Як волонтери на Іршавчині дарують тепло і турботу людям, в яких війна відібрала дім

Михайло та Марселіна — волонтери на Закарпатті — які вже з перших днів почали допомагати сім’ям, що їхали на захід країни в пошуку безпеки, дуже часто в тому, в чому були на момент початку обстрілів, ...

slider_ГП_2022

Громадський Простір

Михайло та Марселіна — волонтери на Закарпатті — які вже з перших днів почали допомагати сім’ям, що їхали на захід країни в пошуку безпеки, дуже часто в тому, в чому були на момент початку обстрілів, без речей, коштів, документів… Ми познайомился з ними більше місяця тому завдяки колегам в Ужгороді — і могли бачити на власні очі, як розгортається їхня добра справа, як швидко потреби і масштаби допомоги змінюються, як працює сьогодні їхній не чисельний волонтерський штаб. Але для Марселіни та Михайла початок потужного волонтерства розпочався не з 24 лютого цього року. 

photo1649487660

 

Громадський Простір: Марселіно, Михайле, ви настільки все робите разом, що ми не могли це інтерв’ю записувати лише з кимось одним з вас… розкажіть про себе, про свій тандем і як він працює у справі служіння людям? 

Марселіна: Я розпочну. Я координаторка волонтерського руху в Іршаві, представляю також відділення ГО “Волонтери Закарпаття”. Це колишній Іршавський район, зараз він об’єднує 4 територіальні громади — а це більше тисячі людей, яких ми підтримуємо. Зокрема, заклади, де наразі людей із небезпечних районів селить держава, тобто школи, садочки та приватний сектор.

У волонтерстві ми вже одинадцять років. Найголовніше для нас було підтримувати  дітей-сиріт, стареньких, одиноких та малозабезпечених людей. Наприклад, ми організовували до свята Миколая одинадцять тисяч подарунків, робимо випічку пасок і разом з тим — щоденна турбота про людей, які потребують її.

photo1649423988

Михайло: А я чоловік Марселіни, і я у волонтерстві вже давно також, представляю  Іршавське молодіжне братство. Як говорила Марселіна, допомагаємо людям не тільки в період війни і не тільки в період великих свят. Під опікою малозабезпечені сім’ї, будинки для людей похилого віку, інтернати, котрим ми протягом усього року завжди допомагаємо. Проживаємо радісні моменти, печальні моменти… 

Багато є дітей, батьки яких не дивляться за ними, пиячать… Ми шукаємо можливості, як їм допомогти, щоб діти мали одяг, що поїсти. Намагаємось дати відчуття дитинства, що таке бути дитиною, організовуємо для них табори, де вони відпочивають. 

 

Громадський Простір: А як ви знаходите таких людей? Чи ви з владою у координації?  

Михайло: Самі їх знаходимо. Або краще сказати — вони знаходять нас. Також нам підказують люди, наші знайомі, що, будь ласка, зверніть увагу… Наприклад, ось знайомі сказали, що у сусідньому селі Білки проживає сім’я, де жінки лежать прикуті до ліжка, їм потрібна допомога…Ми поїдемо.

Але разом з цим, до нас звертається і влада про допомогу. Навіть зараз, коли  пожежники, які їдуть на території, де йде розчищення після завалів, є оперативні потреби.. Різне.  І як у всій країні найшвидше це знайти можуть волонтери.

photo1649424098

 

Громадський Простір: 24 лютого. Війна. Як до вас вперше постукали про допомогу і коли вирішили, що окрім сімей, яким ви завжди допомагаєте, ви ще візьметесь за організацію такої масштабної допомоги людям, що продовжують прибувати у вашу громаду досі? 

Це не реально було не допомагати.

Михайло: Якщо 24 числа був хаос, і в самих закарпатців зокрема, то вже 26 лютого почався бум з тим, що хтось кудись переїжджає, почалися поселення, переселення. З того часу і почалась допомога, люди тікали. Вони не мали часу зібрати все, що їм потрібно. У декого була тривожна валіза, але не завжди там були речі першої необхідності, продукти, одяг. Це не реально було не допомагати.

