У Києві відкриється Будинок Прав Людини

Правозахисні організації об'єднаються ідейно і матеріально: в одному приміщенні. Як працюватиме Будинок Прав Людини читайте у інтерв'ю Громадського Простору з Мариною Цапок, виконавчим директором ...

image (2)

Громадський Простір

Правозахисні організації об’єднаються ідейно і матеріально: в одному приміщенні. Як працюватиме Будинок Прав Людини читайте у інтерв’ю Громадського Простору з Мариною Цапок, виконавчим директором Будинку Прав Людини у Києві, і Ане Тусвік Бонде з міжнародної мережі Будинків Прав Людини.

Перший Будинок Прав Людини відкрився у 1989 році в Осло (Норвегія). А у 1994 році створено міжнародну мережу Будинків Прав Людини, до якої сьогодні входять організації 15 країн.

Засновниками Будинку Прав Людини у Києві стали 10 правозахисних організацій: Асоціація УМДПЛЦентр громадянських свободГромадянська служба «Свідомо»Центр інформації про права людиниІнститут масової інформації,Міжнародний правозахисний центр «Ла Страда Україна»Харківська правозахисна групаЦентр соціальна діяУкраїнська гельсінська спілка з прав людиниУкраїнська фундація правової допомоги.

Вважається, що таким чином правозахисні НУО будуть тісніше співпрацювати і суттєво економити ресурси.

Офіси правозахисних організацій, громадські вітальні, де надаватимуть безоплатну правову допомогу, бібліотека, конференц-зал – на малюнку нижче дивіться, як виглядатиме будинок зсередини:

- Чому в багатьох країнах Західної Європи немає Будинків Прав Людини? Можливо, це не однаково актуально всюди? 

Ане Тусвік Бонде: Ми вважаємо, що Будинок Прав людини має бути в кожній країні. Для нас важливо, щоб був місцевий запит на таку структуру. Чому багато таких Будинків у Східній Європі? Там було багато організацій, які хотіли. Працює Будинок у Женеві. Зараз криза у західноєвропейських країнах, тому інтерес з’являється. Італії та Іспанії, наприклад, буде важливо мати Будинок Прав Людини.

У Женеві правила мирних зібрань стали жорсткішими. Росія, коли у листопаді минулого року приймала свій закон, то посилалася на приклад Женеви… Тому організаціям різних країн важливо працювати разом, а не тільки дивитися на Захід. Наприклад, зараз у Норвегії є проблема з правом на приватність. Після акту тероризму люди хочуть більше контролю. Саме тому важливо захистити право, що в нас уже є. Варто працювати разом і знати, що ми не одні. Права людини – універсальні для всіх країн.

- Які проблеми і перешкоди зустрічаєте? 

Марина Цапок: Близько 2-2,5 місяців реєстрували Будинок Прав Людини як громадську організацію за українським законодавством минулого року. Ще багато часу займають переговори і узгодження умов з усіма організаціями-учасницями Будинку Прав Людини. Але це не складність, а потрібний процес.

- Організація купуватиме будинок чи винайме в оренду? 

Марина Цапок: Ми збираємося купити будинок. Це буде свого роду правозахисна власність, щоби бути певними, що не буде посягань на неї з боку місцевої влади. Зараз ситуація в Україні більш-менш стабільна і ніхто не боїться здавати приміщення правозахисникам. Але в сусідніх Білорусі і Росії правозахисним організаціям уже бояться здавати в оренду офіси, бо це може бути небезпечно і для самих власників приміщення. Маючи власний будинок ми захистимося від таких сценаріїв. У довгостроковій перспективі ми серйозно зекономимо гроші, бо оренда в Києві це недешево.

Ане Тусвік Бонде: У деяких країнах місцева влада здає правозахисникам приміщення за низькими цінами. Маючи свій будинок не треба шукати проектів, щоб передбачити там гроші на оренду. З іншого боку важко, бо не кожен донор хоче інвестувати у власність.

- Рокажіть, як ведеться фандрайзингова робота? 

