Про «пастку» зайнятості в територіальних громадах. Міркування над проблемою з олівцем у руці

powerreform

Замість вступу

Сісти за цей матеріал мене спонукала картинка з сучасного життя у селищі Наркевичі, що у Хмельницькій області. Там і нині працює цукровий завод, який було збудовано на початку 50-х років минулого сторіччя на обладнанні, вивезеному за звичною і багатовіковою російською (радянською) традицією із переможеної Німеччини. За роки свого існування завод декілька разів проходив модернізацію і зараз є досить сучасним виробництвом.

Завод збудувати в чистім полі, навколо виросло селище цукроварів і впродовж десятків років на заводі працювали місцеві спеціалісти, які тут і жили. З роками сотні їх дітей, що закінчували місцеву школу, здобували освіту за різними напрямами і полишали свої домівки, оскільки вільних місць праці на заводі не було, адже плинність кадрів у ті часи була низькою. А далі, як годиться, відбулася зміна поколінь. Переважна більшість працівників, особливо інженерного складу, які починали працювати на заводі ще у далеких 50-60 х роках минулого століття, вийшла на пенсію. І тут виявилось, що в селищі уже не стало тих, ким замінити вибулих. Спеціалістів нема взагалі, вони не готувались і це вже наша відповідальність і провина.

І от я сиджу в гарному привітному місцевому кафе, яке створене на базі колишньої заводської їдальні, споглядаю на тих, хто приходить сюди на обід чи випити смачної кави і розумію, що то все переважно уже приїжджі спеціалісти.

Деякі жителі селища не надто прихильно ставляться до такого заміщення. У них побутує недобра думка: «наших на завод не беруть! а от для приїжджих місце завжди є!» Насправді ж проблема в іншому, в селищі уже немає потрібних кваліфікованих спеціалістів. І це, на жаль, типовий приклад для багатьох громад. Міфи у головах пересічних людей і реальність часто не корелюються.

Зайнятість – проблема без вирішення?!

У більшості територіальних громад, де довелось працювати, є значна частка сільського населення у поселеннях від кількох до вісімдесяти невеликих сіл. Більшість працездатного населення у таких громадах ніби десь розчиняється. Число зайнятих та безробітних значно менше офіційного числа працездатних. Опитування та фокус-групи, проведені у таких громадах засвідчують, що робочі місця, зайнятість, завжди потрапляють у топ-3 найважливіших проблем, які найгостріше хвилюють мешканців. При стратегічному плануванні громади зазвичай обов’язково вносять у свої плани пошук інвесторів, які б створили у громаді робочі місця через будівництво якогось підприємства чи інші активності.

Проте іноді практика демонструє наочні парадокси наслідків такого інвестування в економіку громади. Знаходиться, доприкладу, інвестор, створюється нове виробництво, але кількість зайнятих саме місцевих жителів майже не збільшується. Натомість, інвестор змушений шукати працівників у інших місцях. Когось щодня підвозити своїм транспортом, частину працівників залучає з інших своїх підприємств на умовах ротації, для когось будує житло і привозить спеціалістів з інших місць.

Тому перед плануванням залучення інвестицій задля вирішення проблем місцевої зайнятості, слід спершу поміркувати, як тепер можуть виглядати традиційні та нетрадиційні для сільських територій виробництва і скільки вони і яких саме  можуть створити нових робочих місць.

1. Традиційні для сільських територій виробництва.

Ми зараз свідомо не розглядаємо зернове господарство, яке в Україні є дуже високоінтенсивним і потребує мінімум робочих рук. Надмірна концентрація сільськогосподарських земель у агрохолдингах, мобільні механізовані групи високопродуктивної техніки просто переміщуються полями практично без залучення місцевої робочої сили.

Спробуємо поглянути на сучасне тваринництво, де ще є певні робочі місця. Також у межах можливого зробимо порівняння нинішню зайнятість на таких фермах із тим, що було у колгоспах при тодішніх технологіях.

