У Тбілісі окреслили актуальні зовнішні і внутрішні виклики в Україні, Молдові та Грузії

Громадський Простір

У Тбілісі відбулися Громадські слухання на тему – «Україна, Молдова, Грузія – зовнішні і внутрішні виклики». Від України виступила член громадянської платформи Україна-ЄС Зоряна Міщук, від Молдови – доктор історії, заступник директора Інституту Ефективної політики Руслан Шевченко, від Грузії – асоційований професор державного інституту Іллі Георгій Меладзе. Захід пройшов за підтримки Національного Фонду на підтримку Демократії ( NED). Організатор - Кавказький центр громадських слухань (Грузія).

“Через два роки з часу приходу до влади демократичних сил після драматичних подій Євромайдану, коли країна, здавалося б, зробила однозначний вибір на користь реформ, Україна проводжає уряд Арсенія Яценюка, що не виправдав надій,  і гадає, чи зможе новий уряд провести такі необхідні комплексні реформи, чи попереду черговий «косметичний ремонт». Чому суспільство, заплативши криваву жертву за право жити в демократичній європейській країні і вклавши власні ресурси в протистояння спочатку олігархічній системі Януковича, а потім російській агресії, сьогодні знову відчуває себе обдуреним? І чому через 25 років після здобуття Україною незалежності вибір «бути чи не бути реформам» все ще вимагає підтвердження, –  так Зоряна Міщук представляє учасникам Громадських слухань в Тбілісі сьогоднішню ситуацію в нашій країні.

Як позитивний рух  та конкретні успіхи експертка відмітила впровадження системи електронних закупівель ProZorro і реформу поліції. “З труднощами і затримками, але все ж почали роботу антикорупційні органи, є зрушення з відкритістю даних про доходи чиновників. Зроблено важливий крок до енергетичної незалежності: країна вперше пережила зиму без російського газу”.

Пані Зоряна вважає, що  це було б неможливо без тиску громадянського суспільства, яке після Євромайдану відчуло в собі сили впливати на ситуацію, а також без сильної підтримки з боку Заходу, який всерйоз стурбований перспективами колапсу найбільшої за розмірами європейської країни. Майдан ознаменувався небаченим раніше сплеском громадської активності, який продовжився в подальшому бурхливому зростанні волонтерської діяльності. Фактично, народ України взув, забезпечив продовольством і озброїв українську армію, коли держава опинилася дезорієнтованою перед обличчям російської агресії. З не меншим ентузіазмом громадські активісти взялися писати законопроекти для проведення реформ державної політики. Також з’явилося безліч локальних соціальних ініціатив – активні громадяни, не чекаючи реформ згори, об’єднуються і самі вирішують ті чи інші місцеві проблеми. Багато в чому саме цей порив суспільства і визначив зрушення в реформах, які відбулися в останні два роки.

В Грузії, за словами Георгія Меладзе, актуальною проблемою залишається економічний розвиток. Фінансова команда – прихильниця державного централізованого втручання, за останні чотири роки серйозно погіршила економічні показники країни. Зменшення інвестицій, відхід економічних акторів з місцевого ринку, високі темпи інфляції національної валюти є всього лише фасадом тих глибоких економічних проблем.

Вплив парламенту і місцевих рад (сакребуло) серйозно знизилася. Не кажучи вже про ініційовані парламентом законопроекти, метою яких було обмеження громадянських прав, авторитет цього інституту був серйозно підірваний подіями, пов’язаними з т.зв. «Схованими відеозаписами». Незважаючи на те, що відповідно до конституційною реформою, повноваження парламенту серйозно виросли, проблема неформального правління і «вкраденої демократії» серйозно перешкоджає здоровому парламентського процесу.

“Ми не помилимося, якщо скажемо, що демократія є одним з найбільш вживаних в Грузії слів. Демократія сприймається як певні двері, за якими західні партнери чекають грузинське суспільство з тим, щоб воно зайняло своє заслужене місце в європейському просторі. Вимога демократії стала основою для Революції троянд і вимога більшої демократизації стала причиною мирної зміни влади в 2012 році. Однак, грузинське суспільство встало перед новою дилемою. Людина, чиї особисті фінанси перевищують держбюджет Грузії, є фігурою більш впливовою, ніж всі демократичні інститути в країні, і в умовах ослабленої опозиції диктує свої одноосібні рішення виконавчим або ж законодавчим органам влади, – зауважує асоційований професор державного інституту Іллі.