Перший дзвінок про допомогу, безпосередньо до нас, пролунав 26 лютого о 4 ранку телефонувала заплакана жінка і просила допомогти десь поселитися: вони виїхали з Харкова і не знали куди їхати. Ми дали наші координати, вони приїхали практично в чому спали.

photo1649487660 (1)

Її з дітьми привіз чоловік, вона вийшла з машини в тапках…  Ми допомогли поселитися, знайшли одяг, а чоловік поїхав назад. І потім вже якось так і пішло, дзвінок за дзвінком.  З початку самої війни ми допомагали тим людям, котрі виїжджали за кордон, стояли там по 4-5 днів у пункті пропуску. Приносили людям теплий одяг, тому що це був період, коли якраз йшов сніг, морози до 15 градусів. Ми возили чай, гарячі обіди. З Іршави до Ужгорода 110 км: ми везли людей, щоб вони могли поїсти гарячого. Намагалися роздати всім дітям і жінкам гарячі страви та напої. 

Перший дзвінок про допомогу, безпосередньо до нас, пролунав 26 лютого о 4 ранку

Якщо до тебе в штаб приходять люди і плачуть, що вони не мають що одягнути, або вони не мають, що поїсти, як ти можеш їм не допомогти.

Міська влада, чотири ОТГ, скеровують до нас людей, які шукають допомогу. Це мами з грудними дітьми, дітьми з інвалідністю, мами, в яких діти мають свої потреби. Зараз майже кожна ОТГ, що входили колись в Іршавський район, не в спромозі допомагати всім.

Ми в контакті з заступником голови Закарпатської ОДА Петром Добромільським, влада просить за можливості допомагати всім, видавати продукти, особливо людям, які проживають в далеких селах, вони не можуть приїжджати в центри ОТГ харчуватися. 

photo1649487660 (2)

Наприклад село Луково. Там люди живуть в будинках, і доїжджати в село Білки це 10-12 км, там гірська дорога, люди які не мають авто, не мають змоги доїжджати часто. На чотири ОТГ ми надаємо допомогу, орієнтовно 3 рази на тиждень. Маємо облікові листи про отримання допомоги в волонтерських пунктах, щоб координуватись і розуміти, де, яку і коли було видано допомогу. Це дозволяє справедливо її розподіляти. 

На жаль, все частіше ми задумуємось, що будемо робити, коли продукти і речі першої необхідності, дитяче харчування закінчаться. Враховуючи, що у нас реально немає домовленостей, певності наявності продуктів через тиждень і далі.

 

Громадський Простір: А як ви організовуєте цю допомогу? Хто були і є ваші благодійники?   

Михайло: З самого початку, коли все починалось, ми на Іршавщині повністю вкладали свої кошти. Але гроші мають властивість закінчуватися. На щастя, добрі люди знайшли нас, це був вантаж з Амстердама, наступний приїхав з Австрії. Відгукнулися люди, які допомагали нам раніше.

Марселіна: У нас був хлопчик з онкологією, яким ми опікувалися. Боролися за його життя три роки. На жаль, перемогти хворобу не змогли. Знаємо, що це наш ангелик, який завжди з нами, зараз допомагаємо його родині, родина допомагає нам. Власне, люди, які допомагали цій родині, знову прийшли на допомогу і привезли нам гуманітарний вантаж. 

Відтоді з Австрії ми вже отримали 3 великі вантажі, загальною вагою приблизно 17 тонн. Зараз вони збирають чергову допомогу для Закарпаття. Трошки довго, вони задіяли дуже багато підприємств, багато людей, які хочуть передавати не стільки одяг, як продукти для харчування людей. Уявіть собі, вони привезли нам великий автомобіль самого хлібу, приблизно вісімсот кілограм.

photo1649487660 (4)

Тепер щодня черги з 250 сімей… Інколи приходилось викликати швидкі, бо були випадки, коли людям ставало погано. У нас є жінки в Іршавській лікарні на 7-8 місяці вагітності, дві жінки мають з дня на день народжувати. Ми їм зібрали материнські набори для новонароджених, дали їм дитячі візки, все що потрібно мамі, яка має народити і бути тут.

