Рівність заради безпеки. Повноцінний суспільний процес неможливий без участі жінок

“Там, де є влада, де є можливість приймати рішення, жінок досі замало, і їх усувають. Це відбувається на всіх рівнях: зокрема і щодо участі жінок у процесах миротворення, запобігання конфліктів у ...

ужф

Громадський Простір

“Там, де є влада, де є можливість приймати рішення, жінок досі замало, і їх усувають. Це відбувається на всіх рівнях: зокрема і щодо участі жінок у процесах миротворення, запобігання конфліктів у громадах. Хочемо показати, що, залучаючи жінок  до процесів, які відбуваються на рівні громад, на національному рівні, ми робимо рішення більш зваженими і такими, які відповідають потребам різних верств населення”, – наголошує у розмові Наталія Карбовська, директорка зі стратегічного розвитку Українського жіночого фонду.

 В Україні стартував проект “Жінки просувають зміни, відновлення миру і запобігання конфліктам на регіональному рівні в Україні” («Рівність заради безпеки»), який виконується Українським жіночим фондом та фінансується Європейським Союзом. Проект охопить 5 областей – Дніпропетровська, Запорізька, Вінницька, Хмельницька і Луганська.

eefc8176-c91f-4367-9fa8-446fa576c883

 “Будемо створювати системи, які працюватимуть після закінчення проекту. Історією успіху стануть ефективні плани дій і навіть реформи в пілотних областях. Тому що без реформ, насправді, без змін політики далеко ми не просунемося”, – Наталія Карбовська.

Мета проекту – сприяти більшому залученню жінок у процеси відновлення миру та запобігання конфліктів через підтримку місцевих органів влади та громадських організацій у розробці, реалізації та контролі щодо Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека” на період до 2020 року.

На мою думку,  проблема резолюції Ради Безпеки ООН 1325 в Україні в тому, що її “спустили” з Києва, і люди, не розуміючи, що то, сприймають це як щось, від чого треба відписатися, – говорить Микола Ябченко, менеджер комунікацій УЖФ, – Хоча насправді ця резолюція виникла, як інструмент. Тому що є проблеми в світі, пов’язані з недостатньою участю жінок в процесах прийняття рішень в контексті конфліктів і миротворення. Резолюція покликана надати інструмент для того, щоб ці проблеми вирішувати, вирівняти ситуацію. Ми можемо побачити багатьох жінок, які в невигідному становищі через те, що ці підходи не впроваджуються. Це, зокрема, і неучасть жінок в миротворчих місіях. 

Микола

Також ми можемо говорити, що дуже багато жінок потерпають від насильства і це насильство, так чи інакше, пов’язане з війною в Україні. Наприклад, повертаються ветерани АТО з посттравматичним синдромом, який ніхто не лікує, і вважають, що немає проблеми, що все буде добре. А виходить, що страждають чоловіки і страждають жінки… Взагалі, в країні дуже високий градус агресії, тому що всі знервовані – у когось син воює, у когось родичі без роботи, без квартири. Тобто агресія ця зростає – і це впливає на рівень насильства. У першу чергу, це насильство по відношенню до жінок. Тому насправді людей, які страждають і могли би отримати якісь переваги від того, що ці підходи будуть впроваджені,  дуже багато”.

Коли війна – не до гендерної рівності?

 “Коли ми говоримо про права жінок з тими людьми, які приймають рішення на різних рівнях, часто чуємо: ‘Ми розуміємо, що гендерна рівність важлива, але в країні зараз війна. Давайте ми закінчимо з війною і займемося правами жінок”. Це стратегічно неправильно. І світовий досвід це доводить. Важливо, щоб громадські організації, влада, небайдужі люди об’єднувалися і мали  важелі впливу на процеси, – наголошує Наталія Карбовська.

 Український жіночий фонд 18 років працює в Україні у напрямку захисту прав жінок і просування гендерної рівності. З того часу, як почалася війна, активно співпрацює з громадськими організаціями, зокрема, в напрямку залучення жінок до процесів миротворення.

Станом на травень 2018 року у Збройних Силах України проходять службу та працюють понад 55 тисяч жінок, з них майже 25 тисяч є військовослужбовицями. Близько половини жінок-військовослужбовиць служать у військових частинах бойового складу, а кожна третя з них має офіцерське або сержантське звання.

Там, де є можливість приймати рішення, жінок усувають

 У середньому у світі жінки займають 22% місць в національних парламентах. В Україні дуже мала кількість жінок-депутаток у Верховній Раді – 12%. З 423 народних депутатів зараз в Раді всього 51 депутатка. У Кабміні найвищі посади дісталися тільки 12,5% жінок. На 24 міністри припадає лише три жінки. Серед заступників віце-прем’єр-міністрів і міністрів жінки становлять 26,5%.

together (1) (1)
“Зараз, у зв’язку з реформою децентралізації, коли з’являється більше повноважень, можливостей,  грошей на місцевому рівні, жінок починають також усувати. В середньому в Україні 15,4% жінок – голів об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Там, де є влада, там, де є можливість приймати рішення, жінок усувають. Якщо в 2015 році, коли починалася реформа, жінок було 19% серед голів ОТГ, в 2016 році – 14,9%, а в 2017 році ще менше –  14,3%. І це відбувається на всіх рівнях, зокрема, це й ті жінки, які долучені до прийняття рішень щодо процесів миротворення, запобігання конфліктів у своїх громадах. Ми будемо активно працювати з тим, аби ця проблема не замовчувалася і щоб приймалися відповідні політичні рішення”, – розповідає Наталія Карбовська.

