ReHERIT: Спільна відповідальність — за спільну спадщину

Дослідження спільної спадщини допомагає зрозуміти, як мешканці міст ідентифікують або не помічають культурну спадщину навколо себе. Відкриваючи пам’ятки, доводиться говорити не тільки про багатство, ...

DSC09079

Громадський Простір

Дослідження спільної спадщини допомагає зрозуміти, як мешканці міст ідентифікують або не помічають культурну спадщину навколо себе. Відкриваючи пам’ятки, доводиться говорити не тільки про багатство, але і про біль спадщини. А ще завдяки цьому ми вчимося ставати кращими мешканцями своїх міст або навіть трішки кращими людьми і господарями. Європейський Простір поспілкувався з командою Проекту ЄС ReHERIT про досвід та активності на переосмислення культурної спадщини Львова та Умані. І простору поміж ними…

Дослідження, тренінги для вчителів та гідів, поширення добрих практик щодо роботи з культурною спадщиною, маркування пам’яток, розробка стратегії хасидського паломництва як частини туристичної стратегії Умані, створення Порталу культурної спадщини — це головні завдання, над якими працює об’єднана команда Проекту ReHERIT.

На порталі культурної спадщини ReHERIT Ви вже можете читати найкращі кейси, матеріали для якісної роботи з культурною спадщиною. Наприклад, цікава добірка проектів, що вдало використовують IT-технології, привертають увагу та роблять культурну спадщину й архітектуру ближчою до людей.

“У проекті ми проводимо соціологічні дослідження, готуємо навчальні матеріали — це освітня, м`яка частина проекту ReHERIT. Є тверда частина: робота з історичними пам`ятками, пам`ятками архітектури. У Львові це зокрема Простір Синагог.…Там заховані таємниці з історії, які ми намагатимемось розкрити не лише туристам, але і мешканцям. Адже й ми, пересічні львів’яни, не бачимо, бо не знаємо усієї своєї спадщини. І місто-партнер Умань також має багато таких місць, які не промарковані, жодним чином на туристичних маршрутах не позначені. Це конкретні практичні речі, які будуть здобуватися в проекті”, — зауважує Олександра Сосновська, координаторка проекту ReHERIT.  

До команди проекту ReHERIT долучились експерти громадських інституцій та представники місцевої влади: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Лабораторія міського простору та Відділ культури Уманської міської ради.

“Є такий термін “незручна історія”. Щось, що, можливо, іноді незрозуміле, дошкуляє, викликає тривогу чи неоднозначні емоції. І тут важливо думати про смисли, ідеї, зміст. Але так само і про процес. Коли ми не тільки говоримо, а й діємо, то ця “незручна” історія стає ближчою. І ми вже з нею маємо зв`язок… Імпульс проекту ReHERIT пішов зі Львова. Простір Синагог — місце, яке було пусткою довгі роки. Це те саме незручне місце, яке спонукало шукати відповідей: про що воно говорить також і нам про нас як мешканців цього міста?” —  розповідає Софія Дяк, директорка Центру міської історії.

 

Ознакування спільної спадщини. Львів — Умань

Львівська команда проекту запустила другу частина проекту «Простір Синагог», з археологічним дослідженням та маркуванням території Великої міської синагоги. Трішки деталей, а як все зачиналося.

Простір Синагог у Львові — ініціатива для вшанування історії євреїв у Львові та кращого розуміння спільної міської історії і спільної спадщини самими львів’янами і гостями міста.

Пам’ятне місце лишалось непомітним в публічному просторі міста. Втім, археологічні розкопки і візуальне маркування робитиме це місце видимим та дозволить залучити до діалогу різних учасників. На одній з наукових конференцій про єврейську спадщину в містах Європи (в Кракові, Будапешті, в Празі) було дано початок дискусії, як можна оживити такі місця у Львові. 