Крім цього ми відправляємо пакунки з усім необхідним на схід, всюди, звідки до нас звертаються, з різними потребами. І для захисників, звісно. Найбільше радує, коли повідомляють, що все доїхало, що все дуже потрібне і корисне.

Ми готуємо машини з допомогою в м.Ірпінь, відправили автомобіль з допомогою, декілька днів тому на Боярку, Київщину, Бучу. Є запити для дітей харчування, памперси. Для людей в укриттях.

Марселіна: Здебільшого це допомога від небайдужих людей. Найбільша частина йде з-за кордону. Маємо доброго друга Алекса Доннера, а у нього свої добрі друзі з міста Лінц, Австрія. Але є такі варіанти, коли навіть наша старенька бабуся, яка йде просто вулицею, пізнаючи нас, каже ось у мене продукти візьміть. Останнє подекуди готові віддати.

274981134_1167936017076931_3304184143902602738_n

 

Громадський Простір: Хто наразі ваша команда? Хто щодня працює для того, щоб організувати та віддати допомогу людям, які приїхали у вашу громаду з під обстрілів?

Михайло: На даний момент основою волонтерського руху в Іршавському молодіжному братстві є 4 людини, а взагалі цих людей 5. На жаль, сталось так, що голова Іршавського молодіжного братства 3 місяці тому потрапив в аварію і знаходиться на лікуванні. Також тепер з нами працює 10 волонтерів, ми їх називаємо закарпатські волонтери з Ірпеня, Харкова, Києва і так далі.

photo1649445544 (2)

Це люди, які також вимушено покинули свої домівки, які разом з нами пакують, розвозять, роздають допомогу людям. Найменшій нашій помічниці 4 роки, дівчинка, яка на рівні з дорослими пакує овочі, продуктові набори, а також стоїть на видачі цих продуктів.

 

Громадський Простір: Ви також забезпечуєте щоденне харчування? 

Марселіна: У нас організоване харчування для переселенців, які приїжджали ще з перших тижнів від початку війни. Ми також допомагаємо з харчуванням тих людей, які селяться в приватному секторі. Люди приїжджають, живуть там, але їм все одно потрібна допомога. 

photo1649444240

Загалом за день у нас харчується приблизно 1200 людей, в 4 закладах. 2 з них є підприємствами, які харчують переселенців, а також є заклади, де переселенці проживають, у них там триразове харчування. Ось і цей чудовий заклад, де ми з вами записуємо інтерв’ю, піцерія Garden, є нашим надійним партнером: привітна команда пригощає смачними обідами, за що ми справді вдячні її власнику Вячеславу Матішинцю.

Михайло: Це тільки по Іршавському ОТГ. Якщо брати решту громад, якими ми займаємося, там харчується близько п’яти тисяч людей кожного дня. Найбільше це в гірських населених пунктах, наприклад, село Лисичево у дитячому садку прийняло 300 осіб, де їм влаштували місце проживання, а також вони там і харчуються. 

photo1649487660 (3)

Ми їм відвозмо один раз на тиждень продуктову допомогу. В селі Довгому проживає 80 дорослих і 40 дітей. Вони отримали вже побутову техніку, в рамках реалізації гуманітарної ініціативи Проекту USAID, і продуктові набори. Також надаємо допомогу людям, які з цих сіл приходять до нас в штаб. У селі Приборжавське проживає 70 дорослих, здебільшого це жінки і 10 дітей. Село Білки — там проживає 36 людей, у с. Ільниця є інтернат, де проживає 80 осіб, там же ліцей, де проживає 60 осіб. 

277776416_1185192058684660_7689909708068819984_n

Також для наших дітей, які є переселенцями і проживають у цих закладах, ми організовуємо і трохи дозвілля. Дякуючи нашим волонтерам з Київщини, робимо святкові програми. Також підключаються наші партнери, з якими ми співпрацюємо з міста Іршави. Це пані Євгенія, яка надала нам повітряні кульки, кондитери, які випікають безкоштовно солодощі, які ми роздаємо людям. 

