Українська Волонтерська Служба: кожна наша дія важлива, вона наближає нас до перемоги

Громадський Простір

Українська Волонтерська Служба (УВС) — організація, місією якої є формування культури волонтерства та взаємодопомоги в Україні. Раніше Громадський Простір вже розповідав про різні ініціативи УВС, зокрема про проєкт підтримки самотніх людей від УВС  “Мій Телефонний Друг”.

Нині організація, як і сотні НУО, долає нові виклики, перед якими стоїть наша країна в час війни. Саме про це була наша щира розмова з командою УВС. А говорили ми з керівницею з комунікацій Поліною Гоч, координаторкою гуманітарного напряму УВС Вікторією Зацновою та операційною керівницею УВС Оленою Вузькою — про нові ініціативи на допомогу там, де це було потрібно, про переорієнтацію діяльності на реалії війни та про те, як у такому вирі активностей команда зберігає ресурсність.  

З перших днів війни ми в Просторі бачили багато ініціатив, команд, які не впали в паузу, а одразу мобілізувалися для відповіді на актуальні потреби. І ви були однією з таких команд. Як це було зсередини, як команда вирішила діяти попри небезпеку і що було найважчим?

Поліна Гоч. До нас одразу почали надходити запити буквально про все. Потрібно було якось реагувати і допомагати. Тому ми запустили Волонтерську гарячу лінію — чат-бот, де ми консультуємо та допомагаємо у 9 різних напрямках. До роботи на лінії залучено понад 120 волонтерів.

“Запитів було дуже багато, темпи  — шалені. Це драйвило команду, бо давало відчуття, що ми потрібні і те, що ми робимо є важливим. Водночас це допомогло трохи зняти навантаження із наших соцмереж, адже вся команда 24/7 відповідала на запити в месенджерах”, — каже координаторка гуманітарного напряму УВС Вікторія Зацнова.

До повномасштабного вторгнення ми допомагали багатьом організаціям залучати волонтерів. Також ми багато комунікували, відповідали на питання про волонтерство. Завдяки цьому ми мали великий досвід у консультуванні людей та роботі з інформацією: шукати, обробляти та перевіряти її. Це стало нашою перевагою.  

З 24 лютого ми мали багато зустрічей із партнерами та ініціативами, де швидко визначали потреби кожного, вирішували, як можемо посилити один одного, чим можемо бути корисними. Так, зокрема, зʼявилася Паляниця.Інфо, платформа для швидкого пошуку допомоги по всій Україні, де зібрано понад 800 перевірених організацій”.  

Як наразі виглядає мапа допомоги і волонтерська інфраструктура УВС? 

Поліна Гоч. Наразі робота УВС включає такі проєкти та напрями:

Напрями й проєкти, які реалізовувалися ще до повномасштабної війни:

1) Агенти Волонтерства та Шкільні Агенти Волонтерства —  програми, які навчають молодь волонтерству та допомагають розвивати його у своїх містах. 
2) Мій телефонний друг — програма телефонної підтримки та інформування самотніх людей. 
3) Волонтерська Платформа, де зібрано можливості волонтерства по всій Україні. 

 А за час повномасштабного вторгнення запустили такі проєкти:

1. Волонтерська гаряча лінія — допомога армії та населенню.
2. Адресна допомога самотнім літнім людям: волонтери розвозять пакунки добра (продукти, ліки) у різних точках України.
3. Разом з командою SoftServe запустили платформу Паляниця.Інфо для зручного та швидкого пошуку гуманітарної та волонтерської допомоги у різних містах України. 
4. Допомога населенню на окупованих територіях — проєкт “Близькі”. 

Наскільки великою чисельно є зараз ваша команда?  

Поліна Гоч. Ми не є волонтерською командою, ми громадська організація, яка розвиває культуру волонтерства. Так, ми маємо велику спільноту волонтерів, яку ми об’єднуємо навколо себе.

Зараз у наших волонтерських чатах у різних містах понад 100 тисяч осіб, на наші соцмережі підписано сумарно понад 115 тисяч, а в нашій базі понад 7000 зареєстрованих волонтерів. 

Ви до війни вже були сильною спільнотою, мали досвід багатьох координацій та партнерств. Що за ці два місяці стало новим для вас?

“За три місяці повномасштабної війни новим для нас стало те, скільки всього ми змогли відкрити в собі і скільки всього зробити. Ми зрозуміли, що можемо робити більше: допомагати, партнеритися та підсилювати”, — розповідає операційна керівниця УВС Олена Вузька.

