Соціальне підприємництво – найкращі кейси, виклики та можливості для громадських організацій

Громадський Простір

 Хто такі соціальні підприємці і чим вони займаються? Чи сприяє їхній діяльності правове поле? Які перешкоди стоять на їхньому шляху та чи маємо в Україні вже цікаві та успішні кейси, про які сміливо можна розповідати світові? Чи можна займатися соціальним підприємництвом громадським організаціям, чи є виклики? Про це ми говорили в експертному колі Prostir Talks:

Тетяна Левківська, координаторка проекту «Соціальне підприємництво – досягнення соціальних змін за ініціативою «знизу»;

Світлана Олєйнікова, голова правління громадської організації «Міжнародна агенція змін», генеральна директорка і власниця консалтингової компанії Synergy Development Consulting;

Наталія Повтарь, адвокасі-менеджерка з питань законодавства для громадських об’єднань, благодійних організацій проекту USAID «Громадяни в дії»;

Олександр Равчев, PR менеджер проекту USAID «Громадяни в дії»

команда Громадського Простору 

---

 Швидкий путівник розмовою:

• Соціальне підприємництво: як розуміємо
•  А тепер про перешкоди
• А що там в полі законодавчому
• Чому соціальне підприємництво важливе для ГО
• Кейси, що надихають
• Корисності-поради
• Меседжі 
  

   Соціальне підприємництво: як розуміємо
  

---

“Громадська організація “Молодіжний центр з проблем трансформації соціальної сфери “СОЦІУМ-ХХІ” у дослідженні «Соціальні підприємства в Україні» надає таке визначення: соціальне підприємство – це організація, незалежно від організаційно-правової форми, яка вирішує соціальні та/чи екологічні проблеми, і мають включати один з наступних критеріїв:

• працевлаштування вразливих груп населення (ветерани АТО, ВПО, люди з інвалідністю, мешканці сільської місцевості тощо);

• частина чи весь прибуток від діяльності спрямовується на підтримання статутної діяльності ГО, БО чи БФ;

• частина чи весь прибуток виділяється на фінансування окремих видів послуг для соціально вразливих груп населення; підтримки соціальних, культурних чи спортивних заходів, проектів.

А чим, на Вашу думку, є соціальне підприємництво, які характеристики воно має включати?”, –  запитує модераторка Любов Єремічева. 

Тетяна Левківська, координаторка проекту «Соціальне підприємництво – досягнення соціальних змін за ініціативою «знизу», який реалізується Українським форумом благодійників спільно з організаціями-партнерами: “Я виокремлюю два варіанти соціального підприємництва. Напевне, вони є найприйнятнішими для України. По-перше, це ті організації, які вирішують соціальні проблеми та працевлаштовують соціально вразливі групи населення; по-друге, це ті підприємства, котрі постійно 20-30% прибутку віддають на реалізацію соціальних ініціатив, якщо це затверджено в їхній статутній діяльності”.

“Проект USAID «Громадяни в дії» займається правовим середовищем для діяльності громадянського суспільства, зокрема ми працюємо зі сферою соціального підприємництва, оскільки це також блок фінансової стабільності громадських організацій, – говорить Олександр Равчев, PR менеджер проекту USAID «Громадяни в дії». – Якщо говорити ближче до логіки ГО, то соціальний підприємець – це та юридична особа, яка увесь свій прибуток спрямовує на вирішення певної соціальної проблеми, а не розподіляє його між засновниками. Саме в такому ключі ми бачимо соціальне підприємництво.

Тобто це не ті випадки, коли організація виділяє лише частину прибутку у 10-15% (бо це може вкладатись у логіку корпоративної соціальної відповідальності), а коли підприємство вже із самого початку створено задля вирішення проблеми і відповідно всі ресурси, які воно отримує, або ж реінвестує в свою діяльність, або направляє на вирішення певної соціальної проблеми”.

“Для мене найкращим варіантом соціального підприємництва є та діяльність, яка здійснюється через підприємницьку діяльність громадських об’єднань або ж комерційну діяльність благодійних організацій. Дійсно, якщо ці організації стають неприбутковими, то вони мають заборону щодо розподілу прибутків і всі доходи повинні спрямовувати якраз на реалізацію статутних цілей та напрямків діяльності, а отже вирішувати якісь конкретні питання, які є нагальними в суспільстві, через свою статутну діяльність. Ми вважаємо це ідеальним варіантом соціального підприємництва, хочемо розвивати саме його, щоб кількість таких підприємств в Україні зростала”, – переконана Наталія Повтарь, адвокасі-менеджерка з питань законодавства для громадських об’єднань, благодійних організацій проекту USAID «Громадяни в дії».

