Робоча атмосфера громадських організацій. Чим живемо

Любов Єремічева

Внутрішня комунікація, командний дух, традиції та звичаї, цінності, формальні і неформальні відносини – назвемо це все культурою, яка мала би забезпечувати гармонію та комфорт перебування людини на робочому місці та злагодженість роботи всієї структури. У розвиненому світі цим речам приділяють досить багато уваги, особливо у сфері бізнесу. А якщо робоче місце – це громадська організація?

Звісно, сюди людина приходить працювати заради втілення певної високої ідеї, яка особисто їй дуже близька… Але чи завжди у колективі однодумців панує дух, атмосфера, при якій хочеться повертатися на своє місце з радістю? Чи достатньо підтримувати місію громадської організації, аби в ній залишатися? 

У Західному світі ідея про те, що для більшої ефективності праці у колективі має панувати творча, привітна, емоційно комфортна атмосфера є досить поширеною. Цю думку також майже в один голос підтримують ті громадські діячі, до яких ми звернулися за коментарями. Утім, можна припустити, що чимало громадських організацій не можуть уникнути проблем із побудовою системи внутрішньоорганізаційної культури. Причин на те може бути чимало… Зокрема, більшість донорів ігнорують потреби тімбілдінгу та розвитку внутрішніх комунікацій. Першочерговими завданнями конкурсних заявок, стоять вирішення конкретних насущних проблем. І це зрозуміло. Натомість, наслідками низької уваги до питань створення та плекання внутрішньоорганізаційної культури, яка має охоплювати формальні та неформальні стосунки, можуть стати низька довіра всередині організації, низька залученість “рядових” працівників до прийняття рішень, слабка мотивованість, і навіть плинність кадрів… Ми розпитали у досвідчених громадських діячів про потреби та проблеми культури всередині громадських організацій. Звичайно, ця тема має чимало аспектів, але ми спробували зачепити деякі, можливо, особливо актуальні.

Внутрішньоорганізаційна культура: чи це важливо? 

“Відмінністю роботи в громадській організації від бізнесу чи інших сфер є те, що для співробітників та співробітниць важливим стимулом є нематеріальне. Спільність цінностей та усвідомлення, що працюєш в колі однодумців, – це те, на чому тримається громадянське суспільство в Україні”, – переконаний Назарій Боярський, координатор освітніх програм Центру Громадянських Свобод.

“Громадська та благодійна діяльність – це не та сфера, де можна не любити свою роботу та свій колектив. Ніякі фінансові стимули не можуть змусити людину горіти бажанням подолати ту чи іншу соціальну проблему…. Лише внутрішня мотивація, яка в тому числі залежить від команди, з якою ти працюєш”, – переконаний PR-менеджер Київського відділення ВБО “Мережа людей, що живуть з ВІЛ” Олександр Равчев.

Цієї ж думки дотримується й громадська діячка Альона Герус: “Не має значення, де ти працюєш – в бізнесі чи в третьому секторі, емоційна атмосфера є одним із основних стимулів продуктивної, ефективної та самовідданої роботи. Часто можна спостерігати: коли людина не задоволена трудовим колективом, відносинами із керівником, рівень її продуктивності падає. Або коли в повітрі витає нотка недовіри один до одного – ефективну командну роботу, не використовуючи силу керівника, побудувати практично неможливо. Тому відчуття, що ти свій серед своїх, обов’язково принесе свої позитивні плоди”.

“Сьогодні багато людей говорять про емоційний стан. Емоції виходять на перший план, іноді ставляться вище доходів і оплати праці. Ми не є винятком цього. Тому кожна зустріч, кожен проект, який продумується нами, ставить в центр уваги окрім знань, розвитку та вирішення конкретної проблеми, позитивні емоції та внутрішній комфорт кожного”, – говорить Валентина Ткачук, голова ГО “Територія мам”.

“Безумовно, гроші в ГО не є головним мотиватором, лише другорядним. Головним – бажання ділитись своєю роботою, як своїм шляхом у житті. До своєї ГО ми залуччаємо лише тих, хто БАЖАЄ працювати”, – ділиться думками практичний психолог, координатор психологічного напряму ГО Жіноча Сила України Ольга Вержиківська.

Дмитро Колесник, виконавчий директор МО “Пласт – національна скаутська організація України”: “Емоції, які переживаєш в Пласті – це навіть не стимул, а мотивація. Ми це називаємо пластовий дух. Це те, що приваблює на початку, а потім втримує надовго”.

А от за спостереженнями Сергія Сухобойченка, громадського діяча, який проживає наразі в Польщі і має можливість порівняти особливості робочої атмфосфери польських НУО, – внутрішній комфорт та емоційна атмосфера не є основним стимулом. “Працюють в польських НУО за контрактом і тому результативність виконаної роботи та критерії успішності є основним виміром. Дуже цінується власний час і вільний час”, – наголошує Сергій.

