Вікторія Солоніцина: дбайте про себе, щоб мати змогу піклуватися про інших

Громадський Простір

Вікторія Солоніцина, коуч, арттерапевтка, тренерка, співзасновниця Центру АХАЛАР (м.Чернігів) — розповіла Громадському Простору про те, де і як її застала війна і що допомогло впоратися в емоційному  плані в перші дні. Спілкувались ми про основні психологічні проблеми, з якими сьогодні зіштовхуються зокрема активісти й волонтери. Запитали про важливі поради для хелперів, як долати стреси і що для підтримки активних та дієвих ініціює АХАЛАР.

Де і як вас застала війна? Що допомогало у перші дні війни в психологічному плані?

24 лютого я була у Варшаві. Сказати, що я не очікувала війни з росією, буде не правдою. Але в самих страшних снах не могла собі уявити всього, що сталося. Пам’ятаю, що в перший день війни одна з клієнток написала мені меседж: «Віка, чи можемо відмінити нашу сесію? Зустрінемось наступного разу, якщо ти не проти». Моя відповідь була: «Так, давай за тиждень. Цей жах вже закінчиться й ми продовжимо». Уявляєте, яка наївність? Іноді перечитую цій меседж, щоб усвідомити, як ми не розуміли наслідків агресії сусідів.

А потім був наступний тиждень, ще наступний, потім знову минув тиждень… А війна продовжується. З місяць в мене не було часу, а головне енергії проводити заплановані тренінги, зустрічатися з клієнтами. Телефон та месенджери не переставали дзвонити ні в день, ні в ночі: «Ти у Варшаві? Допоможи з житлом, процедурами в’їзду, перекладом…».

Зустрічалась з багатьма знайомими та незнайомими людьми. Переважно, це були жінки та діти. Бачила їхні очі. Розуміла, що вони всі в шоці, стресовому стані, більшість з них з гострою психологічною травмою. Життя перевернулося догори дригом. Що допомагало? Передусім пошук «нових» або «старих» внутрішніх та зовнішніх ресурсів. Наприклад, для мене це близькі люди, природа та тілесні практики. Пізніше разом з колегою Юрком Усовичем почали проводити онлайн курс «У складні часи ми стаємо сильнішими» — й це дає почуття вірного зосередження мого ресурсу.

Багато людей активно включилися у волонтерський фронт… З якими психологічними проблемами  найчастіше  зіштовхуються активісти та волонтери?

Головна проблема, з якою стикаються хелпери, це відсутність у суспільній свідомості культури звернення до психологів та відсутність елементарних понять про людину в кризовій ситуації. Війна накладає відбиток на психіку кожного, хто з нею стикається. Трагічні події надовго стають частиною життя не лише на фронті, а й для мирних жителів, які втікають від війни, зокрема дітей. Іноді самі хелпери не знають, як краще допомогти. Моя знайома волонтерка, зі свого досвіду, каже: у більшості випадків поживний суп і теплий одяг на першому етапі потрібні більше, ніж психолог. Це правда. Тому що ПТСР розвивається в результаті травми, але не відразу, це займає не менше 8 тижнів. Усі реакції, які ми бачимо зараз, здебільшого — це реакція на гострий стрес.

Тому дуже важливо, щоб люди мали можливість самостійно зібратися з думками та скористатися мережею підтримки через своїх близьких. Занадто рання допомога у вигляді психотерапії — це дати рибу замість вудки, тому що це забирає самостійність. Адже, фокусуючись на терапії, ми ризикуємо у кількох напрямках:

1) автоматично наклеювати ярлик «ПТСР» до кожної людини, яка пережила травму;
2) не помітити і не підтримати позитивних змін, які відбуваються в житті людини навіть зараз. Наприклад, більшого цінування життя чи появи почуття вдячності до людей;
3) не враховувати здатність психіки зцілюватися за наявності соціальної та психологічної підтримки з боку близьких людей або спільноти;
4) взяти на себе завеликий тягар відповідальності за психологічний добробут іншої людини, не володіючи достатніми ресурсами — емоційно згоріти.

Багаторічні дослідження, проведені американськими психологами в групі помічників, наприклад, пожежників, поліцейських, а також у тих, хто вижив після нападу на Всесвітній торговий центр 11 вересня 2001 року, свідчать: зосереджуватися на емоціях і реагувати на них у групах не тільки не ефективно, але й може бути шкідливо, оскільки це може спричинити посттравматичний стресовий розлад.

То як підтримувати психологічне здоров’я у ситуації численних різнопланових новин та стресів?

