Реформа освіти на прикладі школи майбутнього: ФОТО, ВІДЕО

Громадський Простір

Наталія Лімонова – співзасновниця Креативної Міжнародної Дитячої Школи, координаторка групи “освіта” в Громадянській Платформі “Нова країна”, експертка Центру підтримки реформ та Тетяна Деменко, директорка цієї школи провели журналістів Громадського Простору коридорами цього навчального закладу, який у своїй роботі поєднав класичні та сучасні методи виховання підростаючого покоління. На прикладі цієї школи ми змогли розглянути не тільки цікаві методики та підходи виховання сучасної людини, але й поміркувати над освітніми реформами, яких потребує наша країна.

За словами наших інтев’юерок, школа виникла як потреба навчати власних дітей і зараз переросла в ідеї створити мережу шкіл-пілотів, які будуть показувати гарні результати, а діти будуть щасливими і задоволеними. Повна версія у відео-бесіді нижче. 

Громадський простір: Школа, насправді, справляє  враження із перших кроків – мотивуючі гасла, яскраві кольори, фотографії, картини, малюнки – розкажіть, чим характерна ваша школа, які методики застосовуєте… Яким чином вона може стати родзинкою освітніх реформ, про які будемо вести мову далі?

Тетяна: Справа в тому, що школа створена батьками. Створюючи школу, перш за все,  співзасновники, які є батьками двох-трьох діточок, планували створити її такою, в якій буде комфортний простір для дітей. Знаєте, колись Сухомлинський сказав, що школа має бути школою спокою для батьків, школою творчості для вчителів та школою радості для дітей.  Звичайно, що всі ці постулати були взяті в основу наших методик. Перш за все, ми говоримо про повагу до особистості  дитини, про можливість її мати власну думку і цю думку аргументовувати, відстоювати, розвивати; розвивати свою творчість. Багато уваги ми приділяємо екології дитини, її здоров’ю, її вмінню будувати здорову позитивну комунікацію одне з одним і звичайно, знаходити свої родзинки, свої таланти. Над цим працює весь наш творчий педагогічний колектив. Маємо велику підтримку від засновників нашого закладу. І саме ті філософії, які вони запровадили, ми маємо змогу тут реалізовувати. Ми будемо ще дуже яскраво про себе заявляти, працюємо у повному форматі перший рік. Для нас це робота із натхненням, робота із творчістю, для нас це є робота, яка є задоволенням. Кажуть, що слово – це найтонший дотик  до душі, тож кожне слово, яке ми промовляємо, намагаємося промовляти з любов’ю. У нас на стінах написи: “Ви – кохані”, тому що ми їх любимо. Дивимося на процеси навчання в школі так, якби батьки бажали для своїх дітей.

Наталія: Дійсно, ми намагалися створити простір, де діти можуть максимально реалізувати свій потенціал, розкрити свої таланти.  А ще – меседж, який ми даємо батькам і навколишньому світу: це школа, яка вчить думати. Бо на сьогодні навички критичного мислення, креативного мислення, навички і вміння вирішувати складні проблеми  – це найголовніше, що буде затребувано у найближчому майбутньому. Ми вчимо дітей майбутнього, тому не маємо права їх вчити методами минулого. Вчимо їх тому, що самі ще не знаємо і що буде затребувано. Вони повинні орієнтуватися в цих змінах і приймати відповідальні рішення, бути відповідальними за своє життя і за оточуючий світ.

Громадський простір: Як правило, школа і загалом освіта розцінюються як кількість здобутих інтелектуальних знань, які ми часто в житті навіть не використовуємо, хоча життя – це більше, ніж просто школа і набір, як гадають  часом освітяни, знань. Життя – про досвід, про розвиток, в тому числі емоційний, духовний, інтелектуальний, усебічний. Чи дає ваша школа такі розвитки і як це відбувається?