Так, за 100 днів війни ми залучили понад 1 800 000 грн на адресну допомогу, допомогли 1925 організаціям із пошуком волонтерів, наші інформаційні матеріали мають понад 30 мільйонів охоплення сумарно. За кожною великою цифрою стоять люди, які прикладають свої зусилля. Це дуже мотивує та заряджає рухатися далі! Щодня ми на день ближче до перемоги. 

Поділіться, які у вас є внутрішні секрети наснаження/підтримки, щоб, працюючи в умовах війни, допомагати і залишатися в ресурсі… Окрім ваших мемів, які ми також зацінили)

Поліна Гоч. У нас є три основні способи підтримки…

Перший полягає у тому, що з перших днів повномасштабної війни у команди є можливість скористатися індивідуальною психологічною консультацією. Для волонтерів також є можливість долучитися до безкоштовних групових консультацій від різних організацій, чи регулярно нагадуємо про це в наших соцмережах. 

Другий спосіб — щотижневі командні зуми для рефлексії. Попри те, що ми знаходимося у різних куточках країни, це наша традиція. Ми ділимося тим, як минув тиждень, розповідаємо, хто як себе почуває, обговорюємо те, що нас хвилює, ділимося інсайтами, підтримуємо один одного. 

Звичайно, меми! Внутрішні і невелика частина з таких, якими ми ділимося у соцмережах. Сміх, жарти, підбадьорливі гіфки у робочих чатах — це допомагає триматися. 

Ви інформували у березні про грантову ініціативу УВС за підтримки NED, щоб підтримати проєкти, які спрямовані на адресну допомогу людям. Чи вони вже реалізуються? 

Поліна Гоч. Так, практично усі проєкти в рамках програми міні-грантів зараз є реалізованими. Якщо говорити мовою цифр, то завдяки програмі вдалося роздати майже 1000 продуктових наборів у різних містах: Покровськ, Нововолинськ, Запоріжжя, Мелітополь, 121 пакунків з ліками отримали літні люди у Харкові,  220 людей отримало препарат “Еутирокс” завдяки проєкту нашого грантера Дмитра, який збирав заявки на ліки і надсилав їх.

Але більш вражаючими є історії наших грантерів.

Наприклад, Марія Шамоніна родом з Донецької області, Павлограду. Коли в місті оголосили евакуацію, вона вирішила залишитись, щоб допомагати людям. Разом з сусідом вони закупили все необхідне і на “жигулях” поїхали по селах розвозити стареньким продукти. Більшість з цих людей не можуть евакуюватись, деякі з них  —  люди з інвалідністю, які не можуть ходити. Марія завдяки міні-грантам розвезла 100 пакетів з допомогою.

Наприкінці лютого група небайдужих запустила Волонтерський Штаб Острога. Серед них і наша Агентка Волонтерства Анна Сирота.

Щотижня команда роздає продуктові набори внутрішньо переміщеним особам, допомагає ліками та засобами гігієни. Окрім того, проводить заходи для дітей. Завдяки конкурсу міні-грантів команді штабу вдалось доставити 50 продуктових пакунків для людей з Харківщини.

Наталії Прокопук з Луцька, але дуже хотіла допомогти сім’ям, які вирвались з Маріуполя. Завдяки міні-грантам вона закупила 15 наборів для сімей з Маріуполя. Більшість з них евакуювались до Запоріжжя, тому їм вислали пакунки. Іншу частину роздали в Луцьку переселенцям. 

Українська волонтерська служба стала однією з 4-х ГО-лауреатів премії Democracy Award 2022, яку щороку вручає Національний фонд на підтримку демократії (NED)

Ми традиційно запитуємо про меседжі і побажання, що побажаєте волонтерам України?

Поліна Гоч. Хочемо побажати працювати на результат і ототожнювати себе з результатом.

Велика проблема, яку мають більшість волонтерів — знецінювання. Волонтери часто кажуть щось на кшталт, “я комусь допоміг, але цього було точно недостатньо”, або “людина отримала допомогу, але я її не надав, а тільки направив людину і це не мій результат”. Але кожна наша дія важлива, кожна дія наближає нас до перемоги, кожна дія веде нас до світлого майбутнього. Вкотре нагадуємо: добра дія має велику силу! 

Ставайте патронами Української Волонтерської Служби та допомагайте творити добро!