“В бізнес-моделі своєї компанії я втілюю принципи відповідального бізнесу. Для мене найбільш прийнятною моделлю є, як зауважував Олександр, коли бізнес із самого початку будує свою бізнес-модель на вирішення проблем певної цільової групи, яку він обрав для піклування, або на вирішенні проблем громади. Це та модель, яка успішно функціонує в нашому суспільстві, де на законодавчому рівні, на жаль, соціальне підприємництво не визначено”, – вважає Світлана Олєйнікова, голова правління громадської організації «Міжнародна агенція змін», генеральна директорка і власниця консалтингової компанії Synergy Development Consulting (соціальне підприємство, яке займається фандрейзингом та розвитком соціальних, культурних, бізнес-проектів).

А тепер про перешкоди

---

 Любов Єремічева: “Наскільки організаційно-правове поле є сприятливим для того, щоб люди займались соціальним підприємництвом? Згідно з опитуванням, проведеним в рамках дослідженням «Соціальні підприємства в Україні», труднощі, з якими зіштовхуються СП – це відсутність фінансової підтримки, нестача кваліфікованих кадрів/волонтерів; відсутність власного приміщення чи занадто висока вартість оренди; нестача підтримки від держави/місцевої влади.

Хотілось би почути від вас, як експертів/ок, які розуміються на законодавстві, працюють із соціальними підприємцями або ж і є ними: які перешкоди виникають на шляху вашої благородної справи?”

“Перша проблема, на яку Ви вказали, з точки зору дослідження – це те, що на підприємства не виділяють гранти, – говорить Світлана Олєйнікова. –  Мало хто розуміє: і соціальне підприємство, і будь-яке інше, яке працює в законодавчому полі, має бути прибутковим – це просто факт. Дуже часто з власного досвіду бачу таку проблему – що про цей факт забуваєш, заграєшся, адже хочеться допомогти великій кількості людей. Ми працюємо з громадськими організаціями, перетворюючи їх на дієву бізнес-модель, щоб вони надавали саме платні послуги. Я вважаю, що ми у цьому є успішними. Але, з одного боку, мало хто з ГО асоціює себе з підприємствами, а з іншого, на мою думку – клієнтам не так важливо, чи це соціальне підприємство, чи ні, головне для споживача – отримувати круту послугу і знати, що, купуючи цей товар чи послугу, ви допомагаєте певній цільовій аудиторії або в цілому громаді.

Я вже більше 10 років обізнана в соціальному підприємництві, а до цього вивчала американські та європейські бізнес-моделі. Після 2014 року соціальне підприємництво стало мейнстрімом, вже існує українська модель соціального підприємництва.

Минулого року ми провели тестовий платний курс із соціального підприємництва для школярів-підлітків. Там була найбільша кількість відкриттів, навіть не потрібно робити дослідження, адже учні зацікавились, реклама була запущена, але батьки створювали супротив, стверджуючи, що ми навчимо дітей робити якісь справи безкоштовно, тобто працювати задарма. На жаль, досі в суспільстві і ідеї волонтерства, я вважаю, в Україні спаплюжені, й певною мірою ідеї соціального підприємництва. На мою думку, волонтерство також має бути регламентованим – це не повинна бути щоденна безкоштовна робота протягом місяців, так само і з соціальним підприємництвом.

Ми набрали групу учнів, діти дуже хотіли навчатись, усе зрозуміли, а потім донесли цю ідею батькам. На мою думку, потрібно ще більше розмовляти з суспільством, показуючи успішні соціальні підприємства, наприклад, такі як Veterano Service – всі їхні проекти, зокрема й Veterano Pizza, є дуже успішними. Ймовірність того, що їхній бізнес закриється, є невисокою, тому що в них існує ціле ком’юніті. Це, як на мене, взагалі унікальна бізнес-модель світового рівня. Як я вже казала, найбільша порада – не заграватись, адже коли хочеться допомагати, рятувати увесь світ, дуже часто забуваєш про те, що підприємство має бути прибутковим”.

“У рамках нашого проекту за два місяці (вересень-жовтень 2018 року) ми провели чотири СП хакатони в Києві, Львові, Одесі та Запоріжжі, – розповідає Тетяна Левківська. – На кожному заході було близько 60 учасників – представники з різних регіонів України. В результаті цього спілкування і тих кейсів, які були представлені, я точно можу сказати, що соціальних підприємців в Україні можна поділити на дві категорії: перша – це ті люди, які роблять бізнес, знають, що це таке, і хочуть додати соціальну складову; друга – це громадяни, яким болить, які бачать проблеми в своїх громадах і готові їх вирішувати – це люди, для яких не настільки важливим є бізнес чи прибуток, вони готові усе віддати, вкласти, бо для них значущою є саме соціальна складова. Ось їх потрібно вчити бути підприємцями, бо вони дійсно до цього не підготовлені.