Тетяна: Перш за все, ми почали аналізувати ті надбання, яке вже є. Насправді, в нас є дуже багато талановитих вчених – і вітчизняних, і закордонних, методики яких застосовуються по всьому світові. Зокрема, це методики адаптування дітей до навколишнього світу, до розв’язання нетрадиційних задач, ми співпрацюємо із авторською школою в Запоріжжі, це теорія розв’язання винахідницьких завдань. Вона була винайдена ще в колишньому пострадянському просторі, і допомагає поглянути діткам на об’єкти та явища, які вивчаються, з різних кутків, тобто повне оточення 360 градусів для того, щоб можна було вивчати сам об’єкт і його основі властивості, наприклад, як розвивається креативне мислення – нестандартне його застосування. Таким чином, поєднуючи сучасні технології та ідеї, які вже існували з розвитку критичного мислення, ми вчимо дітей готувати конспекти у вигляді елементів майндмеппінгу (mindmapping). Це сучасна теорія, сучасні теорії та методи, але які мають глибоке коріння – не одного дня. Ми використовуємо дуже серйозні наукові розробки – знову ж таки, з точки зору мотивації навчання. Тому що ми намагаємося працювати в полі цікавості дитини – через цікавість, через знайомство з навколишнім світом навчати дітей цих необхідних знань, вмінь та навичок, які є в нашому державному стандарті освіти. Тобто коли діти навчаються на практичних задачах, коли вони бачать сенс для чого, тоді ці знання більш грунтовніші. До того ж для нас головне дати дітям не набір фактів, тому що вони старішають, а дати інструменти, за допомогою яких вони зможуть відшуковувати нові факти, за допомогою яких вони зможуть проводити детальний серйозний аналіз, робити синтез, будувати логічні міркування. Для цього ми використовуємо і потужний сучасний набір і елементи класики, яка придатна й зараз.

Ми не відкидаємо навчання Сухомлинського, особливо його роботи з батьками і роботи індивідуального підходу і елементи морально-етичного виховання… Все це є складовою такого безперервного процесу, який триває протягом навчального дня, тижня, семестру. Наприклад, сьогодні у нас свято весни і Масляна. У одному святі у нас поєднується і національне виховання, і знання традиції, і кухня, морально-етичні якості, повага до жінки, матері і елементи адаптивної рольової гри для дітей – вони самі готують млинці, роблять ляльки-мотанки. Сьогодні у нас будуть цікаві майстер-класи, вони підготували вітальні листівочки, у нас буде свято для батьків із пригощанням, ігри, хороводи, весняночки. Таким чином, навчальна діяльність виплітається в такий букет  виховної роботи. Тому що сьогодні на математиці вони розв’язували задачки про весну, сьогодні ми й саджанці будемо садити, тобто такий повний комплекс екологічного виховання. І обов’язково це практика, тому що коли дитина розуміє що вона робить і навіщо вона це робить, тоді вона усвідомлює важливість цих знань, вона більш концентровано слухає. Вже не кажучи про те, що ми готуємо дітей до завтрашнього життя. Життя триває зараз і сьогодні вони мають вміти комунікувати один із одним, комунікувати будь-де за школою, родина із родиною. друзі, тому що зараз вміння вести правильну комунікацію – це найдорожче із навичок. Хто володіє інформацією, той володіє світом. Якщо наші діти будуть правильно комунікувати, вони будуть успішними в цьому житті. Тому теорію успіху ми дуже часто використовуємо – прагнемо, щоб дитина відчувала задоволення від того, що вона робить, щоб це її наснажувало до наступних способів діяльності.

У нас є особливий спосіб спілкування з дітьми, коли вчителі не ментори, які нав’язують свою волю, свою точку зору і так далі, а коли вони мотиватори, які спонукають до дії, до якогось відкриття, яке для них є важливим, яке для них є значущим. Результати такої праці призводять до того, що і діти, і вчителі відчувають себе більш комфортно. Для нас такий комплімент, коли дитина йде в п’ятницю додому й каже: шкода, що вихідні, скоріше б був понеділок, тому що їх чекає щось цікавеньке.

Громадський простір: Чи  можна сказати, що такі новітні школи і садочки, яких стає все більше, більш придатні до справжнього життя, яке чекає дітей поза межами школи?