1. 1. Відгодівля свиней – Свиноферма на 10 000 голів

Особливості сучасної ферми:

• Основна мета: інтенсивна відгодівля (не розведення) свиней без місцевої переробки.
• Висока автоматизація: годівлі, контролю мікроклімату, прибирання.
• Поділ на виробничі секції: карантинна, відгодівельна, ветеринарна зона тощо.

Основні професії на фермі та орієнтована кількість персоналу:

1. Зоотехнік (1–2 особи) — контроль годівлі, приросту ваги, ведення документації.
2. Ветеринар (1–2 особи) — профілактика, лікування, вакцинація.
3. Оператор відгодівельних установок (6–10 осіб) — контроль систем годівлі та напування.
4. Оператор з прибирання гною (2–4 особи) — обслуговування систем видалення гною.
5. Технік-електрик/механік (1–2 особи) — обслуговування обладнання.
6. Санітар/дезінфектор (1–2 особи) — біобезпека, миття та дезінфекція.
7. Менеджер/обліковець (1–2 особи) — логістика, облік кормів, ветеринарії, документація.
8. Охорона/чергова служба (2–3 особи) — режим доступу.

Загалом орієнтовна кількість персоналу: 20–30 осіб з них малокваліфікованого персоналу чи персоналу з мінімальною підготовкою – 5-10 осіб.

8. 2. Молочна ферма на 1 000 корів

Особливості:

• Основна мета: збирання молока без переробки.
• Попри автоматизацію присутня висока трудомісткість через необхідність доїння 2–3 рази на добу.
• Вирощування для себе  телят та нетелів.

Основні професії на фермі та орієнтована кількість персоналу:

1. Зоотехнік по молочному скотарству (1–2 особи) — розрахунок раціону, продуктивності.
2. Ветеринар (2–3 особи) — огляд, лікування, профілактика маститів, отелів.
3. Оператори доїльного залу (8–12 осіб) — доїння у кілька змін.
4. Оператори з годівлі (4–6 осіб) — приготування і роздача кормів.
5. Оператори телятника (3–5 осіб) — догляд за молодняком.
6. Технік/інженер з обслуговування доїльного обладнання (1–2 особи).
7. Обліковець/технолог (1–2 особи) — облік надоїв, контроль якості молока.
8. Працівники з прибирання гною (2–4 особи).
9. Слюсарі, електрики (1–2 особи).
10. Менеджер/адміністратор (1 особа).
11. Охорона/чергові (2–3 особи).

Орієнтовна кількість персоналу: 35–50 осіб з них малокваліфікованого персоналу чи персоналу з мінімальною підготовкою – 20 – 30 осіб.

Загальне порівняння свиноферми та молочної ферми виглядає так:

Як бачимо із приведених цифр, молочна ферма на 1000 голів худоби створює більше робочих місць для місцевого населення ніж свиноферма на 10 000 свиней.

Віднайти загальну інформацію про подібні виробництва періоду колгоспів на що звертають увагу жителі старшого віку не просто, але загалом наведені тут цифри є обґрунтованими прикладами конкретних колгоспних господарств. На жаль інформації про великі свиноферми і молочні ферми не так багато, тому тут приведено інформацію про свиноферму на 1000 голів та молочну ферму на 500 голів.

Проміжний висновок 1:

Розміщення у громаді досить великих тваринницьких ферм забезпечить створення нових робочих місць, проте частка робочих місць без особливої кваліфікації та спеціальної підготовки при цьому складає від чверті до половини робочих місць на такій фермі. При цьому найбільш високооплачувані робочі місця потребують досить значної спеціальної підготовки.

2. Промислова переробка сільськогосподарської продукції

В наших умовах, що склались через війну, великі агрохолдинги звернули увагу на глибоку переробку зернової продукції і в Україні створюються переробні підприємства, зокрема біоетанольні виробництва.