Я погоджуюсь, що існують ті проблеми, які ви озвучили, особливо у менших містах, де є труднощі з кадрами. Але для тих людей, які готові творити зміни, такі питання – чи є в Україні закон, чи визначено поняття соціального підприємництва – не є найактуальнішими”.

Любов Єремічева: “Які є перспективи у цьому напрямку для громадських організацій?”

“Ми спостерігаємо, що є нерозуміння і в громадських організацій, і в державних чиновників, хоча неприбуткові громадські організації можуть займатись соціальним підприємництвом, – пояснює Олександр Равчев. –  Минулого тижня ми проводили захід, на якому виступав представник ветеранської громадської організації. Він казав: «Я не можу займатись підприємницькою діяльністю, вести соцпідприємництво, бо у мене податкова одразу забере ознаку неприбутковості». Ми пояснюємо: «Можете, все нормально», – а він відповідає: «Ні, не можу». Навіть в середовищі громадських організацій є нерозуміння, хоч з точки зору законодавства ніби все добре…”

Любов Єремічева: “А що, власне, про це говорить законодавство?”

“Якщо ми говоримо про ГО, то є чітко визначені положення Закону України «Про громадські об’єднання», в яких вказано: громадське об’єднання, яке в статуті зазначає право на здійснення підприємницької діяльності безпосередньо або через створення інших юридичних осіб, може здійснювати таку підприємницьку діяльність – це чітко визначена норма законодавства, – відзначає Наталія Повтарь. – Так само щодо благодійних організацій: вони мають право на здійснення комерційної господарської діяльності – це також визначено в Законі України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Ці положення, які мають бути в статуті, повинні ще корелюватись з ознакою неприбутковості, тобто включенням організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій, а для включення в цей Реєстр є спеціальні вимоги податкового законодавства.

Ніби-то все добре: в спеціальних законах та в Податковому кодексі все закріплено і мало би працювати, але ми зіштовхнулися з такою ситуацією, що в деяких обласних Управліннях ДФС є неоднозначне ставлення до підприємницької діяльності громадських об’єднань, бо в Донецькій, Харківській та Вінницькій областях, – ми вже пропрацювали це питання, – незважаючи на наші документи з посиланням на прямі норми законодавства, про які я говорила, ДФС заперечує можливість одночасного включення організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій і здійснення підприємницької діяльності організацією безпосередньо”.

Любов Єремічева: “Тобто в теорії це можливо, а коли доходить до практики, то є проблеми?” 

“Лише в трьох областях, – зауважує Олександр Равчев. – Умовно кажучи, якщо ви реєструєте ГО в Полтавській області, то можете займатись соціальним підприємництвом на базі громадської організації, а якщо хочете зареєструвати її в Харківській області, то вам податкова відмовить. У чиновників цих областей існує певний психологічний бар’єр, що навіть чіткі норми законодавства вони не розуміють”.

“Ми говоримо про здійснення підприємницької діяльності безпосередньо ГО в Харківській, Донецькій і Вінницькій областях, – доповнює Наталія Повтарь.- Тобто якщо є діяльність через створені юридичні особи – питань не виникає: юрособа сплачує податок на прибуток підприємств, а потім у вигляді дивідендів громадська організація отримує ці кошти та спрямовує їх на статутні цілі та напрямки діяльності.

Разом з тим, варто говорити не лише про теорію, яка не працює в якихось областях, а й про конкретні приклади життєдіяльних громадських організацій. Наприклад, в Миколаївській області працює «Агентство економічного розвитку», яке безпосередньо здійснює підприємницьку діяльність не перший рік: надає послуги із бухгалтерського супроводу ГО, консультаційні послуги щодо створення громадських об’єднань – і все чудово. Податкова змирилась, зрозуміла, і організація працює. Головне – почати роботу за цим напрямком, не варто ставити на цьому хрест і боятись втратити неприбутковість через здійснення підприємницької діяльності”.    

“Дуже велика проблема виникає з тим, що переважна більшість організацій, які створюють соціальні підприємства, часто звертаються до приватних юристів за консультаціями, – розповідає про перешкоди для соцпідприємців Олександр Равчев. - У нас навіть була ситуація, коли ми проводили захід, де був представник приватної компанії, яка надає консультації з цього питання. Він почав розповідати, що благодійні організації не можуть займатись підприємницькою діяльністю. Ми кажемо: «Ні, це ж неправда!» – «Так, ми знаємо, що в Податковому кодексі це є, – відповідає він, – але для того, щоб уникнути проблем, ми радимо своїм клієнтам, благодійним організаціям, не робити цього, бо у випадку, якщо виникне така ситуація, як у Харківській, Донецькій і Вінницькій областях, ми будемо винні».