Основні проблеми

“Упевнена, що проблеми із внутрішньою культурою є в будь-якої організації і без різниці – громадська вона чи комерційна/урядова. Ключовою особою в громадській організації є виконавчий директор. Його можна порівняти з диригентом. Від того наскільки витонченим, обережним, професійним буде підхід до управління колективом, залежить досконалість звучання оркестру, його цілісність, довершеність”, – вважає громадська активісткаЄвгенія Кравченко.

“З моїх спостережень вбачається, що основною проблемою може бути відсутність в організації людини, яка б займалась корпоративним духом. Насправді, це складна робота, яка потребує окремих зусиль, вмінь та бажання. Адже важливо не «перегнути палку» як відома «общественница Шура» зі «Службового роману»”, – ділиться думками Назарій Боярський.

Олександр Равчев зауважує: “Проблема перша – не приділяти цьому уваги взагалі, думаючи, що цей «паровоз» буде їхати сам. Особливо, коли відбувається зростання організації – з’являються нові напрямки, люди та проекти, а колектив не перебудовує свою структуру комунікації. Через це часто бувають проблеми та конфлікти. Тому після кожної великої зміни в організації ми проводимо великі збори, де обговорюємо їх, та те, як це вплине на подальшу роботу команди”.

“Крайнощі – це головні проблеми. Максимальний формалізм часто протиставляється дуже дружнім відносинам. Причому як і одне, так і друге заважає побудові командної роботи та досягненню результатів, – розповідає Альона Герус, – Брак часу на «людське» спілкування вносить свої корективи в емоційну атмосферу. Не варто забувати, що ми живемо в суспільстві і працюємо з людьми – надзвичайно емоційними істотами. Тому ігнорувати вплив емоційного стану працівника (як радісних, так і сумних емоцій) на робочий процес і загальний результат – не варто. Доцільно експериментувати із запровадженням традицій та правил, але пам’ятати, що вони мають однаково добре сприйматися всіма членами колективу. Якщо ми говоримо про неформальне спілкування під час якихось колективних святкувань, то не треба перетворювати такі зустрічі на робочі наради, що часто буває. Виникають ситуації, коли колектив радіє життю до моменту приходу керівника, який через своє невміння «переключитися» чи «відключитися» від робочих питань, нівелює те «людське»”.

“Окрім того, не варто забувати, що громадська організація – це місце роботи, не зважаючи на те, чи ви там працюєте за гроші, чи на волонтерських засадах. Це нормально, що ваші друзі, які ще донедавна були просто колегами, можуть погано виконувати ту чи іншу роботу і їм треба про це сказати. Бо основне завдання – досягнення результату” , – додає Альона.

“Проблеми внутрішньої комунікації будуть завжди, тому що працюють живі емоційні люди. Відрізняються польські НУО від українських тим, що набираються на роботу фахівці вузького профілю на виконання конкретних робіт на конкретний часовий термін”, – розповідаєСергій Сухобойченко, порівнюючи польський та український досвіди.

 

Які внутрішньоорганізаційні традиції, правила тощо, що слугують покращенню загальної атмосфери, є у вашій організації?

Спільне у відповідях наших експертів – корпоративні заходи, спільні обіди, святкування днів народжень та інших свят, виїзди на природу тощо.

“Також ми намагаємось щорічно робити подарунки для співробітників, які добре проявили себе. Це можуть бути, як звичайні грамоти від керівництва, так і, наприклад, іменні візитівниці. Головне тут не сам подарунок, а увага до старання члена команди. Ще одна з важлива умова – це організація офісу, де працює команда. Ми приділяємо багато уваги тому, щоб всі робочі місця були максимально зручні та комфортні, щоб не виникало випадків, коли гарні умови праці одних досягаються за рахунок погіршення умов інших. Доброю традицією нашого колективу є приносити солодощі, чи сувеніри після повернення з відпустки, та відзначати цю подію співробітника спільним чаюванням”, – розповідає Олександр Равчев.

“В своїй організації ми традиційно святкуємо дні народження усього колективу, а такожвлаштовуємо спеціальні тематичні вечірки – вечір грузинської кухні, костюмована вечірка «Великі лиходії та лиходійки» та інші. Нещодавно ми отримали купу задоволення від спільного походу в Молодий театр на «Голубку». Ну, і щоденні «обнімашки» при зустрічі – ніхто не відміняв”, – розповідає Назарій Боярський.

“На мою думку, важливо, щоб традиції народжувалися природнім шляхом, а не були притягнуті за вуха. Наприклад, в моєму першому колективі, святкування днів народжень завжди було святом. Ми обирали подарунки, а не просто сухо дарували конверт з грошима. Іменинник готував пригощення і це був не просто торт, куплений в найближчому супермакеті. Можливо такий процес складніший і було більше клопотів, але емоційно – це було справжнє свято з людьми, які тобі радісні. Такий формат забезпечив спогади та емоції, які спільні для всіх, і таким чином працівники відчували себе частиною цілісного організму. Для порівняння: мій ще один колектив навпаки обмежувався «тортом із супермаркету». Не хочу надавати великого значенню «тортам», але з командною роботою в другому колективі було складніше”, – говоритьАльона Герус.

