Ганна Вронська: «Більшість тих, хто не довіряє судовій владі – це ті, хто жодного разу не був у суді»

Про судову реформу, відновлення довіри до суддів, Громадську раду доброчесності, гендерну рівність у політиці та юридичній галузі, та заради чого варто ставати суддею. Про це у рамках проекту UCU Rule of Law Lecture Series ми поговорили з Ганною Вронською – правником, суддею нового Верховного Суду, секретарем палати з розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 

Дуже багато уваги зараз прикуто до судової реформи.  Новий склад суддів Верховного суду розпочав свою діяльність відносно недавно, але в населення досі не зростає довіра до судової влади. Які механізми зможуть допомогти відновити довіру до суддів?

Відновлення довіри до судової влади не може відбутися у дуже стислий термін. Це дуже тривалий процес, на який потрібен час, бо втрачали цю довіру теж певний період, не одразу. Ще під час конкурсу до Верховного Суду (ВС) ми багато говорили, що треба міняти форму судових рішень ВС, треба більше часу приділяти комунікаційній стратегії та питанням судового менеджменту. Ми ставили судові рішення не на перше місце, але зараз я все-таки розумію, що наші рішення – це головний критерій нашої діяльності. Якщо ці рішення будуть справедливими та зрозумілими навіть людині без вищої освіти, то це і буде тим фактором, який зможе повернути довіру до судової влади і до Верховного Суду зокрема, але для цього потрібен час.

Що потрібно змінювати в комунікації суддів та громадян?

Суд повинен бути відкритим, а інформація – доступною. Кожна людина має право вільно отримувати інформацію про рух своєї справи і мати право доступу до судових засідань. Все це впливає на те, як суспільство сприймає судову владу. Верховний Суд зараз робить перші кроки  в цьому напрямку. Наразі немає сайту Верховного Суду, але є сторінка ВС у Фейсбуці, де постійно розміщують як новини, так і правові позиції у рішеннях ВС. Створений кол-центр, який надає інформацію стосовно розгляду справ. Також, Верховний Суд починає застосовувати і певні нові технологічні процеси для того, щоб людям було зручніше ними користуватися, бо як будь-яка реформа, будь-яка діяльність державного органу має мету  – покращення життя громадян, і це головне, що треба розуміти.

“Саме синергія адвокатів, науковців та професійних суддів дасть підвищення якості та ефективності цієї роботи”.

У пресі зазвичай переважають негативні новини щодо всього, що відбувається. Чи ви бачите якісь позитивні зміни, зважаючи на те, які нові закони прийняли?

По-перше, позитивом є те, що новий ВС сформований і почав працювати. До його складу увійшли не тільки професійні судді, але й ті, які попередньо не мали досвіду суддівської роботи. Саме синергія адвокатів, науковців та професійних суддів дасть підвищення якості та ефективності цієї роботи. Неправильно говорити, що всі судді були або некваліфіковані, або непрофесійні. Переважна більшість суддів – це високопрофесійні фахівці, які добре знають свою роботу. Було проведено дослідження, яке показувало рівень довіри населення до судової влади. Так от серед тих, хто жодного разу не були у суді, ступінь недовіри до судової влади сягає більше 80%. Натомість серед людей, що були в суді або були учасниками судового процесу, там [ступінь недовіри] – 25-30%. Можна сказати, що більшість тих, хто не довіряє судовій владі – це ті, хто жодного разу не був у суді. Тобто зсередини не все так погано, але дещо таки варто змінювати, і початок роботи нового ВС вже є першим позитивом. Рішення, які зараз приймає ВС – це тільки початок формування судової практики нового ВС.

Дуже багато розмов зараз про Громадську раду доброчесності (ГРД). Навіть у висновку ОБСЄ щодо Закону про судоустрій зазначено,що наділення ГРД впливом у встановленні відповідності судді або кандидата суддівської посади може мати негативні наслідки для процедури оцінювання суддів/кандидатів на посаду судді.  Як ви ставитеся до таких закидів?

Те, що нова редакція закону про судоустрій передбачила створення і функціонування ГРД – це було відповіддю на запит суспільства, що критерій відбору суддів має бути під контролем громадськості. До діяльності ГРД зараз прикута увага. Звичайно, що є нарікання. Багато процедурних питань ще не вирішено, але особисто я вважаю, що створення ГРД є позитивом. Проте в цьому випадку теж потрібен час. Громадська рада доброчесності має напрацювати методику своєї роботи, тобто за якими критеріями проводиться перевірка суддів. Звичайно, має бути регламент ГРД, який визначає процедуру проведення її засідань. Наразі він є, можливо його треба вдосконалювати, але не можна говорити, що ГРД непотрібна і не можна говорити, що рішення ГРД повинні мати остаточний вплив на питання добору суддів. 