Тобто вони кажуть, що цього робити не можна, радять не прописувати це у статуті просто, щоб уникнути можливих проблем. Я думаю, що є багато таких юристів, котрі так само будуть казати: «Краще не робіть цього!».

“Я погоджуюсь, що дуже великі перепони для соціального підприємництва створюють певні приватні юридичні компанії, які працюють з підприємствами, – підтверджує Світлана Олєйнікова. – Дуже багато наших клієнтів, які мали справу з юркомпаніями, приходять зі статутом, в якому навіть не зазначені ті дії, які здійснює ГО. Моя рекомендація громадським організаціям – перш за все, звертатись до тих юридичних компаній, у яких є досьє успішної роботи саме з ГО (у разі ведення ними комерційної діяльності) та соціальними підприємствами”.

Олександр Равчев: “У нас є гаряча лінія з консультування, тобто точно можна звертатись до проекту USAID «Громадяни в дії», а за необхідності ми знайдемо контакти та переадресуємо до кваліфікованих спеціалістів”.

А що там в полі законодавчому

---

 “У рамках нашого проекту маємо таку позицію – ми вважаємо, що відсутність закону, де було б чітко визначено, що саме є соціальним підприємством – це навіть добре, тому що відкриває поле різних можливостей, – продовжує Олександр Равчев. – Зараз, наприклад, можна зробити соціальне підприємство на базі громадської, благодійної організації, ФОП (фізичної особи-підприємця), ТОВ, самозайнятої особи.

Є можливість організувати соціальне підприємництво на базі звичайної юридичної особи з 0% податків на прибуток (але тільки до 2022 року і там значний набір вимог законодавства, які треба дотримуватись). Цей механізм прописаний в Перехідних положеннях Податкового кодексу ( Розділ 4. Пункт 44).

До того ж громадська організація може створити окрему юридичну особу, тобто є багато варіантів. Так, у нас можуть виникати суперечності щодо того, що ми вважаємо соціальним підприємництвом, але за рахунок цього багато людей роблять хорошу справу, бо у них є купа можливостей. Натомість, якщо буде виокремлено організаційно-правову форму «соціальне підприємство», є ризик, що це, навпаки,  звузить поле.

Якщо ми створюємо нову організаційно-правову форму соціального підприємництва або ж окремий Реєстр, то це повинно розширювати для всіх категорій поле можливостей, щоб займатись соціальним підприємництвом. Якщо відкинути ці три проблемні області та розглядати варіанти ведення СП на базі громадської чи благодійної організації, то воно не платить податок на прибуток; всі кошти направляє на свою діяльність, тобто реінвестує або ж допомагає людям; найімовірніше має наглядову раду або правління, яке контролює використання цих коштів, тобто з точки зору законодавства таке підприємство має дуже хороші умови.

Тому якщо ми створюємо якусь нову організаційно-правову форму, вона повинна надавати більше можливостей, ніж вже зараз дає громадська організація, тобто це мають бути чи то прописані окремо в законодавстві пільги, чи то додаткові можливості. А не так: давайте зараз скажемо, що саме це ось є соціальним підприємництвом, а три чверті інших організацій займаються чимось іншим, тому хай називають себе інакше”.

“У нашому проекті також є адвокаційний компонент і на момент написання проектної заявки ми також зазначали, що будемо готувати зміни до діючого законодавства або драфт закону про соціальне підприємництво, – говорить Тетяна Левківська. – Тому ми працюємо з Міністерством економічного розвитку та торгівлі України і на їхній запит будемо готувати Зелену книгу з соціального підприємництва, яка ще раз проаналізує ситуацію у соціальному підприємництві в Україні і міститиме висновок щодо того, чи потрібен нам окремий закон, чи ні.

До питання про поняття «соціальне підприємництво» – минулого тижня ОБСЄ ініціювали зустріч, проект «Громадяни в дії» також був долучений. У нас була дуже гостра дискусія про те, чи потрібне окреме визначення і що це дасть соціальним підприємцям, бо тут дійсно дуже важливо їх не обмежити. Ми зараз спостерігаємо черговий бум соціального підприємництва в Україні, є багато хороших ініціатив і дуже важливо, щоб ми своїми змінами чи навіть просто визначенням, що таке соцпідприємництво, не змусили їх припинити свою діяльність”.

Чому соціальне підприємництво важливе для громадських організацій

---

“Декілька місяців тому ми робили дослідження «Індекс стабільності громадянського суспільства», яке проводиться у всьому світі, і виявили, що якраз найслабша сторона громадянського суспільства в Україні – це фінансова. Тобто у нас ГО фінансово досить слабкі, – розповідає Олександр Равчев. - Ми шалено залежні від фінансування міжнародних донорів, тобто, якщо прибрати міжнародне фінансування з бюджетів громадських організацій та благодійних фондів, то у нас громадянське суспільство буде дуже ослаблене.