Наталія: Саме так. У питанні вже є частинка відповіді. Саме для цього ми і створювали інше середовище, де діти зможуть зрозуміти, як вони практично зможуть це використовувати. І вже пробувати використовувати саме зараз. У нас в навчанні проектний підхід, коли дітки роблять проекти, а задля цього їм потрібні знання.  Мені як матері важливо, щоб дитина розуміла і хотіла навчатися. Зараз насправді одна із головних проблем в освіті в усьому світі  – діти не хочуть вчитися, їм це нецікаво, їм це нудно, тому що вони вже інші. Тому ці soft skills, оці навички спілкування, ці знання, які зрозуміло для чого і як використовувати, експерименти, проекти – це саме те, що спонукає дитину навчатися і саме це дає ту цікавинку, задля якої вона біжить до нас у школу. Приємно, коли батьки діляться з нами, що дитина навіть хворіти не хоче зайвий день, тому що вона хоче сюди, тут їй цікаво, вона сюди йде з посмішкою і це для нас найвища винагорода.

Громадський простір: Здається, Ейнштейн говорив, що якщо судити про рибу по тому, як буде  намагатися залазити на дерево… По суті, це часто стосується нашої освіти, коли всіх вирівнюють під один “квадрат” – людина може бути геніальним художником, а їй намагаються прищепити інші навички…

Наталія: Саме тому ми пробуємо надати дітям вибір, ми привчаємо їх до права мати вибір змалечку, аби з роками вони могли свідомо це робити у дорослому житті. А зараз вони обирають різні сфери, пробують себе в різних ролях, мають право обрати спорт, шахи, творчість, якісь експерименти, проекти…

Громадський простір: Тобто у вас є можливості, куди дитина себе може застосувати?

Тетяна: Звичайно, у нас школа повного дня, тобто навчальний процес триває із дев’ятої, без чверті на дев’ять ми починаємо із ранкової руханки, до вісімнадцятої. Протягом цього часу у нас йдуть інтегровані навчання – академічна і творча частини весь час переплітаються. Багато курсів діти можуть вивчати на вибір – тобто крім основного навчального компоненту вони мають можливість вибрати: наприклад, займатися хореографією чи ігровими видами спорту, або декоративно прикладним мистецтвом, або співами, або вони займаються мобільними міні-лабораторіями, або вони займаються із комп’ютерами. Тобто дитина відповідно до своїх нахилів, відповідно до своїх побажань, по-перше, може отримати новий досвід і отримати його безболісно, спробувати. Особливо дитина відчуває себе впевнено: вона знає, якщо у неї не все буде виходити, їй допоможуть. І це в такому комфортному, бережливому середовищі. Це стосується і екологічних проектів, це стосується і елементів ручної праці, це стосується і наукових міні-досліджень, і математичних олімпіад, і шахів. Тобто дитина має спробувати весь цей досвід і отримати від нього позитивне враження. Помилка багатьох батьків, коли дитина каже: я не гуманітарій, або я не математик в третьому, п’ятому класі, звідки такі враженні і досвід, такі твердження? Тому що дитина не вивчала цікавої математики або в неї не було можливості цікаво вивчати мову, коли є і пісні, і танці, це все пов’язано із сучасною культурою, молодіжними течіями, які існують на нашому музичному просторі, коли це пов’язано із цікавими літературними творами, з інсценуваннями, з іграми. Є позитивний досвід США, де дітям змогли прищепити любов до математики і вони зайняли перше в світі місце з математичних олімпіад, вони довели, що можна зробити математику цікавою. Знову ж таки, є чимало цікавих надбань, коли діти досягли успіху з інших видів наук, все це можливо, головне мати до цього бажання.

Звичайно, дуже багато залежить від вчителів: якщо людина творча, якщо людина прагне, горить своєю справою, то вона як вогник притягує до себе тепло і своїм світлом притягує цікавість дітей. Якщо людина сама по собі цікава, то до неї тягнуться. Ми навчаємо наших педагогів, вони у нас переважно молоді, креативні, творчі, вони запалюють дітей. Тому що дитина – це не сосуд, який треба наповнити, а смолоскип, який треба запалити. Виходячи із таких філософій, ми й намагаємося їх зацікавлювати. А вже далі, далі, далі…йде, йде, йде… Коли дитині комфортно, коли дитина відчуває, що вона може і це, і це, і це, вона йде далі, вона сама себе починає мотивувати.  Тому ми розвиваємося за спіраллю, де кожен виток все ширше, динамічніше, і він закручує все оточуюче навколо себе.