Передусім, важлива стабілізація психологічного стану та пошук ресурсів людини. Для мене є очевидним, що потрібно брати до уваги інший бік пережиття травми — зростання. Війна провокує переважно страждання. Це так. Але сучасне розуміння посттравматичного зростання містить позитивний погляд на людину, яка пережила травму.

Зміна фокусу уваги на ресурси людини та на здатність психіки до змін. Людина не просто вижила, але й може змінитися відносно минулого стану. Тобто, можемо говорити з людиною про зміни на рівні її цінностей: стосунки з близькими, життя в цілому, наповнення смислами духовного життя, усвідомлення особистої сили тощо.

Важливі меседжи для всіх волонтерів/хелперів

Зіткнувшись із травмою та проблемами війни, багатьом «помічникам» важливо навчитися розумно допомогати.

Пам’ятати, що:

1. У нестандартній ситуації будь-яка реакція людей є нормальною.

2. Психічні розлади, спричинені травмою чи надзвичайно стресовою подією, як навіть війна, трапляються серед людей відносно рідко. Дослідження на цей момент показують, що ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) вражає максимум 16 % людей, які постраждали від війни в Україні.

3. Особливо вразливі ті, хто відносно недавно пережив інші кризи або боровся з хворобами та психічними розладами.

4. Люди мають природню здатність відновлювати душевну рівновагу та регенеруватися! Серед нас навіть є багато людей, які можуть вийти з кризової ситуації війни сильнішими.

5. Існує міф, що психолог є незамінним відразу. Часто люди потребують нормального людського спілкування, їм потрібна їжа, пиття, притулок, робота. Тільки в тому випадку, якщо симптоми сильного стресу зберігаються, заважаючи функціонувати, варто задуматися про психолога.

6. А також дбайте про себе! На вас, як на хелпера, може негативно вплинути пережите: ви можете відчувати, що є відповідальними за безпеку людей або стати свідком страшних подій, або також можете почути оповіді про біль і страждання інших людей.

Дбайте про себе, щоб мати змогу піклуватися про інших. Якщо ви працюєте у команді, придивляйтеся і до самопочуття своїх колег.

Щоб долати стрес:

• Подумайте про власні ресурси. А саме, що допомагало вам долати стрес в минулому і що ви можете зробити, щоб залишатися сильними зараз (прогулянка до місця роботи, кава з коханою людиною, велопоїздка, обійми з песиком та інше).
• Виділяйте час на те, щоб поїсти, відпочити та поспати, хоча б ненадовго.
• Пам’ятайте, що вирішення всіх проблем не є вашим обов’язком. Робіть те, що можете, щоб допомогти людям почати дбати про себе самостійно.
• Спілкуйтеся з друзями, близькими, людьми, яким довіряєте, щоб дати їм та отримати навзаєм підтримку. 

Ви в “АХАЛАР” реалізуєте активності на підтримку психологічного здоров’я громадських активістів. Чи планується щось найближчим часом?

У рамах програми URBANБУДДА продовжується діяльність, націлена на психоедукацію та підтримку психологічного здоров’я. В основному проводимо онлайн майстерні та надаємо психологічну індивідуальну підтримку. Робимо це, врахувавши контекст війни та особливості турботи про психічне здоров’я людей у даній ситуації. І дякуємо за сприяння Human Rights House Foundation та Національному фонду на підтримку демократії (NED).

Більшу частину аудиторії складають працівники третього сектору, хелпери, передусім, правозахисники та волонтери. На осінь плануємо провести онлайн курс «У складні часи ми стаємо сильнішими – 2» (12 зустрічей), два ретрити в Карпатах та, напевно, щось, чого зараз я ще не бачу. Тепер нам усім важко планувати більше ніж на два тижні.

Наостанок, хочу поділитися однією типовою для сьогодення історією… Олена (ім’я клієнтки замінено) звернулася з запитом на заспокоєння та стабілізацію психічного стану. Виїхала за кордон після кількох тижнів, проведених в окупації. Під час розмови кожні 5-10 хвилин говорила, що їй бракує повітря, робила більш глибокі вдихи. Не мала хронічних хвороб, типу астми. Але була дуже напружена, штивна. Особливо в районі шиї та плечей. Запропонувала їй попрацювати з дихальними та тілесними практиками. Після трьох сесій до неї повернувся нормальний ритм дихання. Крім того, Олена навчилася простим методам на заспокоєння. Це дало їй можливість розпочати працювати в новому місті. Наш організм має величезний потенціал до регенерації. А здатність повернутися до рівноваги та життєвості після реакцій мобілізації організму або «замороження» після травматичних подій — є вирішальним та свідчить про хороший психологічний стан людини.