За міжнародними стандартами вважається, що для сталості громадської організації має бути не менше шести джерел фінансування, кожне з яких дає не менше 10%, а в нас, зазвичай, у більшості організацій половину, якщо не більше, складають гранти. Логічно було б, щоб певне соціальне підприємство було частиною стратегії розвитку кожної громадської організації.

Кожна громадська організація має ставити собі на певному етапі розвитку запитання: які товари та послуги вона може продавати, яким чином вона може заробляти хоча б 10% свого бюджету від певної підприємницької діяльності. Кожна громадська організація має знайти ту нішу, в якій вона зможе працювати. Є чудовий приклад громадської організації – CASE Україна, яка займається фінансовим, економічним аналізом і продають ці послуги бізнес-компаніям, значну частину їхнього бюджету якраз складають надходження від цих послуг. Найбільш відомим їхнім продуктом є Ціна держави, фінансовий та податковий калькулятор”.

****

“Я говоритиму про СП через здійснення підприємницької діяльності громадською організацією, – продовжує колегу Наталія Повтарь. – Я вважаю, що це найкращий механізм для здійснення СП, абсолютно зрозумілий, бо вже існує чітко визначена законодавча база для того, щоб таку діяльність здійснювати.

Як я вже казала, в Миколаївській області є успішний кейс «Агентство економічного розвитку». Надаючи послуги, вони самофінансуються, що дуже важливо для стабільності ГО. Ми знаємо, що в Україні зареєстровано більше 70 тисяч громадських об’єднань, але діяльність деяких з них припиняється разом із тим, як закінчується грант певного проекту.

А підприємницька діяльність дозволяє громадській організації бути активною, адже персонал потребує хоча б мінімальної заробітної плати для того, щоб забезпечувати власну життєдіяльність і реалізовувати ті хороші речі, які хочеться робити. Я вважаю, що СП через підприємницьку діяльність громадських об’єднань є дуже зрозумілою формою соціального підприємництва. І той приклад, про який я розповіла, це підтверджує. Також немає обмежень щодо напрямків такої підприємницької діяльності, що є дуже важливим”.

Кейси, що надихають

---

“Взагалі в світі для мене найбільш надихаючий кейс – це Благодійний фонд IKEA, найбільш успішний в світі, який займається підприємницькою діяльністю, – говорить Світлана Олєйнікова. – Я викладаю зараз соціальне підприємництво в Українській соціальній академії для учасників АТО та їхніх сімей, і нещодавно у нас було дві кардинально різні групи: одна – це ті, в кого є бізнес; а друга – це ті, в кого бізнесу немає. В Україні існує багато успішних кейсів, але найбільш успішними є ті, хто щось робить, до прикладу, громадська організація, яка спробувала продавати свої послуги донорам – і в неї це вийшло (я маю на увазі отримання грантів, адже в цьому процесі ти також конкуруєш).

На мою думку, соціальне підприємництво має вирости в соціальні послуги на законодавчому рівні, поширені у всьому світі, тобто соціальне замовлення, коли держава передає частину своїх функцій громадським організаціям. Тоді у нас будуть конкурентоспроможні громадські організації, в яких не буде проблем залежності від донорів, тобто від одного джерела отримання коштів, зокрема на статутну діяльність. Я вважаю, що це була б найбільш успішна модель для України. Я вже згадувала, що для мене Veterano Service – це найбільш надихаюча і діюча модель.

Любов Єремічева: “Як Ви гадаєте, в чому їхня «фішка», чому вони стали успішними? В чому секрет успіху?”

“Секрет успіху у життєвому досвіді, – вважає Світлана Олєйнікова. – Адже це ті люди, які вже були готові покласти своє життя за щось, а якщо це ціннісні люди, то вони своє життя потім спрямовують на вирішення проблем, а не на їхнє створення. У Veterano Pizza була трішки наполеглива політика менеджменту, але ж бізнес доводить, що якщо ти невпевнений в собі лідер, то в тебе мало що вийде чи то в громадському секторі, чи то в бізнесі.

Ми водили учасників кемпу із соціального підприємництва до Леоніда Остальцева, засновника Veterano Pizza – це лідер, який є впевненим в собі. Нашим громадським організаціям варто працювати над своїми компетенціями, впевненістю, над знаннями ведення бізнесу, бо у вирішенні соціальних проблем вони профі. А підприємці є професіоналами у веденні бізнесу – і їм потрібно підсилювати інші компетенції.