Громадський простір: Ви дуже правильно вжили слово “безболісно” – безболісно пережити досвід, це мені нагадало часто про репресивність нашої освіти – як самої системи, де ти не маєш вибору, де ти маєш стати таким “квадратом”, як і всі інші, це з одного боку, а з іншого – коли до школи йдуть вчителі, які не є вчителями за своїм внутрішнім покликанням. І тоді дитина травмується вже самим контактом із таким вчителем, який не гармонійно знаходиться на своєму місці, це може бути певного роду ґвалтування твоєї особистості. Ще з іншого боку – нашим вчителям не створюють належних умов для своєї професії. Як ви вирішуєте ці питання?

Наталія: Ви знаєте, насправді роздратовані злиднями вчителі, які не можуть проявити свою творчість, не можуть дати позитивний досвід дитині. Саме тому ми створили методичний навчальний центр, в якому  навчаємо вчителів та тьюторів (у нас є система тьюторів, кожну групу дітей у нас супроводжує класна мама та тьютор). Ми навчали їх до відкриття нашої школи, при чому ми навчали більше вчителів, ніж ми взяли до себе, але ці вчителі теж десь тепер навчають інших дітей, ми відкриті до цього. Зараз у нас кожен тиждень йде постійне навчання, тому що цей процес нескінчений, можна вчитися все життя, завжди є щось нове і цікаве. Ми намагаємося, щоб наші вчителі були дуже широкого світогляду, щоб вони були позитивно налаштовані до життя, щоб це були успішні особистості, які люблять дітей, які відчувають потребу в цій любові і піклуванні, емоційному позитивному натхненні  дітей, щоб це було для них природно. Ми їх і шукаємо, і навчаємо.

Громадський простір: Система конкуренції теж може стати травматичним досвідом, коли хтось отримує вищі бали, хтось нижчі і людина може почуватися так, що вже не може розвиватися в певному напрямку, чи є у вас способи згладжувати ці речі?

Тетяна: Ми говоримо про те, що ми школа, яка пропонує дитині індивідуальну траєкторію розвитку, всі діти різні, при чому кожен із них неперевершений в чомусь своєму. У нас немає рейтингової системи, ми взагалі намагаємося не зосереджувати увагу дітей на зароблянні балів – вони приходять в школу спілкуватися, відкривати щось нове, для себе відкривати світ з його цікавинками. Ми не порівнюємо дітей одне з одним, ні в якому разі. Наші корпоративні політики складаються із того, що дитина отримує зворотній зв’язок про себе, вона і її батьки, з одного боку. З іншого боку,  ми можемо говорити про динаміку розвитку конкретної дитини в колективі в якійсь певній галузі наук, і в цій динаміці ми результати дитини можемо порівняти із тим, які в неї були, наприклад, місяць тому чи семестр тому.

Нам дуже цікаві поради дають батьки, вони теж нас навчають, дуже такі творчі, активні, динамічні люди, успішні люди, які нам допомагають і комунікацію робити, і розвивати зворотній зв’язок, і у вибудові динамічних процесів надають поради. Вони запровадили між собою систему спілкування, чатування, у нас є закриті комунікаційні групи, які між собою спілкуються і поширюють цей позитивний досвід на клас. Вони допомагають нам зрозуміти, яка саме динаміка їм цікава – як вони бачать розвиток дитини і який зворотній зв’язок вони хочуть від нас отримати. Тому що вони завжди в темі,  в курсі. Оскільки школа повного дня, домашнє завдання діти – початкових класів виконують повністю тут, починаючи із середніх левову частину виконують в закладі. Батьки дуже активно цікавляться: а що, як вивчається, на якому рівні, які результати, яку мету навчання ви ставите. Тому, звичайно, ця траєкторія розвитку вибудовується із кожною дитиною, працює викладач і йому допомагає тьютор, бо тут йде і психологічний супровід, і вивчення мотиваційної сфери дитини, і покращення її адаптації і звичайно ж цілі. Тобто ми із дитиною починаємо цілепокладання – чого б ти хотів досягти, як ти вважаєш, що для цього потрібно зробити, давай ми будемо із тобою цим шляхом йти разом. Це – твій шлях, а це буде шлях Наталки, Марійки, Оксанки, Вовчика і так далі. Кожен будує свій шлях і в ньому відчуває свої перемоги.

