ГО популяризуватимуть Миколаївський розпис – унікальну культурну візитівку Дніпропетровщини

Скрині – це  традиційні меблі, що віддавна  часто зустрічалися   в інтер’єрах українських хат і з часом почали зникати через мінливу моду а зараз – знову в тренді. Наддніпрянське село Ігрінь  в минулому зажило слави як місце¸ де роблять скрині, розмальовані особливим декоративним розписом, що стало своєрідною мистецькою візитівкою краю. Збереження та популяризація цього розпису,  який зазвичай називають Миколаївським (за назвою  іншого села, розташованого неподалік – Миколаївки) стало темою молодіжної ініціативи ГО «Молодіжний центр спілкування «Позитивний Павлоград». Як вважає  директорка Павлоградського історико-краєзнавчого музею Анастасія Шаня, яка долучилась до цієї діяльності, декоративний розпис предметів  домашнього вжитку відтворює унікальне бачення світу, яке віками транслюють українці.

Скрині з Миколаївським розписом кінця 19 – початку 20 століття  збереглись по селам Дніпровщини, зокрема в Новомосковському та Павлоградському районах. В минулому ці скрині мали узагальнюючу назву «Катеринославських»,  пізніше «скринь з Дніпропетровщини».

“Серед науковців та краєзнавців точиться дискусія з приводу назви та географії виникнення даного декоративного розпису. Одні історики стверджують, що він зародився в селі Миколаївка Новомосковського повіту і  перші згадки про розпис, характерний для цієї місцевості, з’явилися приблизно триста років тому. Інші дослідники вважають, що він зародився в селі Ігрені (нині частина м. Дніпра)”, – розповідає Анастасія.

На користь цієї гіпотези, краєзнавець Ігор Лисенко пише наступне: «В селі Ігрень в ті часи була побудована велика лісова пристань. Щоб ви могли уявити, дефіцит деревини в нашому краї був такий, що за дошками в Новомосковськ та Ігрень їздили навіть за 200-250 верст. Цілком логічно, що після відкриття лісової пристані, в Ігрень з усієї округи потяглись столярі, плотники та бондарі. Розвиток виробництва предметів з дерева був шалений. В 1888 році в звіті Новомосковської земської управи вперше згадується і промисел з виготовлення скринь, який годував багато сімей.

Близькість до великих ринків збуту в Новомосковську, Катеринославі та Павлограді поставило виробництво скинь в Ігрені на промислові рейки. За досить короткий час ці скрині, а особливо розмальовані «квітчасті», стали справжньою візитною карткою Катеринославщини. Навіть відомо, що історичні та етнографічні музеї Катеринослава, Києва та Санкт-Петербурга замовляли в свої експозиції скрині Ігренських майстрів.

Цілком ймовірно, що Ігренська школа майстрів художнього розпису стала розповсюджуватись і по іншим селам нашого краю. Звісно не в таких масштабах, але в деяких селах місцеві майстри на замовлення почали виготовляти розмальовані скрині в стилі Ігренського розпису.

Але оригінальним був усе-таки розпис майстрів з Ігрені, тому саме вони представляли регіон на етнографічних виставках та отримували за це нагороди».

“Варто зазначити, що в радянський період цей розпис відносили до школи Петриківського розпису, майстри якого також з кінця 19 століття займались розмальовкою скринь. Але ретельним дослідженням походженням розпису Катеринославських скринь майже не займались, хоча історичних матеріалів достатньо. Цікавим моментом є й те, що коли ви почнете шукати у google «ігренський розпис» – ви нічого не знайдете, проте якщо напишете «миколаївський», то пошук вам видасть більше  десятка публікацій”, – додає директорка музею.

Але не дивлячись на дискус серед краєзнавців та дослідників, унікальність Миколаївського  розпису беззаперечна: темно-зелене тло, сім основних кольорів, зображення квітів проти годинникової стрілки. У цій техніці розмальовували в основному дерев’яні вироби – скрині, а ще – мисники, лави, колиски, тарелі. Як зазначає дослідниця Юр Марина, стильові особливості та символіка Миколаївського/Ігренського розпису на скринях – «вазон» (дерево життя), гілка, квітка, віночок – це традиційні мотиви та елементи. «Вазон» – це розлоге розкішне дерево, кожну гілку якого вінчає пишна квітка з листками, пуп’янками, що «виростає» ніби з посудини. Його розташовували переважно у центрі композиційного поля, інші мотиви слугували доповненням, що у свою чергу впливає на загальну композицію розпису. Найбільш варіантним елементом орнаменту у розписах є квіти. Розмаїття їх конфігурації квітів основане на двох типах: наближених до натурних форм – мальв, руж, півоній, тюльпанів, ромашок, лілій, та абстрагованих – «яблук», «цибульок», «огірочків» (подібних мотивам східних тканин) тощо. Квіти малювали у фас (погляд зверху) і профіль (у розрізі).

“У Павлоградському музеї збереглись скрині з Миколаївським розписом кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Тому ставимо собі за мету популяризувати цей розпис, орієнтуючись на зразки збережені музеями та місцевими жителями, сприяти системному залученню мешканців громади до справи збереження культурних надбань нашого краю та посилити вплив культурної спадщини на рівень самоідентифікації громади.

Плануємо проводити сімейні заходи для мешканців та гостей міста: майстер-класи з  розпису на папері, еко-торбинках, склі- проводитимуть викладачі «Павлоградської школи мистецтв», інтерактивні квести у музеї, пересувні фото –виставки, де  будуть зображенні весільні скрині, акцентуючи увагу на унікальності орнаментальних композицій скринь та символіку розпису. Виставки будуть супроводжуватись  екскурсіями та фото зоною. Оскільки  найбільш поширеним та ефективним каналом розповсюдження інформації для сучасної молоді є інтернет та соцмережі – ми продовжимо випускати  відеоролики в соціальних мережах про  розпис, популяризуючи його”.