Якщо говорити про Молдову, то, за словами  доктора історії, заступника директора Інституту Ефективної політики Руслана Шевченка, економічних проблем у країни більш ніж достатньо, і ряд з них накопичувався протягом років. Це зростання зовнішнього боргу Молдови, який в листопаді 2015 р.   становив 1,83 млрд.доларів, при значному скороченні чисельності населення. ВВП країни, що становив в 2009 р 5, 439 млрд.доларів, з тих пір виріс досить незначно і за даними на початок 2016 р склав всього 6, 185 млрд.доларів. Курс національної молдовської валюти – лея до долара з тих пір впав майже вдвічі – з 11,05 в листопаді 2009 р до 19,7 у квітні 2016 рр. Істотно зросла інфляція. Середня зарплата хоча формально і виросла з 2748 до 4344 лей за цей період, але в доларовому обчисленні навіть зменшилася – з 248 доларів до 216. Те ж стосується середнього прожиткового мінімуму – 1085 лей і 1734 (в доларах – з 98 зменшення до 86 ). Зате майже подвоїлася середня квартплата – з 834 до 1500 лей. Виріс рівень безробіття – з 6,4% до 8,5%. Такі найзагальніші статистичні дані про те, як розвивалася економіка Молдови в останні 7 років.

Пан Руслан розповів про ріст злочинності і розкрадань в результаті діяльності в країні декількох великих олігархічних кланів. Найбільшою крадіжкою, яка висвітлювалась і в західній пресі, стало розкрадання приблизно мільярда доларів з декількох комерційних банків. Внаслідок цього грандіозного розкрадання, що здійснювалось порівняно невеликими партіями приблизно з 2008 по листопад 2014 рр. було вкрадено 20% бюджету того часу. Звістка про крадіжку мільярда доларів сколихнула суспільство. У квітні-липні, а потім, після короткої перерви, з вересня 2015 р. в Молдові почали вибухати масові протести.

“Російське питання” для Грузії, України та Молдови

Як відомо, усі 3 країни мають свої проблеми у відносинах з Росією, свої незагоєні рани, які постійно приносять нові проблеми.

Під час свого виступу Георгій Меладзе нагадав, що 20% території Грузії окуповані Росією протягом останніх 20 років. Факт окупації визнаний міжнародним співтовариством. На останньому етапі окупації Росія використовувала військову силу і в 2008 році спробувала трансформувати де факто ситуацію в ситуацію де юре. Незалежність окупованих територій визнали Росія, Венесуела, Науру…  В даний час в 50 кілометрах від столиці Грузії розташовані російські військові бази, які постійно оновлюються і збільшуються. Паралельно з цим, російська армія постійно змінює кордони окупованих територій і переносить їх на територію нових сіл, викрадає громадян Грузії і вимагає обміняти їх на терористів, які відбувають термін в грузинських в’язницях.

Зазначені загрози не включають в себе  лише ризики прямої військової агресії. Російська окупація заохочує антизахідні сили і російську пропаганду в Грузії. Згідно з останніми дослідженнями, проросійські настрої в країні коливаються в межах 30%. Російські ЗМІ активно входять на грузинський медіа-ринок. Частиною пропаганди є і традиційно ксенофобські та антизахідні ЗМІ в Грузії.

Проводити реформи в Україні, вважає Зоряна Міщук, одночасно захищаючись від зовнішньої агресії, непросто. Москва зробила чимало, щоб максимально ускладнити реформи Києва: оборона вимагала значних фінансових і людських ресурсів, промисловість Східної України підірвана, в умовах воєнного конфлікту значно впала інвестиційна привабливість української економіки, національна валюта стала світовим лідером по девальвації, через торгові війни значно скоротився експорт в Росію і ускладнився транзит українських товарів далі на схід, наявна проблема більше мільйона внутрішньо переміщених осіб.

Крім ембарго РФ відносно Молдови як помста за підготовку і підписання Молдовою Угод про Асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС, ще більш серйозними для Молдови є політичні загрози з боку РФ. У Молдові, як відомо, існує невирішений з вини Росії Придністровський конфлікт, який РФ підтримує в замороженому стані, намагаючись домогтися, в тому числі через деяких молдовських політиків федералізації Молдови. У цьому полягає капкан, в який РФ вже більше 20 років намагається зловити молдовську владу і змусити їх погодитися зі своєю позицією. Влада Молдови пручається, однак ситуація залишається замороженою, – зауважує Руслан Шевченко.

Інформаційна війна російських ЗМІ ведеться і проти Молдови, які користуються найбільшою довірою населення країни. Щодня виливаються потоки негативної інформації про стан справ в Молдові, і особливо в країнах ЄС, але практично повністю замовчуються недоліки і провали політики Росії, під особливо суворим табу – критика Президента РФ В.Путіна і його найближчого оточення. Російськомовні альтернативні ЗМІ, які могли б об’єктивно оцінити ситуацію в Росії, в Молдові практично відсутні.

Фото – Civil Hearings