Суспільному мовленню бути? У Харкові пройшла дискусія «Громадські ЗМІ в Чехії – корисний досвід для України?»

Громадський Простір

16 серпня в Харкові відбулася лекція-дискусія «Громадські ЗМІ в Чехії – корисний досвід для України?» – саме такою була тема, яка на дві години стала предметом для обговорення місцевих журналістів зі своєю колежанкою по цеху з Чехії Катержиною Прохазковою, журналісткою, яка до цього року працювала кілька років у закордонній редакції Чеського Телебачення, також була кореспондентка Чеського Радіо у східній Азії.

Захід, головним чином, стосувався питань організаційної структури суспільного мовлення Чехії, шляхів його фінансування, політичної незаангажованості та імплементації в Україні чеського досвіду реформування ЗМІ.

Від державного мовлення до моделі BBC

Становлення нових медійних реалій відбулося відразу після Оксамитової революції, а вже через два роки розпочали свою роботу суспільні засоби масової інформації. «Я думаю, що саме завдяки цьому ЗМІ стали гарантом демократії та до сих пір не втратили довіру суспільства» – зазначає Катержина.

Система суспільного мовлення в Чеській Республіці подібна до формату BBC і містить в собі інформаційні агентства, чеське радіо та телебачення. Останнє, у свою чергу, охоплює 6 каналів: ЧТ1, ЧТ2, ЧТ 24 (інформаційний), ЧТ Sport, ЧТ : D (дитячий), ЧТ art (культурний).

Управління та контроль телевізійними та радіоканалами здійснюється спеціальною Радою, до складу якої входять 15 членів з-поміж авторитетних та публічних фахівців, громадських діячів, художників, спортсменів. Вони обираються Палатою депутатів строком на 6 років таким чином, щоб були представлені фігури з різних регіональних, культурних та соціальних груп.

Процес запуску суспільного мовника вимагав й інших кадрових змін. Так, на початку реформування на місця близько 50-60% колишніх працівників прийшли нові співробітники, а в цьому році відбулося цілковите оновлення штату.

Фінансова та політична незалежність

Як зазначає пані Катержина Прохазкова, на початку 1991 року питанням фінансування суспільних ЗМІ в Чехії близько року опікувалася держава, а вже потім був впроваджений порядок зборів для громадян, тобто відповідно до прийнятого закону кожне домогосподарство, що володіє теле- або радіоприймачем, зобов’язане сплачувати певну суму коштів: 140 крон в місяць за користування TV та 40 крон – за радіо.

Подібна система абонплати забезпечує 90% доходу, що гарантує незалежність суспільного мовлення від політиків, парламенту та уряду. Як додаткове джерело прибутку виступає реклама, яка складає 10% надходжень. При цьому, трансляція реклами дозволена тільки на 2-ох телеканалах, в той час як офіційні медіа-партнери можуть розміщувати свою продукцію на всіх 6-ти.

Здійснення політичного впливу на процес вироблення новин та суспільного мовлення в цілому унеможливлюють два принципи.

Перший полягає в тому, що вся зібрана інформація, в тому числі з регіонів, спрямовується до центральної студії в Празі, яку перевіряють 3 аудитори – це і забезпечує незаангажованість матеріалів та рівномірне розподілення ефірного часу (наприклад, між кандидатами в передвиборчий період).

Другий принцип – баланс національних та місцевих мовників. Так, головний інформаційний канал ЧТ 24 зобов’язаний між 5 та 7 годинами транслювати регіональні новини.

Суттєве значення в контексті ефективного функціонування суспільних ЗМІ в Чехії має наявність комунікації та зворотного зв’язку з громадянами. По-перше, на сайті мовника існує спеціальна платформа, на якій публікуються критичні зауваження та скарги населення. По-друге, фідбек здійснюється шляхом проведення досліджень та аналізу аудиторії, ступеня їхньої задоволеності послугами.

Загальні тенденції та чесько-українські паралелі

Катержина Прохазкова відмітила, що на сьогодні головним медійним трендом є інтенсивний розвиток інтернет-мовлення та відхід від цифрового. Так, створені окремі редакції, котрі займаються онлайн-версією, при цьому журналісти повинні володіти відповідними компетенціями та мати навички створення контенту для інтернет-сайтів.

Проте на ряду з цим простежується декілька негативних тенденцій: по-перше, відбувається вплив з боку політиків, які роблять спроби трансформувати суспільне мовлення в державне, або ж об’єднати телебачення та радіо, що загалом послаблює медіа; по-друге, здійснюється великий тиск приватними комерційними ЗМІ.

У кінці фокус дискусії змістився до обговорення проблеми становлення суспільного мовлення в Україні, зокрема фінансових аспектів цього питання. У цьому контексті учасники заходу позначили основні «больові точки» українського медіа-простору: а) відсутність традиції незалежних засобів масової інформації; б) недостатній рівень запиту від суспільства; в) недовіра громадян до ЗМІ.

Окрім того, журналісти та інші представники медіа прийшли до висновку про необхідність налагодження співпраці між країнами шляхом організації спільних проектів, майстер-класів, запрошення чеських експертів чи студентських обмінів.

Матеріал підготувала Ксенія Шепеленко для Громадського Простору