Катерина Гольцберг: “Дорослим важливо усвідомити, що вони впливають на ментальне здоров’я дітей”

Як впоратися зі стресом в умовах карантину? Що може допомогти подолати тривожність, хвилювання, невідомість, яка існує у наш час? Чому корисно вчитися бути ментально здоровим? Які практичні поради можуть допомогти як дорослим, так і дітям пережити цю кризу і стати сильнішими? Розповідають гості програми “Модуль знань” з ведучою Людмилою Тягнирядно дитяча та сімейна психологиня Катерина Гольцберг та директорка дистанційної школи “Оптіма” Ольга Білодід.

Ментальне здоров’я — це стан організму, який дає змогу повноцінно виконувати всі його функції. Це відчуття рівноваги всередині себе, а також між собою та фізичним і соціальним середовищем.

“Ментальне здоров’я – це наш шлях до особистого щастя. Тобто ми маємо відчувати себе гармонійно в будь-якій ситуації, навіть, якщо вона трішки виходить за рамки повсякденної норми. Потрібно вміти адаптуватися до неї, бо адаптивність це дуже важливий чинник нашої психіки. Можливість відчувати себе достатнього актуальними, зокрема, що ми можемо працювати, спілкуватися з своїми рідними, друзями – оце все є засадами нашого ментального здоров’я. Інакше кажучи, бути живим, психологічно живим. Це дуже актуальна проблема, особливо під час реальної сучасної кризи“, – пояснює дитяча та сімейна психологиня Катерина Гольцберг.

Вимушена ситуація несвободи, незрозуміла і невидима загроза та її невизначена тривалість впливають на психіку. Карантинні заходи – унікальний для сучасної людини психологічний виклик та досвід, вважає психологиня.

“Найбільше запитів щодо надання психологічної допомоги зараз надходить від сімей, які раніше перебували, наприклад, в різних містах, працювали, тривалий час були у відрядженнях. Зараз люди опинилися на одній території, і їм іноді дуже важко уживатися на ній. Вони відчувають неузгодженість різних життєвих установок, які слід узгодити в екстреному порядку, і це дійсно є проблемним питанням для багатьох молодих родин. У дітей також виникла певна проблема, зокрема через те, що вони не можуть реалізувати свої рухові активності, тож стають більш тривожними, агресивними, а батьки жаліються, що їм дуже важко витримати таку поведінку дітей“, – зазначає Катерина Гольцберг.

Нові умови для роботи, взаємодії та відпочинку у чотирьох стінах часто стають випробуванням для родини. Тривога, страх, хвилювання можуть підсилювати напругу у стосунках, а обмежений простір підвищує дратівливість і відчуття ув‘язнення. Тому в нових умовах слід переглянути розподіл обов’язків та організації простору.

“Пропоную почати з того, що треба встановити для кожної людини загальні правила і для кожного особистий простір. Це дуже нелегко зробити, особливо за наявності невеличкої квартири. Отже, насамперед слід домовлятися зі своїми близькими про територіальний та часовий простір, а також визначати пріоритети. Це теж дуже важлива річ, тому що ми звикли до того, що наша особиста потреба має бути найважливішою. Але тут вже слід враховувати потреби інших членів родини і, можливо, їх потреби, наприклад, заробляння грошей буде важливішим навіть за навчання дітей на даний час. Це потрібно усвідомлювати і знаходити компроміс“, – рекомендує дитяча та сімейна психологиня.

Директорка дистанційної школи “Оптима” Ольга Білодід розповідає, що під час карантину діти не мають звичного розпорядку дня та стимулів, які були раніше. Крім того, нині вони мають значно менше можливостей бути зі своїми друзями та отримувати ту соціальну підтримку, яка необхідна для нормального психічного стану.

“Насамперед, не потрібно чинити тиск на дитину. Варто ставитися з розумінням до того, що вона теж перебуває в стресовій ситуації. По-перше, її батьки вдома, сфера спілкування для неї достатньо звузилася. Також треба враховувати, що ні батьки, ні більшість викладачів не мають відповідного досвіду дистанційної роботи. Тож слід зберігати комфорт у спілкуванні, зберігати спокій у розумінні того, що наше життя змінилося, але воно точно не зупиняється, а рухається вперед. Батькам потрібно знати одне, що вони – родина. Що це черговий етап в нашому житті. Врівноваженість, спокій, можливість переключитись на різні аспекти, вони і є основою нашого здоров’я“, – радить директорка дистанційної школи “Оптима” Ольга Білодід.

Під час карантину батьки багато часу проводять вдома зі своїми дітьми. Для дорослих це чудова нагода налагодити стосунки з дітьми і зрозуміти їх внутрішній світ.

“Дорослим важливо усвідомити, що вони впливають на ментальне здоров’я дітей. Батькам спочатку потрібно відшукати ресурс для себе, а потім вже знаходити в собі ресурс для дитини, для її заспокоєння, для пояснення, що відбувається. Також дитині потрібно пояснити, що вона є особистістю, і що ніхто не має права втручатися в її особистий простір чи то фізично, чи то через інтернет. Дитина повинна мати довірених людей. Якщо це батьки, це вже перемога. Окрім цього, важливо розуміти свої почуття, називати їх, вміти стримувати чи реалізовувати. Наприклад, злість дуже гарне і важливе почуття, яке ми не можемо заблокувати, але навчитися його реалізовувати в наших силах“, – зазначає дитяча та сімейна психологиня Катерина Гольцберг.

На час карантину батьки стають для дітей вчителями, вихователями, лікарями і друзями, тож багатьох цікавить питання, як правильно поєднати в собі усі ці ролі, як знайти гармонію і батькам, і дітям.

“Є дуже багато практик, наприклад, дихальних, коли ми можемо навчити дитину заспокоюватися через так назване “квадратне дихання“. Коли ми вдихаємо, далі затримуємо дихання, видихаємо і знов затримуємо дихання. Якщо дитину навчити цьому, можливо це допоможе і їй, і батькам у подальшому. Також дуже важливо навчити дитину грати, наприклад, в рухові ігри з м’ячем. М’яч – це така субстанція, яка допомагає подолати нашу злість. Можемо його бити, кидати. Через таку гру ми реалізуємо вихід саме накопиченої агресії. Ми можемо також використовувати будь-які практики, які допомагають нам реалізувати наші деструктивні чи досить конструктивні почуття, зокрема це обійми, ментальний спокій“, – радить Катерина Гольцберг.   

Слухати ефір 

Дивитися ефір 

Джерело: Українське радіо.