“Якщо не допоможемо ми, не допоможе ніхто”: як харківська ГО оцінює потреби своєї громади

veronikaharmash

Коли в Харкові вимкнули світло на дві доби, родина Олега Протасова, проєктного менеджера ГО “Єдина Нація” почала розігрівати їжу на свічках. Швидко стало зрозуміло, що такий підхід не працює, і, зрештою, сім’ї став у нагоді газовий балон батьків. Так само швидко стало зрозуміло, що допомога населенню, яке страждає від збройної агресії росії, має бути своєчасною та цільовою.  

Таку допомогу на місцях надають неурядові організації – від великих і давно відомих до найменших, назви яких відомі лише в тісних колах безпосередніх отримувачів допомоги. Кожна організація має свій фокус. Для організації “Єдина нація” – це допомога пенсіонерам, адже вони є найменш захищеними.  “Усі допомагають дітям – і це правильно. Але старші люди залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Якщо не допоможемо ми, не допоможе ніхто”. 

На жаль, діяльність таких громадських організацій часто залежить від фінансування міжнародними партнерами, і на тлі міжнародного політичного контексту, ця підтримка може значно скоротитись. Втім, повномасштабна війна навчила забути про поняття “безвихідь”, особливо людей зі сходу та півдня України, адже  зупинятись не можна і потрібно бути там, де звичайних свічок недостатньо.  

Оцінка потреб громади – це не про формальні звіти для донорів, а про розуміння людей. Потрібно бути на місці, слухати, спостерігати й швидко реагувати. “Секрет простий: не потрібно вигадувати, потрібно просто запитати – і відповідь буде”. 

Щоб вчасно опинитися там, де цього потребують, організації потрібно оцінити потреби громади. Така оцінка потреб є важливою складовою роботи громадських організацій. Від цього залежить ефективність наданої допомоги та рівень довіри до організації серед партнерів та донорів. Без розуміння реальних проблем, будь-яка діяльність ризикує бути неефективною, що зрештою нівелює саму суть існування ГО – допомагати людям, які того потребують. Втім, у процесі оцінки потреб є важливі деталі, які можуть здаватися складними організаціям, які починають свій шлях у неурядовому секторі. Щоб розібратись у тому, як правильно визначати потреби населення та реагувати на них, ми поспілкувалися із ГО “Єдина нація” про їхній досвід допомоги харків’янам з їхніми потребами. 

Коли починаєш працювати з людьми, швидко розумієш, що допомога має бути не просто правильною, а й вчасною. “Якщо людина не має що їсти сьогодні, немає сенсу обіцяти їй покращення ситуації за місяць”, – кажуть у ГО “Єдина Нація”. Саме тому організація ніколи не покладається лише на формальні опитування чи статистику. Їхній основний метод – особистий контакт і робота безпосередньо на місцях. 

Громади – це живі системи, потреби яких змінюються під впливом соціальних, економічних та політичних факторів. Оцінка потреб допомагає спрямувати ресурси туди, де вони найбільш необхідні саме зараз. Олег подумки повертається до того періоду відключень світла і згадує, що коли почав читати умови грантової заявки на участь у проєкті EMPOWER, в ній як приклад були наведені ковдри і палатки. “Я подумав, що, якщо дітям поставити палатку посеред квартири, то їм буде, звичайно, весело, але не більше. І тоді я згадав всю цю історію зі свічками, підігрівом і тд.”, – посміхається Олег. Його сім’я живе у 16–поверховому будинку, де вище 9го поверху газу немає, тому стало очевидним те, що потреба його сім’ї – не поодинока. У багатоповерхівках вище дев’яти поверхів це велика проблема: там за технікою безпеки газ заборонений, тому все працює на електриці, яка зараз в місті в дефіциті. “Ми ж не вийдемо в двір, не розпалимо багаття, генератор на роботі також не поставимо”. Тому громадська організація вирішила забезпечити родини, що живуть у Харкові на високих поверхах газовими пічками, які можуть значно допомогти у підігріві їжі, особливо, сім’ям з маленькими дітьми. 

Ще одна перевага оцінки потреб  – вона підвищує ефективність проєктів, які вже існують, та запланувати фокус ГО на найближчий час. Борис Цвєтков, волонтер, голова “Єдиної нації” розповідає про їхній досвід організації соціальної кухні: “Ми щоденно бачили пенсіонерів, які банально не могли купити собі продуктів: вони купляли уцінку або ж жебракували. Ми з командою друзів брали частину з зароблених грошей і почали з того, що раз на тиждень роздавали продуктові набори.” 

Після швидкої реакції на потребу в спільноті, волонтери почали більше структурувати свою діяльність, і прийшли до ідеї соціальних кухонь, куди пенсіонери, які потребують їжі, могли прийти, з’їсти гарячої їжі і взяти продуктовий набір. Такий наступний крок – це результат спілкування з людьми під час роздач перших продуктових наборів. Команда ГО слухала, чула, і планувала свої подальші дії, відштовхуючись від запиту тих, хто отримує допомогу. 

“Ми вели списки таких людей і знали, що на нашу кухню приходить близько 200 людей, ми побачили відгук суспільства і тоді самотужки зробили п’ять локацій по Харкову, куди приходили пенсіонери, які цього потребували. Одного разу до нас прийшла бабуся, якій потрібен був не стільки обід, скільки люди, з якими можна поговорити. Саме такі історії показують, що потреби бувають різні”, – згадує Борис. Їхня допомога – це не лише про їжу. Діяльність ГО розширюється: зараз на двох кухнях організації є бланки, які – тепер не лише пенсіонери – можуть заповнити, вказати, якої допомоги вони потребують, і ГО по можливості закриває ці потреби. Часто це базові речі: продуктові та гігієнічні набори. 

Люди самі підказують, що їм потрібно, якщо їх уважно слухати. Організація використовує локальні онлайн-групи, щоб збирати інформацію. “Якщо з’являється пост про допомогу – в коментарях уже видно, що саме потрібно найбільше. Ми не вигадуємо проблеми, ми їх просто фіксуємо”, – діляться в організації.  

Наступним кроком йде масштабування допомоги. 

З початком повномасштабного вторгнення запити громади змінилися. “Допомогти усім – неможливо. Втім, можна масштабуватися.” У бланках все частіше з’являються позначки “генератор”, “батарея”, “газова плита”.  В EMPOWER ГО “Єдина Нація” вирішила зосередитися саме на плитах. “Ми завжди ставимо собі питання: чи змінить це життя конкретної людини тут і зараз? Якщо так – діємо”, – пояснює Олег Протасов, волонтер, проєктний менеджер ГО. 

Один з викликів, яким діляться харків’яни під час розмови про масштабування, – це знайти підтримку у закритті потреб громади, коли ти вже їх зрозумів.  До прикладу, співпраця з місцевою владою та залучення волонтерів. Часто люди сприймають волонтерство як оплачувану роботу, бо міжнародні фонди надають на це гранти і створюють такі очікування. “Ми шукаємо тих, хто готовий працювати не за гроші, а за ідею. Це нелегко, але інакше ніяк”. 

Проєкт «Посилення потенціалу спільнот на півдні та сході України через місцеві ініціативи (EMPOWER)» фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Генеральним Директоратом Європейської Комісії з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги та реалізується Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) ГмбХ.