 Три напрямки проекту «Рівність заради безпеки»

Проект працюватиме в трьох напрямках.

Перший – тренінгова програма для представників/ць органів влади, журналістів/ок, активістів/ок, науковців/иць щодо того, як вплинути на існуючі обласні програми, як аналізувати рішення, які приймаються на рівні областей з точки зору прав жінок і чоловіків, і як змінювати політики.

Друга частина - практична, аби допомогти областям виконувати свої програми та створювати  комунікаційні стратегії.

 Третій компонент – створення моделей, які ми будемо поширювати і в інші регіони України.

 “Сподіваємося, що завдяки співпраці з державою, зокрема, з Офісом урядової уповноваженої з питань гендерної політики, наші моделі зможуть бути розповсюджені й в інших областях також”, – додає Наталія Карбовська.

Візія експертів/ок

Проект виконується за участі “Центру сприяння рівності” (Литовська Республіка), який  допомагатиме з комунікаційною стратегією, та “Інформаційно-консультаційного центру”, організації, яка, фактично, стояла біля витоків створення Національного плану дій в Україні. Вони будуть допомагати експертно, методологічно – формувати інструментарій аналізу ефективності існуючих планів, тренінгові курси, які будуть поширюватися на інші регіони.

“Задум проекту такий: беремо пілотні регіони, в яких дуже чітко досліджуємо локальні потреби. Тоді дивимося на ці проблеми ще додатково з гендерної перспективи, яка є специфіка потреб чоловіків та жінок. І тоді вже посилюємо компетенцію місцевої влади, громадських організацій, ЗМІ, щоб вони дуже чітко розуміли, що потрібно робити, чому треба робити саме таким чином, аби результат був ефективним”, коментує Маргарита Янкаускайтеекспертка “Центру сприяння рівності” (Литва).

“Резолюція говорить про те, що коли приймається рішення з вирішення проблем, які викликають воєнні конфлікти, то обов’язково потрібно залучати жінок. Немає розуміння, що жінки – це дуже важливий ресурс. Не знаю, як в Україні, але у Литві жінки – більш освічені як соціальна група, на відміну від чоловіків, і жінки, як правило, бувають більш соціально активні. У жінок більше досвіду та чуттєвості з приводу того, що стосується проблем, які опускаються на плечі сім’ї, суспільства, тому що вони більше беруть участь у догляданні дітей, за старшими членами родини. Якщо ми не прислуховуємося до їхніх голосів, то, ймовірно, не будемо розуміти, що насправді нам потрібно, щоб ми могли якісно вирішити проблему”, – переконана експертка.

“Ми повинні дуже чітко розуміти, на які групи населення впливає конфлікт, – говорить Маргарита, – Це будуть різні групи, у всіх цих різних груп будуть інакші моменти, з якими вони зіштовхуються. Якщо брати гендерний аспект, то жінки та чоловіки будуть стикатися з різними проблемами, у них будуть різні потреби. Але якщо ми хочемо відновити гармонію у суспільстві, то ми повинні не просто пропонувати послуги, а розуміти, що для жінок потрібно ось це, щоб вони могли почати функціонувати, для чоловіків –  потрібно ось це. Навіть якщо послуга одна й та ж, наприклад, з відновлення психічного здоров’я людей, які мають посттравмовий синдром, а тут теж буде своя специфіка у чоловіків, і своя – у жінок”.

IMG_8700
“ЄС підтримує проекти у сфері прав людини, зокрема, гендерної рівності, яка є складовою частиною прав людини – бо це фундаментальні, основоположні принципи побудови Європейського Союзу. Важливо просувати роль усіх учасників/ць соціального процесу, жінок та чоловіків, задля збалансування їхньої соціальної позиції. Усе суспільство має робити у нього свій внесок – тоді це розвиток. Якщо хтось вносить менше, то хтось споживає більше. Усі повинні мати однаковий доступ до ресурсів та нести однакову відповідальність за свої дії. Це аксіома, загальні поняття.

 Що стосується даного проекту, то він має консолідувати суспільну думку, щоб допомогти просунути рішення Резолюції Ради Безпеки ООН  № 1325, пов’язане з роллю жінки в запобіганні конфліктів та збереженні миру”, – ділиться своїм баченням Сергій Полюк, менеджер сектору громадянського суспільства Представництва Європейського Союзу в Україні.

………………………………….

Транскрибування: Ольга Прокопенко, Ксенія Сітінська, Анна Трегубова


Тематика публікації:              

Останні публікації цього розділу:

Prostir Talks: трансформації в регіонах — експертний погляд

Руслан Рохов: «Школа мерів» – це перший проект, що пояснює роль міського голови

Хмарно з проясненнями: підсумки Індексу сталості організацій громадянського суспільства

Іноземні агенти — загроза громадянському суспільству? Відео дискусії

До Дня миру відбувся фестиваль національних спільнот

Save Prozorro Dnipro. Як громадськість відстояла прозорі закупівлі