Veterano Pizza вирішували проблеми своєї цільової аудиторії на власному прикладі, адже бізнес у них виник, бо вони самі не могли влаштуватись на роботу. Дуже часто бізнес починається саме із вирішення власних проблем або проблем своєї цільової аудиторії. Їхній успіх також у тому, що вони захотіли піклуватись про своїх співробітників, оскільки побачили, що вони не можуть бути ефективними, якщо не вирішувати їхні психологічні питання. Тому вони прикріпили психолога, який зараз працює у них на кухні – це не агресивна психологія, не те, що могло б заважати приймати модель піклування про себе, поширену у всьому світі. До нас це все тільки приходить, і та модель, яка створюється в Україні, мені навіть більше подобається, ніж деякі іноземні моделі.

Кажуть, якщо бізнес створюється з великою кількістю грошей, то його найімовірніше чекає провал. Наші підприємці, в скрутний час для України, намагаються вирішувати складні проблеми, і якщо ми надалі підвищуватимемо статус соціального підприємництва, то нам може й не бути рівних у світі. Якщо ми з цим впораємось, то вирішимо проблеми усіх цільових аудиторій, громад і взагалі будемо дуже успішними. Я вважаю, що майбутнє розвиненої країни за соціальним підприємництвом – це той механізм, який допоможе країні, що розвивається, перейти в статус розвиненої”.

“Я погоджусь, адже мені це дуже нагадує принцип Кремнієвої долини: хочеш створити стартап – просто почухай там, де чухається, тобто знайди проблему, яка турбує людей, і виріши її, – підтверджує Олександр Равчев. –  Саме за рахунок цього і з’являються та розвиваються стартапи.

На мою думку, саме соціальні підприємства є ближчими до цієї логіки стартапів, бо вони розмірковують над тим, яка є проблема і як її можна вирішити. За рахунок цього у них дійсно дуже велике майбутнє та величезні можливості. Адже, зазвичай, стандартний бізнес думає, як заробити гроші. Якщо ти думаєш тільки про те, як заробити гроші, то в тебе дуже обмежені можливості для діяльності. А коли ти ставиш собі задачу – вирішити певну проблему, то, на мій погляд, ти виходиш за межі, зосереджуєшся не тільки на якомусь вузькому колі клієнтів.

Чому саме Veterano Pizza стали популярними? Вони могли б просто відкрити піцерію, але ж звичайних піцерій багато, тому це б не привернуло такої уваги. А вони вийшли за межі, тому навіть людина, яка, можливо, й не була у цьому закладі, все одно про них знає, поширює цю інформацію, і це формує загальний бренд. Якщо вони потраплять в якусь скрутну ситуацію, то в них вже є набагато сильніший бренд, який це зможе витримати”.

“У нас була можливість знайти і відкрити для себе безліч хороших ініціатив, – ділиться досвідом Тетяна Левківська. – Ми на кожному хакатоні відбирали по дві-три ідеї для участі в акселераторі, перший модуль якого вже стартував. Якщо взяти інформацію загалом по містах, то декілька кейсів були створені внутрішньо переміщеними особами, які приїхали в нове місто і розуміли, що їм потрібно починати нове життя.

Наприклад, в Житомирі є ідея створити велокафе, яке буде працевлаштовувати внутрішньо переміщених осіб – і відповідно популяризувати ідею велоруху в місті. Наші переможці львівського хакатону – call-центр Сімка з Тернополя, в команді яких є хлопчик з інвалідністю з дитинства, будуть працевлаштовувати таку соціальну групу населення і пропонувати компаніям до call-центрів запрошувати цих людей. В Одесі у нас був хороший приклад екологічного проекту Garbage-колектор – це також наші переможці, які приїдуть до нас на акселератор і пропонують створити платформу, на якій будуть продавати сміття. Тобто якщо комусь потрібна сировина для переробки, то ви матимете базу, де зможете його купити.

ФронтМед – це колишні учасники АТО в Шепетівці на Хмельниччині, які об’єднались, створили підприємство та роблять гарні подарункові набори з медової продукції. Це, знову ж таки, до питання – що кому болить, про проблеми в громадах. Також у нас були приклади соцпідприємств для людей, які мають проблеми з безглютеновим харчуванням. Переможці в Одесі «Безглютенове життя» мають на меті створити платформу (додаток для смартфону), на якій була б зібрана інформація, де в містах України можна знайти таку продукцію. Якщо людина, яка цього потребує, їде в мандрівку, то може не брати із собою окремий багаж продуктів, а знатиме, що в певному місті є кафе чи пекарня, де можна харчуватись”.

Корисності-поради

---

Любов Єремічева: “Давайте дамо поради початківцям: як не боятись, подивитись  страху у вічі, почати діяти попри всі свої перестороги і різні перешкоди; з чого починати громадським організаціям, де знайомитись із законодавством; надихаючі поради з того досвіду, який у вас є”.

“Просто діяти! – радить Тетяна Левківська. – Ми вже використовуємо слоган проекту: «Почати зміни просто!» – бо їх дійсно просто почати, якщо ти хочеш і готовий щось робити.