Потрібен архітектурний конкурс. Міжнародний! Спільними зусиллями Львівської міської ради, Центру міської історії Центрально-Східної Європи та Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ), а також українських та міжнародних єврейських організацій, вдалося організувати конкурс.

У конкурсі на створення меморіального простору у єврейському кварталі переміг берлінський архітектор Франц Решке. У 2016 році першу частину відкрили для широкої публіки. Законсервували вцілілі залишки синагоги “Золота Роза”, встановили меморіальну інсталяцію “Увіковічнення” — з цитатами мешканців Львова та людей, пов’язаних з містом, які були євреями. 

Простір Синагог у Львові

“Є дуже багато свідчень, щоденники, спогади. Експерти і мешканці зробили ретельний вибір з 90 знайдених цитат. Було важливо показати життя людей, почути їхні голоси. Кожна з цих цитат, вибита на камені — різноманіття суспільне: чоловіки, жінки. Різні мови: ідиш, іврит, голландська, польська, англійська, німецька… У кожній цитаті запаковано елемент актуалізації. Це меседжі, які мають бути про щось дуже особисте, актуальне. Наприклад, спогади дівчинки, яка бачить, як забирають її матір… Або щось загальне, універсальне — чим для тебе є батьківщина: дім, подвір`я, вулиці…”, — згадує процес підготовки Софія Дяк.

Бачимо тепер тут громадський простір — живий, відкритий, цікавий для туристів. За час розмови і фільмування, ми спостерігали не одну шкільну екскурсію, підходи організованих груп з гідом, багато іноземців. Але головне — цей простір прийняли містяни.

Завжди, говорячи про спадщину, має бути 2 сторони — минуле і майбутнє. Важливо врахувати можливість актуалізації цих меседжів для різних аудиторій. Чи є обмеження в нашому суспільстві сьогодні? Етнічні, гендерні, соціальні… Кожне свідчення має потенціал розкрити контекст минулого, олюднити спадщину, але також актуалізувати і зробити релевантним. Торкнути нас тепер. Бути імпульсом до розмови сьогодні. 

 

Умань 

Розпочату роботу у Львові вирішили розширити, що означало і взяти на себе більше відповідальності. Залучили партнерів, розуміли, що знаннями треба ділитися. Місто Умань одразу спало на гадку. І місто відповіло взаємним зацікавленням.

Умань – найбільший центр хасидського паломництва та важливе місце єврейської, польської та української історії. Це місто, яке має величезний туристичний потенціал.

В Умані команда працює над формуванням Стратегії розвитку культурного та паломницького туризму, готує матеріали для вчителів та гідів. Для міста це перший досвід такої співпраці у проекті ЄС, де місцеві органи влади, громадські організації, ініціативи, дослідники об’єднуються в спільноту людей, яка разом працює з культурною спадщиною міста. 

Міська управа в Умані

“Ефективне управління спадщиною для сталого розвитку місцевих громад та вплив на суспільний розвиток у ширшому контексті є однією з головних проблем в Україні. Українські міста та містечка  по-різному діють у цій сфері. Але погодьтесь, якщо нічого не робити, то точно нічого не буде. Тож, цей проект лише один із кроків, який, ми віримо, допоможе нам не лише краще вивчити своє місто, а й дасть могутній поштовх для його розвитку.

Місто має і свої чутливі питання, адже тут переплітається спільна спадщина української, єврейської, хасидської культур. І працювати також доводиться з викликами сьогодення. 

Для міста Умань — це не просто цікавий, а й дуже важливий проект, який, сподіваємося, допоможе нам вивчити та переосмислити те культурно-історичне багатство. Хочемо знати, як зробити місто туристично привабливим, використовуючи ширшу палітру цікавих об’єктів, якими багате наше місто”, — розповідає координаторка проекту в Умані Людмила Гекалюк.

“Проект також про співпрацю і комунікацію на різних рівнях. У Львові громадські організації та влада мають вже досить гарний досвід взаємодії, користуються певним авторитетом. В інших містечках того авторитету певно ще нема, тільки десь здобувають. 

