потрібно задовольняти.

Сьогодні уранодобувна промисловість України зосереджена у Кіровоградській області та представлена трьома діючими шахтами ДП «СхідГЗК» («Інгульська», «Смолінська» та «Новокостянтинівська»), адже область розташована на Українському кристалічному щиті, який по всьому масиву насичений природними радіонуклідами уран-радієвого та торієвого рядів. Уранодобувна промисловість несе небезпеку. Вона починається з пилом в уранових шахтах, продовжується можливим і реальним опроміненням при нормальній роботі, аварійними випадками на шахтах і їх впливом на працівників і населення, яке живе неподалік, і закінчується можливим забрудненням води та ґрунтів від захоронених радіоактивних відходів або техногенних аварій.

Саме тому видобування урану, що негативно впливає на навколишнє середовище та людину, не має залишатися поза увагою громадських активістів та громадськості.

Дослідження «Небезпечний сусід – Інгульська шахта» складається з двох компонентів: дослідження впливу шахти на навколишнє середовище та порушення норм природоохоронного законодавства, а також аналіз економічної складової функціонування шахти. Результати цього дослідження є важливим аргументом для зміни ставлення місцевих жителів, які сприймають наявність шахти на їх території, як одну з сильних сторін громади, джерелом податкових надходжень, найбільшим роботодавцем, надійним постачальником питної води, хоча це фактично не відповідає дійсності. Водночас шахта «Інгульська» має багаторічну практику порушення норм природоохоронного законодавства, зокрема, порушення вимог щодо поводження з відходами, порушення порядку здійснення викидів, нераціональне використання водних ресурсів; перевищення затверджених концентрацій забруднюючих речовин по скиду у водний об’єкт тощо.

Детальніше з дослідженням можна ознайомитись за посиланням

Дослідження підготовлене за підтримки програми малих грантів від ГС «Досить труїти Кривий Ріг», яка спільно фінансується Європейським Союзом та National Endowment for Democracy. Його зміст є виключно відповідальністю ГО «Флора» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, National Endowment for Democracy чи ГС «Досить труїти Кривий Ріг».