Ще одна моя порада – шукати однодумців. Якщо проглянути по усіх регіонах, то ідеї повторюються. В рамках нашого проекту ми намагаємось об’єднувати подібні або спільні ідеї, обмінюватись контактами. У нас у Львові був хороший приклад, коли учасники з чотирьох регіонів об’єднались в команду і вирішили працювати над спільною ідеєю, у них вже вимальовується франшиза – кафе, в яких будуть працювати люди з інвалідністю.

Шукайте однодумців, діліться досвідом, бо ви дійсно можете бути один одному корисними. Я вважаю, не варто думати, що ти можеш зробити краще за всіх, адже ти маєш змогу знайти когось в команду, і, в принципі, не важливо, чи ця людина з близького оточення, чи з якогось іншого регіону. Краще об’єднуватись і робити зміни разом, ніж самотужки. Звісно, ти можеш бути одним воїном у полі, але все-таки краще об’єднатись, підсилити власний проект і свою команду. Ми в хакатони запрошували командні проекти, бо одному творити зміни дуже важко”.

****

Світлана Олєйнікова продовжує радити: “З точки зору власних клієнтів і себе, громадських організацій, бізнесменів і просто людей, які хочуть займатись саме соціальним підприємництвом, я рекомендую із самого початку діяльності “бути голодними“, тому що найуспішніші бізнесові проекти створюються, коли бізнес потребує ресурсів або ж ГО хоче робити свої чудові справи, але ресурсів не має. Треба просто бути готовими, як і будь-якому підприємству, що потрібно діяти.

По-друге, я хочу сказати: «Better done than perfect», – тобто починайте робити, а потім свої товари та послуги відточуйте по ходу справи, поспілкувавшись із своєю аудиторією. Коли ви продаватимете послугу чи товар, тоді вже будете вдосконалювати. Щось спробували продати, але не вийшло – так і закриваються бізнеси. Так само ГО: отримали один грант, як казав Олександр, потім спробували писати ще заявки на гранти, але не виграли – закриваються. Тобто завзятість – це моя наступна рекомендація.

Третя рекомендація – розвивати бізнесові компетенції: відвідувати навчання, тренінги, багато читати та слухати.

Четверта порада – будьте в тому середовищі, яке допомагає вам зростати, шукайте підтримку.

П’ята порада – завжди думайте про свою цільову аудиторію. Всі люди, які хочуть займатись соціальним підприємництвом – це ціннісні люди. Розвивайте свою емпатію, цінності, тоді ви будете ближчими до клієнта і ваш бізнес буде у виграші, оскільки підуть до вас, а не до тих, хто просто робить гроші.

****

“Я хочу сказати про дуже практичні речі, про які також потрібно пам’ятати, – переходить до своїх порад Наталія Повтарь. – Якщо громадська організація хоче займатись соціальним підприємництвом, то перш за все для того, щоб здійснювати СП через підприємницьку діяльність, потрібно про це зазначити в статуті громадського об’єднання.

Якщо ви на етапі створення, то необхідно одразу передбачити цю норму в статуті. Якщо вже в процесі діяльності у вас виникло бажання займатись підприємництвом, потрібно обов’язково вносити зміни до статуту, вказуючи положення про право здійснення підприємницької діяльності безпосередньо.

Також ми рекомендуємо до напрямків діяльності, які обов’язково зазначаються в статуті громадської організації, включати ті специфічні, які стосуються соціального підприємництва. Якщо, наприклад, це надання консультаційних послуг на платній основі іншим юридичним чи фізичним особам, – розглянемо такий варіант, – про це потрібно чітко зазначити в напрямках діяльності ГО.

У статуті також мають бути передбачені джерела формування коштів на організацію, тому тут обов’язково зазначаємо надходження від підприємницької діяльності.

Також є рекомендація щодо зазначення КВЕД-відповідників за напрямками діяльності, які ви обираєте для соціального підприємництва. І це найбільш суперечливий момент. Проте ми рекомендуємо це робити, щоб забезпечити собі додатковий запобіжничок. Це те, що стосується питань, пов’язаних із підготовкою до здійснення підприємницької діяльності через громадську організацію.

Також варто не забувати про комунікацію з податковими органами, хоч цього усі бояться. Ми якраз рекомендуємо цю комунікацію нарощувати, якомога частіше звертатись до податкових органів, адже існує механізм отримання індивідуальних податкових консультацій. Якщо ви чітко визначились, який напрямок діяльності хочете обрати, але у вас виникають сумніви щодо того, чи може ГО здійснювати таку діяльність, завжди можна отримати індивідуальну податкову консультацію в податковій інспекції, конкретно щодо вашої ситуації.

Ось рекомендації для того, щоб максимально безпечно здійснювати соціальне підприємництво через механізм ГО.

