Сучасні Донецьк і Луганськ – території без національної ідентичності, – американська журналістка

Олександр Ярощук

На початку незалежності українцям бракувало почуття прив’язаності до України, зазначила американсько-британська журналістка Енн Епплбаум 20 жовтня в America House Kyiv.

За її словами, головною проблемою України на початку становлення незалежності в 90-х була відсутність справжньої прив’язаності жителів України до країни. «У 90-х Україна не мала справжнього відчуття громадянського патріотизму та громадянського націоналізму. Це було спільною пострадянською проблемою».  Жителі України, на її думку, не відчували відповідальності за країну.

Тепер, після Майдану та початку війни на Сході, вважає Епплбаум, українці отримали почуття національної ідентичності і події навколо сприяють формуванню цієї ідентичності. Проте окуповані території – «простір без жодної національної ідентичності».

Енн Епплбаум та модератор дискусії професор Марта Дичок

Все почалося з революції на Майдані 2013-2014 рр., але перші кроки були зроблені ще у 2004 році під час Помаранчевої революції: «Ви мали дві революції, де люди висловили своє бажання брати участь у публічному житті». Проте журналістка відзначила, що вона скептична до вуличних революцій, адже вони, на її думку, не є найкращим способом змін. Вуличні революції є «дуже неефективною формою змін», стверджує Епплбаум. Для справжніх змін в Україні, на її думку, потрібен відданий політичний клас, який відчуватиме відповідальність за країну.

На думку Енн Епплбаум, перед загостренням на Донбасі Путін орієнтувався на російськомовних жителів України, на те, що вони, на його думку, ідентифікують себе з Росією. «Розпочинаючи вторгнення до України, Путін думав, що кожен, хто розмовляє російською, росіянин», – зазначила Епплбаум.

Відповідаючи на запитання журналіста Громадського простору про дієвість націоналізму у боротьбі з пропагандою, журналістка відзначила, що найкращим засобом протидії пропаганди є освіта.

Енн Епплбаум, польсько-американська письменниця та журналістка, яка отримала Пулітцерівську премію (2003) за книгу про історію ГУЛАГу, поділилася своїм баченням проблем, з якими стикаються журналісти у зв’язку зі світовою політичною кризою та війною в Україні.