Бувають і складнощі, але їх можна розв’язувати – він не один у світі, є багато людей, які хочуть і раді допомогти. До того ж ми використовуємо змішані групи, колись це називалось методики рівний-рівному, коли діти дітям щось розповідають. У нас є цікава система проектів, коли діти приходять в класи і ці проекти, які вони кожен тиждень виконують, презентують їх дітям інших класів, бо це перетинається з їх програмами. Знову ж таки, вони успішно себе презентують, отримують позитивний досвід і пояснюють одне одному тією мовою, яку вони розуміють. Діти дітей іноді навіть слухають краще, ніж дорослих. Це важливі навички, коли людина може розповісти про своє надбання, вчимо їх презентувати себе, свої навички, свої вміння, свій успіх. Тому що є приказка: вміла готувати та не вміла подавати, це проблеми української освіти, коли у нас насправді є родзинки, але вони або недостатньо розвинені або недостатньо представлені, або вони просто не мають змоги розвиватися. Такі родзинки ми вишукуємо – оголошуємо творчі конкурси, запрошуємо вчителів на співбесіди. Наприклад, вже зараз триває рекрутинг на наступний навчальний рік, нам і батьки підказують контакти “зірочок”, цікавих вчителів. Ми їх запрошуємо, розповідаємо про формат школи, зацікавлюємо і влаштовуємо дуже тісний зворотній зв’язок.  Психолог співпрацює з людиною, наскільки це є її покликанням, наскільки внутрішній світ відповідає ось цим філософіям, про які ми кажемо.

Зверніть увагу: у нас є головні правила і їх всього три, але вони є фундаментом для всього іншого. КМДШ – це дім друзів, КМДШ – це територія творчості та ініціативи, КМДШ – це територія відповідальності. І ось на базі цих основних постулатів ми й будуємо всі взаємини – і між дорослими, і між дорослими і дітьми, і між дітьми, тому що ці поняття несуть в собі головне.

Громадський простір: Пані Наталіє, на скільки ви оцінюєте освітянські реформи в Україні за п’ятибальною шкалою? Що подобається, що не подобається?

Наталія: Хотілося б мати більші результати. Я входжу в цільову команду реформ при Міністерстві освіти і працювала в ініціативній дорадчій групі, яка готувала концепцію реформи, яка готувала дорожню карту. Саме при підготовці цієї дорожньої карти зібралися дуже класні експерти, практики, які створили основні розділи, що потрібно змінити в нашій освіті, негайно змінити, щоб вона була сучасною. Вона може бути дуже сучасною. Ось ви бачите наш пілотний проект, ми намагаємося відтворити це тут,  в маленькому середовищі, але можна все це поширювати, популяризувати в Україні в цілому. Ми можемо змінити нашу освіту на краще. Але, на жаль, не все так швидко робиться, як хочеться. Основні постулати вже лежать в основі цієї дорожньої карти, зараз потрібні законодавчі зміни. Ці законодавчі зміни потребують узгодження в багатьох інстанціях   – це не тільки Міносвіти, це й Міністерство фінансів, це й Мінюст, увесь Кабмін зав’язаний на цьому. На жаль, ми зараз не бачимо великого бажання нашого Кабміну творити швидкі реформи, тому це зараз більш формальні кроки, але крапля камінь точить.