Коли ми їдемо в Умань, ми бачимо, що ті місточки між громадськими організаціями, між активістами, між владою слабкі і вузенькі. Нема таких досвідів. Є ідеї в людей, але вони не знають до кого звертатися за підтримкою. І нам важливо дати цю дорогу, як реагувати на ситуацію, підсилити один одного. Поєднати знання, відсторонену перспективу, ми громадяни однієї країни, це цікаво”, — розповідає Олександра Сосновська.

Така наче амплітуда цього проекту, в якому є 2 опорні точки: Львів і Умань. Львів – як частинка, Умань – як все місто і простір поміж ними. Але також процес розуміння України в минулому і теперішньому, всередині і назовні та балансування поміж тим і тим.

 

Варіації на тему пам`яті — простір поміж Уманню та Львовом

У нашій країні практично немає жодного містечка, де була б лише одна спільнота. Є українці, євреї, поляки, німці, росіяни, вірмени… Це таке поле співпраці і напруги. Це просто невичерпне джерело для того, щоб говорити про людське життя в сучасному світі. Так само, коли ми рухаємося, їздимо, чуємо різні мови, зустрічаємо різних людей. 

Це все можна було бачити 60 років тому. Вийдеш на вулицю — і чуєш ідиш, польську, українську, російську мови… Можна давати приклади пошуку порозуміння, ділитися досвідом, казати що працює тут, але це не обов’язково мусить працювати деінде. 

Команда долучатиме до роботи з культурною спадщиною низку інших міст з Центральної та Західної України. Передусім для підвищення спроможності управління культурною спадщиною на місцевому рівні буде проведено кілька тренінгів та оголошено конкурс міні-грантів.

Між Уманню і Львовом — у цьому просторі багато міст і містечок, які мають дуже подібні варіації на тему пам`яті. Які матимуть можливість втілитись у свої маленькі проекти переосмислення.

На воркшопах учасники з невеликих міст зможуть поділитися ідеями, почути себе зовні, чи це релевантно, розширити уявлення про горизонтальні зв`язки. Це буде ще одна хвиля імпульсів для нашого розуміння: чим є місце, спадщина, що ми можемо з цим робити, навіщо, на рівні локальному, інтегровано у світ. Чудова нагода, щоб мати досвід і розмову. Це наш вклад в розмову.

 

Це і про імідж України від самого початку 

Проект ReHERIT уже став внеском до Міжнародного року культурної спадщини (2018), проголошеного ЮНЕСКО. Нові напрацювання будуть представлені у липні 2020 року на форумі «Горизонти спадщини», який об’єднає усіх учасників та гравців екосистеми культурної спадщини всієї України та ЄС. 

Україна є в дуже цікавому процесі, де ми розуміємо і пізнаємо себе. І цей процес ніколи не буде завершений. Суспільство є динамічне, розвивається, міняється. Щоб нас розуміли, нам також потрібно розуміти інших. Хоча б бути відкритим до розуміння інших. 

Показати, що можливо ми не знаємо про цю синагогу так багато, як ви знаєте. Можливо, вона не має для наших родинних історій такого значення, як вона має для вас. Але ми розуміємо, вона вам важлива і нам теж цікава. Нумо мислити симетрично. Спадщина і культура, великою мірою, це про жести. І цей жест є зацікавленням в розумінні і спробі комунікації. 

 

Джерело: Європейський Простір.


Тематика публікації:    

Останні публікації цього розділу:

Ігор Козловський: партнерство заради розбудови миру

Що таке моделі впливу та як "божевільний геній" Метью Манос віддає половину доходу некомерційним організаціям?

Барбара Блонська: особа, котра знущається з тварин, здатна вчиняти й інші протиправні дії

Як на Форумі SHKALA заміряли комунікації для соціальних та поведінкових змін

Культура у відкритому суспільстві: три ініціативи, що гуртують Україну

Президентська виборча кампанія та нові реалії масової комунікації