Для прикладу розглянемо біоетанольний завод продуктивність 100 000 тон кукурудзи на рік. В залежності від рівня його автоматизації, цифри можуть дещо відрізнятись, але загалом це може виглядати таким чином.

Штат та розподіл персоналу

▸ Оперативне виробниче ядро (≈ 25–30 осіб на одну зміну)

• Оператори АСУ ТП / процесу – 6–8 осіб (по зміні, з моніторингом всієї лінії)
• Технологиінженери – 4–5 осіб (режими ферментації, ректифікації, контроль)
• Лаборанти / QCспеціалісти – 2–3 особи (контроль якості спирту, барди, сировини)
• Вентиляційні інженери / механіки – 2–3 особи (обладнання, утиліти)
• Електроінженери / АСУ ТПтехніки – 2–3 особи
• Логістика / складське господарство – прийом, зберігання кукурудзи, відвантаження DDGS – 3–4 особи
• Відповідальний за охорону / безпеку – 1 особа

▸ Управлінський персонал (не по змінно, в офісі/поза зміною) — 8–10 осіб на весь рік

• Головний технолог / директор виробництва – 1
• Головний інженер / керівник техобслуговування – 1
• Ветеринар або еко-спеціаліст – 1 (для контролю санітарії)
• Менеджери з постачання реагентів / допоміжного обладнання – 1–2
• Логіст / менеджер по відвантаженню готової продукції – 1
• Кадри / ПЕО / адміністратор системи 5S, документація – 2
• Менеджер з охорони праці/безпеки виробництва – 1

Отже для того, щоб зрозуміти, чи зможуть жителі вашої громади отримати зайнятість на такому заводі, варто мати інформацію про наявність у громаді людей із кваліфікаціями, потрібними для виробництва.

Проміжний висновок 2: Відкриття у громаді сучасного переробного виробництва не означає значного прямого зростання зайнятості та доходів її жителів.

Причиною тут може бути якраз відсутність необхідних для такого виробництва спеціалістів у громаді. Попри це, відкриття такого виробництва позитивно впливатиме на громаду та її жителів опосередковано – через збільшення доходів місцевого бюджету, через переселення у громаду нових, переважно молодих жителів, через потребу працівникам виробництва харчових продуктів і т.п.

Цей короткий матеріал не дає відповіді на запитання, як забезпечити прийнятну зайнятість для всіх у громаді. Ну і загалом, це навряд чи можливо. Не має одного вірного рішення, яке здатне розв’язати проблему зайнятості у сільських територіях, що сформувалась через швидку зміну структури сільськогосподарського виробництва, значне зростання продуктивності праці, автоматизацію багатьох виробничих процесів де раніше потребувалась некваліфікована робоча сила.

В сучасних умовах сільські території перетворюються з територій периферії технологічного прогресу в його, так би мовити, авангард. Продовольча безпека мільярдів людей планети тепер залежить від адаптивності сільського господарства до кліматичних змін і використання нових технологій, що замінюють фізичну працю людини.

Відтак, для жителів сільських територій є вочевидь лише такі основні шляхи для забезпечення зайнятості:

• здобуття потрібної освіти і отримання затребуваної кваліфікації для зайнятості у сучасних аграрних та переробних виробництвах;
• самозайнятість через широку палітру крафтових виробництв на базі своїх домогосподарств та земельних ділянок;
• надання послуг своїм землякам у малій механізації на присадибних ділянках та послуг з гостинності/туризму;
• робота у бюджетній сфері.

Світ настільки швидко видозмінюється, правила, які здавались непорушними десятиліттями уже розсипались вщент, глобальна турбулентність, війна, кліматичні зміни та грунтовні проблеми з демографією не дозволяють зараз бути передбачливими на тривалий період, але ми мусимо дивитись вперед хоча б років на п’ять і бути готовими до нових викликів, яких ми ще поки навіть не уявляємо.