277766526_1185191682018031_5324709560446175675_n

 

Громадський Простір: Ми розуміємо, як сьогодні непросто працювати усім волонтерам України, і до вас питання — де ви берете ресурс? 

Михайло: Де ми беремо сили? Якщо чесно сказати, то ми готові працювати 24/7 і навіть не лягати спати. Той позитив і ті добрі емоції маленьких дітей, які до тебе посміхаються, підходять і тебе обіймають, а також ті дідусі і бабусі, ті мами зі сльозами на очах, які тебе обіймають, коли приносиш їм продукти, просто кажуть тобі дякую… Оце і є той позитив і енергія, що нас заряджають. Дай Бог, щоб ми не довго працювали, бо надіємось, що ця війна скоро закінчиться.

 277757631_1185191608684705_1781241654934223150_n

 

Громадський Простір: А що хочете переказати вашим колегам по волонтерському фронту, які у цій розмові впізнають і себе? 

Михайло: Хочемо сказати вам одне, нашим гаслом Іршавського молодіжного братства, котре працює вже 11 років… “Творімо добро поки є час, поки промінь в душі не погас”

 

Громадський Простір: Що наразі потребує ваш волонтерський штаб? Бо є багато людей, які шукають кому допомогти, а є люди, які не завжди встигають шукати і просити допомоги. І ось ми в Громадському Просторі працюємо і такою місію, щоб вони один одного знаходили, зокрема, і через наші статті. 

Михайло: Скажемо єдине — ми завжди раді будь-якій допомозі. Бо працюємо широко, з багатьма потребами. Для того, щоб знати чи доходить та допомога, яку ми відправляємо до людей, робимо фотозвіти, відеозвернення про подяку. Нам важливо, щоб люди, які допомагають, знали, що допомога пішла за адресою і за неї дійсно вдячні.

277758767_1185191982018001_5139532703673989460_n

Ви знаєте, я ніколи не забуду очі тієї маленької дитини, котра зараз проживає з мамою в с. Ільниця. Ми з волонтерами прийшли вчергове з допомогою, вона сиділа на підвіконні, дивилась у вікно, повернулась до мами і каже: “Мамо, а вже так давно не було сирени…” Оце обличчя і сказані слова я запам’ятаю назавжди…

“Мамо, а вже так давно не було сирени…” Оце обличчя і сказані слова я запам’ятаю назавжди…

І якщо ви, люди які нас чують і які хочуть нам допомагати, запрошуємо вас на Закарпаття в Іршавський район, ми з вами проїдемось в будь-який населений пункт, де проживають люди з багатьох куточків України, яких лихо привело шукати безпечну оселю на Закарпатті, розкажемо про актуальні потреби. Бо як кажуть у народі, “ниточка до ниточки і буде сорочка”.

Марселіна: А я хочу всіх запросити до доброї справи до Великодня. Цьогоріч в цей Світлий День багато сімей не будуть у рідній оселі. Але ми всі з України, це наш спільний дім — тож давайте ділитися один з одним добром, Божою ласкою, дарувати відчуття Великого Свята. Ми хочемо подарувати їм радість домашнього затишку — і спекти пасочки. Будь ласка, долучайтеся своїм внеском. 

Реквізити:
Назва банку: АТ КБ “ПРИВАТБАНК”
Рахунок отримувача у форматі IBAN: UA213052990000026006023605542
Номер карткового рахунку: 4149629342925674
Ширило Наталія

 


Тематика публікації:    

Останні публікації цього розділу:

Люба Гультайчук: обов'язково переможемо, бо ми — українці

Марина Говорухіна: ефективна комунікація наближає нас до перемоги

Марія Келій: команда "СТАНу" розробила план дій на випадок трьох сценаріїв війни

Що потрібно знати активістам і волонтерам у контексті захисту персональних даних

Вікторія Солоніцина: дбайте про себе, щоб мати змогу піклуватися про інших

Українська Волонтерська Служба: кожна наша дія важлива, вона наближає нас до перемоги