Ане Тусвік Бонде: Зазвичай буває важко шукати донорів, які дали б кошти на придбання будинку. Тут важливо бачити довготермінову перспективу, що вигідніше придбати і це безпечніше згодом для організацій. Українські правозахисники дискутують про залучення національного бізнесу. Думаю, важливо шукати підтримки у національних донорів, хоч і не завжди можливо. Наприклад, в Азербайджані була дискусія, чи брати гроші у Вritish Petrol, і організації відмовилися. Будинок Прав Людини мусить почуватися впевнено і незалежно, навіть беручи гроші в уряду, зберігати критичне ставлення до нього.

У Норвегії студенти збирали пожертви для Будинку Прав Людини. Варто залучати індивідуальні внески. Тоді не буде відчуття, що це щось привнесене західними донорами, а щось частиною чого можуть бути прості люди.

Марина Цапок: Ми обрали слоган «Вклади свою цеглину в Будинок Прав Людини». Ситуація склалася така, що правозахисні організації менше розраховують на вітчизняний бізнес, а покладаються на донорів, як правило, іноземних.

У проекті Будинку Прав Людини ми вирішили об’єднати зусилля. Основні ресурси нам зараз надало Міністерство закордонних справ Норвегії і Фонд Мотта. Ми провели зустріч з посольствами інших країн. Наступною буде презентація для місцевих органів влади. Також ми пояснюємо українському бізнесу, чому їм так само це має бути цікаво. І плануємо працювати з індивідуальними внесками.

Ми переслідуємо дві цілі. Перша – це навіть не зібрати гроші на Будинок, а провести інформаційну кампанію і розповісти людям, що таке права людини і чому це стосується кожного. І друге, що оскільки це важливо, то є такий проект, куди вони можуть вкласти свої ресурси.

- Які форми співробітництва є зараз між правозахисними організаціями України? А які плануєте розвинути через Будинок Прав Людини?

Марина Цапок: Правозахисні організації України вже співпрацюють. Важко згадати всі спільні проекти. Це підготовка “тіньової”доповіді до Універсального періодичного огляду, коаліція з нагоди головування України в ОБСЄ, фестиваль кіно про права людини Docudays.UA і багато інших.

Будинок буде для нас передусім фізичним об’єднанням організацій під одним дахом і спільні проекти з’являтимуться частіше. Ми очікуємо і посилення інформаційного ефекту, проведення публічних заходів. Хочемо створити волонтерську спільноту прав людини.

Наше завдання – не допустити, щоб ситуація з правами людини далі погіршувалася. Сценарії розвитку подій в Україні можуть бути різні. Ініціативи, що блокують роботу організацій громадянського суспільства, постійно приймаються в Росії. Білоруський Будинок Прав Людини навіть розташований у Вільнюсі, бо в Білорусі він просто фізично не може існувати.

- Скільки ще до відкриття Будинку? 

Марина Цапок: Найближчі півроку будемо займатися активною фандрайзинговою кампанією. Восени плануємо знайти будівлю. Відкриття Будинку залежить від того, наскільки знадобиться ремонт. Наші оптимістичні прогнози, що до кінця року Будинок Прав Людини відкриється.

Ане Тусвік Бонде: Думаю, цей рік дуже важливий, оскільки Україна головує в ОБСЄ. Це символічний момент, якщо Будинок вдасться відкрити цього року.

Більше про концепцію Будинку прав людини читайте тут, а також стежте за роботою Київського Будинку Прав людини через Фейсбук.

Автор : Спілкувалася Ірина Салій

Регіон: Київ


Тематика публікації:  

Останні публікації цього розділу:

Відкрито House of Europe — дім, сповнений можливостями

Андрій Тужиков: громсектору потрібні зрозумілі моделі комунікації себе для громади

Коаліція по-тернопільськи або як впливати на владу без протестів

Інтервізії, ретрити, кейс-конференції: як уникати вигорання — радить Софіко Табагхуа

Сила в людях: 3 історії громадських організацій, що змінюють Київ

Молодіжний центр Волині: країні потрібні здорові, хороші середовища, які творять соціальні зміни