Дмитро Колесник: “Пласт розвивається вже більше 100 років, тому традиції мають дуже важливе значення. Зокрема, наше привітання – «СКОБ» – з потиском лівої руки. Іноді знайомишся з людиною вперше, а вона тобі раптом подає ліву руку. Одразу змінюється очікування від знайомства. Перші питання будуть не: «Ви звідки? Чим займаєтесь?», а «Ти з якого куреня? Знаєш …?». Інший приклад: кожен захід починаємо з молитви. Молитва, виконана співом кількома десятками чи сотнями людей різного віку, одночасно і мотивує до діяльності, і додає морального духу”.

 

Наскільки багато уваги у Вашій організації приділяється побудові командного духу, внутрішнім традиціям, створенню емоційного комфорту?

Олександр Равчев: “Наша команда працює вже 11 років, і за цей час виросла з невеликої групи однодумців-волонтерів, до великого колективу професіоналів. Зараз ми можемо дозволити собі наймати спеціального фахівця-психолога, який щомісячно проводить групову супервізію колективу, що дозволяє співробітникам особистісно розвиватись та вирішувати можливі труднощі в роботі чи комунікації. Це дуже важливо для соціальної сфери, в якій ми працюємо, бо коли ти щодня зіштовхуєшся з людським горем та проблемами, починається емоційне вигорання, яке може погіршити твої стосунки з іншими членами команди. Професійна своєчасна допомога психолога дозволяє як мінімізувати ризик вигорання, так і відновити сили, якщо така ситуація трапилася”.

Дмитро Колесник: “Пластуни вже з найменшого віку вчаться працювати у малій групі.У такій групі протягом років кожен член організації переживає найкращі моменти свого пластування. Без командної роботи не обійдешся, а за роки формуються і традиції для свого гуртка чи куреня. У нас не прийнято поширювати назовні традиції, оскільки це щось приватне для кожної окремої групи. Але загальні скаутські традиції відомі усім і вони є тим елементом, який об’єднує, дисциплінує, а також дає наснагу на реалізацію нових і нових проектів”.

“Переоцінити внутрішню культуру складно. Адже ми – правозахисники – в своїй повсякденній діяльності зустрічаємось з дуже складними проблемами: жертви катувань, свідчення заручників, злочини на ґрунті ненависті, мова ворожнечі… Тож підтримка бойового духу є дуже важливою. А усвідомлення, що ти не «один в полі», а поруч – плечі колег та колежанок – є запорукою натхнення та волі в нашій роботі”, – говорить Назарій Боярський.

 

Наскільки вільно у Вашій організації висловлюються думки, ідеї? Чи може “рядовий” працівник висловити свою ідею?

“Висловити можна все, що завгодно і «рядових» працівників у польських НУО не існує, всі однаково можуть висловлювати думки”, – говорить Сергій Сухобойченко.

“В Центрі Громадянських Свобод усі співробітники та співробітниці можуть вільно висловлювати свої ідеї. Адже кожен та кожна спеціалізуються на певних темах чи формах роботи.Неможливо боротись за свободу в країні, не створивши її у себе в організації“, – стверджує Назарій Боярський.

“Без ідей рядових працівників і волонтерів не було б Пласту. Насправді, більшість успішних пластових проектів ініціюються безвідносно до посад і регалій в організації. Керівники осередків, куренів або ж інші адміністратори в Пласті покликані допомагати реалізувати ідеї волонтерів. А ідей вистачає”, – говорить Дмитро Колесник.

 

Коментар психолога

Практичний психолог, член Київської Асоціації Психотерапії, психотерапевт Центру психології та розвитку дітей “Геніус”, координатор психологічного напряму ГО Жіноча Сила України Ольга Вержиківська переконана: “На мою думку, має бути постійна внутрішня робота з учасниками громадської організації: моніторинг психологічного стану працівників, проведення загальних зборів, тренінгів, спільного відпочинку тощо. Звісно, це має бути адекватно – через певні необхідні проміжки часу, в залежності від графіку гроботи і насиченості роботи ГО на даний час.

Громадська організація має будуватись ВИКЛЮЧНО на щирій зацікавленості, мотивованості учасників у спільній справі. Кожен учасник ГО має виконувати лише ту роботу, яка йому цікава (професійно чи як хоббі): якщо рекламіст займається фінансовою справою і це його напружує – роботи не буде.

Якщо верхівка ГО, організатори, працюють лише заради грошей – взагалі без коментарів. Якщо ж громадську організацію створено за покликом духу – то це буде допомагати в роботі з персоналом, тому що керівний склад своєю роботою надихатиме певною мірою на роботу.

Взагалі сам факт ГО як структури наразі в суспільстві переживає революційні зміни: багато з них зникає і створюється. Та виживуть лише ті, що будуть працювати прозоро і показувати реальні результати, а це можливо лише щиро”.