Що у Вашому розумінні є доброчесністю?

Коли ми говоримо про оцінку перевірки на доброчесність, наприклад, суддів, то для мене це, в першу чергу, відповідність статків і доходів. У тому випадку, коли держслужбовець або суддя не може підтвердити свої статки доходами, тоді можна ставити під сумнів його доброчесність. На жаль, серед тих висновків про доброчесність, які оприлюднила ГРД під час конкурсу до Верховного Суду,  не завжди переважав цей критерій. Іноді були негативні висновки ГРД на підставі рішень, які приймав суддя. На мою думку – це неправильний підхід. Зараз судді заповнюють декларацію доброчесності, подають електронні декларації про майно, і я думаю, що лише аналіз всіх цих даних у сукупності може дати підстави говорити про доброчесність або недоброчесність певного судді.

“Я не хотіла просто жити, працювати в Україні і нарікати, що все погано. Якщо ти хочеш щось змінити, то найкраще це почати робити самому”.

У 2013 році Ви закрили власну адвокатську практику і у Вас були сумніви щодо того, чи взагалі варто повертатися у професію. Що Вас спонукало повернутися, а також заради чого варто ставати суддею?

Питання непросте, але в мене є досить проста відповідь на нього, яка відповідає моїм внутрішнім відчуттям. Я майже всю свою юридичну кар’єру працювала адвокатом, і це відбувалося в той час, коли юридичний ринок тільки починав розвиватися. Одним із головних факторів – це був і розвиток власного бізнесу, і можливість справедливої винагороди за роботу, але на якомусь етапі ти розумієш, що вже фінансова сторона не є настільки привабливою. Коли я закривала свою юридичну фірму, я не знала, що робитиму далі.  Після Майдану та Революції гідності я отримала пропозицію працювати в уряді, оскільки на той був великий попит на фахових юристів. Ми всі розуміли, що йдемо в уряд не заради винагороди. Іноді в житті буває так, коли ти розумієш, що заробив достатньо грошей і ти хочеш зробити щось для цієї країни, як би це пафосно не звучало. Я зрозуміла, що як практикуючий юрист я вже відбулася. Треба рухатися далі. Зараз саме той етап, коли мені цікаво робити щось для цієї країни. Це мій свідомий вибір. Я не хотіла просто жити, працювати в Україні і нарікати, що все погано. Якщо ти хочеш щось змінити, то найкраще це почати робити самому.

Зараз питання гендерної рівності у політиці, в юридичній галузі, а також в інших професіях є дуже актуальним. Ви мали власний юридичний бізнес, були в.о. Міністра охорони навколишнього середовища України, зараз працюєте суддею Верховного Суду. Чи дотримання гендерної рівності принесе позитивні зміни як у політиці, так і в юридичній галузі?

Зміни відбуваються, але на жаль, не так швидко, як у деяких інших країнах. Якщо дивитися на загальні тенденції, то все-таки у багатьох країнах намагаються дотриматися гендерного балансу. Наприклад, виборче законодавство окремих держав передбачає обов’язкові квоти для політичних партій під час виборів. Наскільки мені відомо, у нас теж були такі спроби, але під час моніторингу з’ясувалось, що тільки дві партії дотримались цього чіткого критерію.  І коли ми говоримо про тенденцію дотримання гендерного балансу, то не завжди арифметична рівність залучення чоловіків та жінок є свідченням такого балансу. В світі ця тенденція поступово змінюється, у скандинавських країнах вже може й в іншу сторону, але в Україні ситуація ще досить незадовільна. 

Розмовляла Марта Дацюк

Погляди автора не обов’язково відображають погляди Школи права Українського католицького університету, Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки.

UCU Rule of Law Lecture Series – це серія лекцій від провідних американських, європейських та українських правників, присвячених актуальним викликам і проблемам у сфері забезпечення верховенства права, правосуддя та справедливості. Проект «Підвищення обізнаності правничої спільноти України щодо сучасних викликів верховенства права через організацію та проведення серії юридичних лекцій Українського католицького університету «Правовладдя» реалізовує Центр верховенства права Школи права УКУ за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми «Нове правосуддя» у співпраці з Відділенням Асоціації правників України у Львівській області.