Ми вважаємо, що все одно скрізь цей старий, заскорузлий асфальт проб’ється молода травичка, яка є паростками нової освіти. Бо закладено дуже гарні зміни – це і автономія навчальних закладів, юридична і фінансова автономія, це і право вибору змісту програми, бо зараз державний стандарт охоплює все: і крок вправо, крок вліво вже мало можливостей щось творити нове. Мінімальний державний стандарт має бути змінений. Це і форма подання інформації,  це і можливість на законодавчому рівні обирати собі будь-які види освіти – сімейну, дистанційну, приватну, державну. Один із коренів проблеми – економічна частина, це фінансування. У нас немало грошей виділяється на нашу систему освіти, у цьому році це близько 110 мільярдів гривень, це немало, але ефективність розподілення цих грошей потребує змін. Сам статус вчителя, пріоритет освіти в державі – потрібно про це сказати. Як ви знаєте, Фінляндія вважається однією із таких країн, які попереду в освіті, діти з цієї країни видобувають перші місця  в різних дослідженнях. Але десять років тому ми твердо сказали, що освіта в нас є пріоритетом номер один в країні, і нехай економічні відносити – це теж, що потрібно вибудовувати, але освіта – це про те покоління, яке потім буде жити в цій країні і будувати цю країну. Потрібно із цього починати, це й цінності, які закладаються, це й правила і закони, які потім вбудовуються. Тому освіта – одне з найголовніших завдань, статус вчителя повинен змінитися. Зараз наша система продукує багато браку, ви правильно сказали, тому що тільки вісім відсотків навчених педагогів  йдуть потім працювати до шкіл, інші туди не йдуть. Вони отримують за державний кошт цю освіту педагога і йдуть в зовсім інші сфери діяльності. Тому що немає поваги до професії вчителя, немає достойної заробітної плати, немає можливості самореалізовуватися та творити – те, що він повинен насправді робити. Тому система повинна змінюватися, є в цьому напрямку надбання – треба просто брати й робити.

Громадський простір: Ми живемо в перевернутому світі, де більшість людей займається не своїми речами, не тим, що лежить до душі, і через те почуває себе нещасливими. Олександр Сазерленд Нілл, теж реформатор освіти, який створив школу Саммерхілл, говорив про те, що для нього важливо, щоб дитина була щасливою, виросла щасливою людиною. Він казав: якщо з моєї школи вийде щасливий двірник, і він буде гармонійно почуватися в своїй професії, я досяг своєї мети. Часто для нас успіх – це бути юристом, займати якусь престижну посаду, а людина може бути в душі художником, співаком, двірником і так далі. Ви говорили про те, що ви виховуєте успішних дітей і успіх ставите наперед, тому хочеться почути: що для вас успіх?

Наталія: Мені здається, що успішна людина – це людина самореалізована, яка знайшла себе у цьому світі, як казав Григорій Сковорода, займається спорідненою працею, отримує від цього задоволення і отримує задоволення оточуючого світу від своєї праці. Тобто це щаслива людина. Ми хочемо збудувати успішну країну щасливих людей. Я думаю, що це повинно стати національною ідеєю нашої нової країни.

Тетяна: Якщо у людини всередині є мир, є гармонія, якщо її думки і вчинки не протирічать одне одному, а ще коли вона має для цього можливості, то звичайно вона буде випромінювати від себе тільки позитив. Тому щаслива людина, яка є гармонійною, яка є реалізованою, в якої щаслива родина, вона вміє і вибудовувати комунікацію, і вона гарно навчена, вона займається спорідненою справою, має змогу навчитися їй. Людина, яка має право вибору, яка цей вибір робить свідомо. Звичайно, щаслива людина притягує до себе щасливих людей. Всім цікаві люди позитивні, а коли якісь проблеми, то не кожен здатен навіть поспівчувати, тому людина має бути  емпатійною, розуміти інших, співчувати, бути милосердною – це також щастя. Є така приказка: нещасливі всі по-різному, а щасливі всі однаково. Щасливі ті країни, які почали вимірювати саме рівень щастя своїх людей і від цього вже будувати реформи. Коли ми поставимо собі за головну мету вимірювати щастя наших дітей, наших випускників, наших працівників, тоді й наша країна буде однією з найкращих у світі за всіма показниками – не тільки так, як ми її відчуваємо і мова, якою ми спілкуємося – найспівочіша (друге місце в світі), у нас і душа співає, для цього ми й намагаємося тут робити ось такий осередок щасливих людей.

Відео спілкування у плей-листі:

Спілкувалася: Любов Єремічева
Відео: Діпейн Чандретія (Dipen Chandrethia)