****

Олександр Равчев: “У мене буде два блоки порад. Перший блок порад для СП, які здійснюються на базі ФОП – це досить популярний механізм, адже для ФОП звітність мінімальна, легкі умови ведення, низька відсоткова ставка податків. Я б все ж таки радив таким підприємствам переходити на систему роботи на базі громадської організації, тому що податок у 5% – це все одно більше, ніж 0%. Соціальне підприємство на базі громадської організації є набагато стабільнішим, ніж СП на базі ФОП, тому що фізична особа-підприємець – це одна людина, усе підв’язано під неї.

І якщо у людини щось трапляється або ж просто змінюються життєві пріоритети, вона, до прикладу, кудись переїздить, то фактично СП пропадає, адже процедури переведення майна з цього ФОП дуже складні, не можна просто передати ліцензії, якщо вони були, їх потрібно заново оформляти. Інша справа, коли в команді є декілька людей: навіть якщо ключовий лідер зникає, то хтось інший підхоплює, тому юридична особа є більш стабільною, ніж ФОП. Також це додатковий захист і підвищення прозорості роботи організації, бо, з одного боку, це чиста довіра суспільства, а з іншого – це може розбестити людину, і вона думатиме: «Добре, сьогодні я 30% доходу витрачу на соціальне підприємство, а 10% на себе, бо мені потрібно… а завтра 15%, потім 20%…» – і людина, хоч може бути і хорошою, просто сама не помічає, що її СП працює не на вирішення проблем, а на закривання якихось дірок.

 У ГО це неможливо, адже всі кошти мають бути витрачені на діяльність організації. Також в ГО набагато легше запустити наглядову, експертну раду, адже для ФОП ви не запросите експертів, які будуть радити, як вам краще розвиватись. Інша справа, якщо ви запросите більш досвідчених людей для громадської організації чи то в правління, чи в наглядову раду, котрі будуть раз на декілька місяців збиратись та розглядати, яка у вас ситуація, і давати поради – це набагато ефективніше.

Другий блок – це поради для громадських організацій, які ще не займаються соціальним підприємництвом. Перше – включити в свою стратегію розвитку створення СП. Наша організація це зробила: ми зазначили, що по досягненню стратегії мінімум 10% має перекриватись із інших джерел фінансування. Принаймні ми постійно пам’ятаємо про цю проблему.

Друге – потрібно чітко визначити, що і кому ви можете продавати, тобто знайти свій продукт. Не потрібно боятись, якщо у вас одразу щось не вийде. Є хороший приклад – соціальне підприємництво «Миті», яке працює в Києві. Воно створено в кооперації з київським відділенням Всеукраїнської мережі ЛЖВ. Ця ідея виношувалась керівництвом близько чотирьох років, доки вона стартувала як СП, а зараз його наводять як приклад найбільш успішних кейсів соціального підприємництва благодійної організації.

Можливо, не одразу все вийде, але я погоджуюсь з колегами, що зараз дуже сприятливе середовище: є гранти; пільгові кредити, які надає Western NIS Enterprise Fund; різноманітні можливості для навчання, безліч посібників – зараз СП набагато легше відкрити, ніж 10 років тому, користуйтесь цим!”

 Меседжі 

---

Тетяна Левківська: З досвіду спілкування, знайомства з різними кейсами, можу сказати, що вже є дуже багато СП на етапі ідей з прорахованими бізнес-планами, то тут точно побажання одне – просто діяти!

Олександр Равчев: Не бійтесь заробляти гроші!

Наталія Повтарь: Потрібно допомагати самим собі. Якщо ми говоримо про тих, хто має прекрасну ідею, – не важливо, чи це представники громадської організації, просто ініціативні групи, чи класний бізнес, який готовий бути соціально відповідальним. Потрібно думати над тим, що ви самі можете зробити для того, щоб вирішити питання. Звісно, потрібно також шукати й допоміжні засоби, але соцпідприємництво – це, в першу чергу, можливість допомогти іншим самостійно, своїми силами. Потрібно пробувати, за необхідності звертатись за допомогою. Ми, до прикладу, допомагаємо громадським організаціям, які не розуміють, з чого їм почати, або ж сумніваються, чи варто здійснювати підприємницьку діяльність через ГО, чи ні. Потрібно користуватись можливостями та самим собі також допомагати. 

Світлана Олєйнікова: Пам’ятайте, що соціальне підприємництво – це підприємництво, і ви маєте будувати його за тими ж бізнес-принципами і законами, але й не забувайте про соціальну складову та кожного дня нагадуйте собі, чому ви починали його робити.

…………………………………………………………………………..

Розмову вела: Любов Єремічева
Робота над текстом: Ірина Гузій
Фото/відео: Віталій Ніщименко, Ірина Гузій